Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/32/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа № 908/407/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», (69096, м. Запоріжжя, вул. Розваги, буд. 27, кв. 81)

про стягнення 132210,07 грн., розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Масалов К.О., на підставі виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача Грамчук М.О., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 117809 від 03.06.2024;

16.02.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/033-20/0431 від 15.02.2024 (вх. № 441/08-07/24 від 16.02.2024) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», м. Запоріжжя про:

1) стягнення 135809,06 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021;

2) розірвання договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021, укладеного між Запорізькою міською радою (код ЄДРПОУ 04053915) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019» (код ЄДРПОУ 43298006);

3) зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019» повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, у приданому для подальшого використання стані шляхом складання акту приймання-передачі.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 справу № 908/407/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/407/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/32/24, підготовче засідання призначено на 04.04.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/407/24 до 03.06.2024, підготовче засідання відкладено на 07.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2024 підготовче засідання відкладено на 03.06.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/407/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 04.07.2024. також ухвалою суду від 03.06.2024 прийняті до розгляду зменшені позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019» на користь Запорізької міської ради 132210,07 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021.

В судових засіданнях оголошувалися перерви до 23.07.2024 і до 05.08.2024, про що зазначено в протоколах судових засідань від 04.07.2024 і від 23.07.2024.

В судове засідання 05.08.2024 з`явилися представники позивача і відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 05.08.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем позовом вимоги викладені позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовані посиланням на приписи обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 377, 509, 525, 526, 530, 629, 651, 759, 762 ЦК України, , ст., ст. 173, 193, 283 ГК України, ст., ст. 783, 120, 141, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 13, 15, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», п. 2 ч. 1 ст. 270, пп. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 11.10.2021 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019» укладено договір оренди № 202104000100101 земельної ділянки площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 15. Відповідно до п. 11 договір укладено до 11.06.2040. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2024 № 363878080 на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий (кол. вул. Леонова), 15 знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. А інв. № 2810, альтанка літ. В, паркан № 2, замощення І, ІІ які на праві власності належать відповідачу. Як зазначає позивач, орендар за спірний період (за 2022 2023 роки) не виконав свої зобов`язання за договором оренди землі, подав декларації до податкового органу, однак лише частково здійснив оплату орендної плати за земельну ділянку. Наявність заборгованості з орендної плати, а саме факт часткової оплати за вищевказаний період, підтверджена Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради. Виходячи із змісту норм чинного земельного права на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором. Так, відповідно до розрахунку позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідач мав сплатити 179267,92 грн. орендної плати, а за період з 01.03.2023 по 31.11.2023 188978,24 грн. орендної плати. Таким чином, з урахуванням фактично сплачено відповідачем орендної плати за період з 01.02.2022 по 31.12.2023, заборгованість відповідача з орендної плати, що підлягає стягненню за період з 01.01.2022 по 31.11.2023 становить 132210,07 грн. Приймаючи до уваги, що в даному випадку має місце систематична несплата відповідачем орендної плати за договором оренди землі, а саме за період з 2022 по 2023 роки, то позивач вважає, що договір оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 підлягає розірванню. Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. Таким чином, після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю. Отже, відповідач зобов`язаний привести земельну ділянку в придатний для використання стан та повернути земельну ділянку площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, буд. 15 Запорізькій міській раді за актом приймання-передачі. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що до ухвалення у даній справі судового рішенням ним повністю погашена заборгованість з орендної плати за договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 в розмірі 132210,07 грн. у підтвердження чого суду надана платіжна інструкція № 112 від 01.08.2024 (надійшла разом із Клопотанням вх. № 15464/08-08/24 від 05.08.2024). Виходячи зі змісту норм Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У даній справі відповідачем погашена заборгованість за договором оренди землі під час розгляду судової справи до моменту ухвалення рішення по суті справи. За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З урахуванням викладеного відповідач стверджує, що є підстави вважати, що у цій справі відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17. Крім того, при вирішенні спору у даній справі відповідач просить суд врахувати «принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди», про який неодноразово зазначалося в судовій практиці. Так, відповідно до сталої позиції Верховного Суду чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Оскільки матеріали справи містять докази щодо права власності відповідача на нерухоме майно розташоване на спірній земельній ділянці, то задоволення судом позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку буде суперечити принципу пропорційності легітимній меті втручання у право власності відповідача, оскільки обмежить його право вільно розпоряджатись своїм нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці. З урахуванням наведеного відповідач просить суд в задоволені позову відмовити.

04.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Господарського суду Запорізької області від ТОВ «ПАРКОВИЙ 2019» надійшло клопотання (вх. № 13601/08-08/24 від 04.07.2024) про долучення доказів, яким відповідач просив суд долучити до матеріалів справи № 908/407/24 докази щодо права власності ТОВ «ПАРКОВИЙ 2019» на нерухоме майно (ресторан «Олімп»), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:038:0150.

Розглянувши подане ТОВ «ПАРКОВИЙ 2019» клопотання про долучення доказів, дослідивши матеріали справи № 908/407/24, суд вважає, що подане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 207 «Розгляд заяв та клопотань» ГПК України унормовано порядок заявлення клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні. Зокрема названою статтею визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що ухвалою суду від 03.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/407/24 і справа знаходиться на стадії розгляду по суті, приймаючи до уваги, що докази, про які йдеться у клопотанні про долучення доказів, відповідачем не подані у встановлений законом строк і відповідач не обґрунтував чому ці докази не могли бути подані ним у такий строк, суд відмовляє в залученні доказів до матеріалів справи щодо яких відповідачем заявлено відповідне клопотання, у зв`язку з порушенням порядку подання доказів, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

11.10.2021 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019» (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди землі № 202104000100101 (далі за текстом Договір оренди).

Відповідно до п. 1 Договору оренди відповідно до рішення Запорізької міської ради № 102/68 від 11.06.2021 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянки для розташування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15.

За умовами п., п. 3-5 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна будівля Орендаря. Земельна ділянка передається в оренду разом із будівлею Орендаря.

Власником земельної ділянки загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15 є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 363878184 від 31.01.2024.

Пунктом 11 Договору оренди передбачено, що він укладається до 11.06.2040.

Згідно з п. 6 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 432 361,22 грн. (в цінах 2021 року).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 162970,84 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2021 року. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. (п., п. 12, 13 Договору оренди)

Відповідно до п. 14 Договору оренди орендна плат вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктами 31.4, 31.8 пункту 31 Договору оренди встановлено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконання умов Договору з боку Орендаря, в тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

В свою чергу, пп. 34.4 п. 34 Договору оренди закріплено обв`язко Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Умовами Договору між сторонами врегульовано також порядок розірвання Договору оренди землі. Так, згідно з п. 39 Договору розірвання Договору оренди землі допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, є несплата, несвоєчасна та/або неповна сплата Орендарем орендної плати протягом 6-ти місяців (пп.39.1 п. 39 Договору оренди землі).

Згідно з п. 22 Договору оренди передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у Договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до Договору.

Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. (п. 24 Договору оренди)

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки Запорізька міська рада як Орендодавець повністю виконала покладені на неї зобов`язання, передбачені Договором оренди, та передала Орендарю земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, а Орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду.

За таких умов, у Орендаря за наслідками підписання Договору оренди виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформаційної довідки № 363878080 від 31.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий (кол. вул. Леонова), 15 знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. А інв. № 2810, альтанка літ. В, паркан № 2, замощення І, ІІ які на праві власності належать відповідачу.

Відповідачем зазначені факти не оспорюються.

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п. 34.6 Договору оренди Орендар зобов`язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

За даними з офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, в цінах 2021 року склала 5 432 361,22 грн.; розмір орендної плати у 2021 році 162 970,84 грн.

Відповідно до даних з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoiotsinky-zemel-za-2022-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить для земель і земельних ділянок 1,1.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, в цінах 2022 року становить 5 975 597,34 грн. (5 432 361,22 грн. (НГО в цінах 2021 року) * 1,1 = 5 975 597,34 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, розмір річної орендної плати за 2022 рік, відповідно до умов Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 становить:

5 975 597,34 грн. * 3 % = 179 267,92 грн.

Відповідно до даних з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoiotsinky-zemel-za-2022-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить для земель і земельних ділянок 1,15.

Оскільки, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить 1,15, тому розмір річної орендної плати за 2023 рік відповідно до умов Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 становить:

НГО в цінах 2023 року * 3 % = НГО в цінах 2022 року * (К2022) * 3 % = 5 975 597,34 грн. * 1,15 * 3 % = 6 871 936,94 грн. * 3 % = 206 158,10 грн.

Позивач розраховує розмір орендної плати за період з 01.01.2023 по 30.11.2023, з урахуванням умов п. 14 Договору оренди, наступним чином:

206 158,10 грн. / 12 * 11 = 188 978,24 грн.

Враховуючи інформацію Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 09.01.2024 № 06.1-14 щодо сум перерахувань орендної плати за земельні ділянки до загального фонду бюджету Запорізької міської територіальної громади по окремих юридичних особах з 01.01.2021 року по 30.11.2023 року, надані відповідачем до матеріалів справи докази внесення орендної плати за Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 (відповідні платіжні інструкції, що містять посилання на реквізити Договору оренди та період, за який ворситься оплата), а також пояснення, наведені позивачем в прийнятій судом до розгляду заяві про зменшення позовних вимог, за період 01.01.2022-31.12.2023 відповідно до умов Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 відповідачем сплачено 236 036,09 грн. грошових коштів.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.11.2023 становить: 179 267,92 грн. + 188 978,24 грн. 236 036,09 грн. = 132 210,07 грн., яка заявлена позивачем до стягнення в межах даної справи.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ «Податок на майно») об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди. (стаття 124 Земельного кодексу України)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Тож, згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором, а саме: обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.

В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до ч. 1 якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, наявність у відповідача заборгованості з орендної плати Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 за 2022 2023 роки в розмірі 132 210,07 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви і до ухвалення судом рішення по суті спору платіжною інструкцією № 112 від 01.08.2024 сплачено 132 210,07 грн. орендної плати.

Позивач факт отримання від відповідача коштів в розмірі 132 210,07 грн. в рахунок сплати орендної плати за Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 підтвердив.

Таким чином, станом на час вирішення спору судом заборгованість з орендної плати за Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 у відповідача відсутня.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості з орендної плати за Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 в розмірі 132 210,07 грн. після відкриття провадження у справі № 908/407/24, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог Запорізької міської ради до ТОВ «ПАРКОВИЙ 2019» про стягнення 132210,07 грн. заборгованості з орендної плати, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/407/24 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Також позивачем заявлені вимоги про розірвання спірного Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 та зобов`язання відповідача повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, у придатному для подальшого використання стані, шляхом складання акту приймання-передачі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд вважає, що в цій частині позовних вимог позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором.

Згідно ч., ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт д) зазначеної статті).

Умовами Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 врегульовано порядок розірвання Договору. Зокрема, згідно з положенням п. 39. Договору розірвання Договору оренди землі допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, є несплата, несвоєчасна та/або неповна сплата Орендарем орендної плати протягом 6-ти місяців (пп. 39.1 п. 39 Договору оренди землі).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Водночас систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання такого договору.

Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Подібні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18.

Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. А тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Разом із тим, згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Підставою для розірвання спірного Договору оренди та повернення земельної ділянки позивач зазначає систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Разом з цим, у цій справі судом встановлено та позивачем не заперечується, що відповідач станом на час вирішення спору судом в повному обсязі сплатив суму заборгованості за Договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021, а тому є підстави вважати, що у цій справі відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною Договору оренди мети Договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував Орендодавець, укладаючи спірний Договір, тобто не вбачається істотного порушення умов Договору оренди.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для розірвання Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021, а, відтак, не вбачає і підстав для зобов`язання відповідача повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне також врахувати «принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди», який неодноразово застосований у судовій практиці Верховного Суду і відповідно до якого чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Матеріали даної справи містять беззаперечні докази щодо права власності відповідача на нерухоме майно розташоване на спірній земельній ділянці.

Про дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном (коштами) Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі ( який є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету (або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів);

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (чи є справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатується, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (пункт 106 рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства».

У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, Суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Що ж до тлумачення поняття «інтереси суспільства», то його необхідно розуміти широко (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах задоволення судом позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку буде суперечити принципу пропорційності легітимній меті втручання у право власності відповідача, оскільки обмежить його право вільно розпоряджатись своїм нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 та зобов`язання відповідача повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, у придатному для подальшого використання стані, шляхом складання акту приймання-передачі в задоволені позову відмовляється повністю. В частині стягнення з відповідача 132 210,07 грн. заборгованості з орендної плати провадження у справі підлягає закриттю.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідачем до матеріалів справи надано платіжну інструкцію № 113 від 01.08.2024, відповідно до якої відповідач повністю компенсував понесені позивачем витрати на сплату судового збору у справі № 908/407/24 в розмірі 9084,00 грн.

За таких обставин, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Провадження у справі № 908/407/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради, м. Запоріжжя 132 210,07 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021 закрити.

2. В задоволені позову Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», м. Запоріжжя в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди землі № 202104000100101 від 11.10.2021, укладеного між Запорізькою міською радою, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», (69096, м. Запоріжжя, вул. Розваги, буд. 27, кв. 81, ідентифікаційний код юридичної особи 43298006), та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКОВИЙ 2019», м. Запоріжжя повернути Запорізькій міській раді, м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 0,2431 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0150, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Парковий, 15, у придатному для подальшого використання стані, шляхом складання акту приймання-передачі відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 08» серпня 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.