Рішення

від 07.08.2024 по справі 500/3606/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3606/24

07 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Волинця Сергія Анастасовича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 №192650010923 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII);

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити з 24.12.2024 (так в позові) ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Позов обґрунтований тим, що позивач 01.03.2024 та повторно 13.03.2024 звертався із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, подавши необхідні документи. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 йому відмовлено у призначенні пенсії через те, що не підтверджено період проживання на території зони посиленого радіологічного станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача 2 та вказує, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки працював у місті Чорткові, яке було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993, і після цієї дати. Доказами таких обставин є: видане 05.10.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_1 , трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 12.09.1986 з відомостями про те, що позивач перебував в трудових відносинах з підприємствами, розміщеними на території міста Чорткова Тернопільської області з 12.09.1986 по 18.12.1986 (записи 1-3), з 06.02.1989 по 12.07.1991 (записи 5-7), з 19.07.1991 по теперішній час (записи 8-14).

Наведені докази, на думку представника позивача, підтверджують, що ОСОБА_1 проживав/працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю як на 01.01.1993 не менше 4-х років, так і після 31.07.1986 більше 9 років до 01.01.2015, що є підставою для зниження пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

При цьому представник позивача вказує, що ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку як з урахуванням початкової величини, так і за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Також позивач має необхідний страховий стаж 37 років 01 місяць 20 днів, тобто виконуються усі умови для призначення пенсії, а тому є усі підстави для призначення пенсії за віком.

З огляду на такі обставини та відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Одеській області проти позову заперечує, вказує, що ОСОБА_1 двічі 01.03.2024 та 13.03.2024 звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Розгляд документів, наданих позивачем до заяв від 01.03.2024 та 13.03.2024, провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській області.

При розгляді заяви позивача, відповідачем 2 встановлено, що документами не підтверджено проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, через що й відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Вважає посилання позивача на порушення норм пенсійного законодавства безпідставними, дії ГУ ПФУ в Одеській області правомірними, а тому просить відмовити у позові (а.с.33-36).

ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечує та зазначає про недотримання ОСОБА_1 умови щодо проживання станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, то зауважує, що це питання відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Просить у позові відмовити (а.с.43-45).

Відповідачами виконані вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2024 та надіслані копії заяв позивача з доданими документами, подані при зверненні до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двічі 01.03.2023 та 13.03.2024 звертався з заявами до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До заяв долучав копії документів, необхідних для призначення пенсії, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.48-49, 74-76, 80-82).

Розгляд заяв від 01.03.2024 та 13.03.2024 провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській області відповідно.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.03.2024 №192650010923 у призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено, через що він повторно звернувся 13.03.2024 (а.с.77-78). Рішення від 08.03.2024 не оскаржується.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 01.03.2024 №192650010923 позивачу також відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с.10). Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.04.2024 позивача повідомлено про рішення про відмову у призначенні пенсії з наданням копії відповідно рішення (а.с.9).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника на дату звернення 55 років.

Наявний страховий стаж особи становить 37 років 01 місяць 20 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.

Документами, доданими до заяви про призначення пенсії, не підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 року проживав у зоні посиленого радіологічного контролю.

Враховуючи викладене, пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки позивачем не підтверджено факту постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 4 роки.

Позивач вважає, що відмова відповідача 2 у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).

Виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.

Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років, та, відповідно, необхідний стаж.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області, таке не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, там проживав і проживає, за цією адресою з 28.12.1988 зареєстроване місце проживання (а.с.6, 8, 60).

Разом з тим, позивач з 12.09.1986 по даний час (з перервою на період військової служби) працював та працює у місті Чорткові Тернопільської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Чортків було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 12.09.1986 по 20.12.1988 проходив строкову військову службу, про що вказано у військовому квитку серія НОМЕР_3 від 01.07.1987 (а.с.61-66).

Як вбачається з записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 12.09.1986 позивач перебував в трудових відносинах з підприємствами, розташованими у місті Чорткові Тернопільської області, зокрема, з 12.09.1986 по 18.12.1986 учень токаря, токар другого розряду Чортківського ремонтно-механічного заводу (записи 1-3), з 06.02.1989 по 12.07.1991 учень фрезувальника, фрезувальник другого розряду Чортківського ремонтно-механічного заводу (записи 5-7), з 19.07.1991 по теперішній час шофер в Чортківській центральній районній лікарні (записи 8-14) (а.с.20-22).

З оскаржуваного рішення відповідача 2 від 20.03.2024 вбачається, що пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку не призначена через відсутність інформації про період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

Разом з тим, пенсійним органом не враховано, що положення статті 55 Закону № 796-ХІІ альтернативно визначають умову наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку: факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993.

Крім того, визначаючись, чи працював (проживав) позивач у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 01.01.1993 більше 4 років, суд враховує, що 05.10.1993 Тернопільська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , таке недійсним не визнавалося (а.с.18-19).

Як встановлено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі Порядок №501), який діяв на момент видачі позивачу посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 (чинним на момент видачі посвідчення) передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

На підставі зазначеного слід прийти до висновку, що питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення.

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджується посвідченням, яке є чинним, про що свідчить лист Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації №04-03-10/1697 від 14.05.2024 (а.с.19).

Для отримання права на пільгу призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку (зменшення необхідного стажу) суд має встановити факт проживання особи або роботи з 26.04.1986 по 31.07.1986 у зоні посиленого радіологічного контролю (що дає право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки) та проживання або роботи з 31.07.1986 до 01.01.1993 не менше 4 років (що дає право застосування розрахунку 1 рік за 3 роки проживання/роботи).

Судом не встановлено обставин, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 31.07.1986 постійно проживав чи працював у зоні посиленого радіологічного контролю. Вперше позивач прийнятий на роботу з 12.09.1986 на Чортківський ремонтно-механічний завод у місті Чорткові. Позаяк позивач не проживав та не працював у період від дати аварії на Чорнобильській АЕС до 31.07.1986 у зоні посиленого радіологічного контролю, тому початкова величина зниження пенсійного віку, визначена статтею 55 Закону №796-ХІІ, не може бути застосована у спірних правовідносинах. Доводи представника позивача стосовно можливості врахування початкової величини зниження пенсійного віку є безпідставними та необгрунтованими.

Разом з тим, в подальшому позивач працював у місті Чорткові (віднесеному до зоні посиленого радіологічного контролю) з 12.09.1986 по 18.12.1986, з 06.02.1989 по 12.07.1991, з 19.07.1991 по теперішній час, у тому числі станом на 01.01.1993 не менше 4 років (що підтверджується також виданим посвідченням категорії 4), тобто більше 15 років.

Відтак позивач має право на зменшення пенсійного віку за додатковим критерієм - 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи особа, який працював у зоні посиленого радіологічного контролю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, тобто ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18), Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 (№ К/9901/25886/20).

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На момент досягнення позивачем 55 років стаття 26 Закону № 1058-IV передбачала право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

В оскаржуваному рішенні від 20.03.2024 зазначено про наявність у позивача страхового стажу 37 років 01 місяць 20 днів. Такі відомості вбачаються й з розрахунку страхового стажу (а.с.10, 13).

За наведених обставин, які підтверджують досягнення позивачем пенсійного віку (55 років), наявність необхідного страхового стажу (більше 37 років) та факт роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю (місті Чорткові) станом на 01.01.1993 не менше 4 років, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Одеській області №192650010923 від 20.03.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, його слід скасувати.

Щодо похідної позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком, то суд зазначає, що саме територіальні органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати пенсії або прийняття рішення про відмову у її призначенні, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. А тому належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути його заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Щодо дати, з якої позивачу могла б бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що 55-річного віку позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягнув 23.12.2023. Із заявою про призначення пенсії звернувся 13.03.2024, тобто до спливу трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку. Відтак позивач має право на призначення пенсії з 24.12.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. При цьому суд вважає, що представник позивача у прохальній частині допустився описки, вказавши помилково «з 24.12.2024».

Стосовно того, який з відповідачів має вирішувати питання про призначення пенсії позивачу, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує представник позивача.

Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що, відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі, структурним підрозділом органу, що призначає пенсію за заявою позивача від 13.03.2024 було визначено ГУ ПФУ в Одеській області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов`язані з призначенням пенсії позивачу.

Таким чином, суд вважає, що обов`язок повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком має ГУ ПФУ в Одеській області як територіальних орган Пенсійного фонду, який за принципом екстериторіальності визначений як такий, що вирішує питання про призначення пенсії позивача.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2024 про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлені обставини справи, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Одеській області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 29.05.2024 (а.с.26).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вулиця Канатна, 83, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2024 №192650010923 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про призначення з 24.12.2023 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 серпня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.