Ухвала

від 07.08.2024 по справі 914/1034/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.08.2024 Справа № 914/1034/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Прокопів І. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі АТ "Українська Залізниця" або Позивач),до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі ТОВ "Євротранстелеком" або Відповідач),про:встановлення постійного оплатного сервітуту.У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Озимко О.М.,відповідача:Хитрук Н.І.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про встановлення постійного оплатного земельного сервітуту.

2.Ухвалою від 23.04.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

4.В ході підготовчого провадження суд поставив на обговорення сторін питання призначення судової експертизи з метою визначення можливості встановлення земельного сервітуту.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

5.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні позивача, відповідач проклав волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабель). Враховуючи особливості ліній зв`язку, а також установлення законодавством (Правила охорони ліній електрозв`язку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року № 135) охоронних зон (два метри по обидві сторони від лінії прокладення кабелю), Позивач розрахував площу земельної ділянки, яку потрібно відвести під сервітут 0,48 га.

6.Предметом позову є:

6.1.Встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 0,48 га стосовно земельної ділянки; оплата сервітуту 8'240,05 грн у місяць з ПДВ або 98'880,64 грн у рік з ПДВ; вид сервітуту для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв`язку Відповідача.

6.2.Зобов`язання Відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

7.Що стосується призначення судової експертизи, Позивач вважає можливим призначення такої, проте заперечує призначення експертизи для визначення площі сервітуту у зв`язку з тим, що відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.

8.Позивач не пропонував питань та експертної установи.

Заперечення відповідача.

9.Прокладення Відповідачем волоконно-оптичної лінії зв`язку та її експлуатація врегульовані сторонами в генеральній угоді від 27.12.2001 про співробітництво та угоді про співробітництво від 17.01.2002. За цими угодами Відповідачу надано право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке було оформлено відповідними актами. ТОВ "Євротранстелеком" виконало договірні умови та проклало волоконно-оптичні лінії зв`язку, чотири з яких передало Позивачу. Позивач досі ними користується.

10.Питання технічного обслуговування та аварійного відновлення сторони врегулювали договором від 01.08.2005. За цим договором АТ "Українська Залізниця" взяла на себе обов`язок виконання робіт з технічного обслуговування та аварійного відновлення ліній зв`язку, а ТОВ "Євротранстелеком" оплати виконаних робіт.

11.Розрахована Позивачем площа сервітуту не відповідає дійсності. Частина траси волоконно-оптичного кабелю дійсно перебуває в землі та розміщена в захисній трубі типу HDPE-40/33 із зовнішнім діаметром 40 мм. Інша частина траси прокладена в телефонній каналізації, що належить самому Позивачу. Ще одна частина мережі прокладена за допомогою опор контактної мережі, високовольтних ліній, мостів, естакад, лінійно-кабельних та інших споруд. За розрахунками Відповідача площа прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земельної ділянки становить 0,0032 га.

12.Крім того, Позивач не визначив межі сервітуту. Обов`язок обґрунтування площі і меж земельної ділянки, на яку вимагається установити сервітут, виготовлення проєкту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача. Зареєструвати сервітут у земельному кадастрі можливо лише на підставі документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (пункт 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, частина 6 статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр").

13.Позивач просить установити сервітут для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю. Проте ці питання врегульовані договором на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005. Саме Позивач здійснює обслуговування цих кабелів, за що отримує грошові кошти від Відповідача.

14.Позивач самостійно та безпідставно визначає необхідність установлення сервітуту в межах охоронних зон. Проте Правила охорони ліній електрозв`язку, затверджені постановою КМУ від 29.01.1996 № 135, узагалі не стосуються питань установлення сервітуту та не передбачають необхідності його встановлення. Обмеження, пов`язані зі встановленням охоронних зон, жодним чином фактично не впливають на права та інтереси Позивача. Установлені обмеження лише потенційно можуть впливати на інтереси Позивача.

15.Відповідач повністю заперечує можливість проведення судової експертизи з огляду на те, що висновок про безпідставність позовних вимог можна зробити і без висновку експерта. Відповідач вважає, що відсутні будь-які порушені, невизнані чи оспорені права, які могли би бути захищені шляхом установлення сервітуту. Жоден нормативно-правовий акт не визначає обов`язку відповідача звертатися до позивача з проханням укласти договір сервітуту або встановити такий сервітут на підставі рішення суду. Усі дії відповідача з прокладення волоконно-оптичних ліній зв`язку на землях, якими користується позивач, здійснені на законних підставах, на замовлення самого позивача за укладеними договорами.

16.У зв`язку з наведеним відповідач не пропонував питань, які можна поставити експерту, а також експертної установи, яка могла би провести таку експертизу.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

17.Верховний Суд у постанові від 15.12.21 № 918/303/21 дійшов таких висновків:

17.1. Оскільки сервітут це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном), то потреба у його встановленні виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном сервітуту (пункт 5.20 постанови).

17.2.У переважній більшості випадків за встановленням сервітуту звертається особа, яка є відмінною від титульного власника (користувача) земельної ділянкою з пред`явленням відповідної вимоги до нього, що випливає з юридичної природи сервітуту (пункт 5.21 постанови).

17.3.Водночас аналіз норм Земельного та Цивільного кодексів України не дає підстав для висновку про те, що з такою позовною вимогою не може звернутись власник (користувач) земельної ділянки з метою врегулювання відносин між ним та особами, які фактично здійснюють користування земельною ділянкою на підставі закону або фактичних відносин, що склались (пункт 5.22 постанови).

17.4.Так, відповідно до статті 98 Земельного кодексу України визначається суб`єктний склад сервітутних відносин власник або землекористувач земельної ділянки чи інша заінтересована особа. При цьому зазначення про те, що користування буде здійснюватися чужою земельною ділянкою (ділянками) визначає предмет правовідносин, а не виступає обмеженням щодо кола суб`єктів (пункт 5.23 постанови).

17.5. Стаття 99 Земельного кодексу України, закріплюючи невичерпний перелік земельних сервітутів, також наголошує, що їх установлення можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи. Разом з тим, жодних вказівок на те, що з відповідною вимогою не можуть звертатись власники (користувачі) земельних ділянок, які будуть обтяжені сервітутом, в цій статті також не встановлено (пункт 5.24 постанови).

17.6.Власник (користувач) земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки за умови дотримання інших умов передбачених законодавством та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення. Потреба в заявлені такого позову саме власником (користувачем) земельної ділянки може бути викликана, зокрема, необхідністю врегулювання використання його земельної ділянки, яке фактично склалось між сторонами, забезпечення такого користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, компенсації витрат та збитків тощо (пункт 5.27 постанови).

18.Таким чином, Верховний Суд зробив висновок про те, що звертатися до суду з вимогою про встановлення сервітуту вправі не лише особа, яка вимагає установлення для неї права обмеженого користування чужим майном, а й сам власник (користувач) земельної ділянки.

19.Суд не може погодитися з позицією Відповідача, який заперечує призначення судової експертизи з підстав принципової неможливості задоволення позовних вимог, адже остаточне вирішення позову (ухвалення рішення) відбувається на стадії вирішення спору по суті після заслуховування сторін, дослідження всіх доказів на підтвердження повідомлених сторонами обставин та вчинення інших дій, передбачених процесуальним законом.

20.Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи. Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

20.1.Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

20.2.Жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

21.До обставин, які входять до предмету доказування, належать обставини користування (використання) відповідачем земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні позивача. При чому позивач повинен довести як конкретну площу такої земельної ділянки, так і розмір плати за встановлення сервітуту, який (розмір) прямо залежить від площі земельної ділянки. Зазначене спростовує заперечення позивача в частині неможливості призначення експертизи для визначення площі земельної ділянки, для якої він вимагає встановити сервітут.

22.Сторони в ході проведення підготовчих засідань указували на різні площі земельної ділянки, для якої теоретично міг би бути встановлений сервітут, мали різну позицію стосовно розміщення волоконно-оптичних ліній зв`язку на земельній ділянці (суперечливими є докази того чи розміщені ці лінії в ґрунті, кабельній каналізації електронних комунікацій, захисній трубі, прокладена за допомогою опор контактної мережі, високовольтних ліній, мостів, естакад, лінійно-кабельних та інших споруд). Такі обставини можуть істотно впливати як на площу земельної ділянки, так і на саму можливість установлення сервітуту в певних межах.

23.Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 глави 6 розділу 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, основними завданнями земельно-технічної експертизи є визначення можливих варіантів встановлення земельного сервітуту. До переліку орієнтовних питань належать такі: чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

24.З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити питання про можливість установлення земельного сервітуту, запропонувати варіанти його встановлення, а також визначити площу земельної ділянки, яка могла би бути передана в сервітут.

25.Оскільки жодна зі сторін не пропонувала експертну установу, суд доручає проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 81, 99, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Призначити судову експертизу.

2.Зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

3.Проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями в цій галузі (у тому числі працівників інших установ).

4.На розгляд експерта поставити питання:

4.1.Чи є можливість установлення сервітуту на земельній ділянці площею 16,4783 га, яка розташована на території села Лапаївка Львівського району Львівської області (кадастровий номер 4623683700:02:001:0933) для розташування та експлуатації волоконно-оптичних ліній зв`язку, які уже прокладені ТОВ "Євротранстелеком"? Якщо так, надати варіанти його встановлення. Визначити площу земельної ділянки, яка могла би бути передана в сервітут.

5.Попередити судового експерта, який буде давати експертний висновок, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

6.Витрати на проведення експертизи покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".

7.Запропонувати судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Частиною 7 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.08.2024.

Суддя Рим Т.Я.