Рішення

від 07.08.2024 по справі 260/9355/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/9355/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИСАГАЗ" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИСАГАЗ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023;

- стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство із обмеженою відповідальністю «Тисагаз» (позивач) здійснює господарську діяльність в сфері добування газу природного. Товариство здійснює видобуток природного газу Русько-Комарівського родовища, розташованого в Ужгородському та Мукачівському районах Закарпатській області, на підставі спеціального дозволу на користування надрами, виданого наказом р/н НОМЕР_1 Державної служби геології та надр України від 14.05.2015 р. та Угоди №1151 від 03.06.2015 р. (Русько-Комарівське Родовище)

В 2021 році позивач направив відповідачу звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (ІПК) в письмовій формі №95, де обґрунтував свою позицію та просив надати відповіді на конкретні питання, які стосуються оплати рентної плати за видобутий газ, визначення обсягів та інших повязаних питань.

На вищезгадане звернення позивача відповідачем було надано письмову індивідуальну податкову консультацію (ІПК) від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06.

Вважаючи отриману індивідуальну податкову консультацію (ІПК) протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання ІПК протиправною та її скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21, яким позов задовольнив у повному обсязі. Визначив, що відповідач має чітко відповісти на кожне запитання зазначене у зверненні та врахувати висновки суду щодо тлучачення норм ПК України. ( а.с.32)

Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 16 січня 2023 року у справі №640/23976/21, якою апеляційну скаргу ДПС України залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

У травні 2023 року на адресу позивача надійшла нова письмова індивідуальна податкова консультація від 26.04.2023 року №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій не враховано вищезазначені висновки суду.

Позивач зазначає, що відповідач при написанні "нової" ІПК не врахував висновки суду щодо врахування відповідних стандартів під час визначення обсягів товарної продукції. Нова ІПК не містить посилань на стандарти ГОСТ 5542-87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия» та ДСТУ ISO 6976:2009, а також на вимоги, встановлені до фізико-хімічних показників природного газу Кодексом газотранспортної системи.

Позивач вважає, що надана відповідачем оскаржувана "нова" ІПК в порушення п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України надана без урахування висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №640/23976/21, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.

Заперечуючи проти позову зокрема зазначає, що ТОВ Тисагаз» у зверненні на надання індивідуальної податкової консультації запитувало про відповідність об`єкту оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, видобутих ним обсягів природного газу, які не відповідають за фізико-хімічними показниками до вимог встановлених законодавством стандартів.

Об`єктом оподаткування платою є обсяг товарної продукції гірничого підприємства видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність до стандартів, встановлених галузевим законодавством (п.252.3 ст.252 Податкового кодексу України).

За результатами розгляду матеріалів Протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин від 29.03.2017 №3888 із визначення промислового значення корисних копалин Русько-Комарівського газового родовища, наданого у користування ТОВ «Тисагаз», визначено, що природний газ Родовища за фізико-хімічними показниками має вміст азоту 25-28 відс., що не відповідає вимогам якості природного газу, що подається до газотранспортної системи України, які встановлені на рівні не більше 5 відсотків.

При цьому протокол не містить відомостей щодо технологічних операцій, які можуть забезпечити приведення Товариством таких обсягів природного газу до встановлених стандартів. Водночас п.3.6 Протоколу Родовище визнано підготовленим до промислової розробки, а його запаси природного газу балансовими.

Таким чином, обсяги видобутого ТОВ «Тисагаз» природного газу є товарною продукцією позивача і відповідно до п.п.252.3.1 п.252.3 ст.252 Кодексу є об`єктом оподаткування платою ТОВ «Тисагаз», податкові зобов`язання з плати за які обчислюються у порядку визначеному пп. 252.8-252.19 ст. 252 Кодексу.

Позиція ДПС України, яка викладена в індивідуальній податковій консультації від 26.04.2023 № 1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 відповідає нормам чинного законодавства і є незмінною.

Представник відповідача додаткового зазначив, що не виправдання індивідуальною податковою консультацією (ІПК) сподівань та очікувань позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

Крім того запит платника податків не містить прохання щодо надання консультації з питань практичного використання саме окремих норм податкового та іншого законодавства та не конкретизовано фактичні обставини, щодо яких порушується питання про роз`яснення застосування норм податкового законодавства.

Оскаржувана індивідуальна податкова консультація надана відповідно до сформульованих питань, а тому контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені нормами чинного законодавства.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.05.2021 року позивач направив відповідачу звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі №95 із додатками, де обґрунтував свою правову позицію та просив надати чіткі відповіді на такі питання:

1) Що є об`єктом оподаткування рентною платою за видобутий природній газ відповідно за стандартом, встановленим галузевим законодавством для природнього газу як прямо передбачено п. 252.3 ст.252 ПКУ?

2) Чи є видобутий газ, який по фізико-хімічним показникам не відповідає ГОСТ 5542- 87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия» та ДСТУ ISO 6976:2009, зокрема має мінімально допустиме значення нижчої теплоти згоряння природного газу (при 25 ?С/20 ?С, 101, 325 кПа) суттєво менше ніж 7600 ккал/м3 (31,8 МДж/м3), а також не відповідає нормам якості, фізично-хімічні показникам та іншим характеристикам природного газу встановленим п. 13 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 року №2493, зокрема вмістом метану становить суттєво менше 90%, нижча теплота згоряння (25 С/20 С) суттєво менша 32,66 МДж/м3 і вміст азоту суттєво більше 5%, товарною продукцією видобутої корисної копалини природного газу чи іншої видобутої корисної копалини для цілей оподаткування рентною платою відповідно до ст. 252 ПКУ?

3) Чи повинно ТОВ «Тисагаз» сплачувати рентну плату за видобутий газ, який не є товарною продукцією природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, які оподатковуються рентними платежами відповідно до ст.252 ПКУ? Якщо так, як ТОВ «Тисагаз» повинна визначати обсяг товарної продукції видобутого природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, які оподатковуються рентними платежами, відповідно до вимог п. 252.19 ст. 252 ПКУ?».

Державною податковою службою України надано позивачу індивідуальну податкову консультацію від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій зазначено, що об`єктом оподаткування Рентною платою є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр (підпункт 252.3.1 пункту 252.3 статті 252 ПК України).

Базою оподаткування Рентною платою є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) (пункт 252.6 статті 252 ПК України).

Оскільки згідно зі розробленими товариством Кондиціями, обсяги видобутого ним природного газу Протоколом визнані товарною продукцією товариства, то такі обсяги природного газу відповідно до підпункту 252.3.1 пункту 252.3 статті 252 ПК України є об`єктом оподаткування Рентною платою Товариства.

Обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції товариства визначається ним самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної, сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі (пункт 252.19 статті 252 ПК України).

Податкові зобов`язання з Рентної плати за видобуті у відповідному звітному (податковому) періоді обсяги природного газу Товариству слід обчислювати у порядку визначеному підпунктом 252.8 статті 252 ПК України та декларувати у контролюючому органі за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини.

16 вересня 2022 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/23976/21 була скасована індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06.

16 січня 2023 року Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПС залишено без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21 - без змін.

Окружний адміністративний суд міста Києва у рішення від 16 вересня 2022 року зазначив:

-«Належним способом виконання рішення суду відповідно до пункту 53.2 статті 52 ПК України є надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже позивачу необхідно відповісти чітко на кожне з питань зазначених у зверненні та врахувати висновки суду щодо тлумачення підпункту 252.19 статті 252 ПК України ( у редакції, чинній на час подання звернення та прийняття ІПК) та помилковості віднесення видобутого позивачем газу, який не відповідає стандартам на природний газ і не може бути ним реалізований, до товарної продукції лише на підставі Проколу №3888 без урахування складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.»

На виконання рішення суду по справі №640/23976/21 Державною податковою службою України надано позивачу нову індивідуальну податкову консультацію від 26.04.2023 року №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 Об`єктом оподаткування Плати є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої (в розумінні п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр (п.п. 252.3.1 п. 252.3 ст. 252 Кодексу), що включає як добування корисних копалин (п.п. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), так і їх первинну переробку (п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), наприклад, «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу. У випадку господарської діяльності Товариства з видобування корисних копалин таким об`єктом визнається Газ, що відповідно до самостійно розроблених Товариством Кондицій, затверджено відповідним Протоколом.

Порядок підготовки проектів надрокористувачами відповідних Кондицій базується, зокрема, на Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 10 липня 1998 року № 46, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 серпня 1998 року за № 475/2915 (далі - Інструкція).

Інструкцією визначено, що природним горючим газом вважається природна суміш вуглеводневих та невуглеводневих сполук і елементів, зокрема, якщо вміст азоту у вільному газі є більшим за 30 відсотків, то можливе промислове видобування Газу (абз. другий п. 1.2 п. 1 «Загальні відомості» Інструкції).

Згідно із Інструкцією Товариством складені Кондиції, у тому числі й щодо самостійного визнання видобутого на Родовищі Газу товарною продукцією гірничого підприємства за якою запаси Газу, що видобуватимуться за промисловим значенням визнані балансовими, тобто такими, що достатні для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці надр (абзац другий п. З Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року № 432).

Оскільки за результатами державної експертизи складено Протокол про погодження визнання у самостійно складених Кондиціях Товариством видобутого Газу товарною продукцією, у розумінні п. 252.3 ст. 252 Кодексу - «результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об`єкта (ділянки) надр», то такі обсяги Газу обліковуються як об`єкт оподаткування Платою Товариства, податкові зобов`язання за які мають обчислюватися у порядку, визначеному пп. 252.8- 252.19 ст. 252 Кодексу.

Можливість перегляду затверджених Кондицій для родовищ корисних копалин передбачена, пунктом 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865, у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки, що призводять до зменшення сумарних розвіданих запасів Газу так і сукупності техніко-технологічних та фінансово-економічних умов провадження господарської діяльності, наприклад, у разі застосування до добутого Газу операцій із первинної переробки із «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу.

Позивач, вважаючи, що надана відповідачем оскаржувана нова ІПК в порушення п.53.2 ст.53 ПУ України надана без урахування висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №640/23976/21 звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 3 ст.8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 ст.55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених право осіб у сфері публічно-правових відносин. При цьому обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

У постанові від 12.12.2018р. у справі №802/2474/17-а (провадження №К/9901/55094/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 р. у справі №640/11938/20 (провадження №К/9901/8532/21) вказав на те, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У даній справі позивач фактично не погоджується із рішенням відповідача, а саме з наданням індивідуальної податкової консультації від 26.04.2023 року №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06, яка була надана на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21.

Суд враховує, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані статтями 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Як самостійно зазначено представником позивача у позовній заяві:

- «Надана відповідачем оскаржувана нова ІПК в порушення п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України надана без урахування висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №640/23976/21.»

Відповідно до ч.1, 2 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зазначає, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст.382, ст.383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 р. у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 р. у справі №826/17587/18, від 31.07.2019 р. у справі №803/688/18, від 23.07.2020 р. у справі №661/89/17 , від 24.07.2020 р. у справі №501/2172/15-а, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі №686/23317/13-а.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 р. у справі №816/2016/17, а також у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, від 30.03.2021 р. у справі №580/3376/20.

Як встановлено судом, позовна заява у даній справі фактично спрямована на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі №640/23976/21, яке набрало законної сили.

Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 р. у справі № 520/11829/17, від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 77, 78, 242-246, 249, 250, 255, 262, 287, 295, 382, 383 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИСАГАЗ" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк