Ухвала

від 30.07.2024 по справі 761/12108/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 липня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна-

адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 101 штук, загальна кількість 10 тисяч 100 доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 99 штук, загальна кількість 9 тисяч 900 доларів США; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 1000 гривень, у кількості 37 штук, загальна кількість 37 тисяч гривень; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 500 гривень, у кількості 79 штук, загальна кількість 39 тисяч 500 гривень; купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 500 гривень, у кількості 31 штука, загальна кількість 15 тисяч 50 гривень; купюра, схожа на банкноту грошових коштів, номіналом 50 гривень доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США; мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro max» номер моделі MQ9U32D/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , чорного кольору без видимих пошкоджень.

Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на :

- банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 101 штук, загальна кількість 10 тисяч 100 доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 100 доларів США, у кількості 99 штук, загальна кількість 9 тисяч 900 доларів США;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 1000 гривень, у кількості 37 штук, загальна кількість 37 тисяч гривень;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 500 гривень, у кількості 79 штук, загальна кількість 39 тисяч 500 гривень;

- купюри, схожі на банкноти грошових коштів, номіналом 500 гривень, у кількості 31 штука, загальна кількість 15 тисяч 50 гривень;

- купюра, схожа на банкноту грошових коштів, номіналом 50 гривень доларів США, у кількості 100 штук, загальна кількість 10 тисяч доларів США;

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 10 квітня 2024 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна або його представника, копію ухвали не направлено, а отримано представником 01 липня 2024 року, апеляційну скаргу направлено 05 липня 2024 року. З цих підстав апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Апелянт зазначає, що грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, а арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Звертає увагу на те, що доказів причетності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до злочинної діяльності осіб, пов`язаної з умисними діями, спрямованими на допомогу державі агресору, до клопотання не долучено.

Посилається на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є фізичними особами-підприємцями, які офіційно декларують свої прибутки і сплачують податки. Прибуток кожного з подружжя від законної господарської діяльності складає близько 3 000 000 грн., на рік.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що 10 квітня 2024 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна або його представника, копію ухвали не направлено, а отримано представником 01 липня 2024 року, апеляційну скаргу направлено 05 липня 2024 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Оскільки вказану ухвалу слідчого судді захисником оскаржено, в частині накладення арешту на грошові кошти,то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає вказану ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023000000000914, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що громадянин України ОСОБА_9 , будучи фізичною особою підприємцем (код РНОКПП НОМЕР_4 ) з 16.05.2016 по теперішній час здійснює експорт «гранітного каменю та вироби з нього» з України до рф.

28 березня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року проведено обшук обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі та грошові кошти.

Постановою слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 від 28 березня 2024 року вилучені речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22023000000000914.

29 березня 2024 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 направив до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, які вилучено 28 березня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22023000000000914 про накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту в тому числі грошових коштів.

Крім того, вказані грошові кошти у даному кримінальному провадженні постановою слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 від 28 березня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Доводи апелянта, що грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді не заслуговують на увагу, оскільки як вважає колегія суддів, хоча слідчим суддею дозвіл на їх вилучення не надався, проте вони мають значення у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчим суддею враховано правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого розслідується кримінальне провадження та у межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що тимчасово вилучене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу. Відтак, з метою забезпечення його збереження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, про наявність достатніх правових підстав для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна, в тому числі грошових коштів.

Твердження апелянта, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є фізичними особами-підприємцями, які офіційно декларують свої прибутки і сплачують податки, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування на предмет їх причетності до даного провадження, з урахуванням обставин кримінального провадження.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 761/12108/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/4972/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК