Рішення

від 06.08.2024 по справі 727/4160/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4160/24

Провадження № 2/727/1043/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 серпня 2024 року

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді - Бойко М.Є.,

за участю секретаря - Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Чернівецької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради, про відібрання дітей від батьків та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради звернувся до суду як орган опіки та піклування із позовом про відібрання малолітніх дітей : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від їх батька та матері та стягнення з останніх аліментів у розмірі частки всіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дітей, обґрунтовуючи такі свої вимоги наступними обставинами.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2020 року.

Їх діти: малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом із матір`ю - ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

20.08.2023 року до ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області надійшло звернення від

ОСОБА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов?язків, в зв`язку із чим працівники поліції здійснили виїзд за вказаною адресою та виявили відповідачку у непритомному стані внаслідок вживання нею алкогольних напоїв з малолітніми дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи безпосередню загрозу життю та здоров?ю дітей, на місце події виїхали працівники служби у справах дітей Чернівецької міської ради та на підставі актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 20.08.2023 р. малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було поміщено до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня» для їх повного та всебічного обстеження . Наказом служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 22.08.2023 р. N? 2/93 цих дітей взято на облік, як таких, що опинились у складних життєвих обставинах у зв?язку з неналежним виконанням матір?ю своїх батьківських обов?язків.

Питання щодо повернення малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виховання в сім?ю до матері та батька було повторно розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 29.11.2023 р., на якому було прийнято рішення про недоцільність їх повернення в зв`язку із відсутністю належних умов проживання дітей батьками, необхідних для їх нормального розвитку та виховання.

Питання щодо доцільності/недоцільності відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 без позбавлення їх батьківських прав було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 24.01.2024 р., на якому прийнято рішення щодо надання до суду висновку про доцільність відбірання малолітніх дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2024 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання, яке закрито ухвалою суду від 10 липня 2024 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила його провести без її участі, позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники третіх осіб на стороні позивача в судове засідання також не з`явилися, подавши письмові заяви про його проведення без їх участі.

Відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у судові засідання по справі жодного разу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про його відкладення не подавали, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність та ухвалити заочне рішення, проти чого позивач не заперечував.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247, ст.280 ЦПК України, вважає можливим здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та вирішити її на підставі наявних письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789- XII (далі - Конвенція про права дитини), зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частиною першою статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до пунктів 2-5 частини першоїст.164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Ст.ст.170,171 СК Українипередбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. При вирішенні питання що стосується життя дитини враховується думка дитини якщо дитина може її висловити .

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз`єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 рокуу справі «Савіни проти України»).

Згідно з частиною другоюстатті 170 СК Україниу виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.а.с.5,7).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1137, було розірвано (а.с.11) .

20.08.2023 р., до Чернівецького районного управління поліції надійшло звернення ОСОБА_5 щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов?язків, за наслідками розгляду якого малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було поміщено до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня» для їх повного та всебічного обстеження ( а.с.12).

Відповідно до наказу служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 22.08.2023 року №2/93 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взято на облік, як таких, що опинились в складних життєвих обставинах у зв`язку з неналежним виконанням їх батьками своїх батьківських обов`язків. (а.с.31)

25.08.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Чернівецької міської ради із письмовими поясненнями, в яких підтвердила факт зловживання нею алкогольними напоями, проте зобов?язалась створити належні умови проживання дітей та виготовити їм усі необхідні документи (а.с.32).

25.08.2023 р. ОСОБА_1 було попереджено про те, що в разі неналежного виконання нею батьківських обов`язків вона може бути притягнута до адміністративної або кримінальної відповідальності за статтею 184 Кодексу України адміністративні правопорушення та статтею 166 Кримінального кодексу України ( а.с.33).

Як вбачається з листа Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради від 06.09.2023 р. N? 1121/02-04, 2.08.2023 року фахівцями соціальної роботи було здійснено виїзд за адресою місця проживавання ОСОБА_1 та під час обстеження матеріально- побутових умов було встановлено, що її сім?я проживає у власному будинку, в незадовільних умовах, санітарно-гігієнічний стан помешкання є неналежним, оскільки у кімнатах неприбрано, всюду недопалки від цигарок, розкиданий одяг, сміття, для дітей відсутні окремі спальні місця, не облаштовано місце для їх навчальних занять тощо); територія навколо будинку також занедбана. Крім цього, було встановлено, що малолітня ОСОБА_2 не влаштована до навчального закладу ( а.с.35-36).

Згідно відомостей Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації від 08.09.2023 р. N? 01-07/120 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано на виховання та повне державне утримання в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справ дітей Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі актів прийому дитини до центру від 07.09.2023 р. ( а.с.37-40).

У своїх заявах від 08.09.2023 року та від 12.09.2023 року до служби у справах дітей Чернівецької міської ради Скотенянець В.В., ОСОБА_1 просили вирішити питання щодо повернення їм малолітніх дітей на виховання ( а.с.41, а с. 43).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей від 01.12.2023 року №1/2246 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 29.11.2023 р. було прийнято рішення про недоцільність повернення дітей в сім?ю відповідачів у зв?язку із тим, що не було зібрано всіх необхідних для цього документів, а також, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було створено належних умов проживання дітей, необхідних для їх нормального розвитку та виховання. Крім цього, прийнято рішення про збір документів для подальшого розгляду питання про доцільність/недоцільність відібрання малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав ( а.с.50).

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.02.2024 року №71/3 вирішено надати до суду висновок про доцільність відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 без позбавлення останніх їх батьківських прав ( а.с.54).

З висновку органу опіки та піклування про доцільність відібрання дітей від батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав ( додаток 4 до рішення виконавчого комітету міської ради від 13.02.2024 року №71/3) також вбачається, що виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення їх батьківських прав ( а.с.55-56).

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачі тривалий час неналежним чином здійснюють свої батьківські обов`язки щодо створення для їх малотніх дітей безпечних умов для існування та розвитку, не займаються їх вихованням, внаслідок чого органом опіки та піклування (виконавчим комітетом Чернівецької міської ради) було прийнято рішення про негайне відібрання дітей відповідно достатті 170 СК Українита постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини». (а.с. 54)

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

В ходірозгляду справив судівідповідачі,як ів ходірозгляду питанняорганом опікита піклуванняпро відібранняу нихдітей,не заперечувалитих обставин,що вони зловживаютьспиртними напоями тане виконуютьсвоїх батьківськихобов`язків,зокрема,що зазначенів позові фактимали місце,висновок щододоцільності відібранняу нихмалолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також неоспорювали .

Виходячи ззазначеного,судом встановлено,щоОСОБА_3 та ОСОБА_1 батьківські обов`язки не виконують, незважаючи на вжиття заходів впливу, такої своєї поведінки не змінюють, а тому діти перебували в обстановці, яка буланебезпечною для їх життя, здоров`я і морального виховання.

За таких обставин позовні вимоги про відбрання дітей підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не позбавлені можливості в найкоротший строк порушити у передбаченому законом порядку питання про повернення дітей, що буде сприяти як найкращим інтересам дітей, так і вирішенню питання щодо їх возз`єднання.Відповідно до частини четвертоїстатті 170 СК Українипри задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Статтею 180 СК Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьоїстатті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другоїстатті 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, враховуючи, що малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період окремого проживання від матері та батька потребують не лише догляду, а й матеріальної підтримки, а батьки зобов`язані утримувати своїх малолітніх дітей, суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дітей, з дотриманням принципу диспозитивності, тобто у межах заявлених позивачем вимог, підлягає задоволенню.

Крім цього, з відповідачів слід стягнути судовий збір на користь держави за розгляд даної справи, оскільки позивач звільнений від його сплати при подачі позову відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 180-183,184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Виконавчого комітету Чернівецької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради, про відібрання дітей від батьків та стягнення аліментів задовольнити частково.

Відібрати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення їх батьківських прав їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.04.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.04.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у рівних частинах, на користь держави, судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Є.Бойко