Рішення

від 05.08.2024 по справі 927/562/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/562/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000;

в особі позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації,

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Городнянської міської ради,

вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Швидкова В.О. представник, діє в порядку самопредставництва згідно з витягом з ЄДРПОУ;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

від прокуратури: Драшпуль Н.О. - прокурор відділу.

У судовому засіданні 05.08.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

14.06.2024, заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації поданий позов до Городнянської міської ради з проханням усунути перешкоди власнику державі, в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Городнянською міською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783147674214);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га.

Позов мотивований тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, в межах якої розташована частина пам`ятки археології місцевого значення городище Горщина-ІІ (верхнє) (с. Мощенка), V-ІІІ ст. до н. е., І - поч. ІІ ст., VІ - VІІІ ст., охоронний номер № 2225-Чр, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності.

Прокурор письмово клопотав залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області). Мотивував клопотання тим, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, що суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої обороноздатності та створює реальні ризики пошкодження (знищення) археологічної спадщини України в результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва, тому ухвалення рішення суду в справі може вплинути на права та обов`язки ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881); підготовче засідання призначив на 05.08.2024; установив учасникам справи строки для подання заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) (ухвала від 19.06.2024, яка доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.06.2024 о 14:22, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

03.07.2024, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, через систему «Електронний суд» (в установлений строк) надійшли письмові пояснення щодо позову з зазначенням, що протягом тривалого часу не були встановлені межі пам?ятки археології «Горщина - ІІ», зокрема, не зазначено, яка за площею частина поселення знаходиться на спірній земельній ділянці. Відповідно до паспорту пам?ятки площа поселення складає близько 3,00 га, в той же час прокурор просить повернути державі спірну земельну ділянку загальною площею 6,6623 га. За доводами третьої особи, неможливо усунути перешкоди Чернігівській обласній державній адміністрації в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, яка перестане існувати як об?єкт речових прав (у разі задоволення вимог прокурора).

Прокурор та позивач письмово проти доводів третьої особи заперечили.

08.07.2024, відповідач надіслав лист № 03-09/1081 від 05.07.2024 з проханням до суду розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі. Лист підписаний міським головою А. Богдан.

У підготовче засідання 05.08.2024 прибули повноважний представник позивача та прокурор, які не заперечили щодо розгляду справи без участі представника відповідача.

Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника задоволене судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Неприбуття належним чином повідомлених відповідача та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи в порядку частини 1 та п. 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначене в частині 1 статті 191 ГПК України за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частинами 3, 4 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважного представника позивача та прокурора, які підтримали позов у повному обсязі.

Суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 176 від 04.04.1983 (п. 1 рішення, п. 25 додатку № 3) взято під державну охорону пам`ятку археології ур. Горщина, 2 городища І тис. до н. е., поселення І - V ст. с. Мощенка, разом із іншими об`єктами культурної спадщини пам`ятками історії, археології та культури, які розташовані на території області.

Пам`ятка археології паспортизована 10.03.1986 (охоронний номер 2225-Чр). Відповідно до паспорту пам`ятки Городище «Горщина-ІІ» (верхнє) датоване VI - III тис. до н. е., І початок II ст. н. е., VI - VIII ст. Городище складається з двох ділянок, відокремлених одна від одної додатковим валом та яругою. Верхня ділянка (Городище-ІІ) займає частину мису лівого берега р. Тетева, відокремленого від плато зовнішнім валом та ровом. Його площа близько 0,5 га. Культурний шар близько 0,6 м. Зовнішній вал тягнеться на 110 м, ширина його в основі 4 - 7 м, висота близько 1 м. Розташований за ним рів дуже замулений, заглиблений від рівня даної поверхні на 1,3 м. За зовнішнім валом на значній площі (близько 3 га) розташоване поселення. З нього походить пальчаста фібула та бронзова лита фігурка людини, яка нагадує «танцюючого» чоловічка з Мартенівського скарбу. Розколом у 361 кв. м відкриті залишки будівлі (7,2 x 3,4 м), з двома вогнищами та матеріалом милоградської культури. Вона виявилась перекритою спорудою післязарубинецького часу, дещо заглибленою, прямокутною в плані (6,1 x 4,5 м). Верхній шар городища можна віднести до VI-VIII ст., коли городище використовувалось як сховище. До нашого часу відносяться сліди багатьох стовпових та господарчих ям. Являє собою одне з відомих на Чернігівщині городищ, яке вміщує матеріали милоградської, зарубинецької та колочинської культур.

До паспорту пам`ятки складений схематичний план городища з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснена прив`язка місця розташування городища «Горщина-ІІ», а також облікову карту пам`ятки археології, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час її виявлення.

У паспорті пам`ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам`ятки.

Адреса пам`ятки: Чернігівська область, Городнянський район, Мощенська с/рада, с. Мощенка, за 600 м від села, вище за течією р. Тетева в ур. Горщина.

На момент паспортизації пам`ятка перебувала на балансі колгоспу «Шлях Леніна».

У позові зазначено, що при погодженні проекту роздержавлення земель КСП «Шлях Леніна» територія вищевказаної пам`ятки культурної спадщини позначена на карті землекористування. Відповідний об`єкт нанесений на карту землекористування, сформовану у складі графічної частини Плану роздержавлення КСП «Шлях Леніна». Відповідно до умовних позначень на карті з плану роздержавлення земель територія вказаної археологічної пам`ятки заштрихована чорними косими лініями на салатовому фоні. Під номером 2 на даній земельній ділянці знаходиться пам`ятка археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (с. Мощенка), охоронний № 2225-Чр.

Матеріали справи містять охоронне зобов?язання на пам`ятку археології, історії та культури городище «Горщина-2», взяте 11.05.1986 КСП "Шлях Леніна".

Відповідно до листа № 258 від 14.09.1993, адресованого директору Чернігівського філіалу інституту землеустрою, на карту землекористування колгоспу «Шлях Леніна» с. Мощенка, Городнянського району нанесені пам?ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком. Вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам`ятки, недопустиме.

У 2018 році, Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру, виконана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області (затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р, із змінами, далі технічна документація із інвентаризації земель), за якою земельна ділянка за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га містить обмеження в використанні (01.02.) в вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини.

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлена наявність у межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 № 643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Мощенська сільська рада) площею 6,1964 га охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені в Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах та посвідчують право на земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

Додатками до технічної документації є:

-технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком № 1, де міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка № 1 площею 6,6623 га, розташована на території Мощенської сільської ради (спірна);

-викопіювання з плану землекористування Мощенської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Мощенської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Городнянській ОТГ, ділянка орієнтовною площею 6,6623 га, погоджене начальником відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначене місце розташування та орієнтовні межі земельної ділянки;

-кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 6,6623 га, розташованій на території Мощенської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7421486800:04:000:0836; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (косі лінії) встановлене обмеження в використанні ділянки на площу 6,1964 га відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» 01.02. «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини»;

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 16.07.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області від 16.07.2018, до якого внесена земельна ділянка № 1 (Мощенська сільська рада) площею 6,1964 га, 01.02. охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Відділом у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наданий висновок від 17.07.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Городнянського району Чернігівської області, п. 7 якого визначена необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 19.07.2018 № 2052-18, визначена підсумкова оцінка результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Вказано про необхідність долучення до технічної документації погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини, передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 03.10.2018 № 239-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Городнянської міської ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, в тому числі, як зазначалось, на земельній ділянці, яка знаходиться на території Мощенської сільської ради (ділянка №1 площею 6,6623 га), розташоване городище «Горщина-2» (верхнє), охоронний № 2225-Чр та повідомлено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», частини 2 статті 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та роз`яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну чи комунальну власність.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 31.07.2018 виданий наказ № 25-5873/14-18-сг, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області, загальною площею 1057,6642 га.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Мощенська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Городнянської міської ради, яка є правонаступником прав та обов`язків Мощенської сільської ради.

Як зазначає прокурор, зіставленням відомостей щодо земельної ділянки № 1, площею 6,6623 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини 6,1964 га) з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області, та схематичного відображення місця розташування городище «Горщина-ІІ» (верхнє) (с. Мощенка), V-III ст. до н. е., І поч. II ст. н. е., VI-VIII ст., нанесеного на карту землекористування зведену експлікацію земельних угідь сільськогосподарського підприємства «Шлях Леніна», за характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка площею 6,6623 га, якій після її формування присвоєний кадастровий номер 7421486800:04:000:0836, накладається на земельну ділянку, на якій розташована частина пам`ятки археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (верхнє) (с. Мощенка), V-III ст. до н.е., І поч. ІІ ст. н.е., VI-VIII ст. Межі земельної ділянки в указаних джерелах інформації мають тотожну конфігурацію.

Часткове розташування городища «Горщина-ІІ» (верхнє), охоронний № 2225-Чр, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, також підтверджено графічними відомостями з позначенням межі та площі пам`ятки археології місцевого значення відносно спірної земельної ділянки, наданими інженером-землевпорядником Бойко Д.О. (лист від 11.06.2024 № 22).

За висновком суду, наявними матеріалами справи підтверджений факт розміщення на спірній земельній ділянці археологічної пам`ятки місцевого значення, що взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 176 від 04.04.1983 (охоронний номер № 2225-Чр).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області передані в комунальну власність Городнянської міської об?єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7408,6605 га, розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської міської об?єднаної територіальної громади Городнянського району Чернігівської області за актом приймання-передачі земельної ділянки.

На підставі акту приймання-передачі від 27.09.2018, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг, передало із державної власності, а Городнянська міська рада Городнянського району Чернігівської області прийняла у комунальну власність Городнянської міської об?єднаної територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (6,6623 га).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру 06.03.2019 зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, як землі сільськогосподарського призначення (16.00.), вид використання землі запасу, із видом обмеження в використанні зона охорони пам?ятки культурної спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 374578262, вчинена державна реєстрація права комунальної власності Городнянської міської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га; запис про право власності від 06.03.2019 № 30638727; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783147674214.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що пам`ятка археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (верхнє) (с. Мощенка), V - III ст. до н. е., І поч. ІІ ст. н. е., VI-VIII ст., що взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 176 від 04.04.1983 (охоронний номер № 2225-Чр), розташована на земельній ділянці площею 6,6623 га за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, що відноситься до земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації з метою відновлення законності та становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, а також недопущення зміни цільового призначення таких земель.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.

Листом від 20.05.2024 № 55-77-4674вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну (військову) адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (верхнє) (с. Мощенка), V-III ст. до н. е., І поч. ІІ ст. н. е., VI-VIII ст., з урахуванням повноважень останньої, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.

У відповідь на звернення прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація, листом від 27.05.2024 № 01-01-32/8639вих-24 повідомила, що Законом України Про місцеві державні адміністрації облдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, встановлення відповідних фактів.

Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація не вживала та не планує вживати будь-яких заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру, з огляду на відсутність законодавчих підстав.

Таким чином, Чернігівська ОДА, як орган державної влади уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснила захисту таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Чернігівська ОДА, як компетентний орган, був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, мав достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Окружною прокуратурою, в порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, Чернігівській ОДА направлене повідомлення від 12.06.2024 №55-77-5423вих-24 про подання позову до Господарського суду Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, в межі якої потрапила пам`ятка археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (верхнє), V-III ст. до н. е., І поч. ІІ ст. н. е., VI-VIII ст.

Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.

Суд врахував, що правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний та публічний інтерес. Протиправне вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За частиною 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в 2018 році, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 6,6623 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер) наявне обмеження в використанні в вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).

До акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 27.09.2018 (згідно з додатком), відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг, внесене застереження відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836 щодо обмеження в використанні, а саме: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (6,6623 га).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, яким закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною в статті 1 Закону № 1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини, зокрема, городища), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Судом установлено, що пам`ятка археології місцевого значення городище «Горщина-ІІ» (верхнє), V-III ст. до н. е., І поч. ІІ ст. н. е., VI-VIII ст. взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 176 від 04.04.1983; паспортизована, охоронний номер № 2225-Чр.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини № 1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності державну, а в випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави, в зв?язку з чим суд відхиляє заперечення третьої особи.

Доводи третьої особи про те, що відповідно до паспорту пам?ятки площа поселення складає близько 3,00 га, а прокурор просить повернути державі спірну земельну ділянку загальною площею 6,6623 га, не відповідають дійсності, охоронна зона навколо пам`ятки культурної спадщини згідно з розробленої технічної документації (наявної в матеріалах справи) становить 6,1964 га.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, перебуває в комунальній власності, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки 16.00., вид обмеження в використанні земельної ділянки зона охорони пам`ятки культурної спадщини.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836 (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В свою чергу, обов`язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі Порядок № 1051).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Городнянської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці ЄСПЛ, зокрема в рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою набувача майна.

Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Положеннями статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб. Неправомірність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Городнянської міської ради підтверджена матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 130 ГПК України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

За платіжною інструкцією від 11.06.2024 № 1591 (наявна в матеріалах справи) за розгляд даного спору, що об`єднує дві вимоги немайнового характеру, прокуратурою сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, керуючись наведеними нормами, 50 % судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 1591 від 11.06.2024 (оригінал знаходиться в матеріалах справи), в розмірі 3028,00 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання платника.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 178, 184, 185, 191, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити повністю позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави, в особі позивача - Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674) до Городнянської міської ради (вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 04061731), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2.Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731) на земельну ділянку за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783147674214).

3.Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7421486800:04:000:0836, площею 6,6623 га, здійснену 06.03.2019 Городнянською міською радою.

4. Стягнути з Городнянської міської ради (вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 04061731) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 07.08.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко