Постанова

від 05.08.2024 по справі 727/9591/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 727/9591/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2024

у справі №727/9591/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвест 2008"

2. ОСОБА_2

3. Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович

2. Реєстратор Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості і бізнесу" Жар Ілля Георгійович ,

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_1

про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.08.2024

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвест 2008", ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" з позовом, в якому просило: визнати недійсним правочин, вчинений на підставі акту між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Столицяінвест 2008" приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 08.11.2017, зареєстрований у реєстрі за № 26312-26313; визнати недійсним правочин, вчинений на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 21.11.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 27266-27267; скасувати державну реєстрацію права власності нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 08.11.2017, індексний номер 38024848, номер запису про право власності 23263502; скасувати державну реєстрацію права власності нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, здійснену реєстратором комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Жар І.Г. 24.11.2017, індексний номер 38373550, номер запису про право власності 23595750.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 справу №727/9591/19 передано за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ключовим мотивом ухвали є:

- результат вирішення даного спору безпосередньо вплине на майновий стан ПАТ "Українська інноваційна компанія", відносно якого ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 відкрито справу про банкрутство.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 727/9591/19 від 02.04.2024 скасувати повністю, справу передати для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ключовим аргументом скарги є:

- по справі позивач та відповідач є однією особою, та позов подано в інтересах цієї особи. Таким чином, залучати відповідачем позивача та скеровувати справи до розгляду справи про банкрутство є незаконним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №727/9591/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

29.04.2024 року суддями Північного апеляційного господарського суду Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. заявлено про самовідвід у справі №727/9591/19, обґрунтовуючи його тим, що під час автоматизованого розподілу даної справи не було враховано спеціалізацію суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду головуючого судді Барсук М.А., суддів Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А. про самовідвід у справі №727/9591/19 задоволено. Справу №727/9591/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №727/9591/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Поліщук В.Ю., Пантелієнко В.О. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №727/9591/19, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 06.05.2024 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №727/9591/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №727/9591/19, розгляд справи призначено на 01.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 розгляд справи № 727/9591/19 відкладено на 05.08.2024.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом м. Києва 02.04.2024 постановлено ухвалу, якою справу №727/9591/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвест 2008", ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Реєстратор Комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості і бізнесу" Жар Ілля Георгійович, ОСОБА_1., ОСОБА_5., про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, вирішено передати до розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

На вищевказану ухвалу господарського суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, таку, що винесена з порушенням норм процесуального права та просив суд апеляційної інстанції ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду м. Києва.

Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 15.05.2020 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 в означеній справі.

Колегія зауважує, що з моменту оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному вебпорталі судової влади України цей факт є загальновідомим, який відповідно ч. 3 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів-приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КзПБ.

Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.

Відповідно до частини другої статті 7 КзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною третьою статті 7 КзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, статтею 7 КзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.

Таким чином, з прийняттям КзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 21.09.2021, справа № 905/2030/19 (905/1159/20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

Як правильно встановлено місцевим судом, предметом розгляду справи №727/9591/19 є: визнання недійсним правочину, вчиненого на підставі акту між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Столицяінвест 2008" приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 08.11.2017, зареєстрованого у реєстрі за № 26312-26313; визнання недійсним правочину, вчиненого на підставі акту між ТОВ "Столицяінвест 2008" та ОСОБА_2 приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе- баром по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 21.11.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 27266-27267; скасування державної реєстрації права власності нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром по АДРЕСА_1 , здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 08.11.2017, індексний номер 38024848, номер запису про право власності 23263502; скасування державної реєстрації права власності нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром по АДРЕСА_2 , здійсненої реєстратором комунального підприємства "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Жар І.Г. 24.11.2017, індексний номер 38373550, номер запису про право власності 23595750.

Результат вирішення даного спору безпосередньо вплине на майновий стан Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", з урахуванням чого місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність передачі справи №727/9591/19 для розгляду в межах справи №913/266/20 про банкрутство цього Товариства за правилами виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом, до Господарського суду Луганської області.

Отже, з урахуванням спрямованості КзПБ та зазначених позицій Верховного Суду, яким передбачено концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, колегія суддів дійшла до висновку, що розгляд справи №910/727/9591/19, має здійснюватися Господарським судом Луганської області у межах справи №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Щодо інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції не мав перевіряти будь-які доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Столицяінвест-2008», Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», інших учасників справи, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до суду належної юрисдикції та за правилами виключної підсудності.

З наведеного вбачається, що господарський суд м. Києва по суті спору справу не вирішував, через віднесення такого спору (з врахування суб`єктного складу її учасників) та за предметною юрисдикцією - до господарського судочинства, через прямую вказівку процесуального закону ( пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України, частини 1 статті 167 ГК України) та прийняв правомірне рішення про надсилання справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 2 статті 7 Кодексу).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №727/9591/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №727/9591/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №727/9591/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено 08.08.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.О. Пантелієнко

В.Ю. Поліщук