Рішення

від 01.07.2024 по справі 359/241/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/241/24

Провадження № 2-а/359/19/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

за участі секретаря судового засідання - Бокей А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Майстренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі -

В С Т А Н О В И В :

03.01.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник адвокат Майстренко Н.М., звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області вищевказаним адміністративним позовом про скасування постанови інспектора Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №849000 від 30 грудня 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що 30 грудня 2023 року на відрізку ґрунтової дороги у с. Дударків Бориспільського району Київської області в районі вул. Центральної ОСОБА_1 під час керування автомобілем Форд Транзит (Ford Transit), номерні знаки НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зупинив патрульний наряд у складі двох озброєних поліцейських, у яких були відсутні жетони, нагрудні камери були вимкнені. Причину зупинки транспортного засобу позивачу не повідомили, він був вимушений підкоритися їх вимозі пред`явити документи, які посвідчують особу, посвідчення водія, інформація про які містяться в системі «Дія», та документи на т/з.

Зазначає, що, оскільки щодо вказаного транспортного засобу відсутній запис проходження технічного контролю (техогляду), інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №849000, з кваліфікацією за експлуатацію транспортного засобу, не пройшли обов`язковий технічний контроль, підпункт 3 пункту 31.3 Правил дорожнього руху на підставі частини першої статті 126 та частини третьої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач не погоджується з постановою та вважає її незаконною, зазначає, що транспортний засіб було ввезено на територію України 08 квітня 2022 року для виконання волонтерських завдань громадською організацією «РІВНЕ РАЗОМ» (код ЄДРПОУ 43635851, зареєстроване 28.05.2020). Звертає увагу, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно. А тому автомобіль не підлягав обов`язкову технічному нагляду, а інспектор неправильно застосував норму підпункту 3 пункту 31.3 ПДР.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» представником ГУ НП в Київській області подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти позову (а.с.87-93). Зазначають, що за змістом постанови 30 грудня 2023 року ОСОБА_1 в с. Дударків, Бориспільського району, Київської області, керуючи автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на Т/3, у спосіб який дає можливість прочитати та зафіксувати дані чим порушив п. 2.1, п. 31.3 Б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 126 КУпАП, частиною 3 статті 123 КУпАП.

Звертають увагу, що у позовній заяві представником позивача підтверджено, що 30 грудня 2023 року ОСОБА_1 , здійснюючи керування транспортним засобом, виконував правову роль водія, та був зобов`язаний мати безпосередньо при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також на вимогу працівників поліції пред`явити зазначені документи у спосіб, що дає можливість ознайомитися з ним та зафіксувати інформацію.

Вважають, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Ухвалою від 12.01.2024 позовну заяву було залишено без руху (а.с.17-18).

Ухвалою від 09.02.2024 було відкрито провадження у вказаній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду (а.с.29).

Ухвалою від 28.03.2024 було залучено співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Київській області; витребувано з Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області: відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача ОСОБА_1 , яку було розглянуто старшим інспектором поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Чибітьком Дмитром Віталійовичем 30 грудня 2023 року об 11 годині 30 хвилин за адресою: с.Дударків, Бориспільського району Київської області; належної якості копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №849000 від 30 грудня 2023 року (а.с.48-51).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Майстренко Н.М. позов підтримали, просили задовольнити. Вважають, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Позивач надав пояснення, що є представником організації «Червоний Хрест», пред`явив працівникам поліції бейдж, запитував причини зупинки. В нього було тимчасове посвідчення, він його пред`явив, показав документи на транспортний засіб.

Представник відповідача ГУ НП в Київській області у призначене судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши письмові матеріали справи, наданий суду відеозапис, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлено, що 30 грудня 2023 року поліцейським Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Чибітько Дмитром Віталійовичем було прийнято оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАД №849000 (а.с.11,61, 105-106).

За змістом постанови: позивач ОСОБА_1 30 грудня 2023 року об 11.20 год. в с.Дударків, Бориспільського району, Київської області, керуючи автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов та не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив п. 2.1, п. 31.3 Б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 126 КУпАП, частиною 3 статті 123 КУпАП.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Згідно із положеннями статті 222 вказаного Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: серед інших про порушення правил користування засобами транспорту (частини друга статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Підпунктом «а» п.2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Так, згідно п. 31.3 б) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ч.3 статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

З переглянутого відеозапису, наданого Бориспільським РУП ГУ НП в Київській області (а.с.62), встановлено, що позивач був зупинений правниками поліції 30.12.2023 об 11.09 год. На вимогу пред`явити посвідчення водія, позивач повідомив що має, а в подальшому пред`явив тимчасовий талон, виданий у травні-місяці, зазначивши, що потрапив у невеличке ДТП, не заперечував, що талон прострочений, надав пояснення, що через волонтерську діяльність не мав можливості забрати вилучене у нього посвідчення водія. На підтвердження своєї особи на вимогу працівників поліції пред`явив паспорт громадянина України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 5 «Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським шляхом вилучення посвідчення водія, виготовленого на бланку, та/або внесення інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

Наведені положення Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення підтверджую, що строк дії тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, виданого позивачу у травні 2023 року три місяці та, відповідно, сплинув у серпні 2023 року, на момент зупинки 30.12.2023 був прострочений.

Доводи позивача, що він мав посвідчення водія в застосунку «ДІЯ» і пред`явив його на вимогу працівників поліції, спростовуються переглянутими судом відеозаписами.

Доказі протилежного суду надано не було.

Додатково надана суду копія посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.120), жодним чином не спростовує того факту, що на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції позивач посвідчення водія при собі не мав та не пред`явив його на вимогу працівників поліції.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини спростовують твердження позивача, що ним не було допущено порушення вимог п.2.1 ПДР України, а також, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом і з цим суд звертає увагу, що згідно з посвідченням водія, позивач має право керування легковим транспортними засобами за категорією «В» (127).

З долученої до позовної заяви Декларації про перелік товарів , що визнаються гуманітарною допомогою (а.с.14), а також переглянутих відеозаписів, змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивач керував автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З пояснень позивача, зафіксованих на відеозаписі, автомобіль обладнаний водійським та вісьмома пасажирськими сидіннями. Ця обставина працівниками поліції не спростована.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Суд звертає увагу, що зважаючи на те, що позивач має категорію водія «В», у разі, якщо б автомобіль Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 не підпадав під визначення легкового автомобіля, постанова на водія ОСОБА_1 мала бути складена за ч.2 ст.126 КУпАП, як щодо особи, яка не має права керувати таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Згідно з ч.2 цієї статті обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Разом із з цим ані оскаржувана постанова, ані досліджені відеозаписи не містять відомостей про те, що легковий автомобіль Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, використовувався для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивачем було порушено вимоги 31.3 «б» ПДР України, та, відповідно, скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпВП.

Відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина 1 статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у поліцейського Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Чибітько Д.В. не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП.

Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП, передбачено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. ст. 247, 288, 293 КУпАП, а також враховуючи положення ч. 2 ст.9, ч. 3 ст. 286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП щодо позивача слід закрити.

Крім того, суд враховує, що строк звернення до суду з адміністративним позовом, визначений ч. 1 ст. 122 КАС України та ст. 289 КУпАП позивачем не порушений.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України у зв`язку з частковим задоволенні позову половина понесених позивачем витрат на оплату судового збору в сумі 302 гривні 80 копійок (а.с.7) підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського Бориспільського районного управління Національної поліції у Київській області Чибітько Дмитром Віталійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №849000 від 30 грудня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та закрити провадження за ч.3 ст.121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 частину понесених судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 302 гривні 80 копійок (триста дві гривні вісімдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Муранова-Лесів