Рішення

від 07.08.2024 по справі 911/3712/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2024Справа № 911/3712/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Спас"

про стягнення 7017,43 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд "Спас" про стягнення 5 393,25грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 286,28 грн. 3% річних, 1337,90 грн. інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не уклав договору про постачання теплової енергії у гарячій воді, однак споживав та не оплатив теплову енергію, що постачалась в орендоване ним приміщення за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 передано матеріали за позовом Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради до Благодійної організації "Благодійний фонд "Спас" про стягнення 7017,43 грн. за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 матеріали справи № 911/3712/23 передані на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01107, м. Київ, вул. Нагірна, 25-27.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Вишгородської міської ради від 06.08.2021 № 10/1 «Про безоплатне прийняття юридичної особи Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району», змінено назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» на «Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» (позивач).

Відповідно до п. 1.2 статуту, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради № 10/1 від 06.08.2021, Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа».

Згідно з п. 2.2.3. статуту основні напрямки діяльності КП «Вишгородтепломережа», в тому числі, є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, гарячої та холодної води населенню, підприємствам, установам та організаціям.

Відповідно до довідки від 28.08.2021 № 50 Фонду комунального майна Вишгородського району Вишгородської районної ради Київської області між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Спас" 11.08.2021 № 32/21-О був укладений договір оренди нерухомого майна у період з 11.08.2021 по 10.08.2023 щодо приміщення адміністративної будівлі за адресою: м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

У зв`язку з цим, позивач листом від 16.11.2021 № 2387/4 направляв відповідачу для підписання екземпляри договорів про надання послуг з централізованого опалення за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Натомість, відповідач примірник договору про надання послуг з централізованого опалення не підписав.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії на суму 5393,25 грн., що залишилися не оплаченими.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами надання послуг за спірний період, актами обстеження комерційного вузла обліку до будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, за листопад-грудень 2021 року, січень та квітень 2022 року.

Оскільки відповідач оплату послуг з постачання теплової енергії не здійснив, позивач звернувся 16.05.2023 до відповідача з претензією від 10.05.2023 № 1101/08, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 та у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (надалі - Правила).

Згідно з п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Рішеннями виконавчого комітету Вишгородської районної ради Київської області від 28.09.2021 № 445, від 29.11.2021 № 536 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ та інших споживачів комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» встановлено відповідні тарифи.

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області № 536 від 29.11.2021 року «Про встановленню КП «Вишгородтепломережа» ВМР тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення».

Відповідно до актів надання послуг із листопада 2021 року по квітень 2022 року та актів обстеження комерційного вузла обліку до будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, відповідач, як орендар приміщення в зазначеній адміністративній будівлі, у період із листопада 2021 року по квітень 2022 року спожив теплову енергію на суму 5393,25 грн.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач своєчасно та в повному обсязі здійснював оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Також у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту отримання та обсягів поставленої теплової енергії.

Суд зауважує, що відсутність договору за наявності фактичного споживання послуг не звільняє від обов`язку щодо оплати наданих послуг.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 5393,25 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню нараховані за період з 21.12.2021 по 05.12.2023 три проценти річних у сумі 286,28 грн., 1337,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Спас" (01107, м. Київ, вул. Нагірна, 25-27; ідентифікаційний код 35209461) на користь Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В; ідентифікаційний код 13713569) 5393 (п`ять тисяч триста дев`яносто три) грн. 25 коп. боргу, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 28 коп. трьох процентів річних, 1337 (одну тисячу триста тридцять сім) грн. 90 коп., а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова