Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/1469/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/1469/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (вул. Співдружності, 82-4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50084)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/1469/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" (ідентифікаційний код 36844492)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" на загальну суму 5 009 852, 24 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного Лободу Валерія Олексійовича. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 28.04.2020.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" на загальну суму 7 075 822,31 грн., з яких: 67 729, 00 грн. - вимоги першої черги, 6 485 454,70 грн. - вимоги четвертої черги, а 522 638, 61 грн. - вимоги шостої черги. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 7 075 822,31 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лободу В.О

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 затверджено звіт арбітражного керуючого Лободи В.О. про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі за період з 16.11.2020 по 30.11.2021 на загальну суму 220 500, 00 грн. Клопотання ліквідатора боржника про стягнення оплати послуг - залишити без задоволення. Достроково припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Лободи Валерія Олексійовича. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Марченко Яну Василівну.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО". Достроково припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича. Продовжено ліквідатору боржника арбітражному керуючому Вербицькому Олексію Вікторовичу строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 22.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 визнано ГУ ДПС у м. Києві кредитором боржника на суму 10.312, 49 грн. - вимоги третьої черги.

04.12.2023 ліквідатор боржника звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 8 260 790,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято до розгляду заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 8 260 790,38 грн. та призначено її до розгляду на 23.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 заяву Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації з грошовими вимогами до боржника призначено до розгляду на 23.01.2024.

Так, згідно розпорядження № 01.3-16/417/24 від 05.02.2024, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи № 910/1469/20 та заяв, зареєстрованих до картки додаткових матеріалів справи за вхідним № 01-20/9991/23, 01-20/10279/23, 01-27/837/23, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 .

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/1469/20 та заяви, зареєстровані до картки додаткових матеріалів справи за вхідним № 01-20/9991/23, 01-20/10279/23, 01-27/837/23, передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 справу № 910/1469/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" прийнято до свого провадження. Судове засідання призначено на 14.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторович про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута на шість місяців відмовлено. Ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражному керуючому Вербицькому Олексію Вікторовичу виконувати повноваження ліквідатора банкрута до прийняття судом рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 задоволено заяву Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації з грошовими вимогами до боржника на суму 1 186 377, 78 грн. Визнано кредиторські вимоги Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" на загальну суму 1 186 377, 78 грн, з яких: 5 368, 00 грн - вимоги першої черги, 23 155, 93 грн - вимоги четвертої черги, 1 157 853, 85 грн - вимоги шостої черги.

Разом з тим, суд відзначає, що оскільки ліквідатором банкрута було подано до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників або керівника боржника, тобто, на фізичних осіб, то судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" було здійснено запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ).

На запити суду отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації, зокрема, ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 .

Що стосується ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) то згідно отриманої відповіді № 446166 від 13.02.2024, 04.12.2019 остання знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_6 . Інші відомості відсутні.

Що стосується ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), то згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру № 446112 від 13.02.2024 та № 446153 від 13.02.2024 за вказаними параметрами осіб не знайдено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) із запитами щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) та зобов`язано протягом п`яти днів з моменту отримання запитів суду надати відповідну інформацію.

04.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві (вих. 15/11 від 27.02.2024), в якій зазначено, що для перевірки актуальної інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) необхідно звернутися до Пристоличної територіальної громади Бориспільського району в Київській області. В той час, ОСОБА_4 зареєстрованим по м. Києву та Київській області не значиться.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 суд звернутися до Пристоличної сільської ради (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Фестивальна, будинок 39) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ). Зобов`язано Пристоличну сільську раду (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Фестивальна, будинок 39) протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

11.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Пристоличної сільської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.12.2019 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.12.2019, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 по теперішній час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 призначено підготовче засідання на 30.05.2024.

01.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт ліквідатора про виконану роботу за квітень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкладено підготовче засідання на 27.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Судове засідання призначено на 25.07.2024.

У судовому засіданні 25.07.2024 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражний керуючий Вербицький Олексій Вікторович надав пояснення по суті поданої заяви та просив суд про її задоволення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 25.07.2024 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення ліквідатора, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/1469/20 визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лободу В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича.

У ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Вербицьким О.В. виявлено наступні обставини, які, на думку ліквідатора, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства засновників-керівників боржника, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - засновники, ОСОБА_1 - керівник з 03.01.2013 по 20.02.2014, ОСОБА_2 - керівник з 20.02.2014 по 11.04.2014, ОСОБА_3 - керівник з 11.04.2014 по 05.06.2015, ОСОБА_4 - керівник з 05.06.2015 по 06.10.2015.

Загальна сума визнаних судом усіх кредиторських вимог складає 8 260 790, 38 грн. ліквідатором було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута за період з 2015 року по 2020 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами якого вбачається, що:

- ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" з 2015 року виробничу діяльність боржника зупинено повністю;

- зменшення вартості активів за період з 2015 року відбулось за рахунок незаконних дій з боку посадових осіб банкрута;

- відсутність будь-яких активів за місцем реєстрації ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" та грошових коштів боржника на рахунках у відповідних фінансових установах;

- за період з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" мало від`ємне значення власного капіталу, господарська діяльність була збитковою, а боржник збільшив дебіторську заборгованість, тобто, ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" кредитував інших осіб;

- основними факторами, що призвели до банкрутства боржника є збиткова господарська діяльність, незабезпечення збереження (розтрата) майна підприємства його службовими особами;

- з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності;

- боржник всупереч вимогам законодавства не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та продовжував здійснювати протягом 2013-2015 років збиткову господарську діяльність та прирощувати позиковий капітал.

Таким чином, на переконання ліквідатора, показники фінансово-господарської діяльності ТОВ "Киів-Градобуд-БМП 1" свідчать про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану.

У свою чергу, із змісту реєстру вимог кредиторів ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" вбачається, що загальний розмір кредиторських вимог становить 8 260 790,38 грн., які виникли у період з 2013 року, що встановлено в ухвалі суду від 28.04.2020 та рішеннями господарського суду м. Києва від 13.10.2014 у справі № 910/17421/14, від 13.11.2014 у справі № 910/17422/14, від 01.11.2016 у справі № 910/16376/16, які набрали законної сили. Крім того, вказаними рішеннями суду стягнуто штрафні санкції.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів, які б підтверджували вчинення керівниками банкрута будь-яких дій спрямованих на погашення відповідної заборгованості до відкриття провадження у справі, або ж дій які б свідчили про недопущення неплатоспроможності боржника.

На переконання ліквідатора, викладені обставини свідчать про те, що в діях керівників, засновників банкрута (відповідачі) є вина, яка полягає у доведенні боржника до банкрутства, з огляду на прийняття нераціональних управлінських рішень щодо взяття боржником додаткових зобов`язань, які у період з 2013 по 2015 рік негативно впливали на господарську діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків, втрат і, як наслідок неможливість розрахуватись з кредиторами.

Таким чином, за доводами ліквідатора, вказані обставини свідчать про наявність вини у діях (бездіяльності) учасників боржника (відповідачі), які призвели до банкрутства ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" у період з 2013 по 2015 роки.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" було відкрито ухвалою суду від 03.03.2020, а отже, до керівників та засновників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" застосовується субсидіарна відповідальність у зв`язку з їх діями (бездіяльністю) в органі управління боржником (зборах засновників) упродовж з 2013 по 2015 року, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсного кредитора.

Ураховуючи те, що наявні у діях (бездіяльності) вини осіб, які у період з 2013 по 2020 року були учасниками ПП "Біотранспілет", то останні повинні бути притягнені до субсидіарної та солідарної відповідальності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої ліквідатором заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (наразі - КузПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КузПБ).

Частиною 1 ст. 2 КузПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КузПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КузПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КузПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою ст. 61 КузПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КузПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої ст. 61 КузПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КузПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами одноденками» тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення ч. 2 ст. 61 КузПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КузПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КузПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази

Ліквідатором на підтвердження обставин, викладених у заяві, долучено витяги з реєстру юридичних осіб станом на 26.02.2014,15.04.2014, 05.10.2015, копії судових рішень, банківську виписку по рух коштів на рахунках боржника, копії вимог до посадових осіб, копію відповіді ГУ статистики у Київській області.

Дослідивши вказані документи, а також обставини, викладені у поданій заяві, суд зазначає, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності колишніх керівників-засновників боржника зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1" виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних посадових осіб товариства.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1".

За відсутності зазначених доказів відсутня об`єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб`єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

З огляду на викладене вище у свої сукупності, суд дійшов висновку про відмову ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицькому О.В. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.08.2024

Суддя Сергій СТАСЮК