Рішення
від 01.08.2024 по справі 914/1146/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 Справа № 914/1146/24

За позовом: Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіар Авто", м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: не з"явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіар Авто", м. Львів про стягнення 1 195 026,88грн. заборгованості, з якої: 797 256,46грн. - основний борг, 327 088,82грн. - пеня, 46 886,41грн. - інфляційні втрати, 23 795,19грн. - 3 % річних. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 17 925,40грн.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.05.2024 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.05.2024 року відкладено підготовче засідання на 13.06.2024 року о 10:15 год. так забезпечено участь представника позивача - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", м. Київ в судовому засіданні у справі №914/1146/24, призначеному на 13.06.2024р. о 10:15 год, в режимі відеоконференції відповідно до Підсистеми відеоконференцзв"язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua за наступними реквізитами: електронна адреса - volosjuk@ua.fm.

У судовому засіданні 13.06.2024 року судом озвучено, що від відповідача жодних заяв, клопотань процесуального характеру до суду не надходило, відтак з метою надання можливості сторонам висловити свою позицію щодо справи, суд постановив відкласти підготовче засідання до 18.07.2024 року о 11:30 год. та для представника позивача наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.08.2024 р. о 13:00 год., забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні 18.07.2024р. о 11:30 год, в режимі відеоконференції відповідно до Підсистеми відеоконференцзв"язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua.

В судове засідання 01.08.2024 року позивач явку представника не забезпечив, 31.07.2024 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№19283/24 про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою, яке судом відхилено як безпідставне.

В судове засідання 01.08.2024 року відповідач явку уповноваженого не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, до суду від відповідача повернулися конверти із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти: «за закінченням терміну зберігання». Жодних заяв, клопотань процесуального характеру від відповідача до суду не надходило, відзиву до суду не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Аргументи позивача.

Між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальності «Інноваційні рішення 2» укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/07, відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Леваневського, 2, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів». 17.12.2019 року сторонами підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика передбаченого п 1.1. Договору.

28.11.2023 року між КП «Київтранспарксервіс», ТзОВ «Інноваційні рішення 2» та ТзОВ «Відіар Авто» укладено додаткову угоду про зміну сторони, а саме всі права та обов`язки за договором № ДНП-2019-12/07 від ТзОВ ««Інноваційні рішення 2» переходять до ТзОВ «Відіар Авто». Дана додаткова угода набирає чинності з 01.12.2023 року.

Відповідно до Актів надання послуг за період з травня 2022 року по лютий 2024 рік, загальна сума наданих послуг по яких становить 797 256,46грн.

Позивач, стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням Договору Відповідачем та нездійсненням оплати за період з березня 2022 року по лютий 2024 року, у ТзОВ «Відіар Авто» перед КП «Київтранспарксервіс» утворилася заборгованість у розмірі 797 256,46 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 797 256,46грн. - основний борг, 327 088,82грн. - пеня, 46 886,41грн. - інфляційні втрати, 23 795,19грн. - 3 % річних.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з якими пов`язується факт укладення договору по наданню послуг, їх неналежне виконання та оплата.

13 грудня 2019 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальності «Інноваційні рішення 2» укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/07, відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Леваневського, 2, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів».

Згідно з п. 7.2. Договору, строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

Відповідно до п. 4.2. Договору: «Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 24,01 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 4,00 грн.

Відповідно до п. 4.5. Договору: «Оплата вартості експлуатації починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця».

Відповідно до п. 4.6. Договору, Сторона -1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату».

Згідно п. 4.7. Договору, відсутність рахунку на дату оплати визначену п.3.3. Договору, не звільніє Сторону-2 від зобов`язань щодо оплати.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.

17.12.2019 року сторонами підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика передбаченого п 1.1. Договору. Докази фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявні Акти надання послуг за період з травня 2022 року по лютий 2024 рік, загальна сума наданих послуг по яких становить 797 256,46грн.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку по оплаті, позивач листами №053/05/-425 від 01.02.2024 та № 053/05/-733 від 26.02.2024 повідомляв про наявний борг та необхідність його негайної сплати. Відповідачем така вимога була проігнорована.

Станом на день подачі позову, Відповідачем не здійснено оплату за передані фіксовані місця для паркування, а відтак заборгованість складає 797 256,46 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення Стороною-2 строків здійснення сплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 327 088,82грн., 46 886,41грн. - інфляційні втрати та 23 795,19грн. - 3 % річних, обраховуючи дані санкції в поданому деталізованому розрахунку, беручи початок обрахунку з дати виникнення заборгованості помісячно, з наступного дня по 19.03.2024 рік.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами 13 грудня 2019 року Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/07 та додаткової угоди про зміну сторони від 28.11.2023 року, відповідно до якої всі права та обов`язки за договором № ДНП-2019-12/07 від ТзОВ ««Інноваційні рішення 2» переходять до ТзОВ «Відіар Авто», у відповідача виникла заборгованість загальною вартістю 797 56,46грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи Акти надання послуг за період з травня 2022 року по лютий 2024 рік, загальна сума наданих послуг по яких становить 797 256,46грн.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до актів наданих послуг, які уклладені на підставі договору №ДНП-2019-12/07 від 13.12.2019 року та рахунків на оплату, відповідач отримав з травня 2022 року по лютий 2024 рік послуги з надання майданчиків для експлуатації, утримання та облаштування, загальна сума яких складає 797 256,46 грн.

Разом з тим, відповідач вказану суму боргу по наданих послугах не оплатив, що підтверджується листами №053/05/-425 від 01.02.2024 та № 053/05/-733 від 26.02.2024, які надсилались відповідачу електронним способом та якими повідомлено про наявний борг та необхідність його негайної сплати, проте відповідачем така вимога була проігнорована, борг не оплачено.

17.12.2019 року сторонами підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика передбаченого п 1.1. Договору. Доказів фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи наявні Акти надання послуг за період з травня 2022 року по лютий 2024 рік на підставі Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/07 та додаткової угоди про зміну сторони від 28.11.2023 року, загальна сума наданих послуг по яких становить 797 256,46грн.

Відтак в розумінні ст.11, 13, 628, 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов"язків, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідач не реалізував свої права у межах договору, а тому не спростував факт ненадання послуг.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за період з травня 2022 року по лютий 2024 рік, у встановлений договором строк не виконав то за ним рахується борг в розмірі 797 256,46 грн., доказів протилежного суду не надано.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено пунктом 5.2. Договору, у разі порушення Стороною-2 строків здійснення сплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 327 088,82грн. від прострочених сум по кожному акту наданих послуг окремо помісячно, беручи до уваги початок обрахунку з дати виникнення заборгованості помісячно, з наступного дня по 19.03.2024 рік з врахуванням п. 4.5 укладеного договору.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку така нарахована позивачем правильно та стягненню підлягає пеня в сумі 327 088,82грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 46 886,41грн. - інфляційних нарахувань, які обраховано від сум по кожному Акту наданих послуг окремо, беручи до уваги, що оплата повинна проводитися не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від сум яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 46 886,41грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум по кожному акту наданих послуг окремо, які підлягали сплаті, беручи початок обрахунку з дати виникнення заборгованості, а саме строк проведення розрахунків - оплата повинна проводитися не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок, що складає 23 795,19грн.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо"язання та суми від яких нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 23 795,19грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає вартість наданих послуг з надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за укладеним 13 грудня 2019 року Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/07, у сумі 797 256,46грн. - основний борг, 327 088,82грн. - пеня, 46 886,41грн. - інфляційні втрати, 23 795,19грн. - 3 % річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 17 925,40грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв"язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 17 925,40грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відіар Авто» (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 149, код ЄДРПОУ: 40867128) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ: 35210739) заборгованість у розмірі 1 195 026,88 грн., з яких 797 256,46 грн. - основний борг, 327 088,82 грн. - пеня, 46 886,41 грн. - інфляційні витрати, 23 795,19 грн. - 3% річних та 17 925,40грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2024 року.

Суддя Коссак С.М.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	01.08.2024
Оприлюднено	09.08.2024
Номер документу	120886957
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів