Ухвала

від 07.08.2024 по справі 908/958/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.08.2024 Справа № 908/958/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтово» про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі 908/958/24

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтово», ідентифікаційний код юридичної особи 39273127 (вул. Волгоградська, буд. 26А, м. Запоріжжя, 69035)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМІН», ідентифікаційний код юридичної особи 33134232 (вул. Чарівна, будинок, 119, квартира, 241, м. Запоріжжя, 69071)

про зобов`язання укласти договір на компенсацію витрат з опалення

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Булдигіна М.С., адвокат, свідоцтво ЗП № 002736 від 19.01.2021, ордер АР №

1157231 від 27.03.2024;

від відповідача: Сідельникова О.Л., адвокат, свідоцтво № 002263 від 16.07.2019, ордер АР

№ 1125523 від 29.04.2024; Гилун Д.О., паспорт НОМЕР_2 від 04.12.2001;

від третьої особи: не з`явилась;

вільний слухач: ОСОБА_3., паспорт № НОМЕР_3 від 17.07.2024, орган, що видав 3228

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Лермонтово'" про зобов`язання укласти договір на компенсацію витрат з опалення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу № 908/958/24 передано на розгляд судці Науменку А.О.

06.05.2024 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з непідвідомчістю даного господарському суду.

30.07.2024 судом задоволено заяву відповідача та постановлено ухвалу про закриття провадження у даній справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд дійшов до висновку, що даний спір не є спором між членом ОСББ та юридичною особою ОСББ «Лермонтово» з приводу створення, діяльності, управління або припинення діяльності юридичної особи, оскільки на даний момент нежитлове приміщення позивача не перебуває в управлінні ОСББ, вона не є членом ОСББ, і спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків фізичної особи щодо користування та розпорядження її нежитловим приміщенням як учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, тому він має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

01.08.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, на підставі ст.ст. 129, 130 ПІК України, про вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача 15 000,00 гри витрат на правову допомогу.

01.08.2024 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О., яким 02.08.2024 прийнято клопотання до розгляду в судовому засіданні 07.08.2024 об 11 год. 20 хв., про що всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 07.08.2024 здійснювався звукозапис судового засідання за допомогою комплексу «Акорд».

Представник відповідача підтримав подане клопотання, просив суд задовольнити клопотання та стягнути з позивача на користь відповідача 15 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу, попередньо заявлених до стягнення.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечував, вважає суму заявлену відповідачем до стягнення з позивача суму витрат на правову допомогу завищеною.

За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про таке.6е

30.07.2024 Господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу у справі № 908/958/24 про закриття провадження у даній справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Клопотанням, поданим до суду 01.08.2024, на підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України, відповідач звернувся до суду з проханням вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України

5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

6. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідач зазначав у першій заяві по суті - відзиві на позовну заяву.

Згідно з відзивом:

«... У зв`язку із підготовкою та розглядом даної справи Відповідач, очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 15 000,00 грн. (без врахування ПДВ).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та падання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумнім та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону). В межах даної справи, за підготовку правової позиції, матеріалів справи та інших документів по справі Відповідач поніс витрати в розмірі 15 000,00 грн. докази чого будуть надані додатково...».

В судовому засіданні 30.07.2024 під час судових дебатів представником відповідача було зазначено, що докази понесених витрат будуть надані додатково, оскільки останнє судове засідання було проведено 30.07.2024 то і акт виконаних робіт між сторонами підписано у цей день, тож надати документи раніше не виявлялось за можливе.

Як свідчать матеріали справи, відзив подано представником відповідача - адвокатом Сідельниковою Оленою Леонідівною, на підставі ордеру серії АР 1125523 від 29.04.2024.

Зазначеним адвокатом подавались і інші документи по справі, Сідельникова О.В. представляла відповідача в судових засіданнях.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правововими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи с розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Надання правової допомоги відповідачу підтверджується матеріалами справи.

29.04.2024 між відповідачем (замовником) та Адвокатським бюро «Станіслава Гришина» (виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги № 29/04, предметом якого є представництво відповідача у справі № 908/958/24.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що замовник зобов`язаний оплачувати надані послуги виконавцем у розмірі, визначеному цим Договором.

Згідно з п. 6.1 Договору за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 15 000 гри 00 кеш.

За результатами виконаних робіт (наданих послуг) виконавець складає акт, який підписується обома сторонами і вважається невід`ємною частиною Договору.

29.04.2024 між Адвокатським бюро «Станіслава Гришина» та адвокатом Сідельниковою Оленою Леонідівною укладено Договір про спільну діяльність з виконання зобов`язань за Договором про надання правової допомоги № 29/04 від 29.04.2024.

30.07.2024 між відповідачем та Адвокатським бюро «Станіслава Гришина» підписано акт прийому-передачі наданих послуг згідно Договору про падання правової допомоги № 29/04 від 29.04.2024, згідно з яким, виконавець надав, а замовник прийняв повний комплекс послуг, передбачених Договором про надання правової допомоги № 29/04 від 29.04.2024 (підготовка правової позиції та дослідження матеріалів справи, підготовка процесуальних і заяв та заяв по суті спору та представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у справі № 908/958/24. Вартість послуг складає 15 000 гри 00 коп.

Платіжною інструкцією № 438 від 07.05.2024 відповідач сплатив АБ «Станіслава Гришина» 15 000 гри 00 коп. за юридичні послуги за Договором.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесений адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою. Європейського суду з прав людини заявник мас право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "ЕазіЛҐе$1 АПіапсе Ьітиесі" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, па користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); тими обставинами, що спір по суті не вирішувався, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 9 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн 00 коп.

В іншій частині клопотання суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 130, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтово» про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі 908/958/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтово», ідентифікаційний код юридичної особи 39273127 (вул. Волгоградська, буд. 26А, м. Запоріжжя, 69035) 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.08.2024.

Суддя А.О. Науменко