Постанова

від 06.08.2024 по справі 274/3369/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/3369/22 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 3 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 274/3369/22 за позовом Керівника Бердичівськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Бердичівськоїміської радиЖитомирської областідо ОСОБА_1 ,треті особи:Відділ державногоархітектурного-будівельногоконтролю виконавчогокомітету Бердичівськоїміської ради, ОСОБА_2 ,про знесеннясамочинного будівництва,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у місті Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області звернувся з даним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільно побудоване приміщення - будівлі, орієнтовною площею: загальною - 97,7 кв. м; забудови - 112 кв.м, в тому числі в охоронній зоні пам`ятки культурної спадщини - 20,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вирішити питання судових витрат.

Позов мотивувався тим, що за результатами перевірки щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , виявлено, що відповідачем протягом 2018-2019 років самочинно виконані будівельні роботи з будівництва будівлі, орієнтовною площею: загальною - 97,7 м2; забудови - 112 м2, в тому числі в охоронній зоні пам`ятки культурної спадщини «Синагоги, охоронний номер 41» - 20,1 м2 за вказаною вище адресою.

Частина самочинно збудованої будівлі (орієнтовною загальною площею 4,3 м2, площею забудови - 8,1 м2) розміщена в межах охоронної зони культурної спадщини та на земельній ділянці яка, не була відведена суб`єкту містобудування для користування, чим порушує законні права та інтереси користувачів прилеглої земельної ділянки. Інша частина будівлі (орієнтовною загальною площею 93,4 м2, площею забудови - 103,9 м2) збудована на орендованій земельній ділянці, право користування якої було набуто відповідно до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Бердичівською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджені Актом, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №08-30/19 від 11 вересня 2019 року та приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №08/22-14 від 11 вересня 2019 року, виданих відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області.

Станом на момент проведення перевірки та на даний час термін дії договору оренди землі не продовжено (кадастровий номер земельної ділянки 1810400000:01:024:0013). Містобудівні умови та обмеження на здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не видавалися.

Затверджена встановленим порядком проектна документація до перевірки суб`єктом містобудування не надана.

Дозвільний документ на виконання будівельних робіт (клас наслідків (відповідальності) СС2) за адресою: АДРЕСА_1 суб`єктом містобудування не наданий, в реєстрі дозвільних документів - відсутній. Самочинно побудоване приміщення експлуатується без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Також прокурор зазначає, що відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області 11 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені частинами 6, 10 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення № 17 від 11 вересня 2019 року за результатами позапланової перевірки проведеної на об`єкті самочинного будівництва по АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, за відсутності проектної документації, самочинно побудовано будівлю, частина якої розташована на земельній ділянці в межах охоронної зони культурної спадщини, яка не відведена йому для користування, що порушує законні права та інтереси користувачів прилеглої земельної ділянки, чим порушено частину 1 статті 37 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", абзац 3 пункт 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року та абз. 5 статті 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність", відповідальність за що передбачена частиною 6 статті 96 КУпАП.

Постановою № 08-20/18 по справі про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2019 року, винесеною начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області Зозулею С.М., відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 96 КУпАП.

Для усунення виявлених порушень на вищевказаному об`єкті самочинного будівництва ОСОБА_1 було надано строк до 10 листопада 2019 року.

Умови припису № 08/22-14 від 11 вересня 2019 року, виданого відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, не виконані.

Таким чином, зазначені дії відповідача істотно порушують інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини щодо її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Враховуючи, що будівельні роботи на вказаному об`єкті будівництва ОСОБА_1 здійснювались самочинно, за відсутності документу, який відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надає право на виконання будівельних робіт, самочинна прибудова до нежитлової будівлі - пам`ятки архітектури місцевого значення за вказаною адресою підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням, за рахунок відповідача.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року позов задоволено і вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Трофімов А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом розглянуто дану справу при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зазначає, що згідно рішення № 551 від 25 вересня 2007 року Бердичівської міської ради підприємцю ОСОБА_1 був наданий дозвіл на добудову приміщення друкарні по АДРЕСА_3 .

Вказаний дозвіл виданий відповідно до договору оренди землі від 05 грудня 2006 року, укладеного з Бердичівською міською радою на строк 5 років, за яким вона передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 772 кв.м. по АДРЕСА_3 . У вказаний період часу і було побудоване приміщення на цій земельній ділянці.

Право власності на зазначене майно було зареєстроване за ОСОБА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і.н. 58198526 від 18 травня 2021 року на підставі договору дарування частини цілісного майнового комплексу № 1074 від 26 березня 2021 року це нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_1 .

Згідно технічного паспорту (інв. справа 4323) виготовленого комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро інвентаризації Житомирської обласної ради 07 лютого 2020 року, на яке суд першої інстанції уваги не звернув, наявні наступні приміщення: коридор, 5,9 м. кв., цех 91,1 м. кв., 115,9 м.кв., виробниче приміщення 15,5 м. кв., коридор 11,4 м. кв., кладова 1,8 м. кв., цех 38,0 м. кв., кабінет 9,2 м. кв. Тобто такі технічні характеристики вже існували станом на лютий 2020 року.

Вказує, що на час звернення до суду позивач мав надати суду всі необхідні докази для правильного вирішення спору, зокрема технічну документацію та висновки судових експертиз, а в разі неможливості їх надання самостійно ініціювати їх призначення.

Звертає увагу суду, що кримінальне провадження в межах якого складається протокол огляду 07 листопада 2023 року було закрито Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області.

Судом першої інстанції проігноровано те, що рішенням № 551 від 25 вересня 2007 року Бердичівської міської ради підприємцю ОСОБА_1 був наданий дозвіл на добудову приміщення друкарні по АДРЕСА_3 , яке розпочате в той період.

Тобто, суд першої інстанції вирішив спір фактично на підставі припущень, неналежних та недостовірних доказів, при цьому поклав обов`язок знесення щодо приміщень яких технічно не існує, прийшов до помилкових висновків з`ясування всіх обставин справи, взяв до уваги лише документи які не містять предмету доказування.

У письмових поясненнях представник відповідача наголосив на тому, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки набувачем і власником спірного нерухомого майна на момент звернення до суду прокурора із позовом була і є на даний час ОСОБА_2 .

У поданих відзивах, в.о. керівника Бердичівської окружної прокуратури та представник Бердичівської міської ради Житомирської області апеляційну скаргу не визнали, просять відмовити у її задоволенні, а рішення як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, - залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Трофімов А.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення місцевого суду, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, і надав пояснення, які відповідають доводам скарги та поданим письмовим додатковим поясненням (т. 2 а.с.60-67, т. 3 а.с.22-24).

Представники прокуратури та третьої особи - відділу державного архітектурного-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради, скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні, із підстав, зазначених у поданому прокурором відзиві, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивачем надані належні докази в обґрунтування позовних вимог і доведено наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача демонтувати( знести) об`єкт самочинного будівництва за власний рахунок.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду враховуючи наступне.

Згідно копії договору оренди землі від 05 грудня 2006 року, укладеного між Бердичівської міською радою та підприємцем ОСОБА_1 , орендодавець на підставі рішення Бердичівської міської ради від 08 червня 2006 року № 37 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для виробничих потреб, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 772 кв. м. Договір укладено на 5 років (том 1 а.с.132-137).

Як видно із копії Акту № 08-30/19 від 11 вересня 2019 року відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бердичівської міської ради Житомирської області, який складено за результатами проведення планового ( позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років самочинно виконані будівельні роботи з будівництва будівлі, орієнтовною площею : загальною - 97,7 кв.м; забудови - 112 кв.м, в тому числі в охоронній зоні пам`ятки культурної спадщини - 20,1 кв.м, за адресою : АДРЕСА_1 . Самочинно побудоване приміщення експлуатується без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку (т. 1 а.с.83-102).

11 вересня 2019 року головним спеціалістом відділу державного архітектурно - будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Янковою І.І. винесено Припис № 08-22/14, яким ОСОБА_1 з метою усунення виявлених порушень пропонується їх усунути до 10 листопада 2019 року, а також складено протоколи відносно останнього про вчинення адміністративних правопорушень (т.1 а.с.103-104, 105-107, 108-110).

Згідно копії постанови № 08-20/18 по справі про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2019 року, ухваленої начальником відділу державного архітектурно - будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Зозуля С.М., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 96 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 21 250, грн. (т. 1 а.с.111-113).

За приписами статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно положень частини 2 статті 212 ЗК України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У пункті 48 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 березня 2024 року у справі № 911439/21, зокрема у пункті 48 зазначено, що в силу вимог частини 1 статті 3 ЗК України в спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 статті 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема стаття 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 ЗК України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від10.10.2023 у справі №915/1416/21.

У пункті 53 вказаної постанови зазначено, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво(див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Згідно пункту 56 даної постанови «…пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки іншим аргументам учасників справи (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що частину цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , де зафіксовано самочинне будівництво, ОСОБА_1 за договором дарування від 26 березня 2021 року відчужив ОСОБА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 18 травня 2021 року (т.1 а.с.200).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1, 3 статті13 ЦПК України).

Як передбачено статтею 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи а також держава ( стаття 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 915/1439/21 є релевантними відносно правовідносин, які складися між сторонами.

Відтак, належним відповідачем у даній справ має бути не ОСОБА_1 , а набувач самочинного будівництва ОСОБА_2 , за якою зареєстроване право власності на нього в установленому законом порядку ще до пред`явлення позову.

Суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув і з порушенням норм матеріального та процесуального права ухвалив рішення про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду у відповідності до вимог пункту 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи доуваги,що апеляційнаскарга колегієюсуддів задоволена,із позивача- Бердичівськоїокружної прокуратуриЖитомирської області(платниксудового збору-Житомирськаобласна прокуратура)на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову керівника Бердичівської окружної прокуратури відмовити.

Стягнути із Бердичівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 3721грн судовогозбору заподання апеляційноїскарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 08 серпня 2024 року.