Рішення

від 30.07.2024 по справі 927/344/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/344/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 02910114

вул. Є. Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000;

в інтересах держави в особі:

позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,

код ЄДРПОУ 00022674

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04412432,

вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881,

вул. П`ятницька, 11А, м. Чернігів, 14000

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Представники учасників справи:

від прокуратури: Князев Д.В.

від позивача: Стасюк В.М.

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

В.о. керівника Козелецькоїокружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га, шляхом:

- зобов`язання Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794247874227);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га.

Дії суду щодо розгляду справи.

У позовній заяві в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881); підготовче засідання призначено на 14.05.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду від 15.04.2024 до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" 15.04.2024 о 15:45, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

17.04.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

22.04.2024 від прокуратури надішли заперечення на на пояснення третьої особи.

22.04.2024 від позивача надішла відповідь на пояснення третьої особи.

Письмові пояснення, заперечення та відповідь на пояснення долучено судом до матеріалів справи.

10.05.2024 на електронну адресу суду та 15.05.2024 поштовим зв?язком від відповідача надішла заява, в якій відповідач визнає позовні вимоги та просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 частини 2 статті 46 ГПК України).

Виходячи з положень статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення в зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд дослідив матеріали справи та зміст заяви відповідача, складеної за підписом повноважної особи, прийняв визнання позову. За висновком суду, подана відповідачем письмова заява не суперечить закону та не порушує прав та інтересів будь-яких інших осіб.

У підготовчому засіданні 14.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.06.2024, про що повідомив прокурора та позивача під розписки, а відповідача та третю особу ухвалою суду від 14.05.2024, доставленою до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" 14.05.2024 о 16:21, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

31.05.2024 від третьої особи надішла заява про розгляд справи без участі її представника.

Суд заяву задовольнив.

У судовому засіданні 04.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 30.07.2024, про що повідомив прокурора та позивача під розписки, а відповідача та третю особу ухвалою суду від 04.06.2024, доставленою до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" 04.06.2024 о 15:15, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-10009/14-18-сг від 21.12.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі з державної власності у Куликівської селищної ради земельної ділянки площею 6,9291 га кадастровий номер 7422755100:16:008:0001 суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, а тому є незаконним, оскільки на ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Ольховик-1", ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Третя особа заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що уповноваженим органом не були вжиті заходи з встановлення меж пам`ятки та охоронних зон навколо неї, технічна документація з встановлення меж пам`ятки та охоронних зон пам`ятки археології «Ольховик-І», як земель історико-культурного призначення не розроблялася, в результаті чого такі відомості не були внесені до Державного земельного кадастру. Необгрунтоване вилучення земель сільськогосподарського призначення з обороту, зокрема і шляхом надання їм статусу земель історико-культурного призначення площею, що явно перевищує площу самої пам`ятки, не відповідає інтересам держави та ставить під загрозу продовольчу безпеку країни. В разі прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасуванні речового права, вона перестане існувати як об`єкт цивільних прав, а тому повернути їх державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації буде неможливо.

Прокурор та позивач у відповіді та запереченнях на письмові пояснення третьої особи вважають твердження третьої особи необґрунтованими та безпідставними, просять задовльнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Обставини справи встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 взято під державну охорону пам`ятники археології, розташовані на території області згідно з додатком.

За додатком до згаданого рішення, під № 105 значиться нововиявлена пам`ятка археології Чернігівської області - поселення «Ольховик-І», Ш-ІІ тис. до н.е, ІІІ-V ст.ст. н.е (середньодніпровська, київська культури) ( смт. Куликівка, Куликівська селищна рада, 3,8 км на південний захід від південної околиці селища, 2 км схід від лісу Ольховик, на березі невеликого озера).

Згідно з паспортом пам`ятника - поселення «Ольховик-І», складеним 12.11.1989 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Куликівська селищна рада, смт. Куликівка, за 3,8 км південний захід) поселення розташоване за 3,8 км на південний захід від МТФ смт. Куликівка і за 5,8 км на північний захід від с. Дроздівка біля урочища Ольховик, на берегах невеликого озера біля лінії зв`язку, що йде уздовж газопроводу. Площа поселення більше 1 га. Культурний шар 0,2 м містить кераміку київської русі. Поселення відкрите в 1989 році Ю.М. Ситим . До вказаного паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам`ятки археології.

23.05.2017 на пам`ятку археології поселення «Ольховик-І», XXIII-XVIII ст. н.е., III-V ст., охоронний номер 3091-Чр, складено облікову картку.

Згідно з листом Чернігівського обласного історичного музею від 02.04.1993 №95 на адресу Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект, яким виготовлено План роздержавлення земель КСП «Полісся», на карту землекористування сільськогосподарського підприємства «Полісся» нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 05.04.1993.

На графічній частині (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Полісся» Куликівського району Чернігівської області територія археологічної пам`ятки по контуру позначена чорнимикосими лініями. Під № 5 на карті позначена пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Ольховик-І» (охоронний номер 3091-Чр).

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської облдержадміністрації від 23.05.2017 № 177 пам`ятка археології (охоронний номер - 3091-Чр) - поселення «Ольховик-І» смт. Куликівка, Куликівська селищна рада XXIII-XVIII ст. н.е., III-V ст., площею 7,6 га включена до Переліку пам`яток археології Чернігівської області, рекомендованих для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

На підставі наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» у 2018 році Київською обласною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами внесеними згідно розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017) (далі - технічна документація із інвентаризації земель).

У технічній документації містяться Пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки та Державному земельному кадастрі, в яких зазначено про те, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку № 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, код 01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини - ділянка № 6 (Куликівська селищна рада), площа 6,9291 га.

Обмеження у використанні земельної ділянки №6 з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001, площею 6,9291 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) також містяться в кадастровому плані земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації.

В акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 05.11.2018, встановлено, що при складанні даної документації, через земельні ділянки, в тому числі через земельну Ділянку № 6 (Куликівська селищна рада) проходять межі охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини - площею 6,9291 га.

Крім того, у перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 05.11.2018, включено Ділянку №6 (Куликівська селищна рада) площею 6,9291 га, яка має охоронну зону навколо об`єкта культурної спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 26.10.2018 № 8-25-0.29-243/108-18 відділу у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яка міститься у технічній документації, земельна ділянка площею 6,9291 га (рілля) відноситься до земель історико-культурного призначення.

У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Куликівської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 6 площею 6,9291 га), погоджене в.о. начальника відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.

Згідно облікової картки поселення «Ольховик-ІІ», охоронний номер 3090-Чр, у 1989 році площа поширення культурного шару за поверхневими зборами підйомного матеріалу складала 1,5га. При роздержавленні земель колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» Куликівської селищної ради нанесене на карту землекористування на площі 7,6 га, затверджене рішенням 14 сесії 21 скликання Куликівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 16.03.1993 і занесене до форми 6-земель як землі історико-культурного призначення. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для передачі у комунальну власність Куликівській селищній ОТГ поселення закоординоване, площа уточнена і становить 6,9291 га.

Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 26.10.2018 №8-25-0.29-244/108-18 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Куликівської селищної ОТГ, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899-р в редакції від 09.08.2017 №555-р, пунктом 7 якого передбачено необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

12.11.2018 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано висновок державної експертизи землевпорядної документації №3193-18, згідно з яким Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 року № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повернута на доопрацювання.

Підпунктом 3 пункту 10 вказаного Висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано про необхідність долучення погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини згідно вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Листом від 26.11.2018 № 296-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо Інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов - упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, укладення охоронного договору на пам`ятку археології місцевого значення - поселення «Ольховик-І» (площа 6,9291 га).

Крім того, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА при погодженні технічної документації звертав увагу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

26.11.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ №25-9169/14-18-сг «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області загальною площею 2015,4001 га, до складу яких у тому числі ввійшла спірна земельна ділянка.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну» передано Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області у комунальну власність Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади Куликівського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Рішенням 20 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради від 21.12.2018 № 482 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 8865,4448 га у комунальну власність Куликівської об`єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів Куликівської об`єднаної територіальної громади.

На виконання вказаного рішення Куликівською селищною радою 21.12.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку лід № 55 земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га, яка розташована на території Куликівської селищної ради Чернігівського району, передано Куликівській селищній раді та зазначено про відповідні обмеження у користуванні спірною земельною ділянкою.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області" Куликівська селищна рада увійшла до складу територіальної громади Куликівської селищної ради Чернігівського району.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:17:001:0373 площею 9,914 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1794575674227, номер відомостей про речове право - 30861600) (а.с. 141).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Куликівської селищної ради Чернігівської області Дерев`янко І.В. 21.03.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1794247874227, номер відомостей про речове право - 30854627).

На земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відкрито 19.11.2018 поземельну книгу, у якій зазначено відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, площа на яку поширюються обмеження - 6,9291 га.

Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 28.09.2023 №15-2363/8 на земельній ділянці з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Ольховик-І" XXIII-XVIII ст. н.е., III-V ст., охоронний номер 3091-Чр (смт. Куликівка), взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 та внесене до Списків пам`яток історії та культури.

Факт розміщення поселення «Ольховик-І» на земельній ділянці з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 001323) Бойком Д.М .

За доводами в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14- 18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» у частині передачі у власність Куликівської селищної ради земельної ділянки площею 6,9291 га з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001, є незаконним, оскільки на ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення і ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Оцінка суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

З огляду на приписи ч. 4 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

За доводами в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, позбавляє Український народ загалом правомочності власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Стосовно земель історико-культурного призначення встановлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідач - Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури у позові зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі - Чернігівська обласна військова адміністрація), що є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. При цьому підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 08.11.2023 №734/2023, від 06.02.2024 № 49/2024, від 08.05.2024 № 271/2024.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Чернігівську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури листом №50-77-737ВИХ-24 від 14.02.2024 повідомив Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології поселення "Ольховик-І" та просив повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення кадастровий номер 7422755100:16:008:0001.

Листом від 01.03.2024 №01-01-32/3857-вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила Козелецьку окружну прокуратуру, що відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної власності до комунальної власності та встановлення відповідних фактів, а тому підстави для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури, відсутні.

За доводами прокурора Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у спірних правовідносинах, не здійснює захист таких інтересів. Невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким є Чернігівська обласна військова адміністрація, щодо усунення порушень вимог законодавства свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури направив Чернігівській обласній державній адміністрації Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про підготовку позовної заяви про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою та скерування її до Господарського суду Чернігівської області.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради № 66 від 23.03.1992) до пам`яток історії та культури належать пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Частиною 2 статті 8 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Як встановлено судом, на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 66 від 23.03.1992 взято на облік та під державну охорону об`єкт культурної спадщини - поселення "Ольховик-І" Ш-ІІ тис. до н.е, ІІІ-V ст.ст. н.е (середньодніпровська, київська культури) (смт. Куликівка, Куликівська селищна рада, 3,8 км на південний захід від південної околиці селища, 2 км схід від лісу Ольховик, на березі невеликого озера) як нововиявлену пам`ятку археології місцевого значення, а 12.11.1989 проведено його паспортизацію, як пам`ятника історії та культури СРСР у вигляді залишків стародавніх поселень та ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів, у зв?язку з чим враховуючи положення пункту 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини", вказана пам`ятка археології була і є пам`яткою культурної спадщини без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Статтями 53, 54 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи з приписів ст.541 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Таким чином, земельна ділянка площею 6,9291 га, кадастровий номер 7422755100:16:008:0001, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Ольховик-І", на площу якої встановлено обмеження - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, відноситься до земель історико-культурного призначення, порядок та режим використання якої визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

За таких обставин, земельна ділянка площею 6,9291 га кадастровий номер 7422755100:16:008:0001, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Водночас із встановлених судом обставин вбачається, що земельна ділянка площею 6,9291 га кадастровий номер 7422755100:16:008:0001, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, протиправно вибула з державної в комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10009/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі зазначеної земельної ділянки та акту приймання-передачі від 21.12.2018 (№55 додатку до акту).

Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним законодавчим актом відносно до Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (набув чинності 01.01.2002).

Враховуючи вищезазначені приписи ч.1 ст.54 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту - Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка площею 6,9291 га, кадастровий номер 7422755100:16:008:0001, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі - Чернігівська обласна військова адміністрація), вимога прокурора про зобов`язання Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 6,9291 га, кадастровий номер 7422755100:16:008:0001 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

З огляду на зазначене вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 6,9291 га кадастровий номер 7422755100:16:008:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794247874227) за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.01.2023 № 10-25-0.3-370/2-23 земельна ділянка з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої та погодженої у відповідності до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації "земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі, цільове призначення вказаної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (розділ 1 "Земельна ділянка. Загальні відомості" Поземельної книги, запис від19.11.2018 № 001).

Зазначені відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, отже державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, що визнані відповідачем, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За платіжною інструкцією від 15.03.2024 № 591 прокуратурою за розгляд даного спору, що об`єднує три вимоги немайнового характеру, сплачено до Державного бюджету України 9084,00 грн.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, Чернігівській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при поданні позову, тобто у розмірі 4542,00 грн.

В іншій частині судовий збір у сумі 4542,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, 191, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794247874227).

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га.

4. Куликівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:16:008:0001 площею 6,9291 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).

5. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432 вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 4542,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 4542,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №591 від 15.03.2024.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор