Рішення

від 01.08.2024 по справі 522/7483/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4817/24

Справа № 522/7483/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В,

розглянувши заправилами спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданніу м.Одесі цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Люстдорф Грінфілд» про стягнення грошових коштів за кредитним договором №Ф3.15 від 29.03.2021,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.05.2024 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного підприємства «Люстдорф Грінфілд» про стягнення грошових коштів за попереднім договором №Ф3.15 від 29.03.2021 у розмірі 12671 доларів США, що становить 498603,85 грн та трьох відсотків річних від простроченої суми за незаконне користування грошовими коштами за весь час прострочення у розмірі 32770,30 грн та судові витрати у розмірі 5313,73 грн.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ПП «Люстдорф Грінфілд» в особі директора ОСОБА_2 було укладено попередній договір №Ф3.15 від 29.03.2021, згідно умов якого ПП «Люстдорф Грінфілд» зобов`язався до 01.03.2022 підписати Договір найму (оренди) щодо індивідуально визначеного майна, загальною площею 10,50 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, Авангардівська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка №206, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . План розташування вказаного індивідуально визначеного майна вказується в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору. ОСОБА_1 сплатив суму гарантійного платежу в повному обсязі, однак відповідач порушив умови Попереднього договору та ухилився від укладення Основного договору. ОСОБА_1 неодноразово звертався з вимогою о відповідача про повернення сплачених коштів, однак останній коштів не повернув. Відповідач ухиляючись від виконання зобов`язань, посилається на форс-мажорні обставини, хоча для укладення договору був рік і воєнний стан почався за чотири дні до закінчення строку на укладення основного договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 02.07.2024.

До суду 20.06.2024 надійшов відзив представника ПП «Люстдорф Грінфілд» - Бедексєєвої В.Л., згідно якого просить задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму гарантійного платежу у розмірі 355421, 60 грн та 3% річних у розмірі 23359,81 грн.

В обґрунтування відзиву зазначено, що попередній договір мав бути укладений в нотаріальній формі, враховуючи строк передачі майна в оренду, а тому укладений між сторонами попередній договір в простій письмовій формі є нікчемним. Відповідач не заперечує, що позивач оплатив кошти у розмірі 355421,60 грн, які як безпідставно отримані підлягають поверненню позивачу.

У судовому засіданні 02.07.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 було відкладено розгляд справи до 01.08.2024, з метою надання часу для підготовки відповіді на відзив.

До суду 16.07.2024 надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 , згідно якої зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини, сторони погодили істотні умови договору, а тому кошти набуті відповідачем не без достатньої правової підстави. Позивач здійснив оплату гарантійного платежу у розмірі 12671 дол.США, які він передав працівнику банку, які вже на гривневий рахунок відповідача було перераховано в еквіваленті 355421,60 грн.

Представник відповідача ОСОБА_5 подала до суду 22.07.2024 заперечення на відповідь на відзив, згідно яких наполягає на нікчемності договору та поверненню коштів як безпідставно набутих.

У судовому засіданні 01.08.2024 ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала відзив, не заперечувала щодо стягнення сплачених коштів та трьох відсотків річних у розмірі 23 359,81 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 березня 2021 року між Приватним підприємством «Люстдорф Грінфілд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір №Ф 3.15 найму (оренди) нежитлових приміщень, згідно п.1.1 якого, за даним попереднім договором, Сторони зобов`язуються до «01» березня 2022 року підписати Договір найму (оренди) (надалі основний Договір), індивідуально визначеного майна, загальною площею 10,50 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка №206, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (земельна ділянка площею 9,1425 га, кадастровий номер 5123755200:02:004:0265). План розташування вказаного індивідуального визначеного майна вказується в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п.4.1.5 Попереднього договору, строк дії Договору найму (оренди) становить 180 (сто вісімдесят) календарних місяців з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Об`єкту, за яким Наймачу передається Об`єкт у користування.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір наймубудівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

В попередньому договорі сторони погодили укладення договору найму на 180 місяців, тобто на 15 років, тому представник відповідача вірно відзначає про недотримання форми попереднього договору, який мав бути укладений в нотаріальній формі.

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається, якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність) або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом, і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто «не породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні норми матеріального права, підтверджує чи спростовує нікчемність правочину.

Отже, попередній договір №Ф 3.15 найму (оренди) нежитлових приміщень щодо укладення договору оренди строком на 15 років мав бути укладений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, чого вчинено не було, тому такий договір є нікчемним.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 30.03.2021 оплатив на рахунок ПП «Люстдорф Грінфілд» суму у розмірі 355421,60 грн, з призначенням платежу: «гарант.плат.зг.попер.дог.найму(оренди) нежит.прим.№Ф 3. 15 від 29.03.2021р., 12671$ по курсу 28.05, В т.ч. ПДВ 59,236.93, Від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 », про що свідчить квитанція №153410033 від 30.03.2021.

Позивач просить стягнути коши сплачені за договором у розмірі 12671 доларів США, що становить 498603,85 грн, проте умови договору не можуть бути застосовані, у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).

Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (пункт 27)).

Позивач сплатив відповідачу кошти, а відповідач зберігає у себе кошти без достатньої правової підстави, адже попередній договір є нікчемним, тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 1212 ЦК України.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Тому, підтверджені кошти сплачені позивачем на рахунок відповідача у розмірі 355421,60 грн без достатньої правової підстави підлягають стягнення з ПП «Люстдорф Грінфілд» на користь ОСОБА_1 . При тому, доводи представника позивача про передачу працівнику банку коштів у доларах не підтверджується жодним доказом, тому не приймається судом до уваги.

Щодо стягнення трьох відсотків річних, які заявлені до стягнення ОСОБА_1 у розмірі 32770,30 грн та які визнаються відповідачем у розмірі 23359,81 грн, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26).

За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Момент не виконання боржником обов`язку наступає направленням вимоги про виплату грошових коштів.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

Вперше ОСОБА_1 звернувся до ПП «Люстдорф Грінфілд» з листом-повідомленням, яким вимагав повернення коштів 01.07.2023.

Тож, саме з 01.07.2023 можна нараховувати 3% річних за невиконання зобов`язання. Позивач звернувся до суду з позовом 13.05.2024. Тому, 3% річних за період з 01.07.2023 по 13.05.2024 становить 9278,95 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду оплатив судовий збір у розмірі 5313,73 грн, що підтверджується квитанцією №9341-7530-6608-0001 від 10.05.2024.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволеного розміру позовних вимог, тобто у розмірі 3824,83 грн (71,98%).

Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу сторонами не заявлялися, доказів на підтвердження витрат на правову допомогу представники сторін не надавали.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Люстдорф Грінфілд» про стягнення грошових коштів за кредитним договором №Ф3.15 від 29.03.2021 задовольнити частково.

Стягнути з Приватногопідприємства «ЛюстдорфГрінфілд» (кодЄДРПОУ 42162286,м.Одеса,вул.Грецька,буд.44,оф.102)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 )безпідставно отриманікошти урозмірі 355421(тристап`ятдесят п`ятьтисяч чотиристадвадцять одна)гривня 60копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Люстдорф Грінфілд» (код ЄДРПОУ 42162286, м. Одеса, вул. Грецька, буд.44, оф. 102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) три відсотки річних за період з 01.07.2023 по 13.05.2024 у розмірі 9278 (дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 95 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Люстдорф Грінфілд» (код ЄДРПОУ 42162286, м. Одеса, вул. Грецька, буд.44, оф. 102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 83 копійки.

В іншійчастині позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 06 серпня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар