Ухвала

від 07.08.2024 по справі 911/954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" серпня 2024 р. м. Київ Справа №911/954/24

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м.Київ, б-р, Л.Українки, 27/2)

в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196 м.Київ, пл.Л.Українки, 1)

до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 27/28)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А)

про витребування земельної ділянки

Суддя: Третьякова О.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи:

У квітні 2024 Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі позивач) до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» (далі відповідач) про витребування земельної ділянки площею 2,5379 га з кадастровим номером 3223187700:04:028:0078.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог земельного та лісового законодавства набуттям відповідачем у власність вказаної земельної ділянки, яка, як стверджує прокурор в позовній заяві, накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк прокурор надіслав до Господарського суду Київської області лист від 02.05.2024 №15/1-425вих24 з уточненнями позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2024 позовну заяву прийнято та розгляду та відкрито провадження у справі №911/954/24, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», підготовче засідання призначено на 30.05.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

27.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, заперечивши підстави позову та одночасно заявивши про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось; 27.06.2024 відповідач подав заяву про відкладення підготовчого засідання; у підготовчому засіданні 25.07.2024 прокурор просив надати додатковий час для подання доказів; протокольною ухвалою 25.07.2024 підготовче засідання відкладено на 05.09.2024.

05.08.2024 до Господарського суду Київської області від Заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову від 23.07.2024 №15/1-493вих24, у якій прокурор просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку площею 2,5379 га з кадастровим номером 3223187700:04:028:0078, надалі заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те що: 1) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:028:0078 належить до земель державної власності лісогосподарського призначення і не могла набуватись у власність відповідачем відповідно до законодавства, яке регулює правовий режим земель лісогосподарського призначення; 2) спірна земельна ділянка на момент розгляду справи зареєстрована за відповідачем, який може змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання або відчужити спірну земельну ділянку, що утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову від 23.07.2024 №15/1-493вих24, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Суд зазначає, що доводи прокурора у заяві про забезпечення позову про приналежність спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення стосуються розгляду спору по суті, тобто підлягають дослідженню при вирішенні справи по суті, а тому суд при розгляді заяви про забезпечення позову не може надавати оцінку вказаним доводам, погоджуватись з ними або відхиляти їх.

Розгляд справи по суті розуміє під собою безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення. У свою чергу забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

В такому випадку надання судом при розгляді заяви про забезпечення позову оцінки доводам учасника справи, які стосуються суті спору, суперечило би меті інституту забезпечення позову, яка передбачена статтею 136 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи прокурора у заяві про забезпечення позову про приналежність спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення та неможливість відповідача апріорі бути власником спірної земельної ділянки не відносяться до підстав, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову.

Щодо доводів прокурора про те, що спірна земельна ділянка на момент розгляду справи зареєстрована за відповідачем, який може змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання або відчужити спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Так, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) зауважила, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову (глава 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України). У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор з даним позовом звернувся до суду в квітні 2024, посилаючись на те, що на момент подання позову відповідач є титульним володільцем спірної земельної ділянки. При зверненні з даним позовом до суду прокурор не посилався на цю обставину як на підставу для забезпечення позову, заяву про забезпечення позову не подавав, незважаючи на той факт, що станом на момент подання позову відповідач був титульним володільцем спірної земельної ділянки.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову в серпні 2024, тобто через 3 місяці після подання позову, прокурор в заяві про забезпечення позову також посилається на обставину того, що відповідач є титульним володільцем спірної земельної ділянки, що, на думку прокурора, є тепер підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому заява про забезпечення позову не містить обґрунтування того, які зміни відбулись після подання позову (квітень 2024) чи які нові обставини стали відомі прокурору, які б вказували на те, що виникла реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи те, що як станом на момент подання позову (квітень 2024), так і станом на момент подання заяви про забезпечення позову (серпень 2024) відповідач, як зазначає прокурор, є титульним власником спірної земельної ділянки.

Посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №756/7833/19, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та від 03.03.2023 у справі №905/448/22, не є релевантним в такому випадку для справи №911/954/24 за обставин, коли між поданням позову та поданням заяви про забезпечення позову минув достатній час, протягом якого відповідач як титульний володілець спірної земельної ділянки мав реальну можливість розпорядитись спірною земельною ділянкою та її не реалізував. Наведене вказує на відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, а іншого обґрунтування та доказів прокурором в заяві про забезпечення позову не наведено.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що одна частина доводів заяви про забезпечення позову стосується розгляду спору, підлягає дослідженню при вирішенні справи по суті та не відноситься до підстав, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позов, а інша частина доводів заяви про забезпечення позову, враховуючи обставини подання позову та заяви про забезпечення позову у цій справі, не вказує на наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 23.07.2024 №15/1-493вих24.

Керуючись ст.136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову від 23.07.2024 №15/1-493вих24 (вх.№76/24 від 05.08.2024).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Третьякова