Рішення

від 07.08.2024 по справі 420/13950/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13950/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Нетафім Україна Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Одеської митниці Державної митної служби України, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000083/2 від 07.02.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №24UA500500003989U0 від 06.02.2024, щодо постачання технологічного обладнання, ірраціональних та інших систем для відкритого ґрунту та теплиць, теплиць різної модифікації та інше обладнання, приладдя та матеріалів для сільського господарства. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

03 грудня 2009 року між «Нетафім Лтд» (Ізраїль) та ТОВ «Нетафім Україна» укладено контракт №1/1 від 03.12.2009 на поставку технологічного обладнання, ірраціональних та інших систем для відкритого ґрунту та теплиць, теплиць різної модифікації та інше обладнання, приладдя та матеріалів для сільського господарства в асортименті та за цінами визначеними у п. 4 цього контракту.

В подальшому, між позивачем і «Нетафім Лтд» (Ізраїль) було укладено додаткові угоди №41 від 19.01.2022 року, №45 від 10.02.2023 року, якими було пролонговано дію договору, змінено ціну товару за контрактом.

На виконання вимог зазначеного контракту «Нетафім Лтд» (Ізраїль) здійснило поставку товару, а позивач з метою митного оформлення імпортованого товару подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №24UА50050000989U0 від 06.02.2024 року, в якій митну вартість товару визначив за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обґрунтованості застосування основного методу визначення митної вартості позивач надав наступний пакет документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/1 від 03.12.2009; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди № 41 від 19.01.2022 року, №45 від 10.02.2023 року; специфікацію до договору(контракту), коносамент ZIMUHFA4325625/1 від 24.01.2024; автотранспортні накладні, сертифікат про походження товару МАІ-24-102711 від 23.01.224 року; декларації про походження товару, документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про транспортні витрати), висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів у сировині та виробах, колекцій мінералів, гірських порід, мінеральних речовин, а також культурних цінностей (Державний гемологічний центр України), страховий поліс №6091000145/21 від 21.01.2024 року; внутрішній договір (контракт) доручення №26 від 05.07.2022 року; внутрішній договір (контракт) доручення №33/18 від 18.10.2018 року, декларації-інвойси, складені уповноваженим експортером

Одеською митницею направлені позивачу повідомлення про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах та витребувані додаткові для підтвердження заявленої митної вартості.

07.02.2024 декларантом була надіслана копія експортної країни відправлення, лист від 07.02.2023 № б/н, в якому зазначено, що інших документів надано не буде.

Відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000083/2 від 07.02.2024 митним органом зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.12.2009 № 1/1витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 6091000145/21 від 21.01.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

Позивач не погодився з висновками митного органу та звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту, а виявлені неточності чи неповнота у наданих документах не впливали на визначення митної вартості, виходячи з наступного.

Щодо відсутності будь-якої інформації про включення/не включення вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, позивач зазначив, що вказані витрати ним понесені не були, а тому вони не впливають на митну вартість.

Відповідач у своєму рішенні посилається на п.7 контракту, як обгрунтування правомірності його прийняття в цій частині.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.4 у вартість контракта влючені вартість товару, упаковка, маркування, страхування, транспортування на умовах поставкивідповідно до п.3.2.

Пунктом 3.2 передбачено, що товар буде поставлений покупцю на умовах СІР (Інкотермс) Одеса, якщо інше не вказано в специфікаціях на кожну партію товару.

Пунктом 7 контракту на який посилається відповідач передбачено, що тара та упаковка повинні відповідати вимогам МОС. На кожне вантажне місце повинно бути нанесене маркування незмиваючою фарбою англійською мовою із зазначенням найменування отримувача, індентифікаційної інформації відносно товару та його кількості.

Співставляючи п.7 та висновки митного органу, суд не вбачає жодного зв`язку між ними, оскільки питання щодо вартості пакування відображено в п. 4.4 відповідно до якого витрати на пакування вже включені у вартість товару.

Тобто, умови контракту та поставки передбачають, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. Відповідно всі витрати до моменту доставки товару до порту призначення, які включають вартість його пакування, несе саме продавець. В даному випадку, ціна товару включає в себе вартість його пакування, що виключає неможливість її окремої перевірки оскільки вона включена до вартості товару як такої.

Крім того, якщо ціна товару визначення з урахуванням вартості упаковки, то виокремлення вартості пакування жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Щодо невідповідності страхового полісу Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс відповідно до яких мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, позивач зазначив, що за умовами СІР всі витрати на страхування покладалися на продавця. Виходячи з положень контракту, відсутні витрати, які прямо або опосередковано могли би вплинути на вартість товарів. Відповідно, витрати на страхування не є складовою митної вартості у розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що митним органом не наведено обґрунтувань щодо обов`язковості страхування товару за зазначеними умовами поставки, а лише констатується факт невідповідності страхового полісу Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, без будь яких обґрунтувань впливу на митну вартість.

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 53 МК України документи щодо страхування надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування.

Оскільки страхування здійснювалось постачальником і це включено у вартість товару (п.4.4 Контракту) то відповідно позивач не може нести відповідальність за невідповідність страхової суми Міжнародним правилам інтерпретації.

Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000083/2 від 07.02.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Узагальнюючи вищенаведені у рішеннях митного органу вимоги до декларанта, суд приходить до висновку, що відповідач посилаючись на норми МКУ ставить вимогу про виокремлення у документах наданих разом з митною декларацією вартості товару окремо від витрат на пакування, страхування. що на думку суду за умов поставки СІР не є обґрунтованим та не передбачено нормами МКУ.

Відповідач не обґрунтовує такі вимоги конкретними приписами МКУ, а лише посилається на загальні норми щодо митної вартості, які таких повноважень відповідачу не надають, оскільки ч. 10 ст 58 МКУ передбачає умови - "якщо вони не включалися до ціни товару". Тобто, якщо вони включені, а підтвердженням цьому є умови контракту та поставки СІР, то відсутня необхідність та право витребування ціни та витрат на пакування окремими рядками.

Зазначене відображено у Постановах Верховного Суду та рішеннях судів нижчих інстанцій на протязі багатьох років та по десяткам тисяч аналогічних судових справ, але вказане ігнорується Держмитслужбою України та її структурними підрозділами на місцях, що на думку суду підриває авторитет держави та заподіює матеріальну шкоду державі, оскільки за результатами розгляду справ позивачам відшкодовуються всі судові витрати по сплаті судового збору та правнича допомога.

На думку суду, витребовуючи у позивача додаткові документи які не впливають на визначення митної вартості як витрати пакування, числові значення вартості упаковки, ігноруючи при цьому умови контракту, умови поставки, докази оплати товару та транспортування, митний орган штучно створює перешкоди для належного митного оформлення та пропуску товарів, проявляє надмірний формалізм та упередженість без належного обґрунтування та логічної послідовності. Відповідно такі дії митного органу є протиправними та свавільними, а рішення незаконними.

Суд зазначає, що системний аналіз правових норм МК України дає підстави для висновку про те, що одним із основних завдань та функцій митного органу є визначення митної вартості товарів яка здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з дотриманням мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи про що зазначено в ч. 3 ст. 318 МК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення в суд.

У позовній заяві позивач лише зазначив про наявність витрат на правничу допомогу в сумі 40 000,00грн, розрахунків та доказів понесення не надавав, а тому вони не є підтвердженими.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ТОВ Нетафім Україна до Одеської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000083/2 від 07.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ Нетафім Україна (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 5В, кВ.247, ЄДРПОУ 36631390) судовий збір у сумі 6 427,33 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.