Ухвала

від 31.07.2024 по справі 761/26925/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26925/24

Провадження № 1-кс/761/17333/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №22022000000000162 від 18.04.2022, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ» звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2023 у справі № 761/9460/23 накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ», зокрема, на транспортний засіб Skoda Octavia, 2021 p., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Заявник вказує, що потреба в застосуванні арешту відпала, а також те, що він несе надмірний тягар для ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ» яке не може користуватися належним майном, у зв`язку з чим арешт підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання в частині користування транспортними засобами.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2023 у справі № 761/9460/23 в межах кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022 був накладений арешт, зокрема, на транспортний засіб Skoda Octavia, 2021 p., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ..

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

У даному випадку арешт на транспортний засіб накладено у зв`язку з тим, що він визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України. З метою його збереження, забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Арешт на вказане майно накладено обґрунтовано.

Разом із тим, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Даних про те, що у кримінальному провадженні потребується проведення досліджень транспортного засобу, чи проведення з ним будь-яких слідчих чи процесуальних дій в ході досудового розслідування, органом досудового розслідування не надано, як і не надано доказів необхідності подальшого обмеження власника у праві користування транспортним засобом.

З огляду на зазначене, доводи особи, якою подано клопотання, суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування відпала потреба у арешті вказаного автомобіля в частині заборони користування ним, та відсутні підстави вважати, що незастосування арешту у цій частині призведе до приховування чи втрати цього майна.

Разом з тим не підлягає задоволенню вимога щодо зобов`язання уповноважених осіб повернути вказане майно, оскільки скасування арешту саме собою передбачає негайне повернення власнику його майна (п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ» про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №761/9460/23, на транспортний засіб Skoda Octavia, 2021 p., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в частині заборони користування ним.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1