Рішення

від 05.07.2024 по справі 905/791/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.2024 м. Харків Справа №905/791/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Зайцевій А.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу № 905/791/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 49-г)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейдинг» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, оф. 303)

про стягнення 2 150 149,53 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: ТОВ «НВК «НОПЕК» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Енерготрейдинг» неустойки в розмірі 2 150 149,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 в частині поставки вугільної продукції у кількості, визначеній специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 до цього договору.

При цьому, неустойка в розмірі 2 150 149,53 грн нарахована позивачем на підставі п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

У відзиві на позов за вх.№ 435/23 від 16.01.2023 відповідач підтвердив як факт укладення між сторонами договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, так і факт поставки позивачу вугілля в загальній кількості 6 870 т на загальну суму 10 638 196,95 грн з ПДВ за актами приймання передачі вугільної продукції № 1НП від 11.11.2020, № 2НП від 15.11.2020, № 3НП від 09.12.2020, № 4НП від 30.01.2021, № 5НП від 17.02.2021, № 6НП від 07.04.2021, але зазначив, що такі поставки вугілля здійснені відповідачем за трьома специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020 (а не за чотирма специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 як зазначає позивач у позові).

Також відповідач звернув увагу (у т.ч. зазначив усно у підготовчих засіданнях) на наявність певних відмінностей редакцій договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 (в частині змісту п. 8.4 та проставлення печатки відповідача у договорі на кожному аркуші), специфікацій № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 (в частині змісту п.п. 5, 6), які надані позивачем до суду, від редакцій тих самих договору та специфікацій, що наявні у відповідача.

Одночасно, відповідач заперечив проти задоволення позову з посиланням на те, що додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, якими змінено (збільшено) строки відвантаження/постачання вугілля за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, а також специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 між сторонами не укладались, директор товариства їх не підписував.

При цьому, відповідач ставить під сумнів справжність не тільки підпису директора товариства на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, а й печатки товариства, що міститься на них, та вважає, що ці документи не можуть бути належними письмовими доказами вимог позивача.

Крім того, у відзиві на позов та в окремій заяві (доданій до відзиву на позов) відповідач посилається на сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 (укладення яких визнається відповідачем) - у листопаді 2021 року, березні 2022 року, травні 2022 року відповідно з урахуванням положень ст. 258 ЦК України, якими встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), та просить суд застосувати строк позовної давності до цих вимог.

Додатково, у відзиві на позов відповідач вказав про наявність заборгованості позивача за вугілля, що поставлено відповідачем за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, в розмірі 1 504 394,78 грн, з урахуванням часткової оплати позивача в розмірі 1 000 000 грн шляхом видачі ним простого векселя серії АА 2856611 від 19.07.2021 на користь відповідача та зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 133 802,17 грн згідно заяви відповідача № 22/07-07 від 07.07.2022.

У відповіді на відзив за вх.№ 916/23 від 31.01.2023 позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві, зазначив про те, що нездійснення позивачем оплати за попередньо поставлене вугілля не звільняє відповідача від зобов`язання щодо поставки наступних партій вугілля в обсязі та строк, які узгоджені сторонами.

Одночасно, позивач вказав про те, що останній не здійснював оплату вугілля в розмірі 1 000 000 грн шляхом видачі простого векселя серії АА 2856611 від 19.07.2021 на користь відповідача через те, що цей вексель був втрачений та генеральний директор товариства його не підписував, що підтверджується висновком експерта ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» № 83/22 від 25.11.2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою генерального директора ТОВ «НВК «НОПЕК» Шаповалова Є.О.

При цьому, станом на сьогодні в Господарському суді м. Києва розглядається справа № 910/8291/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. 28.07.2022, що зареєстрований в реєстрі за № 587, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. 15.07.2022, що зареєстрований у реєстрі за № 513, таким, що не підлягає виконанню, та найближчим часом позивач має намір подати ще й позов про визнання векселя недійсним.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що до предмету дослідження та доказування у цій справі не входить ані часткова оплата, яка за твердження відповідача, нібито була здійснена шляхом видачі позивачем простого векселя, ані зарахування зустрічних однорідних вимог, яке нібито здійснено відповідачем та яке ним самим не визнається з огляду на подання до Господарського суду м. Києва позову про стягнення суми, що була зазначена у відповідній заяві про зарахування (справа № 910/6720/22).

Щодо тверджень відповідача про те, що ним не укладались додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, позивач зазначив, що вони спростовуються висновком експертів № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за заявою генерального директора ТОВ «НВК «НОПЕК» Шаповалова Є.О. у господарських справах № 910/8291/22, № 910/6269/22, № 910/6720/22, № 910/5887/22, № 905/482/22, № 905/503/22, № 905/791/22.

До того ж, на думку позивача, підписання відповідачем цих документів підтверджується наявністю на них відтиску печатки підприємства відповідача, при цьому відповідачем не доведено факту протиправності використання печатки та не надано доказів її втрати, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Додатково, разом з клопотанням за вх. № 01-35/1660 від 06.04.2023 позивач надав до суду висновок КНДІСЕ № 7725-7732/23-33 від 27.03.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів з посиланням на те, що цей висновок підтверджує те, що додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 скріплені печаткою підприємства відповідача.

У письмових поясненнях за вх. № 01-35/2158 від 04.05.2023 позивач зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 не сплив з урахуванням додаткових угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, якими змінено (збільшено) строки відвантаження/постачання вугілля за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 по грудень 2021 року, а також приписів п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом яких строки, визначені ст. 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану.

У додаткових поясненнях за вх.№ 07-07/4126/29 від 30.04.2024 та за вх. № 07-07/4548/24 від 14.05.2024 відповідач зазначив, що експертне дослідження, за результатами якого складено висновок КНДІСЕ № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022, проведене без відібрання експериментальних зразків підпису директора відповідача, в документах, які надані у розпорядження експерта в якості порівняльного матеріалу, не визначено статус наданих зразків (які є вільними, а які умовно-вільними, що унеможливлює встановлення чи є достатньою кількість вільних та умовно-вільних зразків підпису, надана для проведення дослідження), що суперечить вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Експертне дослідження, за результатами якого складено висновок КНДІСЕ № 7725-7732/23-33 від 27.03.2023, так само як і експертні дослідження, за результатами яких складені висновок КНДІСЕ № 15132/15133/23-33 від 19.05.2023 та № 15132/15133/23-33 від 24.05.2023 (доопрацьований), проведено без відібрання експериментальних зразків відбитків печатки відповідача, що також не відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Тому, на думку відповідача, зазначені вище висновки КНДІСЕ не є належними доказами у справі, які б підтверджували факт підписання директором відповідача та проставлення відтиску печатки відповідача на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021.

Крім того, разом з клопотанням за вх. № 2981/23 від 06.04.2023 відповідач надав до суду рецензію ТОВ «Український центр судових експертиз» від 13.03.2023 на висновок експертів № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022 з посиланням на те, що у цій рецензії експертом встановлено, що судова почеркознавча експертиза проведена неповно та необ`єктивно, з недотриманням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи, тому зроблений в результаті дослідження категоричний позитивний висновок щодо справжності досліджуваних підписів є необґрунтованим та викликає сумнів у його правильності.

Під час розгляду справи відповідачем порушено питання щодо призначення почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів (клопотання за вх. № 4273/23, за вх.№ 4274/23 від 11.05.2023) з метою встановлення справжності підпису директора відповідача та відтиску печатки підприємства відповідача на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність призначення відповідних експертиз, відповідач, зокрема, звернув увагу на висновки, викладені в рецензії ТОВ «Український центр судових експертиз» від 13.03.2023 на висновок експертів № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022, а також на неможливість самостійного надання до суду висновку експертизи підпису директора відповідача з урахуванням висновку ТОВ «Український центр судових експертиз» № 2-04/05 від 04.05.2023 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, який надано разом з клопотанням за вх. № 4275/23 від 11.05.2023 та за змістом якого питання про виконання директором відповідача або іншою особою підписів на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 не може бути вирішено, оскільки їх технічні зображення є непридатними для проведення ідентифікаційних почеркознавчих досліджень.

Одночасно, відповідач вказав на існування у нього лише однієї печатки підприємства, яка не відповідає тим, що містяться на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021.

У свою чергу, заперечуючи проти призначення експертиз (заперечення за вх. № 4280/23 від 12.05.2023), позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би міг спростувати висновки експертів № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022 та № 7725-7732/23-33 від 27.03.2023.

Позивач звернув увагу на те, що додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 містять такі ж відтиски печатки відповідача, що і інші документи, які надані на експертизу в якості вільних зразків та які визнаються відповідачем.

При цьому, позивач зазначив про те, що посилання відповідача на наявність у нього лише однієї печатки не відповідають дійсності і це підтверджується висновками КНДІСЕ № 10326/23-33 від 05.04.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, № 15132/15133/23-33 від 19.05.2023 за результатами проведення судово технічної експертизи документів, № 15132/15133/23-33 від 24.05.2023 за результатами проведення судово технічної експертизи документів (доопрацьований) (надані разом з запереченнями за вх. № 4280/23 від 12.05.2023, з клопотаннями за вх. № 5563/23 від 14.06.2023 та за вх. № 07-07/3681/24 від 17.04.2024).

На думку позивача, призначення технічної експертизи на підставі експериментальних зразків може призвести до невірних (хибних) висновків з огляду на те, що відповідач не позбавлений можливості надати інше кліше печатки.

Щодо наданих відповідачем рецензії ТОВ «Український центр судових експертиз» від 13.03.2023 та висновку ТОВ «Український центр судових експертиз» № 2-04/05 від 04.05.2023, позивач зазначив (у запереченнях за вх. № 4280/23 від 12.05.2023, за вх. № 01-35/2301), що вони є неналежними та недопустимими доказами, оскільки складені приватною установою та особами, які не мають проводити почеркознавчу експертизу (їх свідоцтва є недійсними та анульованими).

Основні клопотання/заяви, процесуальні дії сторін, процесуальні рішення суду.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 суд відхилив посилання відповідача про відсутність повноважень у адвоката Ліпінського Є.В. на представництво інтересів позивача у цій справі з огляду на реєстрацію АО «Ем Джи Груп» з порушенням законодавства у зв`язку з відсутністю в ЄРАУ відомостей щодо одного з його засновників (пояснення за вх. № 01-35/1656 від 06.04.2023).

Суд виходив з того, що згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п.п. 5, 11 Положення про ордер на надання правничої допомоги (правової) допомоги, затв. рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019, ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

У п. 10 цього Положення зазначено, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Ліпінський Є.В. є адвокатом, відомості про якого розміщені в ЄРАУ.

На підтвердження повноважень адвоката Ліпінського Є.В. (посвідчення адвоката №5244 від 31.10.2018, видане Радою адвокатів Донецької області) на представництво інтересів позивача у цій справі надано ордер серії АА № 1265540 від 11.01.2023 в електронній копії, виданий АО «Ем Джи Груп» на підставі договору про надання правової допомоги №126 від 06.03.2020. Особою, якій надається правова допомога, визначено ТОВ «НВК «НОПЕК», органом, у якому надається правова допомога адвокатом, - Господарський суд Донецької області. Повноваження адвоката не обмежуються.

Ордер серії АА №1265540 від 11.01.2023 містить підпис адвоката Ліпінського Є.В., невідповідність форми ордеру вимогам чинного законодавства судом не встановлена.

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18, від 01.07.2020 у справі №320/5420/18, ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору та є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинне законодавство не вимагає.

Одночасно, відомості ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які в силу приписів ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, свідчать, що АО «Ем Джи Груп» є зареєстрованою юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є: 69.10 Діяльність у сфері права, та станом на день розгляду справи по суті не припинило свою діяльність.

З огляду на викладене, суд визнав, що адвокат Ліпінський Є.В. є належним представником позивача у цій справі, повноваження якого підтверджені у встановленому порядку.

Протокольною ухвалою від 12.05.2023, ухвалою від 21.02.2024 суд зобов`язав позивача надати до суду оригінали додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікацій № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 (за заявою (клопотанням) відповідача за вх. № 4041/23 від 04.05.2023 про витребування оригіналів документів) та договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 в редакції позивача (за власною ініціативою); відповідача - оригінали договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 до цього договору (а також інших додаткових угод, додатків, специфікацій до договору - у разі їх укладання) в редакції відповідача (за власною ініціативою).

На виконання вимог суду відповідач надав заяву за вх. № 1953/24 від 05.03.2024 разом з оригіналами договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткових угод № 1 від 30.12.2020, № 1 від 01.02.2021, № 2 від 16.07.2021, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2020 (які долучені до справи); позивач - супровідні листи за вх. № 2723/23 від 25.03.2024 та за вх. № 3995/24 від 14.05.2024 разом з оригіналами договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікації № 1 від 02.11.2020 та додаткової угоди № 1/1 від 30.11.2020, специфікації № 2 від 30.11.2020, специфікації № 3 від 17.12.2020 та додаткової угоди № 1/2 від 01.03.2021, специфікації № 4 від 19.03.2021 та додаткової угоди № 2/1 від 31.05.2021, специфікації № 5 від 03.06.2021, специфікації № 6 від 06.09.2021 (які долучені до справи).

Протокольною ухвалою від 18.04.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача за вх. № 4273/23 від 11.05.2023 про призначення почеркознавчої експертизи та за вх.№ 4274/23 від 11.05.2023 про призначення судово-технічної експертизи документів, з огляду на приписи ст. 99 ГПК України та предмет і підстави заявленого позову, які свідчать про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування.

Протокольною ухвалою від 05.07.2024 суд залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача за вх. № 07-07/6164/24 від 03.07.2024 на підставі ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Суд виходив з того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч.1 ст. 165 ГПК України). При цьому, за змістом ч. 8 ст. 165, ч. 1 ст. 178 ГПК України відзив на позов подається у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (у цьому випадку, строк для подання відзиву продовжений до 16.01.2023 на підставі ухвали від 20.01.2023).

Додаткові пояснення відповідача за вх. № 07-07/6164/24 від 03.07.2024 містять нові заперечення проти позову (щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача неустойки у зв`язку з тим, що договір не містить умов щодо застосування Положення № 888; щодо зупинення відповідачем виконання зобов`язання з поставки вугілля згідно зі ст. 538 ЦК України через невиконання позивачем зобов`язання з оплати відвантаженого вугілля), які під час підготовчого провадження не заявлялись (у т.ч. письмово у відзиві на позов за вх.№ 435/23 від 16.01.2023 та усно в підготовчих засіданнях). Тобто, ці додаткові пояснення за своїм змістом фактично є відзивом на позов (у цьому випадку «доповненим» відзивом на позов), який подано з порушенням встановленого строку, на стадії розгляду справи по суті, без наведення обґрунтованих причин неможливості своєчасного заявлення відповідних заперечень (аргументів).

Одночасно, в порушення приписів ч.5 ст. 161 ГПК України додаткові пояснення за вх. № 07-07/6164/24 від 03.07.2024 подані відповідачем без звернення до суду про надання дозволу щодо їх подання.

Учасники справи у судове засідання щодо розгляду справи по суті 05.07.2024 не з`явились, надали заяви за вх.№ 07-07/6126/24 від 02.07.2024 та за вх.№ 07-07/6157/24 від 03.07.2024 про розгляд справи за відсутності їх представників.

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 3 ст. 196 ГПК України, суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності їх представників у судовому засіданні та за наявними у ній матеріалами.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 05.07.2024 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо строку розгляду справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на викладене, з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, необхідністю забезпечення можливості учасникам процесу реалізації їх процесуальних прав, з урахуванням зупинення провадження у справі (у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали від 15.05.2023 про відмову у поновленні строку на подання зауважень до протоколу судового засідання в режимі конференції № 1415233 від 06.04.2023), а також запровадженого в Україні воєнного стану та поточної ситуації у м. Харків (яке є прифронтовим містом), господарським судом вирішено спір у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

02.11.2020 між ТОВ «Енерготрейдинг» (постачальник, відповідач) та ТОВ «НВК «НОПЕК» (позивач, покупець) укладений договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК.

Цим договором визначено, що постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (далі вугілля) в строки, кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, що погоджені сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього. Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього договору та специфікацій до нього. Загальна кількість вугілля, одиниця виміру вугілля, ціна одиниці виміру вугілля, строк поставки вугілля, станція відправлення, станція вантажоодержувача, умови поставки визначаються специфікаціями за згодою сторін, що оформляються у виді додатків та є невід`ємними частинами договору (п.п. 1.1 1.3 договору).

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом на умовах FCA (назва місця: залізнична станція Новогородівка, код 482201, залізнична станція Гродівка, код 482108) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами покупця або вантажоодержувача, вказаними у цьому договорі та специфікаціях до нього. Усі витрати, пов`язані з поставкою вугілля, з моменту його передання постачальником у названому місці, визначеному в абзаці першому цього пункту, несе покупець. Усі ризики, пов`язані з втратою або пошкодженням вугілля, переходять від постачальника до покупця в названому місці. За згодою сторін у специфікаціях можуть бути визначені інші умови поставки вугілля. У цьому разі умови щодо оплати витрат по поставці вугілля погоджуються між сторонами у специфікаціях до договору. Під датою відвантаження розуміється дата, вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення «Укрзалізниці» на залізничній накладній (квитанції), що свідчить про приймання вантажу до перевезення. Постачальник зобов`язаний на кожну партію вугілля надавати покупцеві наступні документи: протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження вугілля - копії залізничних накладних, оригінали посвідчення якості (2 прим.); протягом 7 (семи) календарних днів з дати складання акту звірення за кількістю та якістю вугілля підписані зі своєї сторони акти приймання передачі вугілля (коригувальні акти), що складені на дату підписання акту звірення за кількістю та якістю; рахунок фактуру (коригувальний рахунок) на поставлене вугілля, що повинен містити найменування вантажовідправника і вантажоодержувача. Вугілля вважається поставленим постачальником і прийняти покупцем з моменту приймання його залізницею до перевезення на залізничній станції Новогродівка (з 1-го червня 2020 року станція Гродівка), що підтверджується штемпелем у залізничній накладній. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання передачі вугільної продукції. Акт приймання передачі вугільної продукції підписується уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням однієї із сторін, повинен містити наступні дані: найменування вантажоодержувача, кількість і вартість вугілля. Постачальник повинен здійснювати відвантаження (постачання) вугілля рівномірними партіями (частинами) протягом встановленого строку поставки (п.п. 2.1, 2.5, 2.8, 2.9 договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку вугілля у кількості, що визначена в цьому договорі та/або у відповідній специфікації до нього (п.3.2 договору).

Ціна вугілля за одиницю і по позиціях вказана в специфікаціях. Ціна вугілля визначається на умовах, викладених в специфікаціях. Для розрахунків фактичної вартості вугілля, що поставляється за договором, сторони встановлюють базові якісні показники, що вказані у відповідних специфікаціях до договору. Загальна сума договору складає орієнтовно 15 000 000 грн без ПДВ (п.п. 5.1, 5.2, 5.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору. При визначенні правовідносин, що не врегульовані умовами цього договору, сторони керуються Цивільним та Господарським кодексами України (п.п. 6.1, 6.3 договору).

Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов`язань (п. 9.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2020 змінено п. 9.1 договору шляхом його викладення у наступній редакції: «Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов`язань».

У специфікації № 1 від 02.11.2020 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 8 200т (+/- 10%), ціну за 1т 1 320 грн без ПДВ, загальну вартість 12 988 800 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах FCA (залізнична станція Гродівка, код 482108) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження: листопад 2020 року (п.5). Строк постачання: листопад 2020 року (п.6).

Додатковою угодою № 1/1 від 30.11.2020 до договору змінено п.п. 5, 6 специфікації № 1 від 02.11.2020 та викладено їх в наступній редакції: «Строк відвантаження: грудень 2020 року грудень 2021 року»; «Строк постачання: грудень 2020 року грудень 2021 року».

У специфікації № 2 від 30.11.2020 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 2 800т (+/- 10%), ціну за 1т 1 248 грн без ПДВ, загальну вартість 4 193 280 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах DDP (залізнична станція вантажоодержувача) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження грудень 2020 року (п.5). Строк постачання грудень 2020 року (п.6).

У специфікації № 3 від 17.12.2020 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 3 970т (+/- 10%), ціну за 1т 1 150 грн без ПДВ, загальну вартість 5 478 600 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах FCA (залізнична станція вантажоодержувача) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження: грудень 2020 року лютий 2021 року (п.5). Строк постачання: грудень 2020 року лютий 2021 року (п.6).

Додатковою угодою № 1/2 від 01.03.2021 до договору змінено п.п. 5, 6 специфікації № 3 від 17.12.2020 та викладено їх в наступній редакції: «Строк відвантаження: березень 2021 року грудень 2021 року»; «Строк постачання: березень 2021 року грудень 2021 року».

У специфікації № 4 від 19.03.2021 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 3 970т (+/- 10%), ціну за 1т 1 150 грн без ПДВ, загальну вартість 5 478 600 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах FCA (залізнична станція вантажоодержувача) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження: березень 2021 року травень 2021 року (п.5). Строк постачання: березень 2021 року травень 2021 року (п.6).

Додатковою угодою № 2/1 від 31.05.2021 до договору змінено п.п. 5, 6 специфікації № 4 від 19.03.2021 та викладено їх в наступній редакції: «Строк відвантаження: червень 2021 року грудень 2021 року»; «Строк постачання: червень 2021 року грудень 2021 року».

У специфікації № 5 від 03.06.2021 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 3 970т (+/- 10%), ціну за 1т 1 150 грн без ПДВ, загальну вартість 5 478 600 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах FCA (залізнична станція вантажоодержувача)згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження: червень 2021 року грудень 2021 року (п.5). Строк постачання: червень 2021 року грудень 2021 року (п.6).

У специфікації № 6 від 06.09.2021 до договору, зокрема, погоджено: найменування продукції, що поставляється вугілля кам`яне Г(Г1)Р(0-200) (код УКТЗЕД-2701), її кількість 3 970т (+/- 10%), ціну за 1т 1 150 грн без ПДВ, загальну вартість 5 478 600 грн з ПДВ (п.1). Вугілля постачається партіями протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах FCA (залізнична станція вантажоодержувача) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі (п.2). Строк відвантаження: вересень 2021 року грудень 2021 року (п.5). Строк постачання: вересень 2021 року грудень 2021 року (п.6).

Ці договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткова угода № 1 від 30.12.2020, специфікація № 1 від 02.11.2020 та додаткова угода № 1/1 від 30.11.2020, специфікація № 2 від 30.11.2020, специфікація № 3 від 17.12.2020 та додаткова угода № 1/2 від 01.03.2021, специфікація № 4 від 19.03.2021 та додаткова угода № 2/1 від 31.05.2021, специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 (надані до позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви) підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств.

Оригінали договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікації № 1 від 02.11.2020 та додаткової угоди № 1/1 від 30.11.2020, специфікації № 2 від 30.11.2020, специфікації № 3 від 17.12.2020 та додаткової угоди № 1/2 від 01.03.2021, специфікації № 4 від 19.03.2021 та додаткової угоди № 2/1 від 31.05.2021, специфікацій № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 (надані позивачем разом із супровідними листами за вх. № 3723/24 від 29.03.2024, за вх. № 3995/24 від 14.05.2024) оглянуто судом та встановлено, що наявні у справі копії цих документів відповідають оригіналам.

На виконання умов цих договору та специфікацій до нього відповідач поставив позивачу вугілля в загальній кількості 6 870 т на загальну суму 10 638 196,95 грн з ПДВ, зокрема:

за специфікацією № 1 від 02.11.2020 - 1 963т вартістю 2 859 752,13 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання передачі вугільної продукції № 1НП від 11.11.2020, № 2НП від 15.11.2020, залізничними накладними № 51642726 від 11.11.2020, № 51644912 від 11.11.2020, № 51706356 від 15.11.2020;

за специфікацією № 2 від 30.11.2020 2 808т вартістю 4 989 373,61 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання передачі вугільної продукції № 3НП від 09.12.2020 (з урахуванням усних пояснень сторін щодо описки в зазначенні в цьому акті номеру та дати специфікації «№ 1 від 02.11.2020» замість «№ 2 від 30.11.2020»), залізничними накладними № 51987139 від 01.12.2020, № 51990141 від 02.12.2020, № 51992121 від 02.12.2020, № 51997542 від 02.12.2020;

за специфікацією № 3 від 17.12.2020 1 399т вартістю 1 880 359,21 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання передачі вугільної продукції № 4НП від 30.01.2021, № 5НП від 17.02.2021, залізничними накладними № 52826864 від 30.01.2021, № 53102018 від 17.02.2021;

за специфікацією № 4 від 19.03.2021 700т вартістю 908 712 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання передачі вугільної продукції № 6НП від 07.04.2021, залізничною накладною № 53194783 від 30.03.2021.

За специфікаціями № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 поставку вугілля відповідач не здійснив.

Акти приймання передачі вугільної продукції № 1НП від 11.11.2020, № 2НП від 15.11.2020, № 3НП від 09.12.2020, № 4НП від 30.01.2021, № 5НП від 17.02.2021, № 6НП від 07.04.2021 також підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств.

Посилаючись на те, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання та не здійснив поставку вугілля в кількості, узгодженій специфікаціями №№ 1, 3-6, позивач нарахував неустойку в розмірі 2 150 149,53 грн на підставі п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 та звернувся до суду з відповідним позовом.

Розрахунок неустойки здійснений позивачем наступним чином: 26 876 869,20 грн (загальна вартість недопоставленого вугілля за специфікаціями №№ 1, 3-6) х 8% (розмір неустойки згідно з п. 57 Положення № 888) = 2 150 149,53 грн, виходячи з того, що:

- за специфікацією № 1 від 02.11.2020 кількість недопоставленого вугілля складає 5 613,3т (8 200т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) 1 963т (кількість поставленого вугілля за специфікацією) 10% (толеранс)), а його вартість - 8 891 467,20 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 584 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 3 від 17.12.2020 кількість недопоставленого вугілля складає 2 313,9т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) 1 399т (кількість поставленого вугілля за специфікацією) 10% (толеранс)), а його вартість - 3 193 182 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 380 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 4 від 19.03.2021 кількість недопоставленого вугілля складає 3 573т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) 10% (толеранс)), а його вартість - 4 930 740 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 380 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 5 від 03.06.2021 кількість недопоставленого вугілля складає 3 573т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією)) 10% (толеранс)), а його вартість - 4 930 740 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 380 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 6 від 06.09.2021 кількість недопоставленого вугілля складає 3 573т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією)) 10% (толеранс)), а його вартість - 4 930 740 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 380 грн з ПДВ.

У розрахунку неустойки позивачем не враховано поставку вугілля у кількості 700т, яка за посиланнями позивача здійснена відповідачем за специфікацією № 4 від 19.03.2021 згідно акту приймання передачі вугільної продукції № 6НП від 07.04.2021, залізничної накладної № 53194783 від 30.03.2021. Пояснень з цього приводу позивачем також не наведено.

Під час розгляду справи у суді відповідач визнав як факт укладення між сторонами договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, так і факт поставки позивачу вугілля в загальній кількості 6 870 т на загальну суму 10 638 196,95 грн з ПДВ за актами приймання передачі вугільної продукції № 1НП від 11.11.2020, № 2НП від 15.11.2020, № 3НП від 09.12.2020, № 4НП від 30.01.2021, № 5НП від 17.02.2021, № 6НП від 07.04.2021.

Проте, відповідач зазначив про наявність певних відмінностей між редакціями договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, специфікацій № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, які надані позивачем до суду та які наявні у відповідача, зокрема, в договорі - в частині змісту п. 8.4 та місць проставлення печатки відповідача, в специфікаціях - в частині змісту п.п. 5, 6.

Також відповідач звернув увагу на те, що поставки вугілля здійснені відповідачем за трьома специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020 (а не за чотирма специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 як зазначає позивач у позові).

Оригінали договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, додаткової угоди № 1 від 30.12.2020, специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 в редакції відповідача (надані разом із заявою за вх. № 1953/24 від 05.03.2024), оглянуто судом та встановлено, що договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 в редакції відповідача містить п. 8.4, який передбачає наявність попередньої письмової згоди сторін у випадку передання своїх прав та/або обов`язків (або їх частини) за цим договором будь-якій іншій особі (на відміну від п. 8.4 договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 в редакції позивача, яким попередньої згоди сторін у такому випадку не вимагається), а також печатку підприємства відповідача лише на останньому аркуші (на відміну від договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 в редакції позивача, який містить печатку підприємства відповідача на кожному аркуші).

Одночасно, за змістом п.п. 5, 6 специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 в редакції відповідача строк відвантаження/постачання вугілля встановлений грудень 2020 року березень 2021 року та квітень 2021 року травень 2021 року відповідно (на відміну від п.п. 5, 6 специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 в редакції позивача, за змістом яких такий строк встановлений грудень 2020 року лютий 2021 року та березень 2021 року травень 2021 року відповідно).

В іншій частині договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 та специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, як і додаткова угода № 1 від 30.12.2020, специфікації № 1 від 02.11.2020, № 2 від 30.11.2020, в редакціях обох сторін є тотожними.

Крім цього, відповідач заперечив проти факту укладення між сторонами додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікацій № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 з зазначенням про те, що директор товариства їх не підписував, печатка, яка міститься на них, товариству не належить.

Відповідач також здійснив контррозрахунок неустойки (додаток до додаткових пояснень за вх. № 07-07/3000/24 від 27.03.2024), згідно з яким її розмір складає 1 243 631,04 грн (15 545 388 грн (загальна вартість недопоставленого вугілля за специфікаціями №№ 1,3,4 (укладення яких визнається відповідачем)) х 8% (розмір неустойки згідно з п. 57 Положення № 888), виходячи з того, що:

- за специфікацією № 1 від 02.11.2020 кількість недопоставленого вугілля складає 5 417т (8 200т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) 10% (толеранс) 1 963т (кількість поставленого вугілля за специфікацією)), а його вартість - 8 580 528 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації -1 584 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 3 від 17.12.2020 кількість недопоставленого вугілля складає 2 174т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) - 10% (толеранс) 1 399т (кількість поставленого вугілля за специфікацією)), а його вартість - 3 000 120 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації -1 380 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 4 від 19.03.2021 кількість недопоставленого вугілля складає 2 873т (3 970т (кількість вугілля, що мало бути поставлено за специфікацією) - 10% (толеранс) 700т (кількість поставленого вугілля за специфікацією)), а його вартість - 3 964 740 грн з урахуванням базової ціни однієї тони згідно специфікації - 1 380 грн з ПДВ.

У контррозрахунку неустойки відповідач зазначив, що поставка вугілля в кількості 700т, яка фактично здійснена за специфікацією № 3, для проведення цього розрахунку врахована ним за специфікацією № 4 (базова ціна вугілля за специфікаціями №3 та № 4 однакова).

У свою чергу, позивач надав до суду:

- висновок експертів КНДІСЕ № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за заявою генерального директора ТОВ «НВК «НОПЕК» Шаповалова Є.О. у господарських справах № 910/8291/22, № 910/6269/22, № 910/6720/22, № 910/5887/22, № 905/482/22, № 905/503/22, № 905/791/22, згідно з яким підписи у графі директор ТОВ «Енерготрейдинг», зокрема, у специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, виконані Зоріним Д.В. (директор ТОВ «Енерготрейдинг»);

- висновок КНДІСЕ № 7725-7732/23-33 від 27.03.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, згідно з яким відтиск печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» у специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021 у графі «ТОВ «Енерготрейдинг» нанесений за допомогою кліше печатки. Відтиск печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» у специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021 у графі «ТОВ «Енерготрейдинг» нанесений печаткою ТОВ «Енерготрейдинг»;

- висновок КНДІСЕ № 10326/23-33 від 05.04.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, згідно з яким відтиски печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» на восьми аркушах договору № 02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 нанесені за допомогою кліше печатки. Відтиски печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» на першому сьомому аркушах внизу та у графі «Постачальник: ТОВ «Енерготрейдинг» на восьмому аркуші договору № 02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 нанесені однією і тією ж печаткою. Відтиски печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» на першому сьомому аркушах внизу та у графі «Постачальник: ТОВ «Енерготрейдинг» на восьмому аркуші договору № 02/11-1-НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 нанесені печаткою ТОВ «Енерготрейдинг»;

- висновки КНДІСЕ № 10326/23-33 від 05.04.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, № 15132/15133/23-33 від 19.05.2023 за результатами проведення судово технічної експертизи документів, № 15132/15133/23-33 від 24.05.2023 за результатами проведення судово технічної експертизи документів (доопрацьований), згідно з якими відтиски печатки від імені ТОВ «Енерготрейдинг» у графі «ТОВ «Енерготрейдинг» в досліджуваних документах (І група: специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021 до договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, договір про переведення боргу № 1607/1 від 16.07.2021, договір на постачання вугільної продукції № 06/10-1ЕТ від 06.10.2020, додаткові угоди №1 від 30.12.2020, № 3 від 20.09.2021, специфікації № 1 від 06.10.2020, № 2 від 06.10.2020, акти приймання передачі вугілля №№ 1,2 від 11.11.2020, № 3 від 16.11.2020, № 5 від 23.11.2020, №11 від 22.01.2021, № 13 від 29.01.2021, № 15 від 02.03.2021 до договору на постачання вугільної продукції № 06/10-1ЕТ від 06.10.2020, договір на постачання вугільної продукції № 06/11-1ЕТ від 06.11.2020, специфікації № 1 від 06.11.2020, № 2 від 09.12.2020, додаткова угода № 1 від 30.12.2020, акти приймання передачі товару № 1 від 19.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 09.12.2020 до договору на постачання вугільної продукції № 06/11-1ЕТ від 06.11.2020; ІІ група: договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, акти прийому передачі партії вугілля № 4 від 17.11.2020, № 6 від 23.11.2020, № 9 від 19.01.2021, № 10 від 19.01.2021, № 12 від 25.01.2021, № 14 від 02.03.2020 до договору на постачання вугільної продукції № 06/10-1ЕТ від 06.10.2020; ІІІ група: специфікації № 1 від 06.10.2020, акти прийому передачі партії вугілля № 1 від 11.11.2020, № 2 від 11.11.2020 до договору на постачання вугільної продукції № 06/10-1ЕТ від 06.10.2020, примірники одинадцятої сторінки договору на постачання вугільної продукції № 06/11-1ЕТ від 06.11.2020, акти № 1 від 19.11.2020, № 2 від 30.11.2020, № 3 від 09.12.2020 до договору на постачання вугільної продукції № 06/11-1ЕТ від 06.11.2020, специфікації № 3 від 17.12.2020, рахунки на оплату № 3НП від 09.12.2020, № 2НП від 15.11.2020, № 4НП від 30.01.2021, до договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020; ІV група: одинадцятий аркуш та останній аркуш (зі звороту) підшивки документів з позовною заявою ТОВ «Енерготрейдинг» від 13.07.2022 вих. № 22/07-13/пз про стягнення неустойки за договором на постачання вугільної продукції № 06/10-1ЕТ від 06.10.2020, дванадцятий аркуш та останній аркуш (зі звороту) підшивки документів з позовною заявою ТОВ «Енерготрейдинг» від 19.07.2022 вих. № 22/07-19/пз про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за договором поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, розрахунок суми 3% річних та суми інфляції, що міститься на тринадцятому аркуші підшивки документів з позовною заявою ТОВ «Енерготрейдинг» від 19.07.2022 вих. № 22/07-19/пз про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за договором поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020) нанесені за допомогою чотирьох різних кліше печаток.

Заперечуючи проти висновку експертів КНДІСЕ №30971/30972/22-3 від 20.12.2022, відповідач надав до суду рецензію ТОВ «Український центр судових експертиз» від 13.03.2023, згідно з якою судова почеркознавча експертиза, за результатами якої складено висновок експертів КНІДСЕ №30971/30972/22-3 від 20.12.2022, проведена неповно та необ`єктивно, з недотриманням методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи, а тому зроблений в результаті дослідження категоричний позитивний висновок щодо справжності досліджуваних підписів є необґрунтованим та викликає сумнів у його правильності.

У подальшому з метою встановлення справжності підпису директора відповідача та відтиску печатки підприємства відповідача на додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 відповідач заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, у задоволенні яких судом відмовлено.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, яким в силу ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положенні містяться і у ст. 180 ГК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2 150 149,53 грн, нарахованої позивачем на підставі п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888. Підставою позову порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 та специфікацій № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021, № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 до нього в частині поставки вугілля в узгодженій кількості.

Пунктом 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, на який посилається позивач, визначено, що за прострочку поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% вартості недопоставленої в строк продукції за окремими найменуваннями номенклатури (асортименту). Передбачена цим пунктом неустойка стягується одноразово. Об`єм недопоставленої продукції не враховується при визначенні розміру неустойки, що підлягає стягненню в наступних здавальних періодах. У випадку поповнення в наступних здавальних періодах року недопоставленої кількості продукції за умови повного виконання зобов`язань за поставками в періоді, в якому недопоставка поповнена, розмір неустойки, що підлягає стягненню за прострочку поставки чи недопоставку продукції, зменшується на 50%.

У ч.1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1,2 ст. 217 ГК України).

За змістом ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, розмір штрафних санкцій законом визначається законом або договором.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18. Зокрема, у цій постанові зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності і здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

У цьому випадку, договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, укладення якого визнається обома сторонами, як в редакції позивача, так і в редакції відповідача, які відрізняються між собою лише змістом п. 8.4 щодо обов`язковості/необов`язковості попередньої згоди сторін у випадку передання своїх прав та/або обов`язків (їх частини) іншим особам, та місцем проставлення печатки підприємства відповідача, передбачає, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору і при визначенні правовідносин, що не врегульовані умовами договору, керуються ЦК та ГК України (п.п. 6.1, 6.3). Тобто, договір не визначає конкретні умови щодо відповідальності постачальника (відповідача) за прострочку поставки або недопоставку вугілля, зокрема, порядок нарахування та розмір штрафних санкцій за такі порушення.

Так само додаткова угода № 1 від 30.12.2020, специфікація № 1 від 02.11.2020 до договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, укладення яких визнається обома сторонами, в редакціях позивача та відповідача, які є тотожними за змістом, специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 до цього ж договору, укладення яких також визнається обома сторонами, в редакції позивача та відповідача, які відрізняються між собою змістом п.п. 5,6 щодо строків відвантаження/постачання вугілля, не передбачають жодних умов щодо відповідальності постачальника (відповідача).

Умови щодо відповідальності постачальника (відповідача) відсутні і в специфікаціях № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021 та додаткових угодах № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021 до договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, якими змінено (збільшено) строки відвантаження/постачання вугілля за специфікаціями № 1 від 02.11.2020, № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 та про укладення яких вказує позивач, але заперечує відповідач.

Приписами ст. 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності (п. 22).

Згідно зі ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

В силу положень ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII, у зв`язку з Постановою Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

01.01.2004 набули чинності ЦК та ГК України, у зв`язку з чим регулювання господарських відносин із постачання товарів змінилось. Зокрема, втратили чинність норми ст.ст. 252, 253 ЦК УРСР від 18.07.1963 щодо обов`язкового укладання і виконання договорів поставки відповідно до Положень про поставки, затв. Радою Міністрів СРСР, і Особливих умов поставки окремих видів продукції, затв. у порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР, а в передбачених нею випадках - Радою Міністрів УРСР, та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) і збитків за порушення обов`язків за договором поставки на підставі вказаних Положень про поставки і Особливих умов поставки. Тобто, внаслідок вказаних законодавчих змін припинили чинність відсильні норми закону - ЦК УРСР, які встановлювали обов`язковість застосування до відносин з поставки товарів Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, зокрема й п. 57.

При цьому, ст. 271 ГК України, якою передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів, на відміну від ч.1 ст. 253 ЦК УРСР від 18.07.1963, не має вказівки на можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) і збитків за порушення обов`язків за договором поставки на підставі вказаних Положень про поставки і Особливих умов поставки. Крім того, зазначені Положення про поставки і Особливі умови поставки на виконання ст. 271 ГК України Кабінетом Міністрів України не затверджені.

Отже, беручи до уваги викладене, а також те, що чинним законодавством врегульовано, що розмір штрафних санкцій визначається законом або договором, і постанова Ради Міністрів СРСР не є законом України, позивач помилково застосував Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, до спірних відносин.

Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, що визначає розмір штрафних санкцій, може застосовуватися виключно у випадках, якщо в договорі є пряме посилання на конкретний пункт цього Положення або зі змісту договору видно намір сторін його застосовувати, і це не суперечить іншим положенням актів цивільного законодавства. У такому разі правила Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, можуть розглядатися як погоджені на розсуд сторін умови зобов`язання, що відповідає принципу свободи договору, що закріплений у ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.

У цьому випадку, договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 (укладення яких визнається сторонами) в жодній з наданих редакцій, додаткова угода № 1 від 30.12.2020, специфікація № 1 від 02.11.2020 (укладення яких визнається сторонами) в редакціях, які є тотожними, як і специфікації № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткові угоди № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021 (про укладення яких вказує позивач, але заперечує відповідач) не передбачають можливість застосування Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

За таких обставин, з огляду на те, що сторони не визначили порядок та розмір штрафних санкцій за порушення постачальником (відповідачем) зобов`язань щодо поставки вугілля, не передбачили можливість застосування Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2 150 149,53 грн, а отже і про відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

При вирішенні справи суд врахував висновки щодо застосування Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, які сформульовано у постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/17184/20, від 17.11.2021 у справі № 910/17186/20.

Така позиція суду не суперечить висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 910/4927/18, на яку посилається позивач, оскільки у цій справі зазначено про можливість нарахування штрафних санкцій на підставі Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, зокрема, з урахуванням того, що у договорі його сторони передбачили урегулювання відносин нормами зазначеного Положення (на відміну від справи, що розглядається).

Одночасно, зважаючи на попередні висновки, згідно з якими відповідальність відповідача за просторочку поставки чи недопоставку вугілля у відносинах, що склались між сторонами, не передбачена, в межах цієї справи господарський суд визнав недоцільним та таким, що не відповідає принципу процесуальної економії, дослідження (у т.ч. шляхом призначення відповідних експертиз (що мало б наслідком понесення сторонами додаткових судових витрат)) питань щодо укладення договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, специфікації № 3 від 17.12.2020, № 4 від 19.03.2021 в тій чи іншій редакції сторін, укладення чи не укладення між ними специфікацій № 5 від 03.06.2021, № 6 від 06.09.2021, додаткових угод № 1/1 від 30.11.2020, № 1/2 від 01.03.2021, № 2/1 від 31.05.2021, здійснення відповідачем поставки вугілля згідно акту приймання передачі вугільної продукції № 6НП від 07.04.2021, залізничної накладної № 53194783 від 30.03.2021 на підставі специфікації № 3 від 17.12.2020 чи № 4 від 19.03.2021, надання оцінки висновкам КНДІСЕ № 30971/30972/22-3 від 20.12.2022, № 7725-7732/23-33 від 27.03.2023, № 10326/23-33 від 05.04.2023, № 10326/23-33 від 05.04.2023, № 15132/15133/23-33 від 19.05.2023 (доопрацьований), рецензії ТОВ «Український центр судових експертиз» від 13.03.2023 та іншим доводам і доказам, на які посилались сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

За висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 910/15533/20, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначено, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Оскільки під час розгляду цієї справи встановлено відсутність правових підстав для стягнення неустойки, питання щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності господарським судом не вирішується.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі ст.129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 06.08.2024 (з урахуванням дії воєнного стану на території України та поточної ситуації у м. Харкові (яке є прифронтовим містом), а також перебування судді Ніколаєвої Л.В. у відпустці з 16.07.2024 по 02.08.2024).

Суддя Л.В. Ніколаєва