Постанова

від 07.08.2024 по справі 280/2173/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2173/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року (суддя Конишева О.В., повне судове рішення складено 17 травня 2024 року) в справі № 280/2173/24 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає неправильними висновки суду першої інстанції, які слугували підставою для відмови у задоволенні позову, адже дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу, а перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу, виявляється у процесі виконання судового рішення про надання такого дозволу. Майно, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна.

Відповідач не повідомляв контролюючий орган про укладання ним договорів з військовими частинами про передачу майна у безоплатне користування, рішення про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, прийнятого відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», до ГУ ДПС не надходило.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 241 931,35 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 141 408,31 грн, з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 238 739,48 грн, з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 227 724,41 грн, з екологічного податку, який справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у розмірі 602,23 грн та з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 3 535,58 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідачу направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ю» №5971-13/829 від 17 лютого 2021 року, яка отримана представником відповідача 02 березня 2021 року.

18 лютого 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення № 100 про опис майна у податкову заставу.

Майно платника податків описано у податкову заставу згідно з актом опису майна №376/08-01-13-05-14 від 21 листопада 2023 року, яким до податкової застави описано наступне майно: будівля адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ.А-4 загальною площею 4285,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 66662623101.

ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України винесено рішення №2/08-01-13-05-13 від 01 травня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На виконання даного рішення до банківських установ направлені платіжні інструкції, які банківськими установами повернуті без виконання. Підставою для повернення без виконання здебільшого вказано, що відсутні кошти на зазначених рахунках, грошові кошти на рахунку арештовані за іншим документом про арешт коштів і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, у зв`язку з невідповідністю їх форми.

Суд першої інстанції вважав, що звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Судом першої інстанції звернуто увагу, що в акті опису майна №376/08-01-13-05-14 від 21 листопада 2023 року не вказана вартість описаного майна, а оскільки станом на момент складення акта опису майна балансова вартість майна відповідача не визначена, тому опис майна повинен здійснюватися за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проте звіт про оцінку майна, яке передано у податкову заставу, позивачем не надано, що свідчить про порушення контролюючим органом вимог Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 586 від 16 червня 2017 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2022 року між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір №5 відповідно до ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно з п. 1.1 якого ТДВ "Автопарк" на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_1 у безоплатне користування будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , передача зазначеного нерухомого майна відбулася на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до договору № 5.

21 квітня 2023 року між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України укладено договір № 58 до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з п. 1.1 якого ТДВ «Автопарк» на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_2 НГУ у безоплатне користування будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , передача зазначеного нерухомого майна відбулася на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до договору № 58.

16 жовтня 2023 року між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_3 укладено договір № 170 про використання майна для розміщення військових частин/підрозділів/установ/підрозділів в порядку ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з п. 1.1 якого ТДВ «Автопарк» на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_3 у безоплатне користування будівлю адміністративно- побутового корпусу інв. № 000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , передача зазначеного нерухомого майна відбулася на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до договору № 170.

Врахувавши, що відбулося відчуження майна відповідача у зв`язку з передачею нерухомого майна під час дії воєнного стану військовим частинам, суд першої інстанції вказав, що ця обставинам є окремою підставою для припинення податкової застави згідно з пп. 69.21 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки не в повній мірі обґрунтованими.

Судом встановлено, що ТДВ «Автопарк» має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 241 931,35 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 141 408,31 грн, з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 238 739,48 грн, з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 227 724,41 грн, з екологічного податку, який справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у розмірі 602,23 грн та з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 3 535,58 грн.

Підстави виникнення та розмір податкового боргу не є спірними.

Контролюючим органом направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ю» №5971-13/829 від 17 лютого 2021 року, яка отримана представником відповідача 02 березня 2021 року.

ГУ ДПС у Запорізькій області 18 лютого 2021 року прийнято рішення № 100 про опис майна у податкову заставу.

Майно ТДВ «Автопарк» описано у податкову заставу згідно з актом опису майна №376/08-01-13-05-14 від 21 листопада 2023 року, відповідно до якого у податкову заставу описано наступне майно: будівля адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ.А-4, загальною площею 4285,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 66662623101.

ГУ ДПС у Запорізькій області винесено рішення №2/08-01-13-05-13 від 01 травня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На виконання цього рішення до банківських установ направлені платіжні інструкції, які банківськими установами повернуті без виконання з таки підстав: відсутні кошти на зазначених рахунках; грошові кошти на рахунку арештовані за іншим документом про арешт коштів і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів; у зв`язку з невідповідністю форми.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Положеннями пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Як встановлено пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Механізм застосування податкової застави податковими органами визначає Порядок застосування податкової застави контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 586 від 16 червня 2017 року, (надалі - Порядок № 586), відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 586 у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що податкове законодавство ставить у залежність право контролюючого органу на продаж майна, описаного в податкову заставу, від співвідношення між сумою непогашеного боргу та достатністю вартості майна на час продажу, проте в спірному випадку позивачем такого співвідношення не встановлено, а саме не встановлена балансова чи оціночна вартість описаного у податкову заставу майна.

При цьому якщо для погашення існуючого податкового боргу достатньо лише продажу частини описаного майна, то відсутня необхідність у реалізації усього описаного у податкову заставу майна.

В цьому випадку, як вказано вище, в акті опису вартість майна, описаного у податкову заставу, не вказана, а відповідачем не надано доказів, що визначена балансова вартість описаного майна, тому відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України та пункту 6 розділу ІІ Порядку № 586 контролюючий орган мав здійснити опис майна відповідача у податкову заставу за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», але позивачем суду на надано звіту про оцінку майна, яке передано у податкову заставу.

Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, шо надання судом дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, або прийняття іншого рішення щодо встановлення способу погашення податкового боргу не звільняє податковий орган від обрання зваженого та розумного підходу до застосування всього дозволеного ПК України комплексу заходів задля забезпечення права платника податків на власність, що гарантоване Конституцією України. Дотримання таких умов вимагається задля забезпечення балансу між публічним (сплатою податкового боргу) і приватним інтересом (захист права власності платника податків).

Крім того, за встановленими у цій справі обставинами ТОВ «Автопарк» передано у безоплатне користування належне йому майно військовим формуванням за відповідними договорами:

1) між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_1 01 березня 2022 року укладено договір №5 відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за умовами якого відповідачем на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_1 у безоплатне користування будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) 21 квітня 2023 року між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України укладено договір № 58 до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за умовами якого відповідачем на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_2 НГУ у безоплатне користування будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. №000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) 16 жовтня 2023 року між ТДВ «Автопарк» та військовою частиною НОМЕР_3 укладено договір № 170 про використання майна для розміщення військових частин/підрозділів/установ/підрозділів в порядку ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за умовами якого відповідачем на період дії воєнного стану передано військовій частині НОМЕР_3 у безоплатне користування будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. № 000001 літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, зокрема об`єкти фонду захисних споруд цивільного захисту, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року №4765-VI (далі Закон №4765-VI) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Способи примусового відчуження або вилучення майна визначені у статті 3 Закону №4765-VI, відповідно до якої примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.

У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 69.21 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання контролюючим органом рішення про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, прийнятого відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», без застосування вимог статті 92 цього Кодексу.

Отже, в силу підпункту 69.21 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України майно платника податків може бути звільнено з податкової застави у разі наявності та отримання контролюючим органом рішення про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, прийнятого відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

В цьому випадку відсутнє рішення органів, вказаних у частині першій статті 4 Закону №4765-VI, про вилучення майна у відповідача, прийняте відповідно до цього закону, відповідачем позивачу таке рішення не надавалось, тому є помилковим висновок суду першої інстанції про застосовність підпункту 69.21 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до спірних в цій справі правовідносин.

Разом з цим, помилковість цих висновків не призводить до неправильності вирішення судом першої інстанції цієї справи, адже не визначення контролюючим органів вартості майна, переданого у податкову заставу, вказує на передчасність вимог про надання дозволу на погашення усіє суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року в справі №280/2173/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року в справі № 280/2173/24 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 серпня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко