Рішення

від 06.08.2024 по справі 527/955/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/955/24

провадження 2/527/479/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Москаленко В.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Пшенишної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527/955/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: служби у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.11.2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від вказаного шлюбу вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 28 серпня 2018 року шлюб між ними розірвано. З 2018 року позивач проживає окремо від нього та сина. Син з цього моменту проживає з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності. Відповідач взагалі не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його навчанням, станом здоров`я, не здійснює матеріального забезпечення дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ним взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступ до культурних та його духовних цінностей, син не отримує від матері привітань та подарунків на день народження. Відповідач не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 , про що надала письмову нотаріально посвідчену заяву від 01.02.2024.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, зазначені ньому.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи направив заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач та відповідач з 01 листопада 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2018 року розірвано (а.с.15).

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Як вбачається із заяви, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області 01.02.2024 року, реєстр № 440, ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , працює та отримує доходи (а.с.18-21, 22-26).

Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району № 10 від 22 травня 2024 року, виконавчий комітет Градизької селищної ради як орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання сина ОСОБА_3 , протягом тривалого часу не піклується про життя та здоров`я дитини, не цікавиться шкільним життям, не забезпечує лікування, матеріально не утримує, що вказує на небажання матері виконувати свої батьківські обов`язки, тому вона може бути позбавлена батьківських прав. Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, тому ухвалення рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 рекомендовано залишити на розсуд суду (а.с.51-53).

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов № 69 від 19.04.2024, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Батько із сином мають добрі стосунки, для дитини створені всі умови, для його всебічного розвитку та відпочинку є все необхідне. Хлопчик має намір надалі проживати із батьком, повідомив, що мати мешкає у м. Кременчук окремо, участі у вихованні дитини не приймає (а.с.55).

Згідно інформації № 15/24 від 25.04.2024, ОСОБА_3 навчається у 8 класі Погребівської ЗОШ І-ІІІ, останній тривалий час вихованням учня займається батько ОСОБА_1 , тобто цікавиться навчанням та вихованням сина, готує з ним домашні завдання, постійно спілкується з вчителями, відвідує батьківські збори, приймає посильну участь у житті класу та школи, приймає участь у шкільних заходах, забезпечує усім необхідним, на час відсутності батька повноцінним вихованням учня займається його дідусь ОСОБА_4 . Мама учня, ОСОБА_2 з дитиною не проживає, не цікавиться навчанням дитини, не відвідує батьківські збори, з класним керівником не спілкується, фінансово не забезпечує (а.с.56).

Як вбачається з Довідки № 589/18б від 13.05.2024, КНМН «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» м. Кременчука, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває під медичним спостереженням КНМП «ЦПМСД № 3» м. Кременчука. Відомості щодо звернення дитини на прийом до лікаря-педіатра у супроводі матері, в закладі охорони здоров`я відсутні (а.с.59).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно ч.ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається із дослідженого судом висновку, орган опіки та піклування, при ухваленні рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 зазначив, що її меже бути позбавлено батьківських прав, проте вирішення вказаного питання залишив на розсуд суду.

Судом встановлено, що на даний час дитина проживає разом з батьком та дідусем.

Проте, з наданих суду доказів взагалі неможливо встановити період коли саме відповідач почала ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач зазначив, що син проживає разом з ним з 2018 року, тобто після розірвання шлюбу. Натомість, із рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 звертаючись з позовом до суду про розірвання шлюбу зазначила, що син проживає разом з нею. У інформації з навчального закладу, де навчається дитина, також відсутні відомості стосовно того, з якого часу дитина навчається у вказаному закладі, коли мати перестала приймати участь у вихованні дитини.

Не надано суду також доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від матеріального забезпечення та утримання дитини, оскільки позивачем не було стягнуто аліментів на утримання сина, відсутні докази наявності заборгованості з їх сплати, тобто позовні вимоги в цій частині базуються лише на твердженнях позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на момент розгляду справи судом, досяг чотирнадцятирічного віку, тобто того віку, коли він може висловити свою думку і яка не є вирішальною, проте повинна бути врахована судом під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав його матері, задля встановлення обставин якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Проте, позивач не заявляв клопотання про виклик та допит сина задля з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач в своєму позові посилається на наявність нотаріально посвідченої заяви про те, що відповідач не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2023 року (справа № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23), останній зазначив, що заява відповідачки, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Верховний Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України та порушує інтереси дитини.

Крім того, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в їх діях.

За викладених обставин, суд встановив, що в матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що поведінку ОСОБА_2 до сина ОСОБА_3 можливо змінити у кращу сторону без застосування крайнього заходу впливу, тому позов в частині позбавлення її батьківських прав до задоволення не підлягає. Проте, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини, а саме: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків

Керуючись статтями 12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 150, 164-166 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини, а саме: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );

третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39071, Полтавська область, Кременчуцький район, смт. Градизьк, вулиця Гвардійська, буд. 71, код ЄДРПОУ: 44586788).

Суддя Т. В. Левицька