Рішення

від 07.08.2024 по справі 513/645/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/645/24

Провадження № 2/513/652/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Сарата Саратського району Одеської області померла матір позивача ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,27 га, в межах території Введенської сільської ради Білгород-Дністровського (бувшого Саратського) району Одеської області. 23 грудня 2014 року ОСОБА_4 за життя склала заповіт, яким призначила спадкоємцем вказаного майна позивача у справі ОСОБА_1 20 квітня 2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері та цього ж дня заведена спадкова справа до майна померлої № 82/2023. Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Колісника Д.Ю. від 06 жовтня 2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про існування заповіту, залишеного матір`ю ОСОБА_4 їй не було відомо. Про заповіт дізналася лише у квітні 2023 року, у зв`язку з чим одразу звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідача роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09 липня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено у судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вельчева Н.М. в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та розгляду справи. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її та позивача відсутність. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилися, подали суду заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали, проти задоволення позовних вимог заперечень не мали.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачами до суду було направлено письмові заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Суд приймає до уваги такі заяви відповідачів, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачами позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальної справи № 82/2023, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Сарата Саратського району Одеської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про що 05 серпня 2020 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 360.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Введенської сільської ради Білгород-Дністровського (бувшого Саратського) району Одеської області площею 3,27 га, кадастровий номер: 5124580500:01:001:0020, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії ЯА №161197, виданого 02 березня 2005 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації від 24 вересня 2004 року №474/А-03.

Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

За життя 23 грудня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Введенської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_5 , зареєстрований у реєстрі за № 16, та яким належну їй на час смерті земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Введенської сільської ради Саратського району Одеської області площею 3,27 га, заповіла позивачу у справі.

Спадкоємцем іншого майна за заповітом після смерті ОСОБА_4 є її донька та позивач у справі ОСОБА_1 . Факт родинних відносин підтверджено копіями свідоцтв: про народження серії НОМЕР_2 , виданого на підставі актового запису № 27 від 16 липня 2024 року Світлодолинською сільською радою Саратського району Одеської області, де графі батьки зазначено, мовою оригіналу документа: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_8 10 листопада 1990 року, серії НОМЕР_3 , виданого на підставі актового запису № 21 Введенською сільською радою Саратського району Одеської області, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Як вбачається з копії спадкової справи №82/2023, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася її донька ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні.

Згідно з довідкою № 78 від 29 березня 2024 року, виданою старостою Введенського старостиського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_11 , відповідно до записів в погосподарській книзі Введенського старостиського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області за № 4 на 2016-2020 роки, особовий рахунок НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в АДРЕСА_1 . На момент її смерті за вказаною адресою разом із нею проживали та були зареєстровані: чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Стаття 1225 ЦК України визначає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. При цьому варто зауважити, що відмінностей між порядком спадкування прав, пов`язаних з землею, та будь-яких інших прав майже немає. Водночас, якщо за загальним правилом спадкоємці наділені правом на одержання свідоцтва про право на спадщину, то стосовно земельних ділянок та похідних речових прав, щодо яких здійснюється державна реєстрація, встановлюється зобов`язання звернутися до нотаріуса, а в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Колісника Д.Ю. від 06 жовтня 2024 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненадання доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Як на поважність причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач посилається на необізнаність у наявності заповіту, зазначаючи, що про існування заповіту дізналася лише у квітні 2023 року.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядження ми, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Суд вважає, що ОСОБА_1 була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_4 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом та доходить до висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За такого, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а також враховуючи визнання позовних вимог відповідачами, наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці с. Введенка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Сарата Саратського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород