Рішення

від 01.08.2024 по справі 925/764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/764/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) адвоката Пшенишної В.В., відповідача адвоката Плахи О.В., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімоіл» до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення 8944 грн. 89 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дімоіл» через систему «Електронний суд» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (далі відповідач), про стягнення, на підставі договору поставки №122 ВТ від 15.03.2024 року, 223840 грн. боргу, 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних, що разом становить 238784 грн. 89 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати отриманого від позивача товару за договором поставки №122 ВТ від 15.03.2024 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024 року, 30.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/764/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.08.2024 року; забезпечено проведення судового засідання у справі № 925/764/24 для адвоката Пшенишної В.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням її власних технічних засобів, за клопотанням (вх. № 11794/24 від 25.07.2024 року).

Відповідач в особі свого представника подав суду 30.07.2024 року заяву (вх. № 12038/24), в якій визнав заявлені позовні вимоги, повідомив про сплату 29.07.2024 року заборгованості перед позивачем у розмірі 223840 грн. у зв`язку чим просив закрити провадження у справі у вказаній частині, повернути позивачу 50% сплаченого ним судового збору, задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Представник позивача подав через систему «Електронний суд» 31.07.2024 року заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 12053/24), в якій підтвердив сплату відповідачем 29.07.2024 року 223840 грн. боргу, у зв`язку з чим просив вважати позовними вимогами у даній справі про стягнення 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних, що разом становить 8944 грн. 89 коп.

В судовому засіданні 01.08.2024 року представник позивача підтримав подану суду 31.07.2024 року заяву про зменшення позовних вимог, просив прийняти її до провадження з урахуванням якої позов задовольнити повністю. Представник відповідача визнав наявну заборгованість перед позивачем.

Суд дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 12053/24 від 31.07.2024 року), прийняв її до провадження, у зв`язку з чим залишив без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі заявлене ним у заяві (вх. № 12038/24 від 30.07.2024 року) (протокольною ухвалою).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням заяви позивача вх. № 12053/24 від 31.07.2024 року, предметом уточненого позову є вимога про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки №122 ВТ від 15.03.2024 року, 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних, що разом становить 8944 грн. 89 коп., та відшкодування судових витрат.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 01.08.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

15.03.2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Дімоіл, як постачальником, та відповідачем Приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно, як покупцем, укладено договір поставки № 122 ВТ (далі Договір, а.с. 7-10), відповідно до п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити оливу турбінну ТП22с, код ДК 021:2015 09210000-4- Мастильні засоби (надалі товар), а покупець прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У Договорі передбачені усі його істотні умови, зокрема:

п. 1.2. перелік, характеристики, кількість та вартість товару, визначена у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору;

п. 1.5. покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків;

п. 2.3. постачальник здійснює поставку товару протягом 10 робочих днів від дати отримання попередньої оплати визначеної в п.3.2.1. договору;

п. 3.1. загальна ціна договору складає 547680 грн. у тому числі ПДВ 20% - 91280 грн.;

п. 3.2. оплата товару, визначеного у специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку:

п.п.3.2.1. в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 273840 грн. протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку;

п.п.3.2.2. остаточний розрахунок 273840 грн. покупець здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі;

п. 6.2. у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за отриманий товар постачальник має право вимагати від покупця сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості;

п. 8.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору сторонами складено 15.03.2024 року специфікацію № 1 (а.с. 12), в якій погоджено поставку товару на загальну суму 547680 грн. у тому числі ПДВ 20% - 91280 грн.

Відповідач відповідно до рахунку № 315 від 04.04.2024 року (а.с. 14) замовив у позивача товар на суму 547680 грн. та з урахуванням п.п. 3.2.1. Договору здійснив попередню оплату на суму 323840 грн. згідно платіжних інструкцій: №1125 від 24.05.2024 року, №762 від 10.04.2024 року (а.с.15).

Із видаткової накладної №341 від 11.04.2024 року на суму 547680 грн. (а.с. 13 на звороті) та відповідних: акту прийому-передачі від 15.04.2024 року (а.с. 13), товарно-транспортної накладної № 000000149 від 11.04.2024 року (а.с.18-19) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 547680 грн., який відповідач отримав без зауважень та оплатив частково в сумі 323840 грн.

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, заборгованість відповідача на момент звернення до суду становила 223840 грн., за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних.

Після відкриття провадження у справі № 925/764/24 відповідач платіжною інструкцією №1704 від 29.07.2024 року сплатив на користь позивача 223840 грн. боргу.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 122 ВТ від 15.03.2024 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цими договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що товар за договором поставки № 122 ВТ від 15.03.2024 року був отриманий відповідачем на суму 547680 грн., без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видатковій накладній №341 від 11.04.2024 року, товарно-транспортній накладній № 000000149 від 11.04.2024 року, акті прийому-передачі від 15.04.2024 року, проте оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково в сумі 323840 грн. до подачі позову, та 223840 грн. після відкриття провадження у даній справі № 925/764/24.

Позивач у зв`язку з простроченням відповідачем основного грошового зобов`язання заявив вимоги про стягнення з відповідача на підставі п. 6.2. Договору 6626 грн. 63 коп. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за отриманий товар постачальник має право вимагати від покупця сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат проведений позивачем відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, визнані відповідачем тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних задовольняє у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

У зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплаченого ним судового збору в розмірі 1977 грн. 77 коп.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1514 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256, 331 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, ідентифікаційний код юридичної особи 00204033, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дімоіл, ідентифікаційний код юридичної особи 45154241, місцезнаходження: 00104, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 17, офіс 16 - 6626 грн. 63 коп. пені, 1643 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 675 грн. 23 коп. 3% річних, 1514 грн. судових витрат.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Дімоіл, ідентифікаційний код юридичної особи 45154241, місцезнаходження: 00104, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 17, офіс 16 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1977 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) грн.77 коп. , сплачений за платіжною інструкцією № 1199 від 11.06.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 07.08.2024 року

Суддя В.М. Грачов