Рішення

від 31.07.2024 по справі 296/1510/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1510/24

2/296/1639/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючої судді Шкирі В.М., секретаря судових засідань Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Житомирської міської ради про виділ у натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на окреме домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Житомирської міської ради, зі змісту якого просить: виділити в натурі належні їй 6/100 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити її право спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі належні їй 60/2008 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити її право спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності в цілому на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25 травня 1992 року на підставі заяви подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали Свідоцтво про право власності па 6/100 частин жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . по 3/100 частини кожний.

25.10.1992 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 3/100 частини жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Так, у її спільній частковій власності перебуває 6/100 частини жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 частин земельної ділянки.

Па даний час між приміщеннями, які належать їй ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, та приміщеннями, які належать відповідачам, проведені окремі комунікації, у кожного свій вхід до будинку. Приміщень, якими вони користуємось з відповідачами спільно, немає.

Ухвалою судді від 20.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

06.05.2024 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, згідно поданих заяв просили розгляд справи проводити у їх відсутність. Позовні вимоги визнали у повному обсязі, не заперечували щодо їх задоволення (а.с. 53,55, 56).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судове засіданн не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 49).

Представник відповідача Житомирської міської ради Сищук Н.М. в судове засідання не з?явилася, на електронну адресу суду надіслала заяву, зі змісту якої зазначила, що міська рада є неналежним відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація, що Житомирська міська рада є співвласником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 82-83)

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25.05.1992 року подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить 6/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто 3/100 кожному (а.с. 7)

Відповідно до Договору дарування від 26.10.1992 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 3/100 частини будинку за за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 310263901 від 20.09.2022 ОСОБА_1 належить 60/2008 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:018:0066 (а.с. 10)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №351237940 від 20.10.2023 ОСОБА_1 належить 6/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11)

Сусідами позивача є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Позивач вказує, що між приміщеннями, які належать їй на праві спільної часткової власності та приміщеннями, які належать відповідачам, проведені окремі комунікації, у кожного свій вхід до будинку, тому просить виділити їй 6/100 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 367 ЦК України передбачено право співвласників поділити в натурі між ними майно, що перебуває в спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 364 ЦК України власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З метою реалізації свого права позивач звернувся з відповідними позовними вимогами до суду, заявляючи про наявність технічної можливості виділити належну йому частку із спільного майна.

За змістом ст. 364 ЦК України, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ домоволодіння в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Крім того, згідно з п. 2.6. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою є обов`язковим при вирішенні даного питання.

А висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна в обов`язковому порядку має містити посилання на документи, якими підтверджується право власності (користування) земельною ділянкою (додаток 2 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна).

Отже, виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов:

поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами;

виділення в натурі частки об`єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом;

наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу ОСОБА_1 на спільній частковій власності належить 6/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 60/2008 частини земельної ділянки.

Таким чином наявні всі умови для виділення ОСОБА_1 належні їй 6/100 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належні їй 60/2008 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи, що відповідачі позов визнали та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так як позивач позбавлений права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Що стосується позовних вимог до Житомирської міської ради, суд вважає що в цій частині необхідно відмовити, оскільки позивачем суду не надано доказів, що Житомирська міська рада є співвласником житлового будинку з за адресою: АДРЕСА_1 , отже є належним відповідачем у цій справі .

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,Житомирської міськоїради провиділ унатурі часткиіз нерухомогомайна,що єу спільнійчастковій власностіта визнанняправа власностіна окремедомоволодіння - задовольнити частково.

Виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_1 , на праві спільної частковоївласності,а саме:

-6/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-60/2008 частки на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на майно, а саме:

-житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власностіна 6/100частини житловогобудинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 60/2008 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Житомирської міської ради.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Cуддя В. М. Шкиря