Рішення

від 02.08.2024 по справі 906/708/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/708/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бочкарь Р.В. - ордер серія АЕ №1296901 від 02.01.2024;

від відповідача: Бушинський Л.В. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ"

про стягнення 8215,09 грн (з урахуванням заяви від 02.07.2024)

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" 32966,79 грн, з яких: 26000,00 грн - заборгованість за використання програм шляхом їх розповсюдження (за січень - травень 2021 року), 2263,81 грн - пеня (за період з 16.02.2021 по 16.06.2021), 1954,75 грн - 3% річних (за період з 16.02.2021 по 16.06.2021) та 8148,23 грн - інфляційні втрати (за період з 16.06.2021 по 04.06.2024).

26.06.2024 через електронний суд від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 01.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 31.07.2024.

03.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, у якій позивач повідомив про відсутність у відповідача заборгованості за використання програм шляхом їх розповсюдження за період січень-квітень 2021 року та просив стягнути з відповідача заборгованість за використання програм шляхом їх розповсюдження за травень 2021 року у розмірі 5200,00 грн, а також 429,11 грн пені (за період з 16.06.2021 по 16.12.2021), 485,60 грн 3% річних (за період з 16.02.2021 по 02.07.2024), 2100,38 грн інфляційних втрат (за період з 16.06.2021 по 02.07.2024).

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки дане зменшення жодним чином не пов`язане зі зміною предмета чи підстав позову в первісній редакції, а обумовлене зміною періодів відповідних нарахувань та є лише зміною (зменшенням) матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, що не суперечить чинному процесуальному законодавству.

04.07.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи акта прийому-передачі наданих правничих послуг №03/07 від 03.07.2024.

08.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами сплати залишку основного боргу у розмірі 5200,00 грн.

Протокольною ухвалою від 31.07.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.08.2024.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив про сплату відповідачем заборгованості за використання програм шляхом їх розповсюдження за травень 2021 року у розмірі 5200,00 грн. Підтримав позовні вимоги згідно із заявою від 02.07.2024 в частині стягнення з відповідача 429,11 грн пені, 485,60 грн 3% річних, 2100,38 грн інфляційних втрат. Також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що після звернення позивача до суду, а саме після ознайомлення із заявою позивача від 02.07.2024, відповідач дійсно виявив заборгованість за травень 2021 року за використання програм шляхом їх розповсюдження, яка відразу була повністю сплачена. Пояснив, що про існування цього боргу йому не було відомо до ознайомлення із вищевказаною заявою.

Також представники сторін підтвердили факт розірвання договору 01.06.2021.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог згідно із заявою від 02.07.2024 позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов субліцензійного договору №УНІ-112762/2020 від 24.12.2020 в частині сплати щомісячної винагороди (роялті) за використання програм шляхом їх розповсюдження, у зв`язку з чим у відповідача утворилася за травень 2021 року у розмірі 5200,00 грн.

Крім заборгованості за використання програм шляхом їх розповсюдження позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 485,60 грн 3% річних, 2100,38 грн інфляційних втрат, а також на підставі п.5.3 субліцензійного договору 429,11 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.75-76) існування заборгованості за використання програм шляхом їх розповсюдження за травень 2021 року не заперечив, однак повідомив про сплату цієї заборгованості та надав відповідні докази. Просив відмовити у стягненні штрафних санкцій, посилаючись на те, що строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій був продовжений на строк дії карантину, який було скасовано 30.06.2023.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.3,4ст.426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цьогоКодексута іншого закону.

За змістом п.2 ч.1ст.1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору.

За приписами ч.1-4ст.1109 ЦК України,за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Згідно з ч.1,2ст.41 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб`єкт суміжних прав на програму організації мовлення має право на використання програми організації мовлення будь-яким способом (способами) та виключне право дозволяти або забороняти використання програми організації мовлення іншими особами. Способами використання програми організації мовлення є, зокрема: 1) публічне сповіщення; 2) ретрансляція; 3) фіксування; 4) відтворення запису програми організації мовлення; 5) розповсюдження примірників запису програми організації мовлення; 6) публічне демонстрування запису програми організації мовлення; 7) інтерактивне надання доступу. Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права на програму організації мовлення, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути передані (відчужені) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання програми організації мовлення на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання програми організації мовлення на території всіх держав світу або на окремі способи використання програми організації мовлення на території окремих держав світу, або на всі способи використання програми організації мовлення на території окремих держав світу). Особа, яка набула майнові права на програму організації мовлення у повному складі або частково, є суб`єктом суміжних прав у межах набутих прав.

Суб`єкт суміжних прав на програму організації мовлення має право надавати дозвіл на використання програми організації мовлення та розпоряджатися майновими правами на програму організації мовлення в інший спосіб, що не суперечить закону.

Відповідно до пп.14.1.225п.14.1ст.14 ПК України, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Суд встановив, що 24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (ліцензіат, позивач) та Приватним підприємством "Телерадіокомпанія Новий Світ" (субліцензіат, відповідач) був укладений субліцензійний договір №УНІ-112762/2020 (а.с.6-11), відповідно до п.2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою аналогової мережі, а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

За умовами п.2.2 субліцензійного договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також судліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірника акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Відповідно до п.3.7.9 субліцензійного договору субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 субліцензійного договору визначено, що винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно пп.196.1.6 Податкового кодексу України. Щомісячна сума винагороди становить 5200,00 грн без ПДВ.

За умовами п.4.3 субліцензійного договору сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках-фактурах за відповідний звітний місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження.

Згідно з п.4.5 субліцензійного договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховавувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п.4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

При цьому у п. 2.2.1 договору сторони обумовили, що ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

Водночас суд враховує зміст п. 2.2.2 договору, у якому сторони погодили, що субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у тому числі зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким. що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

У п. 2.3.2 сторони визначили, що субліцензіат зобов`язується докладати необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата.

Пунктом 6.1.1 субліцензійного договору визначено, що право на розповсюдження програм надається субліцензіату, починаючи з 01.01.2021 та до дати закінчення чинності цього договору (ліцензійний строк). Дострокове розірвання цього договору тягне за собою припинення права на розповсюдження програм субліцензіатом з моменту дострокового розірвання цього договору (припинення ліцензійного строку).

За умовами п.6.2 цей договір може бути достроково розірваний:

6.2.1 за взаємною згодою сторін - шляхом укладення додаткової угоди про розірвання;

6.2.2 в односторонньому порядку у випадках та порядку, передбачених п.6.3 та п.6.4 договору;

6.2.3 у інших випадках, що передбачені законодавством.

Ліцензіат незалежно від причин, а також у будь-якому випадку, включаючи, але не обмежуючись, у випадку порушення субліцензіатом умов цього договору, протягом строку дії договору має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу субліцензіата, що вказана в розділі "Реквізити та підписи сторін" (п.6.3 субліцензійного договору).

Як визначено п.6.3.1 договір вважатиметься розірваним на 10-й (десятий) календарний день з дати надіслання ліцензіатом субліцензіату відповідного повідомлення про розірвання договору та без необхідності укладення додаткової угоди/договору про розірвання до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача листом від 29.05.2021 (а.с.16) про розірвання субліцензійного договору №УНІ-112762/2020 від 24.12.2020 та просив вважати 31.05.2021 останнім днем строку дії договору.

Згідно з ч. 2-4 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм шляхом розповсюдження на період 01.05.2021-31.05.2021 на суму 5200,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі прав №6128 від 31.05.2021 (а.с.15).

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, які кореспондуються зі ст.526, 525 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За наведеного, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5200,00 грн є обґрунтованою.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач після відкриття провадження у справі сплатив 5200,00 грн заборгованості за використання програм шляхом їх розповсюдження за травень 2021 року, що підтверджується платіжною інструкцією №246 від 08.07.2024 (а.с.81).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення заборгованості у розмірі 5200,00 грн на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 429,11 грн пені, 485,60 грн 3% річних, 2100,38 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 485,60 грн 3% річних за період з 16.02.2021 по 02.07.2024, а також 2100,38 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 5200,00 грн, за період з 16.06.2021 по 02.07.2024(розрахунки - а.с.57).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена позивачем сума 2100,38 грн не перевищує їх обґрунтований розмір та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач невірно визначив закінчення періодів нарахування, включивши до періодів розрахунку - з 16.02.2021 по 17.02.2021 на суму 5200,00 грн, з 16.03.2021 по 18.03.2021 на суму 6400,00 грн, з 19.03.2021 по 31.03.2021 на суму 2400,00, з 16.04.2021 по 16.04.2021 на суму 5200,00 грн, з 16.05.2021 по 20.05.2021 на суму 5200,00 грн дні сплати заборгованості - 17.02.2021, 18.03.2021, 31.03.2021, 16.04.2021, 20.05.2021).

Крім того, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, з огляду на приписи ст. 253 ЦК України, ч.5 ст.254 ЦК України, умови п.4.5 субліцензійного договору та те, що останній день строку оплати за використання програм шляхом їх розповсюдження за квітень 2021 року - 15.05.2021 припав на вихідний день (субота), розрахунок 3% річних слід було здійснювати з 18.05.2021, що не було враховано позивачем.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням вихідних даних позивача, суд встановив, що їх нарахування є правильним з 16.02.2021 по 16.02.2021 на суму 5200,00 грн у розмірі 0,43 грн, з 17.02.2021 по 15.03.201 на суму 1200,00 грн у розмірі 2,66 грн, з 16.03.2021 по 17.03.2021 на суму 6400,00 грн у розмірі 1,05 грн, з 18.03.2021 по 30.03.2021 на суму 2400,00 у розмірі 2,56 грн, з 18.05.2021 по 19.05.2021 на суму 5200,00 грн у розмірі 0,85 грн, з 16.06.2021 по 02.07.2024 на суму 5200,00 грн у розмірі 475,48 грн і їх сумарний розмір складає 483,03грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

У стягненні 2,57 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3 субліцензійного договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 429,11 грн пені, нарахованих на суму заборгованості 5200,00 грн, за період з 16.06.2021 по 16.12.2021.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.57), суд встановив, що він здійснений відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірним, тому підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

З приводу заперечень відповідача щодо стягнення штрафних санкцій, які ґрунтуються на пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 726, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано карантин з 30.06.2023.

Водночас за приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Отже, на час дії на території України карантину, а також воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину та продовжується на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності за вказаними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 429,11 грн пені, 483,03 грн 3% річних, 2100,38 грн інфляційних. У стягненні 2,57 грн 3% річних суд відмовляє.

З урахуванням зазначеного та приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог - у сумі 2421,64 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи, правова допомога ТОВ "Медіа Група Україна" надавалася адвокатом Бочкарем Р.В., який діяв на підставі ордеру АЕ №1296901 від 02.01.2024 (а.с.22).

Суд встановив, що між Адвокатським об`єднання "Еквіта" та ТОВ "Медіа Група Україна" (замовник) 02.01.2024 був укладений договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва, відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.58-59).

Відповідно до п.4.1 договору. гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту.

За умовами п.4.2 договору, за правову допомогу, передбачену в розділі 1 договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвокатського об`єднання при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору та актах.

Згідно з додатком №13 від 02.01.2024 до вказаного договору, сторони погодили, зокрема, що вартість правової допомоги (послуги) з проведення претензійно-позовної роботи в суді 1-ї інстанції відносно ПП "Телерадіокомпанія "Новий Світ" щодо стягнення на користь клієнта заборгованості, штрафних санкцій та пені за субліцензійним договором №УНІ-112792/2020 від 24.12.2020 становить фіксовану суму у розмірі 5500,00 грн (а.с.60).

У пунктах 2, 3, 4 додатку до договору сторони визначили, що оплата гонорару (вартості наданої правової допомоги), зазначеного в п.1.1.1 даного додатку, сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання не пізніше 10.08.2024. Загальна сума гонорару адвоката за цим додатком зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг. Факт надання послуг адвоката підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами впродовж 10 банківських днів з моменту винесення судом ухвали про відкриття провадження.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг №03/07 від 03.07.2024, Адвокатське об`єднання "Еквіта" в особі адвоката Бочкаря Р.В. надало замовнику, а замовник прийняв послуги на загальну суму 5500,00 грн з юридичного консультування та юридичного представництва в частині проведення претензійно-позовної роботи в суді 1-ї інстанції відносно ПП "Телерадіокомпанія "Новий Світ" щодо стягнення на користь клієнта заборгованості, штрафних санкцій та пені за субліцензійним договором №УНІ-112792/2020 від 24.12.2020 (справа №906/708/24) (а.с.67).

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанняміншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України,під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду.

Крім того, при зверненні до суду з позовом адвокатом не було враховано те, що відповідач здійснив оплату за використання програм шляхом їх розповсюдження за період січень-квітень 2021 року в повному обсязі ще у 2021 році та те, що несплаченою станом на дату звернення до суду з позовом залишилась лише заборгованість у розмірі 5200,00 грн за травень 2021 року, що зумовило необхідність у виправленні допущених помилок та подання заяви від 02.07.2024, у якій було зменшено розмір позовних вимог.

Також при здійсненні розрахунку 3% річних, доданому до заяви від 02.07.2024, були допущені наступні помилки: невірно визначено закінчення періодів нарахування, у зв`язку з включенням до окремих періодів розрахунку днів сплати заборгованості, та не враховано ч.5 ст.254 ЦК України, у зв`язку з чим невірно визначено початок одного з періодів розрахунку 3% річних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи, з огляду на допущені при підготовці позову помилки, є неспіврозмірними та завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні із виконаною роботою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними до предмета спору та складності справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Одеська, буд. 38/2, ід. код 32721108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б, ід. код 37226740):

- 429,11 грн пені;

- 480,47 грн 3% річних;

- 2100,38 грн інфляційних;

- 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 2420,89 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5200,00 грн.

4. У стягненні 5,13 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.08.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу, представнику позивача та відповідачу через електронні кабінети.