Рішення

від 20.06.2024 по справі 925/1790/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1790/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Олійник І.А., представників сторін: позивача - Окрушко А.М. за самопредставництвом, відповідачів-1,2 - не з`явились, третьої особи-1 - не з`явились, третьої осособи-2 - Воронецького Р.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Лисянської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (третя особа-1), Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» (третя особа-2) про витребування частини земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Лисянської селищної ради (далі - відповідач), в якому просив суд витребувати на підставі статей 387, 388 ЦК України із незаконного володіння Лисянської селищної ради на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 1,2 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347, та відшкодувати судові витрати.

Позов обґрунтований неправомірним вибуттям з державної власності та постійного користування Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» у комунальну власність відповідача земельної ділянки площею 1,2 га, що відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну від 18.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1790/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2024 року, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі також - третя особа-1) та Філію «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» (третя особа-2).

Третя особа-1 - Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства подала суду 22.01.2024 року пояснення (вх. № 1270/24, а.с. 100-102), в якому підтримала вимоги позовної заяви, просила їх задовольнити повністю, розгляд справи проводити без участі їх представника.

Прокурор через систему «Електронний суд» подав 20.02.2024 року клопотання (вх. № 3174/24, № 3175/24, а.с. 108-111, 114-116), в яких просив витребувати в Лисянської селищної ради оригінали вказаних у клопотаннях документів, додані прокурором у копіях до позову.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року задоволено клопотання прокурора про витребування у відповідач оригіналів документів (ухвалою суду в протоколі судового засідання), відкладено підготовче засідання на 07.03.2024 року.

Третя особа-2 - Філія «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» в особі представника через систему «Електронний суд» подала 01.03.2024 року письмові пояснення (вх. № 3853/24, а.с. 139-141), в яких підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити повністю з тих підстав, що земельна ділянка площею 1,2 га є землею лісового фонду квартал 81 виділ 15, перебуває в постійному користуванні фондуЛисянського лісництва Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України». На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» ця земельна ділянка була помилково включена до складу земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 і передана у комунальну власність відповідача всупереч закону.

Прокурор через систему «Електронний суд» подав 06.03.2024 року:

клопотання про долучення доказів ( вх. № 4097/24, а.с. 146-1-150);

заяву про зміну предмета позову (вх. 4184/24, а.с. 171-176), в якій просив вважати позовними вимогами наступні: «витребувати із незаконного володіння Лисянської селищної ради (площа Миру. 30, смт Лисянка, Звенигородський р-н., Черкаська обл., 19301, код ЄДРПОУ 26424996) на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 00022668) частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 y розмірі 1,2 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 81 виділ 15 Лисянського лісництва ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство»;

визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га;

відшкодувати судові витрати»;

заяву (вх. № 4183/24, а.с. 158-160), в якій просив залучити до розгляду справи у якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки прокурором заявлено ще одну позовну вимогу про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га, а державна реєстрація спірної земельної ділянки здійснена 15.04.2019 року відділом у Лисянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року прийнято до провадження заяву прокурора про зміну предмета позову (вх. №4184/24 від 06.03.2024 року), задоволено заяву прокурора про залучення до участі у справі співвідповідача (вх. № 4183/24 від 06.03.2024 року), залучено до участі у справі співвідповідачем (відповідачем - 2) - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відкладено підготовче засідання у справі на 04.04.2024 року.

Відповідач-2 в особі представника подав через систему «Електронний суд» 26.03.2024 року, 04.04.2024 і 20.06.2024 року заяву, відзив на позовну заяву, заяву (вх. № 5293/24, 5811/24, 9608/24, а.с. 204-205, 220-222), за змістом яких заперечував проти позову в частині вимог до нього, вважав вчинені ним дії правомірними.

Прокурор подав через систему «Електронний суд» 02.04.2024 року заяву на виконання вимог ухвали суду ( вх. № 5699/24, а.с. 209-2011) і 25.05.2024 року клопотання про долучення доказів ( вх. № 8458/24, а.с. 243-266).

Ухвалою суду від 04.04.2024 року підготовче провадження у справі № 925/1790/23 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2024 року.

В судове засідання 20.06.2024 року відповідачі та третя особа-1 явку представників не забезпечили, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, відповідно до даних довідок про доставку електронних листів, про причини неявки не повідомили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів та третьої особи-1 за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду 20.06.2024 року прокурор та представник позивача, третьої особи-2 позовні вимоги з підстав та у розмірі, зазначених в уточненій позовній заяві, підтримали і просили суд позов задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 20.06.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора, представників позивача, третьої особи-2, дослідивши подані прокурором, сторонами заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд уточнений позов задовольняє повністю з таких підстав.

Відповідно до рішення Лисянської селищної ради № 47-10/VII від 04.01.2019 року «Про реорганізацію сільських рад, що об`єдналися та входять до складу Лисянської селищної об`єднаної територіальної громади» реорганізовано в тому числі Почапинську сільську раду та її виконавчий комітет шляхом приєднання до Лисянської селищної ради» (а.с. 26).

18.06.2019 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області прийнято наказ № 23-1873/14-19с «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (а.с. 27), яким передано Лисянській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1184,3842 га, які розташовані в адміністративних межах Лисянської селищної ради, Дашуківської, Писарівської, Почапинської, Шестеринської сільських рад Лисянського району Черкаської області, згідно з актом приймання- передачі. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.п. 1, 2).

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року (а.с. 28), Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до наказу № 23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року, передало із державної власності, а Лисянська селищна рада Лисянського району Черкаської області прийняла комунальну власність земельні ділянки, згідно додатку.

Пунктом 21 додатку до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 77122885200:03:001:0347 площею 4,4 га землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (а.с. 29-31).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 331226927 сформованої 04.05.2023 року (а.с. 32), земельна ділянка з кадастровим номером 77122885200:03:001:0347 площею 4,4 га належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Лисянській селищній раді Лисянського району Черкаської області, запис про право власності №32226410 здійснений 26.06.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Лисянської селищної ради Міняйло В.С. на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року, Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям відділу) індексний номер:47598660 від 03.07.2019 року.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, від 145.04.2019 року, від 03.10.2023 року з кадастровим номером 77122885200:03:001:0347 площею 4,4 га, яка розташована у Черкаській області Лисянського району, адмінмежі Почапинської сільської ради (а.с.33, 247) вказана земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу; форма власності - комунальна; нормативно грошова оцінка - 11513 грн. 45 коп.; дата оцінки - 13.09.2023 року; землевпорядкування здійснено інженером землевпорядником Черкаської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»; реєстрація земельної ділянки здійснена 15.04.2019 року відділом у Лисянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на підставі проведеної інвентаризації земель під час здійснення землеустрою 18.03.2019 року здійсненого Черкаською регіональною філією Центру ДЗК Редько І.М.; державна реєстрація права - 26.06.2019 року; номер запису про право 32226410.

Прокурором надано витяг з поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 77122885200:03:001:0347, яку відкрито 15.04.2019 року державним реєстратором Резнік Л.В., що містить 3 розділи (а.с.256-266), з якої вбачається наступне:

Розділ-1 - загальні відомості: цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, виз цільового призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель , які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); площа - 4,4 га, державний реєстратор - Рєзнік Л.В. ;

Розділ-2 -кадастровий план земельної ділянки та експлікація земельних угідь земельної ділянки з кадастровим номером 77122885200:03:001:0347;

Розділ-3 - право власності, постійного користування, запис про виникнення права від 18.07.2019 року № 003: Лисянська селищна рада Лисянського району Черкаської області, форма власності -комунальна; державна реєстрація речового права - 26.06.2019 року; номер запису про право 32226410; орган державної реєстрації - виконавчий комітет Лисянської селищної ради.

Разом з цим, згідно з інформацією Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДІЇ «Ліси України» №№ 565/09, 866/09 від 10.04.2023 року, 31.05.2023 року частина земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 1,2 га за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 81 виділ 15 Лисянського лісництва ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», що підтверджується даними проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Лисянське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 44 станом на 2014 рік, що містять викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 2013 року державного лісового фонду (а.с. 49-52). З користування державного підприємства вказана земля не вилучалася.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 511 від 21.09.2021 року (а.с. 53-55) припинено діяльність ДП «Лисянське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», яке у наступному приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 930 від 28.10.2022 року (а.с. 58-59). Відповідно до п. 8 останнього ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 28 від 04.01.2023 року « Про затвердження передавального акту ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство»» (а.с. 62) затверджено передавальний акт, згідно з яким балансові рахунки, необоротні і оборотні активи, зобов`язання, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», яке координується Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства передано ДП «Ліси України» (п.1). Згідно з цим актом ДП «Ліси України» також передано матеріали лісовпорядкування та картографічні матеріали.

16.12.2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію відокремленого підрозділу ДП «Ліси України» - Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45101740).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 202 від 04.01.2023 року « Про закріплення майна за Філією «Корсунь- Шевченківське лісове господарство» (а.с. 61) закріплено за Філією «Корсунь- Шевченківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року № 28 «Про затвердження передавального акту ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство».

Разом з тим, за даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка площею 4.4 га кадастровий номер 7122885200:03:001:0347 частково вкрита лісовою рослинністю та є державною власністю в особі Черкаської обласної державної адміністрації, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство».

Згідно інформації Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 625 від 06.06.2023 року, що підтверджено даними Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в тому числі, земельна ділянка кадастровий номер 7122885200:03:001:0347 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні підприємства, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Погодження на вилучення, зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не надавало (а.с. 67-68).

Позивач - Черкаська обласна військова адміністрація листом № 01/01-48/11062/01/01-48/23375 від 10.10.2023 року повідомила, що нею як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею (а.с. 82).

Прокурор вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером 7122885200:03:001:0347, що накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 81 виділі 15 Лисянського лісництва згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Дії «Лисянське лісове господарство» (редакція Ірпінь-2014) за матеріалами лісовпорядкування 2013 року державного лісового фонду Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Лисянське лісництво має склад насадження: 100% - акація біла. Отже, зареєстрована за Лисянською селищною радою на праві комунальної власності земельна ділянка за кадастровим номером 7122885200:03:001:0347, її частина у розмірі 1,2 га фактично належать до земель державної форми власності, перебуває у постійному користуванні Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» та належить до земель лісогосподарського призначення. Відповідно до наказу Г`У Держгеокадастру у Черкаській області №23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» частину спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347площею 4,4 га в адміністративних межах Почапинської сільської ради неправомірно передано з державної у комунальну власність. Черкаською обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею. Таким чином, позивач - Черкаська обласна військова адміністрація згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на витребування від Лисянської селищної ради Черкаського району Черкаської області частини земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею та була набута у власність Лисянської селищної ради Черкаського району Черкаської області, що в подальшому дало можливість розпоряджатися нею та передавати будь-кому у власність або користування, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того, слід визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га, оскільки подальша наявність відомостей щодо прав на спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі у наявному вигляді порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Згідно з ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Земельний кодекс України (у відповідній редакції) визначає зокрема наступне:

земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ( ч. 1 ст. 3);

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 12);

віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 20);

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 1, 2 ст. 22);

до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38);

громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 116);

громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ст. 118);

сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122).

Лісовий кодекс України (у відповідній редакції) визначає наступне:

захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (ст. 1);

ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7);

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;5) пункт виключено;6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством;8) забезпечують здійснення заходів з охорони і захисту лісів, створюють охоронні зони для збереження біорізноманіття у лісах, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до здійснення таких заходів населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань, крім лісових ділянок сумарною площею до 100 гектарів, які перебувають на землях усіх категорій (крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення);10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав`яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону (ст. 31);

облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. ст. 45, 47, 48, 54);

існуючі до набрання чинності цим Кодексом поділ лісів за категоріями захисності та відповідний режим ведення лісового господарства не можуть бути змінені до затвердження в установленому порядку відповідних нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом. Спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів, видані до набрання чинності цим Кодексом, діють до завершення терміну, на який вони були видані. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.п.3-5 Прикінцевих положень).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карі, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області наказом №23-1873/14-19-СГ від 18.06.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Лисянської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га, яка розташована в адмінмежах Почапинської сільської ради, а в подальшому Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області. Однак, у склад спірної земельної ділянки безпідставно включено земельну ділянку площею 1,2 га, що відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, належить до державної власності та перебуває у підпорядкуванні Черкаської обласної державної адміністрації (в подальшому Черкаської обласної військової адміністрації) і знаходиться в постійному користуванні Філії «Корсунь- Шевченківське лісове господарство».

Черкаська обласна державна адміністрація, як розпорядник земель лісового фонду, згоди на вилучення частини земельної ділянки площею 1,2 га, яка розташована у Черкаській області Лисянського району, адмінмежі Лисянської селищної ради на користь Лисянської селищної ради не надавала, будь-які рішення щодо зміни її цільового призначення не приймала відповідно вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею, що підтверджено планово-картографічними матеріали лісовпорядкування ДП «Корсунь- Шевченківське лісове господарство».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 звернула увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови). Правову позицію в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено, відповідно до пунктів 6.35, 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387, 388 ЦК України.

Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені (див. наступний розділ цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. (Судом врахована позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №359/3373/16-ц від 23.11.2021 року).

Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 ст. 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №522/2201/15-ц.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення Черкаської обласна державної адміністрації означає, що власник, волю (згоду) на її відчуження не виявляла, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Таким чином наразі Черкаська обласна військова адміністрація має право на витребування від Лисянської селищної ради земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею та безпідставно передана у власність сільській раді, тому позовна вимога прокурора є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 162, 163 ЗК України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. У порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель змінено цільове призначення частини спірної земельної ділянки та вилучено землі лісогосподарського призначення за відсутності на те передбачених повноважень, визначених чинним законодавством, що сприяло в подальшому для передачі спірної земельної ділянки до земель комунальної власності. Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 09.12.2020 № 54- ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким частина спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, а також дії Лисянської селищної ради щодо реєстрації спірної земельної ділянки за собою для сільськогосподарських потреб та використання для таких цілей є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства. Згідно з положеннями ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, шо порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 загальною площею 4,4 га, у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Враховуючи вищевикладене вимога прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га, також підлягає до задоволення.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення заступника прокурора Черкаської області до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 то захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Черкаська обласна військова адміністрація є розпорядником земель територіальної громади в межах визначених Земельним кодексом України, здійснює контроль за використанням та охороною земель державної власності, додержанням земельного законодавства. ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство", а в подальшому Філія «Корсунь-Шевченківське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" постійний землекористувач спірної земельної ділянки.

27.09.2023 року Керівник Звенигородської окружної прокуратури звертався із запитом №50-2467 вих232 до Черкаської обласної військової адміністрації щодо вжиття нею заходів повернення спірної земельної ділянки у державну власність (а.с. 80).

Позивач в листі № 01/01-48/11062/01/01-48/23375 від 10.10.2023 року повідомив Звенигородську окружну прокуратуру, що департаменту агропромислового комплексу Черкаської обласної адміністрації не відомі факти щодо виключення земель лісогосподарського призначення до земель сільськогосподарського призначення, віднесення її до комунальної власності, не заперечив проти вжиття заходів Звенигородською окружною прокуратурою щодо повернення земельної ділянки ( а.с. 82).

07.12.2023 року Керівник Звенигородської окружної прокуратури листом № 50-3211вих23 повідомив Черкаську обласну військову адміністрацію про направлення до суду відповідного позову в інтересах держави (а.с. 83-84).

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача-1 на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5712 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у Лисянської селищної ради Черкаського району Черкаської області, ідентифікаційний код 26424996, місцезнаходження: 19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, пл. Миру, буд. 30 на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, ідентифікаційний код 200022668, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 185 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 1,2 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 81 виділі 15 Лисянського лісництва ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», право власності на яку згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Лисянською селищною радою Лисянського району Черкаської області, номер запису про право власності 32226410 від 26.06.2019 року.

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122885200:03:001:0347 площею 4,4 га.

Стягнути з Лисянської селищної ради Черкаського району Черкаської області, ідентифікаційний код 26424996, місцезнаходження: 19301, Черкаська обл., Звенигородський район, смт Лисянка, пл. Миру, буд. 30 на користь Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 5712 грн.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2024 року

Суддя В.М. Грачов