Рішення

від 05.08.2024 по справі 927/552/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/552/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Є. Лоскота, 1, селище Козелець, Чернігівська область, 17000;

в особі позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації,

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Лозицька Я.А. представник, діє в порядку самопредставництва згідно з витягом з ЄДРПОУ;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

від прокуратури: Князев Д.В. прокурор відділу.

У судовому засіданні 05.08.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

12.06.2024, в. о. керівником Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області, в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, поданий позов до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області з проханням усунути перешкоди власнику державі, в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, шляхом:

- зобов`язання Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794325574227);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га.

Позов мотивований тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, в межах якої розташована пам`ятка археології Чернігівської області поселення Дегтярине-І, ІІІ-ІІ тис. до н. е., ХІ-ХІІІ ст. ст. н. е., є об`єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності.

Прокурор, у прохальній частині позову заявив клопотання про залучення участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881). Мотивував клопотання тим, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі протиправного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, що суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої обороноздатності та створює реальні ризики пошкодження (знищення) археологічної спадщини України в результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва, тому ухвалення рішення суду в справі може вплинути на права та обов`язки ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881); підготовче засідання призначив на 05.08.2024; установив учасникам справи строки для подання заяв по суті спору (ухвала від 17.06.2024).

Ухвала суду від 17.06.2024 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.06.2024 о 16:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

19.06.2024, третьою особою подані письмові заперечення по суті спору, згідно яких звертала увагу на відсутність в матеріалах справи розробленої документації із землеустрою щодо організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення. За доводами третьої особи, необгрунтоване вилучення земель сільськогосподарського призначення з обороту, зокрема, шляхом надання їм статусу земель історико-культурного призначення площею, що явно перевищує площу самої пам`ятки, не відповідає інтересам держави та ставить під загрозу продовольчу безпеку країни.

Прокурор та позивач письмово заперечили проти доводів третьої особи.

01.07.2024, відповідач (у належний строк) через систему Електронний суд, подав відзив на позовну заяву № 03-09/1587 від 28.06.2024 (тотожний за змістом документ також надішов на електронну адресу суду), в якому повідомив про визнання повністю позовних вимог. Відповідно до приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в зв?язку з визнанням позову, просив вирішити питання про повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при подачі позову. Також просив розглядати справу за відсутності його представника.

У підготовче засідання 05.08.2024 прибули повноважний представник позивача та прокурор, які не заперечили щодо розгляду справи без участі представника відповідача. Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника судом задоволене, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Неприбуття належним чином повідомлених відповідача та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в порядку частини 1 та п. 1 частини 3 статті 202 ГПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначене в частині 1 статті 191 ГПК України за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частинами 3, 4 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.

Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав повноважного представника позивача та прокурора, які позов підтримали в повному обсязі.

Суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 (п. 1 рішення, п. 120 додатку № 2 до даного рішення) взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області: поселення "Дегтярине", ІІІ-ІІ тис. до н. е., ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е.

Пам`ятка археології паспортизована 10.10.1988 (охоронний номер 2959-Чр). Відповідно до паспорту пам`ятника поселення "Дегтярине-І" датоване ІІІ-ІІ тис. до н. е., ХІ-ХІІІ ст. ст. н. е., розташоване за 2,5 км на південь від смт Куликівка, за 0,5 км на захід від розвилки дороги Куликівка-Ніжин-Дроздівка. Займає південний схил болота. Розміри поселення 800 x 500 м Культурний шар потужністю 0,2 м містить кераміку ранньої та пізньої бронзи, Давньої Русі (XI-XIII ст. ст.). Поселення виникло в епоху ранньої бронзи і існувало в час пізньої бронзи. Повторно життя на поселенні відродилось в епоху Давньої Русі (ХІ-ХІІІ ст. ст.). До вказаного паспорту доданий схематичний план поселення, на якому графічно зображене розташування пам`ятки археології.

Адреса пам`ятки: Чернігівська область, Куликівський район, Куликівська с/рада, смт Куликівка, ур. Дегтярине, за 2,5 км на південь від селища.

На момент паспортизації пам`ятка перебувала на балансі колгоспу ім. Жданова, під розорюваним полем.

До паспорту складений схематичний план поселення «Дегтярине-І» з відображенням топонімів, за якими здійснена прив`язка його місця розташування, а також облікову карту пам`ятки археології, датованої 10.10.1988, в якій продубльована інформація про дату поселення, місце розташування, час його виявлення.

У паспорті поселення «Дегтярине-І» та обліковій картці зазначені ідентичні відомості про значимість віднайденої пам`ятки.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій № 177 від 23.05.2017 «Про впорядкування обліку об?єктів культурної спадщини» затверджений перелік пам?яток археології Чернігівської області, рекомендованих для занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, відповідно до додатку № 2 якого до їх переліку включено поселення «Дегтярине-І» (охоронний номер 2959-Чр).

Відповідно до листа Чернігівського обласного історичного музею від 02.04.1993 № 95, адресованого директору Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект, на карту землекористування сільськогосподарського підприємства «Полісся» нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 05.04.1993.

За обліковою карткою, складеною Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА на поселення «Дегтярине-І» 23.05.2017, у 1987 році площа культурного шару за поверхневими зборами підйомного матеріалу складала 50 x 800 м. При роздержавленні земель КСП «Полісся» поселення нанесене на карту землекористування, затверджене рішенням 14 сесії 21 скликання Куликівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 16.03.1993 і занесене до земель історико-культурного призначення.

У 2018 році, Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру, виконана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області (затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899, в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р, із змінами, далі технічна документація із інвентаризації земель), за якою земельна ділянка за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, містить обмеження в використанні (01.02.) в вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини.

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлена наявність у межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 № 643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Куликівська селищна рада) площею 22,9216 га охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені в Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах та посвідчують право на земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

-технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком № 1, де міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка № 14 площею 22,9216 га, розташована на території Куликівської селищної ради;

-викопіювання з плану землекористування Куликівської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Куликівській ОТГ, ділянка № 14, площею 22,9216 га, погоджене в.о. начальника відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначене місце розташування та орієнтовні межі земельної ділянки;

-кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, за яким земельній ділянці площею 22,9216 га, розташованій на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, присвоєний відповідний кадастровий номер; згідно з кадастровим планом на спірну земельну ділянку встановлене обмеження в використанні на її площу (22,9216 га) на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» 01.02. «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини»;

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 05.11.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області від 05.11.2018, до якого внесена земельна ділянка № 14 (Куликівська селищна рада) площею 22,9216 га, 01.02. охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 26.10.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Куликівського району, Чернігівської області, п. 7 якого визначена необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 12.11.2018 № 3193-18, визначена підсумкова оцінка результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Вказано про необхідність долучення до технічної документації погодження структурного підрозділу в сфері охорони культурної спадщини, передбачені статтею 186-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 26.11.2018 № 296-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі в комунальну власність Куликівської селищної ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, в тому числі, як зазначалось, на земельній ділянці, яка знаходиться на території Куликівської селищної ради (ділянка № 14 площею 22,9216 га), розташоване поселення «Дегтярине-І»), охоронний № 2959-Чр та повідомлено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», частини 2 статті 83 ЗК України та роз`яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну чи комунальну власність.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (далі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області) 26.11.2018 виданий наказ № 25-9169/14-18-сг, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, загальною площею 2015,4001 га.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Куликівська селищна рада увійшла до складу територіальної громади Куликівської селищної ради Чернігівського району.

Як зазначає прокурор, зіставленням викопіювання з плану землекористування Куликівської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 14 площею 22,9216 га), та схематичного відображення місця розташування поселення «Дегтярине-І» на проекті роздержавлення земель КСП «Полісся» за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний абрис її меж, позначений косими лініями та цифрою 7), встановлено, що саме викопіювання в технічній документації виконане за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ним.

Факт розміщення поселення «Дегтярине-І» на земельній ділянці за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001 площею 22,9216 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником Бойком Д.О. (кваліфікаційний сертифікат № 001323).

За висновком суду, наявними матеріалами справи підтверджений факт розміщення на спірній земельній ділянці археологічної пам`ятки місцевого значення, що взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 (охоронний номер № 2959-Чр).

Матеріали справи містять копію поземельної книги земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, відкритої 19.11.2018.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області передані в комунальну власність Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади Куликівського району Чернігівської області за актом приймання-передачі земельних ділянок.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг передало із державної власності, а Куликівська селищна рада прийняла в комунальну власність Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (22,9216 га).

Куликівською селищною радою Куликівського району Чернігівської області 21.12.2018 прийняте рішення № 482 про прийняття в комунальну власність Куликівської об?єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 8865,4448 га, у тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 363983177, 21.03.2019 вчинено державну реєстрацію права комунальної власності Куликівської об?єднаної територіальної громади на земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га; номер відомостей про речове право № 30856178; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794325574227.

Згідно відомостей включених до поземельної книги земельна ділянка кадастровий номер 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, за кодом 16.00 землі запасу, форма власності - комунальна, зареєстрована 21.03.2019 за Куликівською селищною радою Куликівського району.

Приватне підприємство «Елітзем» у листі, на запит Козелецької окружної прокуратури повідомило, що зіставивши схематичне позначення місця розташування пам`ятки поселення «Дегтярине-І» на обліковій картці, паспорті на поселення, графічну частину проекту роздержавлення земель КСП «Полісся» та використовуючи відомості з Державного земельного кадастру, встановлене розташування пам?ятки в межах земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га (план-схема додається).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що пам`ятка археології «Дегтярине-І», ІІІ-ІІ тис. до н. е., ХІ-ХІІІ ст. ст. н. е., що взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 (охоронний номер 2959-Чр), розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, що відноситься до земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації з метою відновлення законності та становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, а також недопущення зміни цільового призначення таких земель та повернення спірної земельної ділянки у власність держави.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Листом від 14.02.2024 № 50-77-737вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології «Дегтярине-І», ІІІ-ІІ тис. до н. е., ХІ-ХІІІ ст. ст. н. е., з урахуванням повноважень останньої, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.

У відповідь на звернення прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація, листом від 01.03.2024 № 01-01-32/3857вих-24 повідомила, що Законом України Про місцеві державні адміністрації облдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, встановлення відповідних фактів.

Чернігівська обласна державна адміністрація не вживала та не планує вживати будь-яких заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру, з огляду на відсутність законодавчих підстав.

Таким чином, Чернігівська ОДА, як орган державної влади уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснила захисту таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Чернігівська ОДА, як компетентний орган, була достеменно обізнана з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, мала достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте самостійно не захистила інтереси держави в суді.

Окружною прокуратурою, в порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, Чернігівській ОДА направлене повідомлення від 03.06.2024 № 50-77-2466вих-24 про подання позову до Господарського суду Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, в межі якої знаходиться пам`ятка археології «Дегтярине-І», ІІІ-ІІ тис. до н. е, ХІ-ХІІІ ст. ст. н.е.

Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.

Суд врахував, що правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний та публічний інтерес. Протиправне вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За частиною 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році, під час розроблення Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру, на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 22,9216 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер 7422755100:16:005:0001) наявне обмеження в використанні в вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, погоджуючи дану техдокументацію із землеустрою, в довідці від 26.11.2018 № 296-П, звертав увагу, що на земельній ділянці, що знаходиться на території Куликівської селищної ради (ділянка № 14 площею 22,9216 га), розташована пам?ятка археології поселення «Дегтярине-І» ІІІ-ІІ тис. до н. е, ХІ-ХІІІ ст .ст. н.е., взята під державну охорону за рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 (охоронний № 2959-Чр). Повідомив, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини та п. 2 статті 83 ЗК України пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну та комунальну власність.

До акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 21.12.2018 (згідно з додатком), за наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг, внесене застереження відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, щодо обмеження в використанні, а саме: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (22,9216 га).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наказу) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, за яким охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною в статті 1 Закону України № 1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За частиною 2 статті 2 Закону України № 1805-ІІІ археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини, зокрема, залишки стародавніх поселень), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Суд установив, що пам`ятка археології поселення «Дегтярине-І» ІІІ-ІІ тис. до н. е, ХІ-ХІІІ ст. ст. н. е. взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989; паспортизована 10.10.1988 (охоронний № 2959-Чр).

Статтею 17 Закону України № 1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності державну, а в випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

За статтею 34 Закону України № 1805-ІІІ території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України № 1805-ІІІ, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України № 1805-ІІІ (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави. З урахуванням наведеного, судом відхилено заперечення третьої особи.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є відновлення становища, що існувало до порушення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, є належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з відомостями внесеними до поземельної книги (відкрита 19.11.2018) земельна ділянка за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, перебуває в комунальній власності територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки 16.00. землі запасу.

Факт належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення з огляду розміщення на ній пам`ятки археології з видом обмеження в використанні земельної ділянки зона охорони пам`ятки культурної спадщини, площею 22,9216 га, підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, технічною документацією із інвентаризації земель.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, наявність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо комунальної форми власності відносно спірної земельної ділянки, та її належність до земель сільськогосподарського призначення, за висновком суду, порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей в Реєстрі (що мають статус офіційних).

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки вказане є єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як в теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Відповідно до статей 8, 124 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В свою чергу, обов`язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі Порядок № 1051).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, що набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права Куликівської об?єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Куликівської селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.

Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання, або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці ЄСПЛ, зокрема в рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою набувача майна.

Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Положеннями статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб. Неправомірність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Куликівської селищної ради підтверджена матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76 - 78 ГПК України, що визнані відповідачем, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 130 ГПК України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

За платіжною інструкцією № 1430 від 29.05.2024 (наявна в матеріалах справи), прокуратурою, за розгляд даного спору, що об`єднує три вимоги немайнового характеру, сплачений судовий збір у розмірі 9084,00 грн.

Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, керуючись наведеними нормами, 50 % судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 1430 від 29.05.2024 (оригінал знаходиться в матеріалах справи), в розмірі 4542,00 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України відповідно до заявленого клопотання.

Керуючись статтями 13, 14, 46, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 185, 191, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити повністю позов в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури (вул. Є. Лоскота, 1, селище Козелець, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави, в особі позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674) до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 04412432), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2.Зобов`язати Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794325574227.

4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7422755100:16:005:0001, площею 22,9216 га, здійснену 21.03.2019 Куликівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області.

5. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Миру, 67, смт Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 04412432) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 4542,00 грн судового збору.

6. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) 4542,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 29.05.2024 № 1430.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Судове рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 07.08.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко