Рішення

від 08.08.2024 по справі 915/1760/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року Справа № 915/1760/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №915/1760/23

за позовом Управління освіти Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 02145010, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринг - Груп (код ЄДРПОУ 41293729; вул. Спаська, 75а/1, офіс 105)

про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг у сумі 29056,89 грн.

В С Т А Н О В И В:

Управління освіти Миколаївської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 20.11.2023, сформованою в системі Електронний суд, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринг - Груп заборгованість у загальній сумі 29056,89 грн., з якої: оплата комунальних послуг (водопостачання, водовідведення та електроенергія) у сумі 21037,38 грн., інфляційні втрати 6774,80 грн., 3% річних - 1244,71 грн. Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором б/н від 01.11.2019 про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 27.11.2023 даний позов залишено без руху з підстав невиконання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, десять днів з дня отримання цієї ухвали.

01.12.2023 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовною заявою від 29.11.2023 з додатками.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек № 0690214611089), яке міститься в матеріалах справи, зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу 27.12.2023.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.11.2019 між позивачем Управлінням освіти Миколаївської міської ради (балансоутримувач) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Інжиніринг - Груп (підрядник) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг (далі договір), що підтверджується копією договору від 01.11.2019.

Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач здійснює оплату комунальних послуг, а підрядник зобов`язується відшкодувати балансоутримувачу витрати на оплату спожитих комунальних послуг з електроенергії та водопостачання за діючими тарифами та за показниками лічильників за місцем розташування: ДНЗ №75, м. Миколаїв, вул. 3-а Лінія, 17-а, під час виконання робіт за договором підряду № 11 Т від 24.09.2019 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору підрядник зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відшкодовувати спожиті комунальні послуги, шляхом внесення плати на поточний рахунок балансоутримувача, відповідно до показників лічильників та на підставі виставленого балансоутримувачем рахунку.

Згідно п. 3.1.1 договору балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п. 2.1.1 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір укладено на термін з 01.11.2019 до 31.12.2020 включно, відповідно до договору підряду № 11 Т від 24.09.2019 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Договір містить підписи та печатки сторін.

28.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № б/н від 01.11.2019, що підтверджується копією додаткової угоди № 1 від 28.12.2020. Відповідно до умов якої, зокрема продовжено строк дії договору до 31.12.2021 (п. 1 додаткової угоди); договір у будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та до виконання договору підряду № 11Т від 24.09.2019 (п. 2 додаткової угоди).

Додаткова угода містить підписи та печатки сторін.

За твердженнями позивача на адресу відповідача протягом 2021-2022 років направлялися рахунки за комунальні послуги на загальну суму 21037,38 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

1.за водопостачання та водовідведення:

рахунок № 625 від 20.07.2021 (за червень - липень 2021 року) на суму 64,59 грн.;

рахунок № 709 від 10.08.2021 (за серпень 2021 року) на суму 355,21 грн.;

рахунок № 793 від 15.09.2021(за вересень 2021 року) на суму 516,67 грн.;

рахунок № 875 від 13.10.2021 (за жовтень 2021 року) на суму 64,59 грн.;

рахунок № 1062 від 16.12.2021 (за грудень 2021 року) на суму 32,29 грн.;

рахунок № 183 від 22.02.2022 ( за січень лютий 2022 рік) на суму 102,14 грн.

2. за електроенергію:

рахунок № 541 від 02.06.2021 (за травень 2021 року) на суму 1628,46 грн.;

рахунок № 622 від 05.07.2021 (за червень 2021 року) на суму 800,05 грн.;

рахунок № 707 від 06.08.2021 (за липень 2021 року) на суму 468,27 грн.;

рахунок № 791 від 09.09.2021 (за серпень 2021 року) на суму 568,62 грн.;

рахунок № 872 від 05.10.2021 (за вересень 2021 року) на суму 780,58 грн.;

рахунок № 961 від 03.11.2021 (за жовтень 2021 року) на суму 1985,79 грн.;

рахунок № 1050 від 02.12.2021 (за листопад 2021 року) на суму 2462,45 грн.;

рахунок № 1065 від 22.12.2021 (за грудень 2021 року) на суму 3804,84 грн.;

рахунок № 170 від 03.02.2022 (за січень 2022 року) на суму 7402,83 грн.

31.07.2023 позивачем на адресу відповідача скеровано лист № 90 щодо повернення заборгованості, в якому позивач вимагає від відповідача терміново, але не пізніше 15.08.2023, погасити наявну заборгованість в загальній сумі 21037,38 грн.

Позивачем на адресу відповідача була скерована претензійна вимога від 25.09.2023 № 3390/13.01.01-07/14 на суму 21037,38 грн. про погашення заборгованості за договором, додатком до якої є рахунки та розрахунок заборгованості.

Вказане підтверджується копією листа № 90 від 31.07.2023 та копією претензійної вимоги від 25.09.2023 № 3390/13.01.01-07/14.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, підрядником (відповідачем у даній справі) були порушені зобов`язання за укладеним договором про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг, загальна сума боргу за спожиті комунальні послуги у розмірі 21037,38 грн. відповідачем не сплачена.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг у загальній сумі 29056,89 грн., з якої: оплата комунальних послуг (водопостачання, водовідведення та електроенергія) у сумі 21037,38 грн. (за період 2021-2022), інфляційні втрати 6774,80 грн., 3% річних - 1244,71 грн.

Згідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати за спожиті комунальні послуги.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначено вище, сторонами договору від 01.11.2019 узгоджено, що відповідач зобов`язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відшкодовувати спожиті комунальні послуги, шляхом внесення плати на поточний рахунок позивача, відповідно до показників лічильників та на підставі виставленого позивачем рахунку (п. 2.2.1 договору); договір укладався на термін з 01.11.2019 до 31.12.2020 включно (п. 5.1 договору). Пунктом 5.5 договору визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 28.12.2020 до договору № б/н від 01.11.2019, строк дії договору продовжено до 31.12.2021.

Виставлення позивачем відповідачу рахунків на відшкодування комунальних послуг (водопостачання, водовідведення та електроенергія) за період червень грудень 2021 року (включно), тобто до закінчення строку, на який було укладено договір, відповідає умовам договору.

Загальна сума за рахунками за період червень грудень 2021 року (включно) становить 13532,41 грн.

Судом встановлено, що виставлення позивачем рахунків на відшкодування комунальних послуг (водопостачання, водовідведення та електроенергія) за січень лютий 2022 рік (рахунок № 183 від 22.02.2022) на суму 102,14 грн. та за січень 2022 року (рахунок № 170 від 03.02.2022) на суму 7402,83 грн. здійснювалося після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг від 01.11.2019, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.12.2020 до договору № б/н від 01.11.2019.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про укладення договору.

Відповідач не виконав умови договору, оскільки не відшкодував позивачу витрати на оплату спожитих комунальних послуг з електроенергії та водопостачання на підставі виставлених рахунків, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

З огляду на те, що виконання умов договору з відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачі.

Докази здійснення відповідачем відшкодування позивачу витрат на оплату спожитих послуг за виставленими позивачем рахунками до договору від 01.11.2019 (за період червень грудень 2021 року) у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи наведені вище положення законодавства та обставини, встановлені судом, стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу за договором від 01.11.2019 (за період червень грудень 2021 року) в розмірі 13532,41 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 01.11.2019 (за період січень-лютий 2022 року) в розмірі 7504,97 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 01.11.2019 (за період червень грудень 2021 року) в розмірі 13532,41 грн., з відповідача підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати, які нараховані за рахунками відповідного періоду.

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача 3% річних, які нараховані по кожному рахунку окремо на суму заборгованості за відповідний період прострочення зобов`язання. Розмір нарахованих 3% річних становить 1244,71 грн.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок 3% річних, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов`язання по кожному рахунку окремо, та встановлено, що їх розмір становить 32,67 грн.

Отже, належний до стягнення з відповідача розмір 3% річних становить 32,67 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1212,04 грн. (1244,71 грн. - 32,67 грн. ) слід відмовити.

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, їх розмір становить 6774,80 грн.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов`язання по кожному рахунку окремо, та встановлено, що їх розмір становить 108,95 грн.

Отже, належний до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат становить 108,95 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6665,85 грн. (6774,80 грн. - 108,95 грн.) слід відмовити.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, останній, у порушення приписів ст. ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73 -75, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інжиніринг - Груп (код ЄДРПОУ 41293729; вул. Спаська, 75а/1, офіс 105) на користь Управління освіти Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 02145010, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв) грошові кошти у загальній сумі 13674,03 грн., з якої: 13532,41 грн. ? основний борг, 32,67 грн.- 3 % річних, 108,95 грн. ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2684,00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяТ.М. Давченко