Ухвала

від 06.08.2024 по справі 537/3922/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/1321/2024

Справа № 537/3922/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневич В.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Прокоп Олександра Едуардовича за участі третьої особи АТ «Укртранснафта» про скасування заборони відчуження домоволодіння та виключення відомостей про обтяження,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності та вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запису про обтяження 77521324 зареєстрованого 07.07.2008 року.

Перевіривши матеріали позовної заяви суддею встановлено наступне.

Згідно положень ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає, як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Тож оскільки, квартира на яку накладено заборону на відчуження, розташована за адресою АДРЕСА_2 ), що відноситься до територіальної юрисдикції Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області, тож справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Згідно ч.1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, тож її необхідно передати на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Керуючись ст. 27, 28, 30,31, 187 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Прокоп Олександра Едуардовича за участі третьої особи АТ «Укртранснафта» про скасування заборони відчуження домоволодіння та виключення відомостей про обтяження передати на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська 29/5) - за підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.І. Хіневич