Рішення

від 07.08.2024 по справі 500/4649/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4649/24

07 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями визначеними ст.287 КАС України адміністративну справу за позовом Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 у ВП №75625519, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2024 року Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 у ВП №75625519.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення суду яке підлягає виконанню в частині зобов`язання боржника нарахувати і виплатити стягувачу надбавку є рішенням майнового характеру і відповідно має стягуватися з боржника виконавчий збір в розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню. Позивач вважає, що підтвердженням цього є твердження, викладені в ухвалі Верховного суду від 20.06.2024, про те, що предметом позову у цій справі є немайнові та майнові вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 26 травня 2023 року за № 195-к/тр «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та зняття надбавки», а також про зобов`язання ТИПУ ім. В. Гнатюка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі за період роботи з 01 червня 2023 року, у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, щомісяця, в період в якому була ця сума утримана.

Тому, на підставі викладеного, зазначають, що позовна вимога про зобов`язання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі за період роботи з 01 червня 2023 року, у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, щомісяця, в період в якому була ця сума утримана на підставі наказу ТИПУ ім. В Гнатюка від 26.05.2023 року № № 195-к/тр «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та зняття надбавки» є майновою, оскільки підлягає грошовій оцінці.

З огляду на це, позивач вважає, що головним державним виконавцем у постанові про стягнення виконавчого збору від 24 липня 2024 року у виконавчому провадженні № 75625519 незаконно та протиправно визначено виконавчий збір у розмірі 32 000 гривень, як за примусове виконання рішення немайнового характеру, що підлягає стягненню з університету, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України та призначено у справі засідання на 07.08.2024.

Відповідач 06.08.2024 подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що державним виконавцем вчинено всі дії, які передбачені законодавцем, що регулюють виконавче провадження та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Вказує, що у виконавчому листі №607/13194/23 від 05.07.2024 боржника чітко зобов`язано «нарахувати та виплатити» тобто вчинити дві дії які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі.

Отже, будь-які рішення де боржник зобов`язаний вчинити певні дії законодавчо віднесено до немайнових рішень, а тому державний виконавець до даних правовідносин з обчислення розміру виконавчого збору має застосовувати ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» де вказано за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 у ВП №75625519 винесена правомірно, а позовні вимоги є безпідставними.

Представник позивача, 07.08.2024 подав відповідь на відзив, яку суд розцінює як додаткові пояснення, оскільки в даній категорії справ не передбачено подання відповіді на відзив.

В додаткових поясненнях представник позивача звернув увагу суду, що надбавка яка за рішенням суду виплачена ОСОБА_1 входить в структуру заробітної плати, тому вимога у виконавчому документі стосується стягнення заробітної плати відповідно підлягає майновій оцінці.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, а представник відповідача повністю заперечив проти їх задоволення з мотивів викладених заявах по суті.

Після оголошеної судом перерви, представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2024 року у позові ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка про визнання незаконним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії було відмовлено повністю.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2024 року скасовано та задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Ухвалою Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

05.07.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/13194/23 зобов`язального характеру, а саме: зобов`язати Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнапока нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі за період роботи з 01 червня 2023 року, у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, щомісяця, в період в якому була ця сума утримана на підставі наказу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 26 травня 2023 року №195-к/тр «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та зняття надбавки».

24.07.2024 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з виконання даного документу та винесено постанову про стягнення виконавчого збору №75625519 у розмірі 32000,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору в частині суми судового, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, ч.1, 3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з с.5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Так, пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5),стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Так, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Разом з тим, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Спірним при розгляді даної справи є питання: яка сума виконавчого збору мала бути визначена державним виконавцем в постанові про стягнення виконавчого збору.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 24.07.2024 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75625519 з примусового виконання виконавчого листа від 05.07.2024 №607/13194/23 про зобов`язання Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі за період роботи з 01 червня 2023 року, у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, щомісяця, в період в якому була ця сума утримана на підставі наказу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 26 травня 2023 року №195-к/тр «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та зняття надбавки».

В подальшому, 24.07.2024 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про стягнення виконавчого збору №75625519 у розмірі 32000,00 грн., виходячи з розрахунку такої вимоги, як немайнової.

Суд погоджується з такими діями відповідача з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого можна визначити.

Водночас, у виконавчому листі №607/13194/23 від 05.07.2024 боржника чітко зобов`язано «нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі за період роботи з 01 червня 2023 року, у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, щомісяця, в період в якому була ця сума утримана на підставі наказу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 26 травня 2023 року №195-к/тр «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та зняття надбавки», тобто вчинити дві дії які не мають грошової оцінки.

Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Дана стаття розміщена в Розділі VIII Закону України «Про виконавче провадження» який називається «ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ НЕМАЙНОВОГО ХАРАКТЕРУ» отже, суд висновує, що будь які рішення, де боржник зобов`язаний вчинити певні дії, законодавчо віднесено до немайнових рішень, а тому державний виконавець до даних правовідносин з обчислення розміру виконавчого збору має застосовувати ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом не приймаються до уваги доводи позивач з приводу того, що при зверненні до суду позивачка зверталась з двома вимогами: немайнового (визнання протиправним та скасування наказу) та майнового (зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку в розмірі 10% посадового окладу) і це як наслідок впливає на розмір виконавчого збору.

Суд вважає, що Закон України «Про виконавче провадження», визначення розміру виконавчого збору ставить в залежність не від того, якими є позовні вимоги майнового чи немайнового характеру, а від того які дії має вчинити боржник на виконання того, що визначено у виконавчому документі та яким є рішення органу який видав виконавчий документ: немайновим чи таким у якому чітко визначена до стягнення чи повернення сума або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу.

За сукупністю встановлених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень діючого законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору № 75625519 від 24.07.2024 відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїпро визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 у ВП №75625519, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка (місцезнаходження/місце проживання: вул. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46015, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46006, код ЄДРПОУ/РНОКПП 45000236);

Головуючий суддяОсташ А.В.