Рішення

від 31.07.2024 по справі 908/695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 Справа № 908/695/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімната 11, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код юридичної особи 41161689)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" (пр. Соборний, буд. 151-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 31676746)

про стягнення 6 012 697 грн 06 коп.

представники сторін

від позивача: Ніколаєнко О.А., юрисконсульт, довіреність від 03.10.2023

від відповідача: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" 6 012 697 грн 06 коп. попередньої оплати та розірвання договору поставки № 60804 від 03.02.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/695/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 19.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі "Електронний суд") суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

22.03.2024 позивач сформував в системі "Електронний суд" заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/695/24. Присвоєно справі номер провадження 27/76/24. Підготовче судове засідання призначено на 25.04.2024.

Ухвалою суду від 25.04.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 22.05.2024.

Ухвалою суду від 22.05.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті 24.06.2024.

Також, в судовому засіданні 22.05.2024 представник позивача уточнив позовні вимоги, просив суд п. 1.2 прохальної частини позовної викласти у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" попередню оплату у розмірі 6 012 697 грн 06 коп.

Заява позивача прийнята судом в порядку статті 182 ч.2 п.3 ГПК України..

Ухвалою суду від 24.06.2024, у зв`язку із неявкою представників сторін, відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 17.07.2024.

Ухвалою суду від 01.07.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" про проведення судового засідання 17.07.2024 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/695/24 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 31.07.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 6 012 697 грн 06 коп. та розірвати договір поставки № 60804 від 03.02.2022.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024, 25.04.2024, та 22.05.2024, 24.06.2024 та 17.07.2024 направлялись судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" - пр. Соборний, буд. 151-А, м. Запоріжжя, 69035, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС": 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 151-А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/695/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" (далів Постачальник) укладено договір поставки № 60804 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця соняшник (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.1 договору загальна кількість товару складає: 1 000,000т.+/- 5 %.

Ціна товару складає: 17894,74 грн за 1 т., ПДВ - 2505,26 грн. за 1т. Всього з ПДВ - 20 400 грн. за одну метричну тону, за умови відповідності якісним показникам зазначеним в п. 2.1. договору (п. 3.2 договору).

Загальна сума договору на момент його укладання складає: 20 400 003,60 грн. +/- 5 %, у т.ч. ПДВ - 2 505 263,60 грн +/- 5 % (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження Товару в надані Покупцем транспортні засоби на умовах FCA - «франко-перевізник»: склад Постачальника, що розташований за адресою: с. Богданівка, Чернігівський р-н, Запорізька обл., згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року (ICC Publication: 723UK) з урахуванням особливостей передбачених в цьому Договорі.

Згідно п. 4.2 договору Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупця про готовність Товару до навантаження та при навантаженні Товару забезпечити норму навантаження Товару в 100 тонн на добу (за винятком дня неділі та державних свят).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що Покупець зобов`язаний надати транспортні засоби під навантаження Товару, а Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження Товару.

Відповідно до п. 4.4 договору строк поставки загальної кількості Товару вказаного в пункті 3.1. Договору - до 28.02.2022 включно. Поставка Товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання договору. Партією Товару вважається кількість Товару навантаження Постачальником протягом однієї доби.

Відповідно до п. 4.5 договору Товар приймається Покупцем:

- по кількості - на підставі даних зважування Товару на повірених вагах Постачальника;

- по якості - на підставі аналізу якості проведеного лабораторією Постачальника.

Згідно із п. 4.7 договору датою поставки Товару вважається дата навантаження Товару в транспортні засоби, яка повинна відповідати даті вказаній в видатковій накладній на Товар.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором проводяться шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у цьому договорі або у наданому рахунку на оплату.

У відповідності до п. 5.2 договору Оплата Товару за цим договором проводиться в наступному порядку:

- попередня оплата 100 % загальної вартості Товару в розмірі 20 400 003,6 грн -протягом трьох банківських днів з дати отримання оригіналу цього договору, рахунку на оплату, та сканкопій документів вказаних в пункті 6.2 договору;

- остаточна оплата загальної вартості Товару - протягом тртьох банківських днів з дати поставки загальної кількості Товару, але в будь-якому разі не раніше отримання документів вказаних в пункті 4.8 договору.

Покупець має право здійснити часткову попередню оплату Товару на власний розсуд. В цьому випадку Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю Товару на суму фактичної отриманої попередньої оплати та не може відмовитись від поставки Товару посилаючись на невиконання зустрічного зобов`язання (п. 5.3 договору).

Згідно із п. 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню понад встановлену цим договором неустойку. Постачальник несе ризик істотної зміни обставин в розумінні ст. 652 ("Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин") ЦК України.

Відповідно до п. 7.5 договору сума попередньої оплати на яку не був поставлений Товар, що підлягає поверненню Покупцю у випадку прострочення строків поставки Товару розраховується наступним чином:

ЗИ = 3*(к2/К1), де

ЗИ - сума грошових коштів, що підлягає поверненню Покупцю у випадках передбачених цим Договором;

3 - сума грошових коштів (попередня оплата), на яку не був поставлений Товар;

К1 - офіційний курс української гривні до долару США за даними НБУ (UAN/USD), що публікується на сайті http://www.bank.gov.ua, на дату здійснення попередньої оплати за Товар;

К2 - офіційний курс української гривні до долару США за даними НБУ (UAN/USD), що публікується на сайті http://www.bank.gov.ua, на дату вимоги, претензії чи позову Покупця.

У разі, якщо курс долара США до української гривні на день здійснення попередньої оплати за Товар, вище курсу долара США до української гривні на дату вимоги, претензії чи позову Покупця цей пункт не застосовуються.

Пунктом 8.3 договору визначено, що Сторона, для якої склалась неможливість своєчасного виконання обов`язків, зобов`язана негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про їх настання та можливий час дії, проте не пізніше 5 діб з моменту їх настання і припинення. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або компетентним державним органом (організацією). Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вище згадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Відповідно до п. 10.1.1 договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін на папері або із застосуванням електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності. Датою підписання договору (за умови, що підписання відбулось) Сторони вважають дату вказану в реквізитах договору на першій сторінці.

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" здійснило Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" переказ попередньої оплати за Товар у відповідності до п. 5.2 договору поставки на загальну суму 20 400 003 грн 60 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 020235 від 03.02.2022, № 020351 від 04.02.2022, № 020375 від 04.02.2022, № 021067 від 09.02.2022 № 021280 від 10.02.2022 року та № 021859 від 18.02.2022).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" Товар - соняшник в кількості 705,26 тонн на загальну суму 14 387 306 грн 54 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 12.02.2022 № 21 на суму 389 028 грн 07 коп., від 14.02.2022 № 23 на суму 456 552 грн 08 коп., від 14.02.2022 № 22 на суму 1 414 536 грн 25 коп., від 15.02.2022 № 24 на суму 1 421 880 грн 25 коп., від 15.02.2022 № 25 на суму 459 000 грн 08 коп., від 16.02.2022 № 26 на суму 470 424 грн 08 коп., від 16.02.2022 № 27 на суму 1 396 584 грн 25 коп., від 17.02.2022 № 28 на суму 2 363 952 грн 42 коп., від 21.02.2022 № 29 на суму 476 136 грн 08 коп., від 21.02.2022 № 30 на суму 1 524 084 грн 27 коп., від 22.02.2022 № 31 на суму 2 018 376 грн 36 коп., від 22.02.2022 на суму 1 996 752 грн 35 коп.

Отже, позивачем перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 20 400 003 грн 60 коп., відповідач здійсни поставку товару лише частково на суму попередньої оплати 14 387 306 грн 54 коп., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав з вимогою про стягнення 6 012 697 грн 06 коп. попередньої оплати та розірвання договору поставки № 60804 від 03.02.2022.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 8.3 договору визначено, що Сторона, для якої склалась неможливість своєчасного виконання обов`язків, зобов`язана негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про їх настання та можливий час дії, проте не пізніше 5 діб з моменту їх настання і припинення. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або компетентним державним органом (організацією). Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вище згадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Відповідач не повідомляв про готовність товару до навантаження та і не повідомляв про настання обставин «форс-мажор».

Позивач у позовній заяві зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" вважає, що поставка товару не була (не є) можлива через істотну зміну обставин після укладення Договору поставки, а саме через військову агресію Російської Федерації проти України та окупацію частини території України, зокрема тієї, на якій розташоване місце поставки товару, визначене в Договорі (див. Перелік територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами відповідно Наказу №318 від 21 листопада 2023 року публічно доступний за посиланням https://minre.gov.ua/wpcontent/uploads/2023/11/perelik_zatverdzhenyj_nakazom_318_vid_21_11_23.pdf) .

Водночас відповідач не надавав будь-яких пропозицій щодо внесення змін до договору поставки у зв`язку з істотною зміною обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" зверталося до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у зв`язку з втратою інтересу до виконання договору поставки, у зв`язку з закінченням строку дії договору поставки, надсилало пропозицію надати забезпечення (поруку) по зобов`язаннях відповідача від юридичних осіб, що перебувають разом з відповідачем під спільним контролем (ФГ «ВОВЧАНСЬКЕ АГРО» (код ЄДРПОУ 40016524), ТОВ «ОРІЯНА-АГРО» (код ЄДРПОУ 33005220), ФГ «БАЗІС-02» (код ЄДРПОУ 36065771), ПП «КРИМПРОМЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 35300785), ТОВ ОА «ПРОФЕСІОНАЛ» (код ЄДРПОУ 33700382), пропонувало розірвати договір у зв`язку із істотною зміною.

Звернення адресувалися в програмі Star.Docs, на електроні адреси відповідача: solexbuh1@gmail.com., solexbuh2@gmail.com, направлялись рекомендованими листами за місцезнаходженням відповідача.

В останньому листі (викладеному в Star.Docs 22.12.2023) позивач зазначив: «наші попередні вимоги про повернення грошових коштів, пропозиції про внесення змін до договорів у зв`язку з істотною зміною обставин та про забезпечення виконання зобов`язань залишилися без відповіді. (…) Попри всю складність обставин, в яких ведуть діяльність компанії у Запорізькій області, триваюче ігнорування звернень, які направляє ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», не відповідає принципам справедливості, розумності та добросовісності учасників цивільного обороту». Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" направило відповідачу Угоду про розірвання договорів поставки через істотну зміну обставин (з запропонованими строками повернення грошових коштів) та вимагало повернення грошових попередньої оплати, на яку не був поставлений товар (але без застосування пункту 7.5 договору поставки).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" окрім розміщення в Star.Docs та направлення на електроні адреси: solexbuh1@gmail.com., solexbuh2@gmail.com направило ще раз лист від 27.02.2024 з додатками: лист вих. 691 від 15.11.2023, лист вих.779 від 22.12.2023 та Угоду про розірвання договорів поштовим відправленням за місцезнаходженням відповідача (27 лютого 2024 року).

Однак, відповідач залишив листи позивача без відповіді та задоволення, що свідчить про відсутність згоди відповідача на розірвання договору поставки.

Відповідно до п. 10.1 договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками Сторін на папері або із застосування електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності.

У позовній заяві позивач зазначив, що виходячи із п. 10.1 договору строк дії договору закінчився 04.02.2023.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою передбачено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання - лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Суд зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, ст. 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України).

Суд зазначає, що право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на розірвання договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено ч. 2 ст. 652 ЦК України.

У відповідності до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (ч. 3). Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).

З наведеної норми права вбачається, що розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи такий правочин.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією. Водночас, вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. При цьому, закон пов`язує можливість розірвання договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак форс-мажор (ст. 617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. 94. Верховний Суд також звертає увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

Позивач виробляє та експортує продукцію власного виробництва (олію соняшникову та інші продукти переробки соняшнику). Код КВЕД 10.41. Є оператором засобів виробництва ПРАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» (код 40294302), які розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3 та 6.

Позивачем укладено Договір поставки з метою придбання сировини (соняшнику) для виробництва олії соняшникової.

Передбачити масштабну російську агресію (зокрема, окупацію більшої частини Запорізької області) та наслідки цієї агресії для господарської діяльності на момент укладення Договору було не можливо, і на зміни обставин ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» ніяк не впливає.

Виконання Договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін, бо відповідач отримав все на що він розраховував до російської агресії, а позивачем понесено збитки.

Отже, обставини, які істотно змінилися, - це зміни обставин ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» як виробника соняшникової олії, який укладав договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «СОЛЕКС» з метою отримання сировини. Мова не тільки (і не стільки) про зміну ціни соняшнику, а передусім про ризики, пов`язані з поставкою. Якби сторони могли передбачити, масштабну російську агресію, зокрема, окупацію більшої частини Запорізької області вони: або уклали б договір з з іншим базисом поставки (не FCA - «франко-перевізник» склад Постачальника, а DAP - «поставка в місці» ПРАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД») та іншими умовами оплати (оплата по факту поставки) або не уклали б договір взагалі не погодивши згадані принципові (за обставин, які істотно змінилися, що передбачити Сторони не могли) умови.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірною та обґрунтованою заявлену позивачем вимогу про розірвання договору поставки від 03.02.2022 № 60804.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, позивачем та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови договору у повному обсязі, Товар не поставив.

Частиною другою ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

В Постанові ВС від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Отже, не має значення причини порушення строків поставки товару, а мають лише значення факт порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв`язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов`язанням продавця.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки визначені у договорі матеріали справи не містять, такі докази відповідач не подав, як і докази повернення оплати позивачу.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

У даному випадку, вищевказані подані відповідачем первинні документи є не належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки дані первинні документи не встановлюють обставин, які входять у предмет доказування по даній справі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Згідно із ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.18 у справі № 910/12382/17).

Отже, предметом позову у даній справі є саме в тому числі стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Як вже зазначалося судом, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" здійснило Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" переказ попередньої оплати за Товар у відповідності до п. 5.2 договору поставки на загальну суму 20 400 003 грн 60 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 020235 від 03.02.2022, № 020351 від 04.02.2022, № 020375 від 04.02.2022, № 021067 від 09.02.2022 № 021280 від 10.02.2022 року та № 021859 від 18.02.2022).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" Товар - соняшник в кількості 705,26 тонн на загальну суму 14 387 306 грн 54 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 12.02.2022 № 21 на суму 389 028 грн 07 коп., від 14.02.2022 № 23 на суму 456 552 грн 08 коп., від 14.02.2022 № 22 на суму 1 414 536 грн 25 коп., від 15.02.2022 № 24 на суму 1 421 880 грн 25 коп., від 15.02.2022 № 25 на суму 459 000 грн 08 коп., від 16.02.2022 № 26 на суму 470 424 грн 08 коп., від 16.02.2022 № 27 на суму 1 396 584 грн 25 коп., від 17.02.2022 № 28 на суму 2 363 952 грн 42 коп., від 21.02.2022 № 29 на суму 476 136 грн 08 коп., від 21.02.2022 № 30 на суму 1 524 084 грн 27 коп., від 22.02.2022 № 31 на суму 2 018 376 грн 36 коп., від 22.02.2022 на суму 1 996 752 грн 35 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив поставку товару лише частково на суму попередньої оплати 14 387 306 грн 54 коп., суму попередньої оплати в розмірі 6 012 697 грн 06 коп. відповідач позивачу не повернув.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують передачу товару у власність покупця та перехід (набуття) покупцем права власності на товар.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 012 697 грн 06 коп. попередньої оплати підлягають задоволенню у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату товару згідно з погодженими сторонами умовами, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з поставки обладнання не виконав.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки № 1 від 22.05.2019.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" задовольнити.

Розірвати договір поставки № 60804 від 03.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімната 11, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код юридичної особи 41161689) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" (пр. Соборний, буд. 151-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 31676746).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СОЛЕКС" (пр. Соборний, буд. 151-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 31676746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімната 11, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код юридичної особи 41161689) 6 012 697 (шість мільйонів дванадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 06 коп. попередньої оплати, 74 574 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 76 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 08.08.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.