Рішення

від 06.08.2024 по справі 240/1710/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/1710/24

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( далі - позивач) із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за №1406 від 10.11.2023;

- зобов`язати відповідача ухвалити рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Аргументуючи заявлені позовні вимоги вказав, що на виконання рішення суду Новогуйвинська селищна рада розглянула питання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак рішенням №1406 від 10.11.2023 безпідставно відмовила. Прийняте рішення, на думку позивача, не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови органом місцевого самоврядування не наведено.

З метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.02.2024 від представника Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач, селищна рада) до суду надійшов відзив на позовну заяву. Доводячи правомірність рішення відповідача представник зауважив, що ч.1 ст.19 Земельного кодексу України визначено основні категорії на які поділяються землі за цільовим призначенням, при цьому, законодавством не передбачено цільове призначення земельної ділянки для обслуговування сараю, а тому оскаржуване рішення правомірне.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд зазначає про таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки; 1822086200:02:001:0108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 09.10.2019 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 8380.

Крім того, як свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 09.10.2019 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованев реєстрі за №8379, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1654962418220. До житлового будинку належать: літня кухня літ. "Б,б", сарай літ. "В", сарай літ. "Д", сарай літ. "Г", баня літ. "Е", погріб літ. "Пг", огорожа №1-2.

У зв`язку із тим, що належний до будинку сарай літ. "Г" частково розташований за межами належної позивачу земельної ділянки за кадастровим номером: 1822086200:02:001:0108 він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак отримав рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за №831 від 09.12.2021 про відмову у задоволенні поданої заяви, яке позивач оскаржив у судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі 240/12236/22 визнано протиправним та скасовано рішення 18 сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 09.12.2021 № 831 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в селі Рудня - Городище. Крім того, зобов`язано Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вимог рішення суду, відповідач розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю та прийняв рішення №1406 від 10.11.2023, яким відмовив у задоволенні поданої заяви. Підставами для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що законодавством не передбачено цільове призначення земельної ділянки для обслуговування сараю. Крім того, за твердженнями відповідача, заявлена земельна ділянка не відповідає наявній містобудівній документації с.Рудня - Городище.

З отриманим рішенням позивач не погоджується, оскільки на думку позивача, таке прийняте з порушенням положень Земельного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі також ЗК України), Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за №858-IV (далі також - Закон №858-IV), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР)

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Відповідно до пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Частинами 1-2 статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В силу вимог частин 1-4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 ЗК України.

Згідно п. 5 ч. 5 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Відповідно до ч. 8, 10 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 159 ЗК України передбачено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування. Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 161 ЗК України рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

Як свідчать матеріали справи, спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, для обслуговування сараю, який розташований за адресою; АДРЕСА_1 . Підставами для відмови слугувало те, що законодавством не передбачено цільове призначення земельної ділянки для обслуговування сараю. Крім того, існує невідповідність заявленої земельної ділянки наявній містобудівній документації с. Рудня-Городище.

При цьому, оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 рекомендовано замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для приведення у відповідність меж земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1822086200:02:001:0108, в зв`язку з тим, що будівля сараю не являється зареєстрованою на праві власності окремим об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 1822086200:02:001:0108.

Надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону №858-IV).

Абзацом 1 ст. 25 Закону №858-IV врегульовано, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Тобто проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою.

Відповідно до ст. 29 Закону №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до ст. 31 Закону №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 120 ЗК України, а саме у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні та на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що бути у попереднього землекористувача.

Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.

Проаналізувавши викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позивач маючи право користування вищевказаною земельною ділянкою має право на звернення до відповідного органу з метою затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а також на його затвердження, що й було рекомендовано позивачу суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.04.2021. Відповідні рекомендації були висловлені відповідачем у оскаржуваному рішенні, у зв`язку із тим, що законодавством не передбачено таке цільове призначення земельної ділянки, як для обслуговування сараю. Разом з тим, під час розгляду заяви позивача відповідачем враховано, що належний до будинку сарай літ. 2"Г" частково розташований за межами земельної ділянки за кадастровим номером земельної ділянки: 1822086200:02:001:0108, право власності на яку має позивач.

У той час, позивач не вчинив жодних дій спрямованих на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на якій розташований належний до будинку сарай літ. 2"Г".

Враховуючи встановлені обставини справи, за результатом огляду спірного рішення, яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, суд не встановив жодної належної підстави, наявність якої свідчила б про протиправність прийнятого рішення.

Відповідач у спірному рішенні вказав підставу згідно з якою відмовив у задоволенні заяви позивача, рекомендував вчинити певні дії, для досягнення своєї мети, однак таким право позивач не скористався, а тому спірне рішення, на думку суду, є обґрунтованим та правомірним.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за №1406 від 10.11.2023.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Сттатею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У зв`язку із відмовою у задовленні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України , судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Дружби народів, 5, смт Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область,12441. ЄДРПОУ: 04348303) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 06 серпня 2024 р.