Рішення

від 06.08.2024 по справі 240/3869/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/3869/24

категорія 112030400

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 22.01.2024 №79/06 від 08.02.2024 щодо призначення та виплати позивачу допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

В обґрунтування позову вказує, що 29.12.2023 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримала відмову з підстав пропуску 12-місячного строку звернення за такою виплатою. Зазначає, що пропуск строку звернення із заявою обумовлений перебуванням за кордоном у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Звертаючись до суду позивач вважає оскаржувану відмову протиправною та такою, що порушує її права та інтереси.

Суддя своєю ухвалою від 26.02.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 26.03.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що у оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем порушено порядок звернення про призначення допомоги при народженні дитини: по перше, звернення про призначення соціальної допомоги надійшло поштою, а не особисто особою, яка претендує на призначення допомоги, а по-друге, звернення про призначення допомоги надійшло з пропуском встановленого 12-тимісячного строку після народження дитини (дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернулася зі зверненням про призначення допомоги 29.12.2023, тобто, через 22 місяці після народження дитини). Зауважує, що посадова особа УСЗН, відмовляючи Позивачеві у призначенні допомоги при народженні дитини, діяла виключно в межах чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Просить відмовити у задоволенні позову.

Доповнення до відзиву надійшли до суду 27.06.2024.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з агресією російської федерації проти України, була вимушена з дитиною виїхати за межі України.

Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, позивач 08 березня 2022 року виїхала за межі України (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, що датована 29 грудня 2023 року, про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву ОСОБА_1 зареєстровано в Управлінні соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області 19 січня 2024 року.

Відповідач зазначає, що заяву було отримано поштовим зв`язком.

За результатом розгляду заяви, відповідач 22 січня 2024 року прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні заяви позивача.

Встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 08.02.2024 у якій просила надати роз`яснення щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 36).

Листом №79/06 від 08.02.2024 відповідач повідомив наступне: "На підставі п. 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" (зі змінами) заяви з необхідними документами та/або відомостями для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - заяви з необхідними документами та/або відомостями) приймаються від громадян органами соціального захисту населення. З 1 січня 2021 року заяви з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян органами соціального захисту населення . районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою (крім допомоги при народженні дитини з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 43 цього Порядку) або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі-Портал Дія)). Згідно пункту 12 цього ж Порядку допомога при народженні дитини призначається за умови, і до звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини та пункту 43 Порядку документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. Відповідно до вищезазначеного та у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства Вам відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 11).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон № 2811 -XII.

Цей Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами ст.11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Отже, вказаними нормами передбачені певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини.

При цьому слід враховувати, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.

Відповідно до ст. 23 Закону №2811-XII рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-a (K/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не й батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини (п. 34, 35).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 29 серпня 2018 року у справі №591/1474/17 (№K/9901/38353/18), від 02 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи донька позивачки, яка є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за призначенням допомоги при народженні дитини позивачка звернулась до відповідача у грудні 2023 року. Тобто, позивачкою пропущено встановлений законодавством строк 12 календарних місяців з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.

Суд вважає, що ведення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об`єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачці повернутися в Україну, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк (12 календарних місяців з дати народження дитини), який спливав 27 лютого 2023 року.

Відтак, пропуск позивачкою 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій, тому колегія суддів вважає, що зазначені причини обґрунтовано визнано судом першої інстанції поважними.

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою за умови, що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Подібна правова позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25.04.2024 у справі №120/15045/23 та П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.06.2024 у справі №400/10606/23.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачка з 08.03.2022 перебувала за межами України, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

У позові позивач стверджує, що " повернулась до України лише 20.12.2023 року, зазначене підтверджується відміткою на аркуші 7 мого закордонного паспорту № НОМЕР_3 ".

Однак, у доданій до позову копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 відсутня відмітка про повернення позивачки в України (а.с. 6).

Суд зазначає, що постановою КМУ від 18 квітня 2023 р. № 340 пункт 11 Порядку №1751 було доповнено нормою, якою визначено, що у період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини. Норма набрала чинності 20.04.2023.

Отже, з моменту виїзду позивачки з дитиною за межі України (08.03.2022) і до спливу дванадцяти місяців з дня народження дитини позивачки, була відсутня правова норма, яка б дозволяла направлення документів для призначення допомоги при народженні дитини з-за меж України.

Однак, така можливість визначена законодавством з 20.04.2023.

У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів повернення позивачки в Україну, на переконання суду, спосіб направлення заяви, обраний позивачем не може слугувати підставою для відмови у виплаті такої допомоги при народженні дитини.

Суд також зауважує, що у рішенні про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 22.01.2024 (а.с. 33) та у повідомлення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми (а.с. 10, 35) вказано: "Немає права на допомогу при народженні дитини тому що "

Тобто, відсутнє зазначення підстав, якими керувався відповідач при прийнятті рішення від 22.01.2024.

Окрім того, у рішенні від 22.01.2024 вказано: дата звернення поточна: 28.12.2023, дата звернення для призначення/перерахунку: 28.12.2023 (а.с. 33). Однак, заява про призначення допомоги при народженні дитини, яка зареєстрована позивачем 19.01.2024 за номером 51, датована 29.12.2023 (а.с. 31).

Відтак, виходячи з повноважень суду при вирішенні справи, встановлених ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Лесі Українки, 1, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 20406164) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 22.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук