Рішення

від 05.08.2024 по справі 926/16/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Справа № 926/16/24За позовом Першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецької області

до відповідача Фізичної особи-підприємця Цемко Валерії Янеківни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

Прокурор - Кацап-Бацала Ю.М.

Від позивача - Тоненька Д.К.

Від відповідача - адвокат Фодчук О.В.

Від третьої особи 1 - Ткач В.Д.

Від третьої особи 2 - Ткач Ф.Г.

Від третьої особи 3 - Сілічева А.І.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецької області до відповідача Фізичної особи-підприємця Цемко Валерії Янеківни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Стислий виклад позиції прокуратури.

Позов обґрунтований тим, що суб`єктом права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029, площею 35,3313 га є держава, яка реалізує це право через Головне управління Держгеокадастру у Чернівецької області.

Дана земельна ділянка передана Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на праві постійного користування для обслуговування біолого-географічної бази.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020260000000209 встановлено, що ФОП Цемко І.В., яка здійснює підприємницьку діяльність (ресторанний комплекс "Барон Гартенберг"), самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029, площею 0,4841 га. Самовільне зайняття відбулось шляхом будівництва капітальних споруд та здійснення в частині самовільно зайнятої земельної ділянки насипів будівельних матеріалів, дров та інше.

Разом з тим, 30 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь прокуратури на відзив, де зазначено, що доводи адвоката відповідача стосуються суміжних земельних ділянок, в той час як предметом даного позову є самовільне зайняття частини земельної ділянки за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029 державної форми власності, розпорядником якого є ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області.

Також прокурор зауважує, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на землю під спірним нерухомим майном, як спірну земельну ділянку держави, розпорядником якої є позивач, так і на суміжні земельні ділянки комунальної форми власності.

Крім того, прокурор повідомив, що у провадженні Садгірського районного суду м. Чернівці перебувають на розгляді справи № 726/1555/20 та № 726/1042/22, в яких Чернівецька міська рада заперечує проти визнання права власності ОСОБА_1 на самочинно збудований об`єкт (частина якого перебуває на землі позивача), а також просить скасувати державну реєстрацію права власності та усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками за кадастровими номерами 7310136900:42:003:0071 та 7310136900:70:001:0013

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відповідно до законодавства наділене правом повернути самовільно зайняту земельну ділянку, а відповідач перед укладенням договору іпотеки, проявивши розумну обачність, повинна була перевірити у попереднього власника правовстановлюючі документи на землю. Не перевіривши наявність таких документів, Цемко В.Я. фактично взяла на себе ризики, пов`язані, в тому числі із можливим знесенням самочинно збудованих об`єктів будівництва

Стислий виклад позиції відповідача - Фізичної особи-підприємця Цемко Валерії Янеківни .

10 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними.

У вказаному відзиві адвокат відповідача вказує, що відповідач є добросовісним набувачем ресторанного комплексу "Барон Гартенберг", а держава не повинна втручатись у право власності особи на її майно.

Крім цього, адвокат відповідача стверджує, що ресторанно-відпочинковий комплекс "Барон Гартенберг" знаходиться на двох земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності, з кадастрової карти не вбачається розташування вказаного об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:42:003:0029. Також, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту "особливо цінних земель" та їх використання Національним університетом ім. Ю. Федьковича.

10 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких адвокат відповідача зазначає, що на час відчуження спірного майна було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості.

Таким чином, на думку відповідача, останній є добросовісним набувачем спірного майна, покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час придбання спірного будинку і таке майно було зареєстроване за продавцем та вільне від будь-яких обтяжень, що свідчить про непропорційність втручання в його право власності.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що позивач не посилається на порушення межових знаків чи їх існування на момент будівництва спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку із чим та поведінки Чернівецької міської ради та КП МТК "Калинівський ринок", попередні власники були впевнені, що вся площа зайнятої земельної ділянки перебуває у комунальній власності і вони діють за згодою міської ради та КП МТК "Калинівський ринок".

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецької міської ради.

02 липня 2024 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення Чернівецької міської ради, згідно яких останній повністю підтримує позов прокуратури та зазначають, що оспорюване самочинне будівництво підлягає знесенню.

Представник міської ради зазначає, що за інформацією наданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, в Інспекції відсутні будь-які документи які б надавали право на виконання будівельних робіт та свідчили про прийняття в експлуатацію громадського будинку з господарськими допоміжними будівлями і спорудами за адресою вул. Рокитянська, 1-З, м. Чернівці .

Крім цього, представник вказує, що будівництво ресторанно-готельного комплексу "Барон Гартенберг" здійснено без документів, що дають право на це, а саме: без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належного затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику. Так, порушення використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням є підтвердженням факту самочинно збудованої споруди.

Також представник повідомляє, що на розгляді Садгірського районного суду м. Чернівців перебуває справа № 726/1042/22 за позовом Чернівецької міської ради до Новодністровської міської ради в особі державного реєстратора Новодністровської міської ради Чернівецької області Дзюбенко Х.П,, ОСОБА_1 , Цемко В.Я. , треті особи: КП МТК "Калинівський ринок", Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, приватний нотаріус Макеєва Н.В, приватний нотаріус Душинська Н.В., Вакарюк К.А., ПП "БУД-ІНВЕСТ-ТРЕЙД", ТОВ "ПРОМІНВЕСТ БУД" про скасування запису на державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок".

15 липня 2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення КП "МТК "Калинівський ринок", згідно яких останній повністю підтримує позов прокуратури.

Представник КП "МТК "Калинівський ринок" зазначає, що в провадженні Садгірського районного суду м. Чернівці знаходиться цивільна справа № 726/1555/20 за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача КП МТК «Калинівський ринок», ЧНУ ім. Юрія Федьковича, Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, про визнання права власності на нерухоме майно - громадський будинок з господарськими будівлями і спорудами(готельно-ресторанний комплекс « Барон Гантерберг » який розміщений на території КП МТК «Калинівський ринок», а саме на торговельному місці НОМЕР_2.

На даний момент провадження зупинено та не поновлене, остаточне рішення по справі відсутнє, а тому це породжує правові наслідки безпідставності набуття статусу об`єкта нерухомості за вказаними будівлями, а також подальшого їх відчуження та перереєстрації за іншими особами, зокрема і за Цемко Валерією Янеківною , яка є відповідачкою по даній справі.

Крім цього, представник зазначає, що на розгляді Господарського суду Чернівецької області та Західного апеляційного господарського суду перебував судовий спір по справі № 926/4407/22 за позовом КП "МТК "Калинівський ринок" до відповідачки Фізичної особи-підприємця Цемко Інеси Василівни про стягнення заборгованості в сумі 586775,10 грн. по оплаті за надані послуги з утримання торговельного місця НОМЕР_2 в належному стані та послуги відеоспостереження, у тому числі 447405,52 грн. основного боргу, 24009,58 грн. пені, 99149,39 грн. інфляційних втрат та 16210,61 грн. 3% річних станом на 31.10.2022 р.

Обставини, які були досліджені судом при розгляді судового спору по справі № 926/4407/22 додатково підтверджують те, що було здійснено самочинне будівництво споруд, які зокрема були побудовані, як на земельних ділянках, яке перебувають у постійному використанні КП МТК "Калинівський ринок", так і на суміжній земельній ділянці, яка перебуває у державній власності.

Процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2024 року, судову справу № 926/16/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/16/24 на 19 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 лютого 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/17/24 на 07 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху; для усунення зазначених недоліків прокурору встановлено строк 5 днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху; відкладено підготовче засідання у справі № 926/16/24 на 25 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 лютого 2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01 травня 2024 року; витребувано у прокурора копії матеріалів, що надавались для проведення земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12020260000000209 від 13 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 травня 2024 року в судовому засіданні оголосити перерву до 29 травня 2024 року.

Ухвалами суду від 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів; задоволено частково клопотання відповідача про залучення третіх осіб; підготовче засідання у справі № 926/16/21 відкладено на 17 червня 2024 року; залучено до участі у справі третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок", Чернівецьку міську раду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/16/24; призначено справу до розгляду по суті на 15 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року відкладено розгляд справи № 926/16/24 по суті на 05 серпня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката відповідача про зупинення провадження у справі.

Прокурор у судовому засіданні 05 серпня 2024 року підтримала позов та просила його задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 05 серпня 2024 року підтримала позов прокурора в повному обсязі.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 05 серпня 2024 року звернулась до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності.

Означене клопотання обґрунтоване тим, що факт забудови спірної земельної ділянки відбувався поступово з 2004 по 2015 роки різними особами, а як підтвердив представник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, про факт забудови спірної земельної ділянки їм було відомо 10 років.

Відтак, адвокат відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, а також клопотанні про застосування строку позовної давності.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 05 серпня 2024 року підтримали позов прокурора в повному обсязі та просили його задовольнити.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято 05 серпня 2024 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, прокурором при поданні позовної заяви зазначено Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області виконує на території області функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, тобто воно наділене усіма повноваженнями власника, в тому числі і на захист права власності.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на захист порушених прав держави до суду не зверталося, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю цього органу.

Крім того, на лист Чернівецької обласної прокуратури від 16 січня 2023 року з приводу вжиття заходів на захист права власності Держави, а саме звернення до суду з метою усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, Управління повідомило, що у нього недостатнє фінансування і не заперечує з приводу пред`явлення позовної заяви органами прокуратури.

У зв`язку з невжиттям уповноваженим органом заходів Чернівецькою обласною прокуратурою листом від 27 липня 2023 року проінформовано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про звернення з позовом до суду в інтересах держави.

У даному випадку вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність користування ділянкою державної власності, не вживав та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку державної форми власності, що порушує права Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як органу, що виконує на території області функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна.

По суті спору.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 2, 3 статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суб`єктом права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029, площею 35,3313 га, є держава, яка реалізує це право через Головне управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№350601 від 29 січня 2008 року, зазначена вище земельна ділянка передана Чернівецькому національному університету ім. Ю. Федьковича для обслуговування біолого-географічної бази (1.7 для іншого сільськогосподарського призначення).

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 12 березня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 12020260000000209 за фактом самовільного зайняття ФОП Цемко І.В. земельної ділянки на території міста Чернівці.

В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що ФОП Цемко І.В., яка здійснює підприємницьку діяльність (ресторанний комплекс «Барон Гартенберг») по вул. Калинівська, 13-А у м. Чернівці, самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029, площею 0,4841 га. Самовільне зайняття відбулось шляхом будівництва капітальних споруд (будівель ресторанного комплексу "Барон Гартенберг") та здійснення в частині самовільно зайнятої земельної ділянки насипів будівельних матеріалів, дров та ін. В межах кримінального провадження призначені будівельна-технічна та земельно-технічна експертизи.

Висновком експерта від 19 серпня 2022 року підтверджено, що об`єкт, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029 є нерухомим майном.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 30 липня 2021 року, частина земельної ділянки за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029 площею 0,4228 га, яка перебуває у державній власності, використовується не за цільовим призначенням, а саме на 0,1226 га розташована частина будівлі ресторанно-готельного комплексу "Барон Гартенберг", а на площі 0,3002 га зберігаються матеріали гравійно-піщаної суміші, щебеню, бруківка та інші будівельні матеріали, дрова. Також, експерт вказує, що фактичний порядок користування земельною ділянкою площею 0,1226 га підпадає під ознаки самовільної забудови, які визначені ст. 376 ЦК України.

Заочним рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 09 грудня 2020 року у справі № 726/1555/20 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами по вул. Калинівській (Рокитнянська 1 «З» ), до складу якого входить: ресторан літ. А-Б площею 1190,60 кв.м., сауна-готель літ. В площею 763,40 кв.м., колиба літ. Г площею 41,40 кв.м., колиба літ. И площею 73,70 кв.м., альтанка літ. Д, альтанка літ. Е, альтанка літ. С, альтанка літ. Ж, альтанка літ. З, альтанка літ. І, навіс літ. И, кафе-більярдна літ. К площею 199,80 кв.м., навіс літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, будівля дитячих розваг з навісом літ. О площею 39,70 кв.м., ворота № 1-3, огорожа № 4, криниці № 4-7, фонтан І, вигрібна яма II.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 16.03.2021 за заявою Чернівецької міської ради заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівці у вищевказаній справі скасовано. На даний час провадження у справі триває.

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 23 грудня 2021 року власником нерухомого майна - будівлі, громадського будинку з громадськими будівлями і спорудами по вул. Рокитнянській, 1-З (Калинівській 1-З), до складу якого входить: ресторан літ. А-Б площею 1190,60 кв.м., сауна-готель літ. В площею 763,40 кв.м., колиба літ. Г площею 41,40 кв.м., колиба літ. И площею 73,70 кв.м., альтанка літ. Д, альтанка літ. Е, альтанка літ. С, альтанка літ. Ж, альтанка літ. З, альтанка літ. І, навіс літ. И, кафе-більярдна літ. К площею 199,80 кв.м., навіс літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, будівля дитячих розваг з навісом літ. О площею 39,70 кв.м., ворота № 1-3, огорожа № 4, криниці № 4-7, фонтан І, вигрібна яма II) є Цемко Валерія Янеківна.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України, виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 цієї статті, а також не усуває порушень земельного і містобудівного законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці.

До таких висновків дійшли Верховний Суд у своїй постанові від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Як вбачається з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельною ділянки, державним інспекторами контролю за використанням та охороною земель, відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" проводили перевірку, в результаті якої встановлено, що ФОП Цемко І.В, яка здійснює підприємницьку діяльність (ресторанний комплекс "Барон Гартенберг") самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:41:003:0029, площею 0,4841 га., шляхом будівництва капітальних споруд (будівель ресторанного комплексу "Барон Гартенберг"), здійснено насип будівельних матеріалів та складовано дрова. Під час проведення будівництва даних споруд (будівель ресторанного комплексу "Барон Гартенберг") на частині зазначеної земельної ділянки площею - 0,10 га було знято та перенесено верхній ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту) без спеціального дозволу.

У своєму листі № 18-01/9-299 від 31 липня 2020 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради у відповідь на звернення слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області вказала, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання будівельних робіт та свідчили про прийняття в експлуатацію ресторанно-готельного відпочинкового комплексу "Барон Гартенберг", що розташований за адресою м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-А.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 123, 124 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки згідно з статті 125 ЗК України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, єдиною підставою набуття права власності або користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від у справі № 918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь які дозвільні документи, рішення органів виконавчої влади, які б надавали ФОП Цемко Валерії Янеківні чи попереднім власникам нерухомого майна, право користуватись частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватися у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Особа, яка використовує земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд виклав у своїй постанові від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам з приведенням їх у придатний для використання стан за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси кожного суб`єкта господарювання захищаються, серед іншого, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки (п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України» (про правовий режим самочинного будівництва).

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Як стверджує представник позивача та підтверджується матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецької області, як орган, що виконує на території області функції розпорядника земельних ділянок державної форми власності, не надав дозволу на будівництво чи певним іншим способом використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:41:003:0029 іншим особам, окрім як Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича з метою обслуговування біолого-географічної бази.

Зважаючи на викладене, а також на те, що нерухоме майно зведене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:41:003:0029, яка не була для цього відведена, вказане майно є самочинним будівництвом

Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто, за обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 204/3027/20, від 01.02.2023 у справі № 204/1053/20.

Щодо клопотання адвоката відповідача про застосування строків позовної давності, суд вказує наступне.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

При цьому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 09 серпня 2023 року у справі № 926/1832/19 та від 22 листопада 2023 року у справі № 926/244/22

Враховуючи викладене вище, з огляду на те, що позов прокуратури є негаторним, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання адвоката відповідача про застосування строків позовної давності.

Доводи адвоката відповідача щодо неналежності відповідача, оцінюються судом критично, з огляду на наступне.

Як зазначено судом вище, даний позов є негаторним.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 передбачено, що відповідачем за негаторним позовом повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Відповідно до статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам з приведенням їх у придатний для використання стан за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частини 1 статті 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 23 грудня 2021 року власником нерухомого майна - будівлі, громадського будинку з громадськими будівлями і спорудами по вул. Рокитнянській, 1-З (Калинівській 1-З), до складу якого входить: ресторан літ. А-Б площею 1190,60 кв.м., сауна-готель літ. В площею 763,40 кв.м., колиба літ. Г площею 41,40 кв.м., колиба літ. И площею 73,70 кв.м., альтанка літ. Д, альтанка літ. Е, альтанка літ. С, альтанка літ. Ж, альтанка літ. З, альтанка літ. І, навіс літ. И, кафе-більярдна літ. К площею 199,80 кв.м., навіс літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, будівля дитячих розваг з навісом літ. О площею 39,70 кв.м., ворота № 1-3, огорожа № 4, криниці № 4-7, фонтан І, вигрібна яма II) є Цемко Валерія Янеківна .

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що ФОП Цемко Валерія Янеківна є належним відповідачем у справі, оскільки саме вона, як володілець майна перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Доводи адвоката відповідача, що позов є передчасним, оскільки з відповідачем не велась претензійна робота та не здійснювались заходи досудового врегулювання спору відхиляються судом, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, суд засвідчує, що в даному випадку прокурор, що звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області наділений можливістю реалізувати право в порядку частини першої статті 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і шляхом безпосереднього звернення до суду з відповідним позовом.

Подібна правової позиції, висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 зі справи №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 зі справи №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 зі справи №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 зі справи №2-2550/09

Суд констатує, що в даному випадку прокурор маючи на меті захист інтересів держави скористався своїм правом на звернення з відповідним позовом до суду.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Суд зазначає, що недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Отже, сторона, що постраждала, може завжди звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов`язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.

Доводи адвоката відповідача, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави є неефективним оцінюється судом критично, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України, серед яких, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-технічні заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 925/1265/16).

Зважаючи на вимоги статей 317, 319 ЦК України, згідно з якими власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом по усунення перешкод у розпорядженні власністю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 02.06.2021 в справі № 509/11/17 вказав, що «визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом».

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

У чинному законодавстві України закріплений принцип єдності правової долі земельної ділянки і розташованої на ній споруди. Тому зведення споруди на земельній ділянці всупереч волі власника протирічить правилам цивільного обігу.

Верховий Суд, розглядаючи подібні спори, прийшов до висновку, що належними відповідачами є власники відповідної забудови.

Так, у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 зазначено, що належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва є новий власник, який набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру ставку судового збору встановлено у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2023 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. слід покласти на відповідача

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Цемко Валерію Янеківну ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7210136900:42:003:0029 та привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівлі ресторанно-готельного комплексу "Барон Гартенберг" (на площі 0,1226 га) та прибирання матеріалів гравійно-піщаної суміші, щебеню, бруківки та інших будівельних матеріалів, дров (на площі 0,3002 га).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цемко Валерію Янеківну ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910120, 58001, м Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, на р/р IBAN UA378201720343110001000004946, банк - ДКСУ м. Кихв, МФО - 820172) 2 684,00 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано - 08 серпня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк