Рішення

від 08.08.2024 по справі 911/989/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. м. Київ Справа №911/989/24

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/989/24

За позовом Приватного підприємства «СБ Плюс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Комарова, 77)

до Фізичної особи-підприємця Ржанської Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 125067,67 грн,

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

Приватне підприємство «СБ Плюс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ржанської Наталії Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення 125067,67 грн, з яких 111500,00 грн основного боргу, 11362,86 грн пені, 1142,43 грн 3% річних та 1062,32 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки від 10.07.2023 №230701 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2024 відкрито провадження у справі №911/989/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.04.2024 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 07.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600916238832.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 26.04.2024 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

До Господарського суду Київської області, за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи модуль «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 02.08.2024 про долучення до матеріалів справи доказів, на підтвердження понесення судових витрат на правову допомогу адвоката.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Приватним підприємством «СБ Плюс» (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Ржанською Наталією Володимирівною (далі - покупець) укладено договір поставки від 10.07.2023 №230701 (далі - договір), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати продукти переробки зерна (надалі - товар) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кількість, найменування та асортимент товару, що поставляється за цим договором буде визначатись сторонами у заявках на поставку товару та відображатися у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальні кількість товару, що поставляється згідно з цим договором визначається сукупністю всіх видаткових накладних на товар згідно з цим договором.

Згідно з п.3.1 договору ціна за одиницю товару, загальна вартість окремої партії товару погоджується сторонами у рахунку на оплату (рахунку-фактурі), що надсилається постачальником після отримання замовлення покупця та фіксується у видатковій накладній, на момент відвантаження або передачі кожної окремої партії товару або її частини від постачальника до покупця. Сторони погодили, що в даному видаткова накладна вважається специфікацією до цього договору у розумінні статті 226 Господарського кодексу України.

Ціна товару, що поставляється за цим договором вказується у національній валюті України (гривні) (п.3.2 договору).

У п.3.3 договору сторони узгодили, що розрахунки за цим договором здійснюються банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника по факту здійснення розвантаження товару на складі покупця.

Відповідно до п.3.4 договору оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у реквізитах до цього договору та здійснюється в день вивантаження товару на склад продавця. Датою оплати за товар вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.5.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором відповідно до діючого законодавства України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.07.2024 року (п.8.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 151500,06 грн, що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2023 №1864 на суму 151500,06 грн та товарно-транспортною накладною від 26.12.2023 №231226/09.

Для оплати вартості поставленого товару позивачем сформовано відповідачу рахунок на оплату від 26.12.2023 №1798 на суму 151500,06 грн.

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 40000,06 грн, що відображено в акті звірки взаємних розрахунків за період з 26.12.2023 по 31.03.2024, який підписаний з боку позивача та скріплений печаткою його підприємства.

З огляду на те, що відповідач за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до відповідача з вимогою про проведення оплати від 21.03.2024 №42, в якій вимагав негайно сплатити суму основного боргу у розмірі 131500,06 грн, станом на дату складання вимоги, а також сплатити нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 21.03.2024, накладною «Укрпошта» від 21.03.2024 №0860000255601 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 21.03.2024.

Проте відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та повного задоволення, за поставлений за вказаним вище договором товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 111500,00 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару у строк, визначений договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11362,86 грн пені за загальний період прострочення оплати вартості поставленого товару з 27.12.2023 по 01.04.2024.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 1142,43 грн 3% річних за загальний період прострочки з 27.12.2023 по 01.04.2024 та 1062,32 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 27.12.2023 по 29.02.2024.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 111500,00 грн основного боргу, 11362,86 грн пені, 1142,43 грн 3% річних та 1062,32 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення позову витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Щодо судових витрат позивача на надання професійної правничої (правової) допомоги суд зазначає наступне.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн позивачем подано суду (в копіях) договір про надання правничої допомоги від 01.04.2024 №01/04-24, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ювіто» та Приватним підприємством «СБ Плюс», ордер від 03.04.2024 серії АІ №1582628 на представництво інтересів позивача адвокатом Адвокатського об`єднання «Ювіто» Берьозкіною Юлією Валеріївною; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.09.2020 серії КС №9461/10, видане Берьозкіній Юлії Валеріївні, акт надання послуг від 15.04.2024 №15 на суму 7000,00 грн, рахунок на оплату від 01.04.2024 №17 на суму 7000,00 грн, платіжну інструкцію в національній валюті від 02.04.2024 №1452 на суму 7000,00 грн.

Відповідно до абз.1 ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); а також ціною позову.

Таким чином, з огляду на задоволення позову, на користь позивача за рахунок відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного підприємства «СБ Плюс» до Фізичної особи-підприємця Ржанської Наталії Володимирівни про стягнення 125067,67 грн, з яких 111500,00 грн основного боргу, 11362,86 грн пені, 1142,43 грн 3% річних та 1062,32 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ржанської Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «СБ Плюс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Комарова, 77, ідентифікаційний код 24579884) 111500 (сто одинадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 11362 (одинадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 86 коп. пені, 1142 (одну тисячу сто сорок дві) грн 43 коп 3% річних, 1062 (одну тисячу шістдесят дві) грн 32 коп. інфляційних втрат, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.08.2024.

Суддя О.О. Третьякова