Рішення
від 08.08.2024 по справі 911/1408/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1408/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 67 895,71 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 67 895,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 62 546,04 грн основного боргу, 1 643,43 грн інфляційних втрат, 2 642,11 грн пені, 1 064,13 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1408/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2024 була доставлена в електронний кабінет Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 04.06.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, в силу положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

18.06.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявлені ТОВ «Союз-Світло» позовні вимоги визнає частково, а саме: - укладення договору № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 про закупівлю, укладеного за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (закупівля світильників та освітлювальної арматури - код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-31520000-7); - укладення договору № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 про закупівлю, укладеного за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (закупівля світильників та освітлювальної арматури - код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-31520000-7); - наявність заборгованості ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перед ТОВ «Союз-Світло» в загальній сумі 62 546,04 грн за поставлений відповідно до зазначених вище договорів товар. Водночас відповідач у відзиві на позовну зазначив, оскільки пунктом 8.2 вказаних договорів не визначено певний термін (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) нарахування штрафних санкцій, то, на думку відповідача, у даному випадку мають бути застосовані положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Щодо здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій та пені відповідач зазначив, що позивач, здійснюючи розрахунок штрафних санкцій та пені, не врахував пункти 4.2.1, 8.2 договорів поставки та приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Як зазначив відповідач, згідно видаткових накладних № 1006-0028 від 06.10.2023 та № 1006-0027 від 06.10.2023 поставка товару за договорами відбулася 06.10.2023. Оскільки, згідно пояснень відповідача, термін оплати поставленого товару відповідно до п. 4.2.1 договорів - 05.11.2023, є вихідним днем, у зв`язку із цим, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем здійснення ДП «МА «Бориспіль» оплати за поставлений відповідно до договорів № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 товар є 06.11.2023 включно. Враховуючи наведене та умови пункту 8.2 договорів, на думку відповідача, позивач мав би здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені починаючи з 22.11.2023. Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на приписи ч. 2 ст. 233 ГК України щодо можливості суду, з урахуванням інтересів сторін, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкції. Відповідач наголосив на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів понесення позивачем реальних збитків, пов`язаних з простроченням оплати відповідача, та посилався на збитковість діяльності ДП МА «Бориспіль». У зв`язку із зазначеним, на думку відповідача, стягнення штрафних за прострочення виконання зобов`язань за договорами № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 є надмірним заходом фінансового впливу, що не відповідає фактичним обставинам виникнення прострочення і ступеню вини ДП «МА «Бориспіль» у такому прострочені. З урахуванням вказаного, відповідач просив зменшити на 90% розмір нарахованих штрафних санкцій за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та договором № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023.

Враховуючи те, що відзив Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на позовну заяву поданий до суду із дотриманням процесуальних строків, встановлених ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2024, суд прийняв відзив відповідача разом з доданими до нього доказами до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

18.06.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому відповідач просив суд прийняти, долучити та врахувати при ухваленні судового рішення по справі № 911/1408/24 докази сплати ДП МА «Бориспіль» суми заборгованості в розмірі 62 546,04 грн за договорами про закупівлю № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 року та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023.

24.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазначив, що не існує законних підстав для зменшення штрафних санкцій в частині сплати інфляційного збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Також позивач наголосив на безпідставності посилань відповідача на норми статті 232 ГК України, оскільки умови нарахування пені чітко визначені умовами договору. На переконання позивача, жодні аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Позивач також у відповіді на відзив повідомив суд, що відповідач 17.06.2024 (після відкриття провадження у справі) сплатив на користь позивача суму боргу в розмірі 62 546,04 грн, у зв`язку із чим позивач, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, зменшив позовні вимоги до 5 349,76 грн та просив суд стягнути з відповідача 2 642,11 грн пені, 1 643,43 грн інфляційних втрат та 1 064,13 грн 3% річних. Сплачений судовий збір позивач просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2024 у справі № 911/1408/24 прийнято відзив Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на позову заяву вх. № суду 6553/24 від 18.06.2024 з додатками та відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» № 19 від 19.06.2024 (вх. № суду 7150/24 від 24.06.2024) з додатками до розгляду. Прийнято зменшення позовних вимог позивача.

28.06.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявленої до стягнення суми 15 000,00 грн витрат на правову допомогу, а також задовольнити клопотання відповідача та зменшити на 90% розмір нарахованих штрафних санкцій за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та договором № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023.

02.07.2024 до суду від позивача надійшла заява № 20 від 01.07.2024 (вх. № суду 7417/24 від 02.07.2024) про розподіл судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.

05.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву ТОВ «Союз-Світло» від 01.07.2024 про розподіл судових витрат у справі № 911/1408/24.

08.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд», а також на адресу суду від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача про розподіл судових витрат, які є аналогічними за змістом.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Протягом вересня 2023 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» (далі - постачальник, позивач) було укладено два договори про закупівлю, укладені за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а саме:

05.09.2023 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» (постачальник) укладено договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.8-00065 (далі - договір-1), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, найменування якого вказано в п. 1.2 договору, відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № 1 до договору (специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації .

Відповідно до пп. 1.2-1.4 договору-1, найменування товару: світильники, далі також - товар. Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015 - 31520000-7 - світильники та освітлювальна арматура. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль».

За змістом п. 3.1-3.3 договору-1, сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 32 281,20 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 6 456,24 грн, разом ціна цього договору становить 38 737,44 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Одночасно з укладенням договору-1 між сторонами підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією договору, якою сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та суму товару без ПДВ.

Відповідно до специфікації до договору-1, за договором поставляється товар - світлодіодний світильник - вказівник «вихід» HELIOS HWM 3W LED 330 lm STANDARD IP65 3h battery SA opal cover авар. світильник A WEX, в кількості 14 шт, ціна за одиницю 2 305,80 грн без ПДВ, сума без ПДВ - 32 281,20 грн. Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 38 737,44 грн з ПДВ. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток без зауважень (копія наявна в матеріалах справи).

08.09.2023 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» (постачальник) укладено договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.2-00043 (далі - договір-2), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, найменування якого вказано в п. 1.2 договору, відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № 1 до договору (специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації .

Відповідно до пп. 1.2-1.4 договору-2, найменування товару: світильники та освітлювальна арматура, далі також - товар. Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015 - 31520000-7 - світильники та освітлювальна арматура. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль».

За змістом п. 3.1-3.3 договору-2, сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 19 840,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 968,10 грн, разом ціна цього договору становить 23 808,60 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Одночасно з укладенням договору-2 між сторонами підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією договору, якою сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та суму товару без ПДВ.

Відповідно до специфікації до договору-2, за договором поставляється товар наступний товар: 1. світильник світлодіодний В36-3340-ВР4 VTN, в кількості 30 шт, ціна за одиницю товару складає 534,35 грн, сума без ПДВ складає 16 030,50 грн; 2. рамка для монтажу світильника VTN А36 (300х600), в кількості 30 шт, ціна за одиницю товару складає 127,00 грн, сума без ПДВ складає 3 810,00 грн. Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 23 808,60 грн з ПДВ. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток без зауважень (копія наявна в матеріалах справи).

Решта умов договору № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та договору № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 є ідентичними.

Пунктами 4.1-4.2 договору-1 та договору-2 сторонами узгоджено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

Розрахунки проводяться шляхом: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

У пунктах 5.1-5.2 договорів визначено, що строк поставки товару: 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар. Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Порядок поставки товару: товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору (підп. 5.3.1 договорів).

За змістом підп. 5.3.2 договору-1 та договору-2, письмова заявка направляється Замовником одним з наступних способів: у вигляді сканованого документу (формат PDF (Portable Document Format) або електронного документу із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису: 1) на електронну адресу постачальника: mira@svet.com.ua; 2) або за допомогою програмного продукту «M.E.Doc»; 3) або за допомогою системи електронного документообігу «Аскод»; або у паперовому вигляді: 1) засобами поштового зв`язку шляхом направлення цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: Україна, 03110, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 5/1. 2) або шляхом отримання письмової заявки постачальником особисто.

Відповідно до підп. 5.3.6 договору-1 та договору-2, передача-приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.2 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар.

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (підп. 5.3.8 договорів).

Пунктами 5.3.11 договорів передбачено, разом з товаром постачальник надає замовнику наступні документи: - видаткову накладну на поставлений товар, в якій вказується найменування, одиниця виміру, кількість товару, марка або модель, або інші параметри для ідентифікації товару (оригінал); - товарно-транспортну накладну на товар (оригінал); - документ, що підтверджує якість та/або походження товару (паспорт або інструкцію, або формуляр, або сертифікат якості/відповідності, або інший документ про якість товару, або гарантійний лист/талон від постачальника/виробника товару, або штрих-код або пакування товару) (копія або оригінал).

Згідно з п. 7.1 договорів, замовний зобов`язаний, зокрема: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар; - прийняти товар згідно з умовами договору.

Згідно з п. 7.1 договорів, постачальник зобов`язаний, зокрема: - забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором; - забезпечити поставку товару відповідної якості, що встановлена розділом 2 договору; - оформляти належним чином документи, передбачені пп. 5.3.11,7.3.11, 15.6 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав зобов`язання за договорами та поставив 06.10.2023 на адресу відповідача товар відповідно до умов зазначених вище договорів, специфікації та відповідних замовлень товар на загальну суму 62 546,04 грн, а саме:

- за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 38 737,44 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1006-0028 від 06.10.2023 на суму 38 737,44 грн та товарно-транспортною накладною № Р1006-00 від 06.10.2023;

- за договором № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 23 808,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1006-0027 від 06.10.2023 на суму 23 808,60 грн товарно-транспортною накладною № Р1006-00 від 06.10.2023.

Суд встановив, що зазначені вище видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтиском печатки позивача без будь-яких зауважень та заперечень.

Повноваження особи, яка підписала зазначені вище накладні підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреністю № 149 від 06.10.2023 та довіреністю № 148 від 06.10.2023 на отримання від ТОВ «Союз-Світло» товарно-матеріальних цінностей за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023. Станом на дату підписання накладних вказані довіреності були чинні.

Проте, як зазначає позивач, відповідач зобов`язання за договорами не виконав належним чином та не оплатив у строк, визначений п. 4.2.1 договорів, поставлений товар на загальну суму 62 546,08 грн.

За ствердженням позивача, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за наведеними вище договорами складала 62 546,04 грн, з яких: за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 в сумі 38 737,44 грн та за договором № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 в сумі 23 808, 60 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами, 29.11.2023 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 46 від 29.11.2023 за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 в сумі 38 737,44 грн та за договором № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 в сумі 23 808, 60 грн (копія вимоги наявна в матеріалах справи).

У відповідь на вказану вище вимогу, відповідач направив позивачу лист № 37-22-7 від 11.01.2024 про оплату за поставлений товар. У вказаному листі відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договорами в сумі 62 546,04 грн, проте посилався на те, що неможливість своєчасного погашення заборгованості обумовлена впливом воєнного стану та фінансовим положенням відповідача. У зв`язку із цим, відповідач просив погодити погашення заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору рівними частинами протягом січня 2024 - березня 2024 року та звільнити відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання в частині оплати.

06.04.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію № 7 від 01.04.2024 на суму 65 234,11 грн, у якій позивач вимагав відповідача сплатити протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії загальну суму заборгованості у розмірі 65 234,11 грн, з якої 62 546,04 грн основного боргу, 1 193,44 грн пені за договором-1, 471,21 грн 3% річних, 733,81 грн пені за договором-2 та 289,61 грн інфляційних втрат.

Разом з претензією позивач направив відповідачу розрахунки пені та розрахунки 3% річних за договорами. На підтвердження направлення вказаної претензії з додатками позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, поштову накладну та фіскальних чек за № 0303714915633. Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», відправлення за № 0303714915633 було вручено відповідачу за довіреністю 11.04.2024.

Відповідач стверджує, що у відповідь на вимогу позивача щодо оплати заборгованості направив позивачу відповідь на претензію № 35-22-134 від 04.05.2024, якою визнав заборгованість за договорами та просив погодити погашення заборгованості згідно викладеного у відповіді графіку (копія претензії долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Позивач заперечує отримання від відповідача відповіді на претензію № 7 від 01.04.2024.

Належних доказів направлення вказаної відповіді на претензію (опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, зі змісту яких суд би міг встановити направлення відповіді на претензію позивачу) відповідач до суду не надав.

Суд встановив, що після відкриття провадження у справі № 911/1408/24 відповідач здійснив оплату поставленого товару за договорами на загальну суму 62 546,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцію № 890 від 17.06.2024 на суму 23 808,60 грн із призначенням платежу: «Дог.№35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023. Світильник світлодіодний В36-3340-ВР4 VTN, Рамка для монтажу світильника VTN А36 (300х600), ВН № 1006-0027 від 06.10.2023 в т.ч. ПДВ 3968,10 грн. ВТ» та платіжною інструкцією № 872 від 17.06.2024 на суму 38 737,44 грн із призначення платежу: «Дог.№35.1-14/3.2-00065 від 05.09.2023 Світлодіодний світильник-вказівник «Вихід» HELIOS HWM 3W LED 330 lm STANDARD IP65 3h battery SA opal cover авар. світильник A WEX, ВН № 1006-0028 від 06.10.2023 в т.ч. ПДВ 6 456,24 грн.ВТ».

Враховуючи сплату відповідачем грошових коштів за поставлений товар в повному обсязі, позивач просить суд (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з відповідача за прострочення строків оплати поставленого товару 2 642,11 грн пені, 1 643,43 грн інфляційних втрат та 1 064,13 грн 3% річних.

Відповідно до п. 12.1 договору-1, договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 30.04.2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Відповідно до п. 12.1 договору-2, договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31.03.2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами правочини є договорам поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено у пунктах 5.1-5.2 договорів, строк поставки товару: 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар. Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Судом було встановлено, що позивач, на виконання договорів та специфікацій до них, поставив 06.10.2023 на користь відповідача товар на загальну суму 62 546,08 грн, а саме:

Зазначені вище видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтиском печатки позивача без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заявки замовника на поставку продукції за договорами, проте заперечень відповідача щодо належного виконання позивачем умов договорів та поставки товару за вказаними вище видатковими накладними матеріали справи не містять.

Отже суд встановив, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено раніше та узгоджено сторонами в пункті 4.2 договору-1 та договору-2, що розрахунки проводяться наступним шляхом: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Згідно зі ст. 251 ГК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи умови п. 4.2 договорів поставки, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару протягом 30 днів після підписання сторонами видаткових накладних поставлений товару.

При цьому, визначаючи кінцевий строк оплати поставленого товару, необхідно враховувати приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 4.2 договорів та фактичної дати поставки товару, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 1006-0028 від 06.10.2023 та видатковою накладною № 1006-0027 від 06.10.2023 на суму 23 808,60 грн є таким, що настав 06.11.2023 (з урахуванням того, що 30-й календарних день оплати - 05.11.2023, припадає на вихідний день - неділю).

Проте судом встановлено, що відповідач зобов`язання за договорами в частині повної та своєчасної оплати виконав неналежним чином та оплатив поставлений товар на загальну суму 62 546,08 грн лише після відкриття провадження у справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцію № 890 від 17.06.2024 на суму 23 808,60 грн із призначенням платежу: «Дог.№35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023. Світильник світлодіодний В36-3340-ВР4 VTN, Рамка для монтажу світильника VTN А36 (300х600), ВН № 1006-0027 від 06.10.2023 в т.ч. ПДВ 3968,10 грн. ВТ» та платіжною інструкцією № 872 від 17.06.2024 на суму 38 737,44 грн із призначення платежу: «Дог.№35.1-14/3.2-00065 від 05.09.2023 Світлодіодний світильник-вказівник «Вихід» HELIOS HWM 3W LED 330 lm STANDARD IP65 3h battery SA opal cover авар. світильник A WEX, ВН № 1006-0028 від 06.10.2023 в т.ч. ПДВ 6 456,24 грн.ВТ».

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем по поставлений за договорами товар.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач розрахувався в повному обсязі поставлений позивачем товар лише після відкриття провадження у справі, тобто із порушенням строків оплати товару відповідно до п. 4.2 договорів, відповідач є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи сплату відповідачем грошових коштів за поставлений товар із порушенням строків, встановлених п. 4.2 договорів, позивач просить суд (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з відповідача за прострочення строків оплати поставленого товару 2 642,11 грн пені, 1 643,43 грн інфляційних втрат та 1 064,13 грн 3% річних.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору-1 та договору-2, за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 8.2 договорів, просить стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 2 642,11 грн, а саме:

- за прострочення строків оплати поставленого товару за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 розмір пені складає 1 636,51 грн, розрахований на суму основного боргу в сумі 38 737,44 грн за загальний період прострочення з 06.11.2023 до 31.05.2024;

- за прострочення строків оплати поставленого товару за договором 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 розмір пені складає 1 005,81 грн, розрахований на суму основного боргу в сумі 23 808,60 грн за загальний період прострочення з 06.11.2023 до 31.05.2024.

Оскільки відповідач допустив порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору, понад 15 календарних днів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 8.2 договорів.

Суд розглянув твердження відповідача стосовного того, що позивач, враховуючи п. 8.2 договорів, мав би здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені починаючи з 22.11.2023 (тобто після слину 15 денного терміну від дня поставки), оскільки умовами п. 8.2 договорів передбачено, що пеня не застосовується до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно, та зазначає наступне.

Судом встановлено, що пунктом 8.2 договорів передбачено умову, за якої до замовника взагалі не застосовуються відповідальність у вигляді пені за порушення ним строків оплати поставленого товару і таке прострочення не повинно перевищувати 15 календарних днів.

Проте, здійснивши аналіз п. 8.2 договорів, суд не вбачає умови, за якої, у разі порушення строків сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договорів, понад 15 календарних днів, постачальник має право здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені починаючи з наступного дня від дати сплину 15 денного прострочення.

Водночас суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунків невірно визначено період прострочення зобов`язання.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як було встановлено судом раніше, враховуючи умови п. 4.2 договорів та фактичної дати поставки товару, строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 1006-0028 від 06.10.2023 та видатковою накладною № 1006-0027 від 06.10.2023 на суму 23 808,60 грн є таким, що настав 06.11.2023 (з урахуванням того, що 30-й календарних день оплати - 05.11.2023, припадає на вихідний день - неділю). Отже відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару у строк до 06.11.2023 включно.

З огляду на зазначене, прострочення зобов`язання з оплати поставленого товару почалось 07.11.2023.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення строків оплати поставленого товару із перевищенням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Наразі, дослідивши пункт 8.2 укладених між сторонами договорів, судом не встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, відмінний від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки не містить конкретної дати або події, з якою пов`язується припинення нарахування пені.

Враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення по оплаті товару (07.11.2023), обмеживши нарахування пені шестимісячним строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України (тобто судом здійснено нарахування пені за період з дати виникнення прострочення по оплаті товару до 07.05.2024), господарський суд встановив, що сума пені за наслідком підрахунку складає більшу суму, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягненні пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 2 642,11 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення строків оплати поставленого товару 1 064,13 грн 3% річних, з яких:

- за прострочення строків оплати поставленого товару за договором № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 розмір 3% річних складає 659,09 грн, розрахований на суму основного боргу в сумі 38 737,44 грн за загальний період прострочення з 06.11.2023 до 31.05.2024;

- за прострочення строків оплати поставленого товару за договором 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 розмір 3% річних складає 405,07 грн, розрахований на суму основного боргу в сумі 23 808,60 грн за загальний період прострочення з 06.11.2023 до 31.05.2024.

Крім того позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення строків оплати поставленого товару 1 643,43 грн інфляційних втрат, розрахований на суму основного боргу в сумі 62 546,04 грн за загальний період прострочення з 06.11.2023 до 31.05.2024.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення по оплаті товару (07.11.2023), в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договорів, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1 062,00 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 643,43 грн,

Щодо клопотання відповідача про зменшення на 90% нарахованих штрафних санкцій за договорами, суд встановив та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд враховує, що внаслідок введення на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану та через закриття повітряного простору над Україною для цивільної авіації, відповідач був вимушений припинити свою діяльності, пов`язану з обслуговуванням повітряних суден, екіпажів, пасажирів.

Разом з цим судом враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є: допоміжне обслуговування авіаційного транспорту (основний) (код КВЕД 52.23); забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00); постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10); діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (код КВЕД 55.10); складське господарство (код КВЕД 52.10); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.26); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.25); надання послуг перукарнями та салонами краси (код КВЕД 96.02); інші види освіти, н.в.і.у. (код КВЕД 85.59); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.17).

Отже, з наведеної інформації вбачається, що відповідач, у разі припинення своєї діяльності, пов`язаної з обслуговуванням повітряних суден, екіпажів, пасажирів, не позбавлений можливості отримувати прибуток внаслідок здійснення іншої діяльності Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідачем не надано суду доказів того, що обставина введення на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, унеможливили отримання Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» будь-якого прибутку.

Крім того суд наголошує на тому, що договори про закупівлю, укладені за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 були укладені між позивачем та відповідачем у вересні 2023, тобто договори укладені між сторонами під час дії на території України правового режиму воєнного стану, про що відповідач був обізнаний.

Долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву фінансова звітність Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не доводить суду обставину того, що відповідач був позбавлений можливості належно виконати зобов`язання за спірними договорами.

Суд наголошує на тому, що відповідач виконав зобов`язання за договорами № 35.1-14/3.8-00065 від 05.09.2023 та № 35.1-14/3.2-00043 від 08.09.2023 в частині оплати поставленого товару лише після звернення позивачем до суду із даним позовом.

Суд також враховує, що загальна сума заборгованості за договорам склала 62 546,04 грн, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 2 642,11 грн в розмірі 50% облікової ставки НБУ. Тобто заявлений позивачем до стягнення розмір пені визначено відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та складає менше 5% від суми основного зобов`язання, що свідчить про не значний розмір заявленої до стягнення пені.

Одним з завдань застосування санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені (в даному випадку на 90 %) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також наголошує на тому, що військова агресія Російської Федерації проти України є об`єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу по справі, так і позивачу.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій за договорами на 90%.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами за наслідками розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, враховуючи приписи частин 1, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн покладаються на відповідача в повному обсязі, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Стосовно посилань відповідача у запереченнях на заяву ТОВ «Союз-Світло» від 01.07.2024 про розподіл судових витрат у справі, що у зв`язку із сплатою відповідачем позивачу заявленої до стягнення у даній справі суми основного боргу, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, стягненню з ДП МА «Бориспіль» підлягає лише частина суми судового збору, яка буде визначена виходячи з прийнятого судом рішення по справі, решта суми судового збору підлягає поверненню ТОВ «Союз-Світло» з державного бюджету на підставі поданої ним заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так 24.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій повідомив суд, що відповідач 17.06.2024 (після відкриття провадження у справі) сплатив на користь позивача суму боргу в розмірі 62 546,04 грн, у зв`язку із чим позивач, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, зменшив позовні вимоги до 5 349,76 грн та просив суд стягнути з відповідача 2 642,11 грн пені, 1 643,43 грн інфляційних втрат та 1 064,13 грн 3% річних. Сплачений судовий збір позивач просив суд стягнути з відповідача.

Наведене свідчить про те, що позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 46 ГПК України, та зменшив заявлені до стягнення позовні вимоги, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2024 у справі № 911/1408/24 судом, серед іншого. прийнято зменшення позовних вимог позивача та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого зменшення.

Отже, загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем та прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, становить 5 349,67 грн. При цьому сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку з їх зменшенням становить - 3 028,00 грн, тобто мінімальну ставку, визначену Законом України «Про судовий збір», яку позивачем було сплачено при зверненні до суду із даним позовом, у зв`язку із чим судовий збір не підлягає поверненню позивачу внаслідок зменшення позовних вимог.

Оскільки судом прийнято зменшення позовних вимог позивача та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого зменшення, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу не підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, як помилково стверджує відповідач, у зв`язку із чим вказані твердження відповідача не приймаються судом до уваги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору позивачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого позивач планував понести витрати у розмірі 15 000,00 грн на послуги адвоката.

Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн позивачем до заяви про розподіл судових витрат № 20 від 01.07.2024 (вх. № суду 7417/24 від 02.07.2024) надано копії:

- договір про надання правничої допомоги № 27/09/2023 від 27.09.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» та адвокатом Піщанським Олексієм Вячеславовичем;

- додаткова угода № 1 від 29.05.2024 до договору про надання правничої допомоги № 27/09/2023 від 27.09.2023;

- акт приймання-передачі послуг № б/н від 20.06.2024 на суму 15 000,00 грн;

- рахунок-фактура № 1 від 20.06.2024 на суму 15 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 1787 від 27.06.2024 на суму 15 000,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1623330 від 31.05.2024, виданий на ім`я адвоката Піщанського Олексія Вячеславовича на представлення інтересів ТОВ «Союз-Світло» в Господарському суді Київської області;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2639/10 від 22.06.2004.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору позивачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого позивач планував понести витрати у розмірі 20 000,00 грн на послуги адвоката.

Слід зазначити, що ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених

Згідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний розподілити судові витрати за наслідками розгляду господарського спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

05.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на заяву ТОВ «Союз-Світло» від 01.07.2024 про розподіл судових витрат у справі, в якому відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. На переконання відповідача, заявлений ТОВ «Союз-Світло» розмір судових витрат не відповідає критерію реальності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів; обсяг доказів у справі є невеликим, що не вимагає проведення значного об`єму юридичної і технічної роботи; у спорах такого характеру судова практика є сталою; спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; для кваліфікованого адвоката даний спір є спором незначної складності. Додатково відповідач просив врахувати фінансовий стан ДП МА «Бориспіль», яке через запровадження коронавірусних заходів та через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, зазнало і продовжує зазнавати суттєвих фінансових втрат. З урахуванням вказаного, відповідач просить суд відмовити ТОВ «Союз-Світло» у задоволені заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу у справі № 911/1408/24 в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Крім того суд погоджується із твердженнями відповідача, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру судова, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час.

Варто також зазначити, що дана справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, а наявний в матеріалах справи розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує значного часу для кваліфікованого юриста.

З урахування вищенаведеного, суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, розумним, дійсно необхідним, неминучим та пропорційним предмету спору.

За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/1408/24, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, господарський суд вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача в сумі 7 500,00 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300; код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло» (місцезнаходження: вул. Максима Кривоноса, буд. 5/1, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 33104255) 2 642,11 грн пені, 1 062,00 грн 3% річних, 1 643,43 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	08.08.2024
Оприлюднено	09.08.2024
Номер документу	120886842
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —911/1408/24

Рішення від 08.08.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 04.06.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.08.2024 по справі 911/1408/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1408/24

Рішення від 08.08.2024

Ухвала від 04.06.2024

Рішення
від 08.08.2024 по справі 911/1408/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ