Ухвала

від 08.08.2024 по справі 469/732/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 469/732/24

Провадження 1-кс/945/302/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 про самовідвід в справі № 469/732/24 (провадження 1-кс/469/81/24) щодо розгляду клопотання начальника СД відділення поліції № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42024152020000015 від 02.04.2024 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42024152020000015 від 02.04.2024 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , для розгляду якого відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та протоколу повторного автоматизованого визначення слідчого судді в справі № 469/732/24 (провадження 1-кс/469/81/24) визначено слідчого суддю ОСОБА_3 .

16.07.2024 слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (далі-заявник) заявила заяву про самовідвід у справі № 469/732/24 (провадження 1-кс/469/81/24).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.07.2024 подання голови ІНФОРМАЦІЯ_1 про вирішення питання про направлення до іншого суду для розгляду справу № 469/732/24, провадження № 1-кс/469/82/24 за заявою судді ОСОБА_3 про самовідвід задоволено. Заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 від участі у розгляді клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 42024152020000015 від 02.04.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 КПК та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , якою призначено судовий розгляд на 08.08.2024.

Заява про самовідвід обґрунтовується посиланнями на те, що ОСОБА_3 , як голова ІНФОРМАЦІЯ_1 , у володінні якої знаходяться документи, до яких планується отримати доступ, вважає, що не має брати участь у цьому кримінальному провадженні при розгляді зазначеного клопотання.

Відтак на підставі пункту 4 частини 1 статті 75, частини 1 статті 80 КПК слідчий суддя вважав необхідним заявити самовідвід задля уникнення будь-яких сумнівів.

Слідчий суддя ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не прибула, правом надання пояснень не скористалася. Прокурор ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Заявлений самовідвід підтримує.

Відповідно до частини 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частиною 1 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Крім того, частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Частиною 1 статті 80 КПК визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, за частиною 4 статті 80 КПК, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

Враховуючи наведені у заяві про самовідвід підстави, а саме зайняття адміністративної посади в суді, не викликають сумнів у неупередженості судді за відсутності інших підстав.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, а згідно з їх пунктом 2.5 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. До таких прикладів відноситься якщо: 1) у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається; 2) раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок; 3) суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

В коментарях до Бангалорських принципів поведінки суддів від 2007 року, розміщених на офіційному сайті Ради суддів України, зазначено, що особисті цінності, яких дотримується суддя, його світогляд чи уявлення про закон не можуть вважатися упередженістю. Той факт, що суддя має певну загальну думку щодо правового чи соціального питання, яке безпосередньо стосується справи, не позбавляє його/її права розглядати справу.

Отже для вирішення питання про наявність законних підстав побоюватись, що конкретний суддя не є неупередженим, точка зору будь-якого «стороннього спостерігача» безумовно важлива, проте не повинна мати вирішального значення з огляду на те, що суспільство є неоднорідною сукупністю осіб з різними віком, освітою та культурою, майновим та соціальним станом, уявленнями про життєві цінності зокрема, що унеможливлює в принципі врахування різноманітних інтересів якогось умовного «спостерігача».

Статтею 8 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд) встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Дослідивши заяву про самовідвід, слідчий суддя вважає, що судовим розглядом не встановлено існування обставин, які б свідчили про упередженість заявника, що унеможливлювало б прийняття ним об`єктивного судового рішення, тобто заявлений самовідвід не містить підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 75-81 КПК, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про самовідвід в справі № 469/732/24 (провадження 1-кс/469/81/24) щодо розгляду клопотання начальника СД відділення поліції № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42024152020000015 від 02.04.2024 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

08.08.2024