Ухвала

від 06.08.2024 по справі 911/232/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/232/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Голосій Т.А.,

відповідача-1: Машков К.Є.,

відповідача-2: не з`явились,

відповідача-3: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024

у справі № 911/232/22

за позовом Броварської міської ради Броварського району Київської області

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житлово-будівельного кооперативу "Діамант"

про скасування рішень про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

Броварська міська рада Броварського району Київської області (далі - Броварська міська рада) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" (далі - ТОВ "Афіна групп"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій" (далі - ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" (далі - ТОВ "Управ-Дом"), в якому просила:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Крістіни Юріївни номер 52578834 від 09.06.2020 про державну реєстрацію права власності на громадський будинок КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А/А на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, площею 0,0371 га, та припинити право власності ТОВ "Афіна групп" на цей будинок;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасії Іванівни номер 52981419 від 06.07.2020 про державну реєстрацію іншого речового права на громадський будинок КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А/А на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, площею 0,0371 га, та припинити інше речове право ТОВ "Управ-Дом" на цей будинок;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Волкової Анастасії Олександрівни номер 57984824 від 05.05.2021 про державну реєстрацію права власності на громадський будинок КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А/А на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, площею 0,0371 га, та припинити право власності ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій" на цей будинок;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасії Іванівни номер 58200853 від 18.05.2021 про державну реєстрацію іншого речового права на громадський будинок КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А/А на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, площею 0,0371 га, та припинити інше речове право ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій" на цей будинок.

В обґрунтування позову Броварська міська рада посилалась на те, що оскаржуваними рішеннями порушуються права територіальної громади міста Бровари в особі Броварської міської ради як власника земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, оскільки первинна реєстрація права власності на розташовану на ній каналізаційно-насосну станцію відбулась за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Діамант Плюс" (далі - ОК "ЖБК "Діамант Плюс") протиправно за відсутності у нього правових підстав набуття у власність цього об`єкта (відсутність документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, відсутність права власності або іншого речового права на земельну ділянку), рішення про яку було скасоване, тому і подальші переоформлення права власності та інших речових прав є незаконними.

ТОВ "Афiна групп" у своїх письмових поясненнях проти позову заперечувала та вважала, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності не свідчить про скасування самого права власності; що КНС введена в експлуатацію разом з об`єктом "Будівництво багатоквартирного житлового комплексу по вул. Київській, 261 в м. Бровари, Київської області черга №4 (житловий будинок №8, житловий будинок №9)" і їй було надано інвентаризаційний номер 261-А/А, а тому не потребує присвоєння окремої адреси органом місцевого самоврядування; що Господарський суд міста Києва розглядає справу №911/930/22 за позовом ОК "ЖБК "Діамант Плюс" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України №1500/5 від 23.04.2021 про скасування рішення приватного нотаріуса Теплюк Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 52227624 від 14.05.2020).

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2022 (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Коробенко Г.П., Іоннікова І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судами обох інстанцій встановлено, що 29.05.2015 Броварська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Будстандартінжиніригн" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,8837га, з яких 0,6523га землі обмеженого використання інженерний коридор мереж комунікацій, кадастровий номер 3210600000:00:063:0982 для будівництва та обслуговування об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирна житлова забудова) в 5 мікрорайоні IV житлового району в м. Бровари. Ця земельна ділянка рахується в землях житлової та громадської забудови в межах Броварської міської ради.

Згідно з п. 3.1 договір укладено терміном до 21.05.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Броварська міська рада 03.04.2020 прийняла рішення №1841-73-07 про попередження ТОВ "Будстандартінжиніринг" про відсутність у Броварської міської ради намірів продовжувати термін дії договору оренди земельної ділянки площею 2,8837 га кадастровий номер 3210600000:00:063:0982 після закінчення строку його дії.

Рішенням Броварської міської ради №1879-74-07 від 28.04.2020 відмовлено ТОВ "Будстандартінжиніринг" у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 2,8837 га кадастровий номер 3210600000:00:063:0982.

Рішенням Броварської міської ради №1876-75-07 від 22.05.2020 припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 2,8837 га кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, укладеного між Броварською міською радою та ТОВ "Будстандартінжиніринг", вирішено надати зазначену земельну ділянку в постійне користування Управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради та надати йому згоду на поділ цієї земельної ділянки (пункти 2, 4, 10 рішення).

Рішенням Броварської міської ради №1904-76-07 від 04.06.2020 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8837га кадастровий номер 3210600000:00:063:0982 Управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради, при поділі якої утворились земельні ділянки: площею 0,4084га кадастровий номер 3210600000:01:063:0770; площею 0,0371га кадастровий номер 3210600000:01:063:0771; площею 2,4382га кадастровий номер 3210600000:01:063:0772; у постійне користування цьому Управлінню надані земельні ділянки площею 0,4084га кадастровий номер 3210600000:01:063:0770 та площею 2,4382га кадастровий номер 3210600000:01:063:0772 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку землі житлової та громадської забудови, в 5 мікрорайоні IV житлового району.

12.01.2015 ЖБК "Діамант" та ТОВ "Будстандартінжиніринг" укладений договір №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" в м. Бровари Київської області, предметом якого є спільна участь сторін у будівництві Об`єкту на Будівельному майданчику за адресою: вулиця Київська місто Бровари Київської області, з наступним оформленням права власності на об`єкт (його частини) відповідно до акту розподілу площ, керуючись умовами розділу 4 цього договору.

За визначенням п. 1.1.5 цього договору будівельний майданчик (фронт робіт) це земельна ділянка площею 2,8837га кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, яка знаходиться в 5-му мікрорайоні 4 житлового району міста Бровари Київської області, що надана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між Броварською міською радою і ТОВ "Будстандартінжиніринг".

В рамках цього договору ТОВ "Будстандартінжиніринг" є одночасно забудовником об`єкту, функції якого покладає (передає) ЖБК "Діамант" (п. 2.2).

ЖБК "Діамант" та ТОВ "Будстандартінжиніринг" 12.01.2015 підписаний акт розподілу площ за договором №12-01/15-1.

01.10.2015 за актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди від 29.05.2015 орендар земельної ділянки ТОВ "Будстандартінжиніринг" (замовник) передав, а ЖБК "Діамант" (забудовник) прийняв земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва замовника. Цей акт прийому-передачі є невід`ємною частиною договору №12-01/15-1 від 15.01.2015.

Судом встановлено, що 16.07.2018 між ЖБК "Діамант" (сторона-1), ТОВ "Будстандартінжиніринг" (сторона-2) та ОК "ЖБК "Діамант Плюс" (сторона-3) підписано договір №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 від 12.01.2015 (далі - договір про заміну сторони), за умовами п.1.1. якого сторона-1 передає, а сторона-3 приймає всі права та обов`язки, належні стороні-1 за договором №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул .Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015 з усіма змінами, додатковими угодами та додатками, укладеним між стороною-1 та стороною-2, а саме: договором участі у будівництві; додаток №1 - акт розподілу площ від 12.-1.15; додаток №2 - календарний графік виконання робіт; доповнення від 02.03.15; доповнення та зміни від 06.03.15; договір про передачу майнових прав від 29.12.16; додаткова угода про внесення змін від 09.03.17; додаткова угода №2 від 17.06.17; акт звірки станом на 31.03.2018.

Відповідно до пункту 1.2 договору про заміну сторони з моменту підписання цього договору сторона-3 набуває права продажу, передачі в іпотеку, відчуження в будь-який інший спосіб належної стороні-1 частки об`єкту в цілому або його складової частини (включаючи квартири, машино-місця, нежитлові приміщення, вбудовані або прибудовані до об`єкту тощо), які на момент підписання цього договору не реалізовані стороною-1 і вказані в додатку №1 до цього договору.

Додатковою угодою №3 до договору №12-01/15-1 від 12.01.2015, укладеною 28.01.2020 ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніринг", внесені зміни у договір №12-01/15-1 від 12.01.2015 та цей договір викладений в новій редакції, відповідно до якої предметом договору є спільна участь сторін у будівництві об`єкту на будівельному майданчику за адресою : вулиця Київська (кадастровий номер 3210600000:00:063:0982) місто Бровари, Київська область, з наступним оформленням права власності на об`єкт (його частини) відповідно до акту розподілу площ.

28.01.2020 ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніринг" підписаний акт розподілу площ до договору №12-01/15-1 від 12.01.2015 (в редакції, викладеній в додатковій угоді №3 від 28.01.2020), відповідно до п. 4 якого сторони погодили, що до ОК "ЖБК "Діамант Плюс" переходять каналізаційна насосна станція, а також перелічені в цьому акті квартири та приміщення в секціях №8 та №9, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 261-а

Наказом Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради №314-А від 28.12.2019 на підставі заяви ТОВ "Будстандартінжиніринг" затверджено рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва "Будівництво багатоповерхового житлового комплексу" по вул. Київській, 261 в м. Бровари Київської області на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, відповідно до якого багатоквартирному житловому будинку (секції 8,9) присвоєна адреса: вул. Київська, 261-а.

За замовленням ОК "ЖБК "Діамант Плюс" ТОВ "Будлідер Парк" 03.01.2020 виготовлений технічний паспорт на громадський будинок, КНС, літера "А" за адресою: вулиця Київська, №261-А/А, місто Бровари, область Київська, загальна площа 104,4кв.м.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галиною Михайлівною 14.05.2020 прийнято рішення №52227624 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на громадський будинок, що розташований Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, за ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

На підставі цього рішення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 14.05.2020 внесено запис про реєстрацію права приватної власності ОК "ЖБК "Діамант Плюс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2080286932106 громадський будинок, КНС, загальна площа 104,4кв.м, адреса: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, дата та час державної реєстрації 12.05.2020, підстава для державної реєстрації права власності: акт розподілу площ від 28.01.2020 між ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніринг", додаткова угода №3 від 28.01.2020.

У подальшому 09.06.2020 ОК "ЖБК "Діамант Плюс" (продавець) та ТОВ "Афiна групп" (покупець) уклали договір купівлі-продажу громадського будинку, КНС, загальною площею 104,4кв.м, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, реєстраційний номер об`єкта 2080286932106, на земельній ділянці площею 0,0371га кадастровий номер 3210600000:01:063:0771.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар К.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1395.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Крістіною Юріївною 09.06.2020 прийнято рішення №52578834 про проведення державної реєстрації права приватної власності на громадський будинок, КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, на підставі якого 09.06.2020 вчинено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Афiна групп".

ТОВ "Афiна групп" (Установник управління) та ТОВ "Управ-Дом" (Управитель) 06.07.2020 укладений договір управління, відповідно до якого Установник управління передав Управителеві, а Управитель прийняв від Установника управління громадський будинок, КНС, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, і зобов`язується за плату, визначену даним договором, здійснювати від свого імені управління зазначеним майном в інтересах Установника управління.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинкарук А.І. та зареєстровано в реєстрі за №130.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасією Іванівною 06.07.2020 прийнято рішення №52981419 про проведення державної реєстрації іншого речового права, управління нерухомим майном на громадський будинок, КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, за ТОВ "Управ-Дом", на підставі якого 06.07.2020 вчинено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права управління нерухомим майном за ТОВ "Управ-Дом", установник управління ТОВ "Афiна групп".

05.05.2021 ТОВ "Афiна групп" (продавець) та ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій" (покупець) укладений договір купівлі-продажу громадського будинку, КНС, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність громадський будинок, КНС, загальною площею 104,4кв.м, що розташований за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, реєстраційний номер об`єкта 2080286932106, що розташований на земельній ділянці площею 0,0371га кадастровий номер 3210600000:01:063:0771.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою Анастасією Олександрівною, якою був посвідчений цей договір, 05.05.2021 прийнято рішення №57984824 про проведення державної реєстрації права приватної власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій", на підставі якого в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про реєстрацію права приватної власності на цей об`єкт за ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій".

18.05.2021 ТОВ "Афiна групп" (Установник управління), ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій" (Новий Установник управління) та ТОВ "Управ-Дом" (Управитель) укладена додаткова угода №1 до договору управління, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинкарук А.І. 06.07.2020 за реєстровим №130, відповідно до якої змінено Установника управління на Нового Установника управління.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасією Іванівною 18.05.2021 прийнято рішення №58200853 про проведення державної реєстрації іншого речового права, управління нерухомим майном на громадський будинок, КНС з реєстраційним номером 2080286932106, що розташований Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, за ТОВ "Управ-Дом", на підставі якого 06.07.2020 вчинено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права управління нерухомим майном за ТОВ "Управ-Дом", установник управління ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій".

На підставі цього рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2021 внесено запис про реєстрацію іншого речового права управління нерухомим майном реєстраційний номер 2080286932106 громадським будинком, КНС, загальна площа 104,4кв.м, адреса: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, за управителем ТОВ "Управ-Дом", установник управління ТОВ "Аналітично-прикладний центр "Інститут політичних технологій".

Наказом Міністерства юстиції України №1500/5 від 23.04.2021 задоволено скаргу Броварської міської ради та скасовано рішення від 14.05.2020 №52227624, прийняте приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галиною Михайлівною, оскільки воно прийняте з порушенням вимог законодавства: до заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2021, у справі №911/603/19 за позовом ЖБК "Діамант" до ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніригн" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Громадської організації "Об`єднання ошуканих інвесторів ЖБК "Діамант" про визнання недійсним договору №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вулиці Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у м. Бровари Київської області від 12.01.2015 з моменту його вчинення позов задоволений. Визнано недійсним договір №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №294725135 від 14.01.2022 земельна ділянка площею 0,0371 кадастровий номер 3210600000:01:063:0771, на якій розташований громадський будинок, КНС, загальною площею 104,4кв.м, адреса: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Бровари в особі Броварської міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а визначені законом підстави виникнення права власності на громадським будинком, КНС, загальна площа 104,4 кв.м, адреса: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 261-А/А, у ОК «ЖБК «Діамант Плюс», а в подальшому у ТОВ «Афіна групп» та у ТОВ «Аналітично-прикладний центр «Інститут політичних технологій», а також права управління нерухомим майном за ТОВ «Управ-Дом» відсутні.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що його права порушені оспорюваним реєстраційними діями та не довів наявності у нього права звертатись з позовом в інтересах ЖБК «Діамант», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що його права порушені оспорюваним реєстраційними діями та не довів наявності у нього права звертатись з позовом в інтересах ЖБК «Діамант», та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, де вказано, що державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і державною реєстрацією обмеження права власника земельної ділянки. Крім цього, суд не застосував ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до положень якої записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Проте у даній справі такі документи в судовому порядку визнані недійсними, і вказане судове рішення набуло законної сили.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 19.07.2024.

В судовому засіданні 30.07.2024 оголошено перерву у справі до 06.08.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.08.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу. Разом з тим, вказаний відзив залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так у справі № 916/1608/18 ТОВ «Спектр» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Юридичного департаменту Одеської міської ради про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Полякова Максима Олександровича щодо відмови ТОВ «Спектр» у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64;

- визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 липня 2017 року № 36104336, прийнятого державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим Максимом Олександровичем;

- визнання за ТОВ «Спектр» права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64;

- зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що належить на праві власності ТОВ «Спектр» і знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 06.07.2017 представник ТОВ «Спектр» Сендик О.О. звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, однак отримав від державного реєстратора Полякова М.О. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.07.2017 № 36104336. Рішення про відмову обґрунтовується тим, що проведення державної реєстрації права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна - павільйон, не є можливим, оскільки він є об`єктом малої архітектурної форми. Позивач зазначав, що державний реєстратор дійшов помилкового висновку про те, що об`єкт нерухомого майна - павільйон є некапітальною спорудою. З технічного висновку про стан конструкцій нежитлової будівлі за адресою: вул. Академіка Корольова, 64 вбачається наявність фундаменту, а експертом встановлено, що будова відповідає вимогам будівельних норм та представляє собою окремо розміщену капітальну будову. 13.09.2004 на вказаний об`єкт виготовлено технічний паспорт, який засвідчує, що будівля має 3 основних та 3 допоміжних приміщення загальною площею 53,2 кв. м (на тимчасові споруди технічний паспорт не виготовляється). Будівля ТОВ «Спектр» була побудована ще у 1977-1978 роках і до цього часу не розбиралась і не переміщувалась, є капітальною спорудою, а не павільйоном. Державний реєстратор своїм рішенням штучно створює перешкоди для здійснення позивачем своїх прав на державну реєстрацію права власності ТОВ «Спектр». Позивач вказує, що ним до Юридичного департаменту Одеської міської ради було надано всі необхідні документи, проте відповідач у своїх твердженнях виходить виключно з назви, яка зазначена в технічному паспорті, не звертаючи при цьому уваги на технічні характеристики будови.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 позов було задоволено повністю. Рішення обґрунтоване тим, що у матеріалах справи міститься доказ наявності фундаменту, який виготовлено із з/б стрічки. Технічний висновок від 30.06.2017 засвідчує наявність фундаменту та капітальність будівлі павільйону.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 провадження у справі № 916/1608/18 у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора, скасування (визнання недійсним) рішення державного реєстратора закрито. У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності відмовлено. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цій справі правовідносини виникли між ТОВ «Спектр» та державним реєстратором у зв`язку із відмовою у державній реєстрації права власності на спірний павільйон, отже, спір у цій частині виник саме з публічно-правових відносин, державний реєстратор діяв як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Суд зазначив, що позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки відмова у проведенні державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про право. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не оспорює право власності ТОВ «Спектр» на павільйон як такий, а питання щодо правового режиму цього майна як нерухомого перебуває поза межами предмета доказування у спорі про визнання права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України, та його вирішення лежить у площині розгляду адміністративної справи. Звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами третьою, п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у вказаній справі зазначила, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами третьою та п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 та від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме така ситуація склалася у цій справі. Позивач має документи, що підтверджують його право власності на павільйон, але з цих документів важко зробити однозначний висновок щодо того, чи був павільйон об`єктом нерухомості на момент його придбання і чи є існуючий павільйон тим самим майном, який був придбаний позивачем. При цьому державний реєстратор не є судом і не вправі вирішувати таке питання самостійно, фактично вирішуючи спір між позивачем і власником земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він вважає об`єктом нерухомості. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на будівлю, споруду, оскільки судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда, є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване. Отже, позовна вимога про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Верховний Суд у справі № 911/232/22 приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Верховний Суд враховує, що постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається скаржник, прийнята у правовідносинах, які мають відмінні предмет та підстави позову, що вказує на інакший зміст позовних вимог і матеріально-правове регулювання відносин.

Відтак, правовідносини у розглядуваній справі та справі № 916/1608/18 не є подібними.

Що ж до зазначення у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/173, то скаржник не вказує не неврахування судами викладених у ній висновків. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи. Водночас у касаційній скарзі позивач чітко зазначає, що апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у саме у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Броварської міської ради Броварського району Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 911/232/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.