Постанова

від 31.07.2024 по справі 520/24044/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 р.Справа № 520/24044/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.01.24 по справі № 520/24044/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП"

до Державної митної служби України Одеська митниця

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Одеська митниця, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення UA500020/2023/000116/2 від 15.06.23 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000424.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення UA500020/2023/000116/2 від 15.06.2023 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000424.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" (ЄДРПОУ 44797369) за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України Одеської митниці (ЄДРПОУ ВП: 44005631) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.08.2022року між позивачем та Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI, укладено договір зовнішньоекономічний контракт №29/09/2022, відповідно до якого ТОВ «Вадарт Груп» придбав кондитерські вироби, в асортименті, переліку та кількості що вказані в Специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід?ємними частинами даного Контракту (а.с. 10-14 т. 1).

Сторони погодили, що продавець буде виробляти та поставляти окремі види Товару згідно Специфікацій погоджених Сторонами (п. 1.2. Договору).

Визначено, що поставка Товару по даному Контракту буде здійснюватись партіями у відповідності замовлень Покупця, погоджених Продавцем. Поставка здійснюється на умовах РСА Коуа Turkey (Інкотермс 2020). Умови постачання кожної конкретної партії Товару можуть змінюватись, про що Сторони вказують в Специфікаціях на кожну конкретну партію Товару. Завантаження Товару на транспортний засіб здійснюється Продавцем на його власний ризик. (п. 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до Специфікації №4 від 15.05.2023 року до контракту сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару 7 350,00 Дол. США. (а.с. 15 т. 1).

На виконання вказаного контракту позивачу було надіслано рахунок (інвойс) № EFF2023000000069 від 02.06.2023 року на загальну суму 7 350,00 долари США (а.с. 17 т. 1).

Позивачем здійснено оплату за товар в загальній сумі 7 350,00 долари США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №13 від 16.05.2023 та №14 від 24.05.2023.

14.06.2023 з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № 23UA500020007889U9, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування: Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао, карамель: - Кармель льодяникова Mini bon bon Fruit Mix - 980 коробок. (нетто 4900 кг / брутто 5292 кг) Торгівельна марка: ELIF. Виробник: Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI Країна виробництва: TR, Туреччина.». (а.с.103-104 т. 1).

Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість 7 350,00 долари США.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: - Контракт №29/09/2022 від 29.08.2022; - Специфікація №4 від 15/05/2023 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; - Попередня рахунок-фактура (Proforma invoice) №4 від 15.05.2023 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; - Рахунок-фактура (Commercial invoice) № EFA2023000000069 від 2.06.2023 ; - Платіжне доручення №13 від 16.05.2023 (оплата Товару), № 14 від 26.05.2023 (оплата Товару); - Договір транспортного експедирування Nє02092022-1 від 02.09.2022 - Довідка № 23661/1 від 08.06.2023 про вартість міжнародного перевезення вантажу ; - CMR №002211.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу, позивач направив додаткові документи: - копія експортнної митної декларації від 05.06.2023 з офіційним перекладом на українську мову; - копія листа Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI від 04.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову; - копія рахунку на оплату транспортних послуг № 654 від 15.06.2023; - копія платіжної інструкції № 419 від 21.06.2023; - копії технічних описів продукції з різним фасуванням від 20.02.2023 та 15.05.2023 ( надається в зв?язку з посиланням відділу митного оформлення на різницю цін на товар, який вже проходив митне оформлення).

15.06.2023 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2023/000116/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару №1 2,707 дол. США кг та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000424 (а.с. 35-37 т. 1).

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № 23UA500020007963U2 від 15.06.2023 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 26088,85 грн.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості протиправне, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з вимогами частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Колегія суддів зауважує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Судова колегія зауважує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Так, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

Колегія суддів наголошує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості UA500020/2023/000116/2 від 15.06.23.

Судовим розглядом встановлено, що у графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1)відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) надані платіжні доручення в іноземній валюті № 13 від 16.05.2023 та № 14 від 26.05.2023 не містять печаток і підписів повноважних осіб банку;

3) відповідно до п. 4.2. договору № 02092022-01 від 02.09.2022 транспортного експедирування між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (експедитор) і ТОВ «Вадарт Груп» (клієнт), послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, сплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого експедитором рахунку. Проте такий рахунок та платіжні документи, що містять відомості щодо вартості перевезення товару до митного кордону України, до митного оформлення не надані;

4) в інвойсі від 02.06.2023 № EFA2023000000069 відсутнє посилання на договір, відповідно якому здійснюється постачання товарів;

5) відповідно до п. 4.5. контракта № 29/09/2022 від 29.08.2022 між Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI (продавець) і ТОВ «Вадарт Груп» (покупець), продавець зобов`язаний надати покупцю зокрема експортну декларацію, проте така декларація до митного оформлення не надана;

6) печатка на інвойсі від 02.06.2023 № EFA2023000000069 візуально відрізняється від печаток на інших комерційних документах та печаток на попередніх інвойсах, виставлених Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI на адресу ТОВ «Вадарт Груп».

Колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, з наданих позивачем до митного оформлення документів вбачаєтьсяд, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на вимогу митного органу додатково надавались документи: - копія експортнної митної декларації від 05.06.2023 з офіційним перекладом на українську мову; - копія листа Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI від 04.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову (підтвердження того, що комерційний рахунок EFA 2023000000069 від 02.06.2023 виставлений в зв?язку з Контрактом №29/09/2022 від 29.08.2022 та підтвердження легітимності документів незалежно від виду печатки чи штампу, які використовує Elif Cikolata SAN. VE TIC.LTD. STI); - копія рахунку на оплату транспортних послуг № 654 від 15.06.2023; - копія платіжної інструкції № 419 від 21.06.2023; - копії технічних описів продукції з різним фасуванням від 20.02.2023 та 15.05.2023 ( надається в зв?язку з посиланням відділу митного оформлення на різницю цін на товар, який вже проходив митне оформлення), проте данні документи не були прийняті до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

З приводу відсутності інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Контракту його предметом являється поставка харчової продукції, яку Продавець зобов?язаний упакувати, промаркувати та підготувати для транспортування (п. 3.1.).

У відповідності до п. 8.4. Контракту - вартість Товару включає у себе вартість тари, пакування, маркування, оформлення відповідних супроводжувальних документів на вантаж та митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, тобто, витрати на пакування не є складовими митної вартості, оскільки є виключно частиною ціни, яку позивач не повинен доводити.

Також, не зазначення у інвойсі, чи інших документах вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій часині, суд вважає необґрунтованими.

Стосовно відсутності печаток і підписів повноважних осіб банку в наданих до митного оформлення платіжних дорученнях в іноземній валюті № 13 від 16.05.2023 та № 14 від 26.05.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 ркоу №216, платник не позбавлений права надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні.

Положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 січня 2004 року №22, не містять жодних посилань на обов`язковість проставлення відбиток печатки банку при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Судом встановлено, в наданих до оформлення платіжних дорученнях в графі «Відмітки банку» міститься дата, код банку та відмітка про виконання, тому посилання відповідача в цій частині суд вважає безпідставним.

Щодо не надання до митного оформлення рахунку та платіжні документи, що містять відомості щодо вартості перевезення товару до митного кордону України, до митного оформлення, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення Товару здійснювалось автомобільним транспортом, на підтвердження вартості перевезення товару позивачем було надано: Договір транспортного експедирування №02092022-1 від 02.09.2022, Довідка про вартість перевезення товару вих № 3661/1 від 08.06.2023, Рахунок на оплату №654 від 15.06.2023. Рахунок на оплату та платіжний документ Позивач не міг надати на дату оформлення митної декларації (14.06.2023) так як рахунок експедитором був виставлений 15.06.2023, а оплата проведена 21.06.2023. Копія рахунку на оплату транспортних послуг № 654 від 15.06.2023 та копія платіжної інструкції № 419 від 21.06.2023 про оплату були надані, що підтверджується Листом № 207/М від 20.07.2023 (а.с. 73-а т. 1).

Судом встановлено, що в Довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу, вих. № 3661/1 від 08.06.2023 зазначена сума 41 000,00 грн., дана сума зазначена в рахунку № 654 від 15.06.2023 в складі інших витрат експедитора та була сплачена позивачем, що підтверджено платіжною інструкцією № 419 від 21.06.2023.

Так, згідно з умовами FCA (Free Carrier Франко перевізник) транспортування Товару від Продавця до Покупця здійснюється Покупцем. П.1.4. Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022 передбачено, що завантаження Товару на транспортний засіб здійснюється Продавцем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції, що позивачем в повній мірі підтверджено вартості перевезення товару до митного кордону України, а тому доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

З приводу доводів відповідача, що в інвойсі від 02.06.2023 № EFA2023000000069 відсутнє посилання на договір, відповідно якому здійснюється постачання товарів, колегія суддів зазначає, що всі дані про сторін, товар, кількість, суму платежу точно відповідають Специфікації № 4 від 15.05.2023 до Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022.

Також судом встановлено, що позивач надав Митному органу разом з іншими додатковими документами копію листа Постачальника - Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI від 04.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову, в якому Постачальник підтверджує, що комерційний рахунок EFA 2023000000069 від 02.06.2023 виставлений в зв?язку з Контрактом №29/09/2022 від 29.08.2022, укладеного між Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI тa TOB «Вадарт груп», однак відповідачем приймаючи оскаржуване рішення не було взято до уваги вказані пояснення, а тому посилання в цій частині суд вважає необґрунтованим.

Доводи відповідача про ненадання експортної декларації, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки з листа № 207/М від 20.07.2023 вбачається, що позивач надав митному органу разом з іншими додатковими документами копію експортної митної декларації від 05.06.2023 з офіційним перекладом на українську мову.

Стосовно доводів відповідача, що печатка на інвойсі від 02.06.2023 № EFA2023000000069 візуально відрізняється від печаток на інших комерційних документах та печаток на попередніх інвойсах, виставлених Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI на адресу ТОВ «Вадарт Груп», колегія суддів зазначає, що позивач надав митному органу разом з іншими додатковими копію листа Постачальника - Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI від 04.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову, в якому Постачальник підтверджує, що надані ним документи ( в тому числі комерційний рахунок EFA 2023000000069 від 02.06.2023) у зв?язку з Контрактом №29/09/2022 від 29.08.2022, підписані уповноваженими особами та є дійсними, незалежно від того, яка саме печатка чи штами проставлені на документі.

Тому, з вищенаведеного вбачається, що постачальником Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI підтвердженно, що комерційний рахунок є дійсним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2023/000116/2 від 15.06.2023 та картки відмови UA500020/2023/000424.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не вказані та не обґрунтовані обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів та не доведено, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 520/24044/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 07.08.2024 року