Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/1032/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2024Справа № 910/1032/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 803, ідентифікаційний код 42459310)

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111)

про стягнення 115 501, 06 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Опалюк С.В.

від відповідача: Норець Н.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - відповідач) про стягнення 115 501,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №3012/22 від 30.12.2022, в частині повноти та вчасності оплати за виконані відповідачем роботи з "поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції", у зв`язку з чим у відповідача утворився борг на загальну суму 115 501,06 грн, з яких: 108 536,09 грн - основна сума боргу, 2 007,92 грн - пеня, 2 791,54 грн - 3 % річних та 2 165,51 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

20.02.2024 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" надійшов відзив на позовну заяву (надісланий засобами поштового зв`язку 16.02.2024).

У відзиві відповідачем також заявлено клопотання про розгляд справи з проведенням судового засідання з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.03.2024.

25.02.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що доводи відповідача, які наведені у відзиві є безпідставними.

Протокольною ухвалою від 20.03.2024 відкладено судове засідання на 10.04.2024.

У судовому засіданні 10.04.2024 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва про проведення огляду від 05.03.2024 у справі № 752/4685/24.

Також представником відповідача подано для огляду суду оригінал Технічного звіту, копія якого міститься в матеріалах справи. Представник позивача надав пояснення щодо поданих додаткових доказів по справі та пояснення щодо виконаних робіт за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/1032/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.05.2024.

06.05.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання відповідача у якому останній зазначив, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.03.2024 у справі № 752/4685/24 (кримінальне провадження № 12024100 000000210 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4. ст.191 КК України щодо розтрати майна службовими особами ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та посадовими особами ТОВ "БК "Будконструкція", яке є позивачеві у справі № 910/1032/24 під час проведення ремонтних робіт у заглибленому складі (ГО), в період часу з 2022 по 2023, тобто під час дії військового стану в країні) призначено будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС. А, оскільки, станом на 03.05.2024, висновок експерта ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не отримано, у зв`язку з чим відповідача просить суд продовжити строк надання такого висновку експерта до суду.

Протокольною ухвалою від 08.05.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.05.2024.

15.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи.

15.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку та витребування доказів, у якому останній просив суд поновити строки для подання такого клопотання та витребувати у Головного управління Національної поліції у м. Києві копію висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні від 12.02.2024 року № 12024100000000210, відомості про яке були внесені до ЄРДР за ч. 4 статті 191 КК України.

21.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява при призначення експертизи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.05.2024, позивач підтримав подане клопотання про поновлення строку та витребування доказів та просив суд поновити строки для подання такого клопотання та витребувати у Головного управління Національної поліції у м. Києві копію висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні від 12.02.2024 року № 12024100000000210, відомості про яке були внесені до ЄРДР за ч. 4 статті 191 КК України.

Представник відповідача не заперечував щодо клопотання позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 відкладено підготовче засідання на 12.06.2024 та зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві надати суду належним чином засвідчену копію висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні від 12.02.2024 року № 12024100000000210 у строк до 07.06.2024.

Протокольною ухвалою від 12.06.2024 відкладено підготовче засідання до 24.07.2024.

12.06.2024 на електрону адресу суду від Головне управління Національної поліції у м. Києві надійшов лист щодо виконання ухвали суду та долучено копію висновку експерта від 29.04.2024 № СЕ-19/111-24/10065-БТ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024100000000210.

У судовому засіданні 24.07.2024 судом за результатами розгляду заяви відповідача про призначення експертизи, проголошено протокольну ухвалу про відмову у її задоволенні, оскільки відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами про необхідність проведення у даній справі будівельно-технічної експертизи, враховуючи наявність у справі висновку експерта від 29.04.2024 № СЕ-19/111-24/10065-БТ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024100000000210 та позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1032/24 та призначення її до судового розгляду по суті на 07.08.2024.

06.08.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та доказами понесення витрат на професійну правничу допомог.

06.08.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судовому засіданні 07.08.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідача, який проти вимог заперечували з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» (надалі - підрядник/позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - замовник/відповідач) був укладений договір підряду № 3012/22 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручив, а підрядник зобов`язувався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з «Поточного ремонту приміщення заглибленого складу (далі - об`єкт). Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» в обсязі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами або проектами (далі - роботи).

У п. 1.2. договору сторони погодили, що замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та сплатити виконані роботи у порядку та строки, передбачені цим договором.

Згідно з умовами п. 1.3. договору об`єктом згідно цього договору є приміщення, що розташоване за адресою: вул. Алматинська, 37, м. Київ.

У п. 1.4. Договору встановлено, що наявний кошторис є орієнтовним. Фактичні роботи та витратні матеріали будуть встановлені по ходу ремонтних робіт.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість робіт за цим договором становить 1 326 363,67 грн, у тому числі ПДВ - 221060,61 грн. У вартість робіт входить вартість матеріалів.

Розрахунок здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів та на наступних умовах: передоплати на матеріали 100%; передоплата на виконання робіт - 50 %; 50% - протягом 5 банківських днів від дати підписання замовником Актів виконаних робіт на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання передоплати на матеріали та на виконання робіт згідно п. 2.3. договору, а також після підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкту.

Оплата за цим договором проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Датою проведення оплати за договором є дата списання коштів з рахунку замовника (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 2.7. договору строк виконання робіт складає 3 місяці з дня початку робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору підрядник повідомляє у письмовій формі замовника про закінчення робіт та передає Акт приймання-передачі виконаних робіт. До акту додається вся документація згідно з вимогами державних будівельних норм і правил, і на вимогу замовника сертифікати та накладні на використані матеріали та інша документація.

За приписами п. 4.4. договору належним чином оформлені оригінали Актів виконаних робіт передаються замовнику у двох примірниках, після підписання та скріплення печаткою кожного їх примірника підрядником, із зазначенням в адресній частині реквізитів цього договору. Термін підписання Акту виконаних робіт - 5 (п`ять) робочих днів з дня його отримання від підрядника. При наявності заперечень або відмови від підписання відповідного Акту замовник зобов`язаний сповістити про це підрядника не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання відповідного Акту, з наданням письмових зауважень. У разі не підписання замовником Акту без надання заперечень, такий Акт вважається прийнятим замовником в день його складання, а зобов`язання підрядника, передбачені цим договором, виконані належним чином і в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. це договір діє до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

За доводами позивача, на виконання умов зазначеного договору, підрядник у погоджений договором строк приступив до виконання робіт та виконав роботи у передбачений п. 2.7. договору строк (3 місяці з дня їх початку), про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг № 01 від 13.03.2023, відповідно до якого підрядником виконані «роботи з поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції» на загальну суму 1 324 684 грн. 92 коп. разом з ПДВ.

Також, як вказує позивач, сторонами 13.03.2023 складений та підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року на суму 1 324 684,92 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі, в наслідок чого у відповідача утворилася заборгованість з оплати вартості виконаних робіт за договором в розмірі 108 536,09 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог зазначив, що відповідно до п. 3.1.5 договору, якість робіт та використаних матеріалів повинна відповідати нормам будівництва та стандартам ДСТУ, ТУ, ДБН.

За доводами відповідача, з метою перевірки виконання обсягів робіт, наказом Головного виконавчого директора № 3 від 04.01.2024 створено комісію з перевірки, за результатами службової перевірки було складено акт від 05.01.2024, яким встановлено про невиконання робіт на суму 170 000,00 грн та відхилення від будівельних норм та невідповідність виконаного обсягу робіт. У зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулося до Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення за вказаними фактами зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.02.2024 № 12024100000000210, в рамках якого буде проводитися судово-будівельна робота.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що укладений між відповідачем та відповідачем договір № 3012/22 від 30.12.2022 за своєю правовою природою є договорами підряду, а тому вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-2 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов зазначеного договору, підрядник у погоджений договором строк приступив до виконання робіт та виконав роботи у передбачений п. 2.7. договору строк (3 місяці з дня їх початку), про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг № 01 від 13.03.2023, відповідно до якого підрядником виконані «Роботи з поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції» на загальну суму 1 324 684 грн 92 коп. разом з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний Акт був підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.3. розрахунок здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів та на наступних умовах: передоплати на матеріали 100%; передоплата на виконання робіт - 50%; 50% - протягом 5 банківських днів від дати підписання Замовником Актів виконаних робіт на підставі наданих Підрядником рахунків та податкових накладних.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом також взято до уваги той факт, що у матеріалах справи наявні платіжні інструкції, відповідно до яких відповідачем оплачено частково роботи на загальну суму 1 216 148,83 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості виораних робіт послуг, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 108 536,09 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 007,92 грн - пені, 2 791,54 грн - 3 % річних та 2 165,51 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. договору сторонами узгоджено, що у разі порушення терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як встановлено судом, позивачем належним чином та у строки визначені умовами договору виконанні роботи, однак відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати за виконані роботи за договором не здійснено у повному обсязі у строки, визначені умовами договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу, яка є предметом спору у даній справі

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які розраховані на суму боргу, що є предметом розгляду у даній справі, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві, суд відзначає, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 Головне управління Національної поліції у м. Києві надано суду, що долучено до матеріалів справи копію висновку експерта від 29.04.2024 № СЕ-19/111-24/10065-БТ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024100000000210, відповідно до якого експерт дійшов висновку, що «Обсяги та вартість фактично виконаних робіт згідно договору підряду №3012/22 від 30.12.2022 по об`єкту «поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції, заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції заглибленого шару бетону, за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37» відповідають акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023, за умов наведених у дослідницькій частині висновку».

Також експертом встановлено, що підготовчі, супутні, приховані роботи документально підтверджені; роботи, обсяг яких фактично можливо перевірити оглядом та відповідними замірами, відповідають обсягам та вартості робіт в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 по об`єкту «Поточний ремонт приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» за адресою: вул. Алматинська, буд. 37 м. Київ.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ГПК України)

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024100000000210, складеного судовим експертом Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 2601/24 від 26.01.2024, (далі - Договір ), укладеним між адвокатським бюро «Опал» Сергія Опалюка» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» (далі - клієнт), за умовами п. 1.1. якого, бюро зобов`язується за дорученням клієнта надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити винагороду (гонорар) за надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, в порядку, визначеному цим Договором

Конкретний обсяг правничої допомоги, яку бюро зобов`язується надати клієнту, узгоджуються сторонами усно (на підставі виставлених бюро рахунків на оплату) або письмово у завданнях до цього Договору, які підписуються сторонами. У разі відсутності укладеного в письмовому вигляді завдання до Договору, робота, яка фактично виконана бюро, вважається погодженою із клієнтом в усному порядку. Клієнт не має права вимагати від бюро виконання роботи, яка не була погоджена письмово у завданні до Договору (п. 1.3. Договору).

У розділі 5 Договору сторонами визначено ціну та порядок здійснення розрахунків, зокрема:

Ціна даного Договору (розмір винагороди) визначається гонораром, розмір якого та умови оплати обумовлені сторонами в цьому розділі, в завданні до даного Договору та/або в рахунках на оплату наданих послуг, що виставлені бюро на ім`я клієнта (п. 5.2.);

Оплата гонорару та компенсація можливих витрат бюро у зв`язку із виконанням доручення Клієнта, здійснюється на умовах передоплати в день укладення Договору, якщо інші умови не передбачені в завданні до Договору. Витрати, які не були передбачені при укладенні Договору, компенсуються клієнтом на користь бюро на умовах передоплати після доведення до відома клієнта інформації про необхідність здійснення таких витрат (п. 5.3.);

За фактом надання послуг бюро направляє клієнту на узгодження і підписання Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт») в 2 (двох) примірниках. За відсутності заперечень проти складеного Акту, клієнт підписує Акт і один підписаний примірник Акту повертає бюро. Якщо протягом 7 (семи) днів з моменту отримання клієнтом складеного бюро Акту, бюро не отримає письмових мотивованих заперечень клієнта проти Акту, то відповідний Акт вважається прийнятим та підписаним клієнтом без заперечень, а юридичні послуги (правнича допомога) вважаються такими, що надані належним чином та прийняті клієнтом;

Всі платежі за цим Договором здійснюються клієнтом шляхом безготівкового банківського переказу на вказаний в цьому Договорі розрахунковий рахунок бюро або за допомогою внесення відповідних сум готівковими коштами, не пізніше 24-х годин з дати підписання цього Договору (п. 5.10).

Так, згідно із Завданням № 1 від 26.01.2024 до Договору клієнтом було доручено бюро надати правничу допомогу, яка полягає у поданні до суду позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» заборгованості за договором підряду від 30.12.2022 року № 3012/22. Вартість правничої допомоги, вказаної в пункті 1 Завдання № 1, складає 10 000 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2024, правнича допомога, вказана в Завданні № 1 до Договору надана в повному обсязі на загальну суму, вказану в Завданні № 1.

Відповідно до Завдання № 2 до Договору, бюро зобов`язувалось надати клієнту послуги з представництва інтересів останнього в судовому процесі з розгляду позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» заборгованості за договором підряду від 30.12.2022 року № 3012/22. Пунктом 2 Завдання № 2 до договору передбачено, що вартість участі бюро в одному судовому засіданні становить 2 500 грн.

Факт оплати правничої допомоги, вказаної в Завданні № 1 до Договору підтверджується платіжною інструкцією № 3508 від 07.02.2024 року на суму 10 000 грн.

Згідно із Завданням № 3 від 23.02.2024 до Договору клієнт доручив бюро підготувати та подати відповідь на відзив по справі № 910/1032/24. Вартість правничої допомоги становить 10 000 грн. 25.02.2024 сторонами підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого правнича допомога, обумовлена в Завданні № 3 до Договору була надана в повному обсязі. Факт оплати правничої допомоги, вказаної в Завданні № 3 до Договору підтверджується рахунком-фактурою № 2 від 25.02.2024 на суму 10 000 грн. та платіжною інструкцією від 13.03.2024 роу № 3629 на суму 10 000 грн.

На підставі рахунку-фактури №3 від 01.04.2024, позивачем сплачено на користь бюро вартість участі в судовому засіданні, яке відбувалось 20.03.2024, в розмірі 2 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2024 № 3727, а також Актом приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2024 року.

На підставі рахунку-фактури № 4 від 02.05.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2024, позивачем сплачено на користь бюро 2 500,00 грн за участь в судовому засіданні, яке мало місце 10.04.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 3832 від 06.05.2024.

На підставі рахунку-фактури № 5 від 31.05.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024, позивачем сплачено на користь бюро 5 000,00 грн за участь в судових засіданнях, які відбувались 08.05.2024 та22.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 3945 від 07.06.2024.

На підставі рахунку-фактури № 6 від 30.06.2024 та акту приймання- передачі наданих послуг від 30.06.2024, позивачем сплачено на користь бюро 6 500 грн, з яких 2 500,00 грн - оплата вартості участі в судовому засіданні, яке мало місце 12.06.2024 та 4 000,00 грн - оплата вартості підготовки та направлення в суд заперечень на клопотання про призначення експертизи по справі, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2024 № 3991.

На підставі рахунку-фактури № 7 від 31.07.2024 та Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.08.2024 позивачем сплачено на користь бюро 6 500 грн, з яких 5 000,00 грн - оплата вартості участі адвоката в двох судових засіданнях, які мали місце 24.07.2024 року та 07.08.2024, а також 1 500,00 грн - оплата вартості підготовки заяви про розподіл судових витрат.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка понесена позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, становить 46 000,00 грн.

Судом встановлено, що Опалюк Сергій Валерійович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю ДН №5482 від 24.04.2019 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 803, ідентифікаційний код 42459310) заборгованість за договором підряду № 3012/22 від 30 грудня 2022 року в розмірі 108 536 грн 09 коп., пеню в розмірі 2 007 грн 92 коп., 3% річних у розмірі 2791 грн 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 2165 грн 51 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.08.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин