Постанова

від 31.07.2024 по справі 914/2618/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2618/16(914/1194/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та Гижко О. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" - Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024

у справі № 914/2618/16(914/1194/23)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп"

2) Арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича

3)Української Універсальної біржі "Капітал"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"

про витребування майна та визнання правочинів недійсними

у межах справи № 914/2618/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Профстоун"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області у межах справи № 914/2618/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - Боржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - Товариство), арбітражного керуючого Струця М. П., Української універсальної біржі "Капітал" та Боржника про витребування майна та визнання правочинів недійсними.

Рішенням від 29.08.2023 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Господарський суд Львівської області відмовив у позові повністю.

Додатковим рішенням від 15.09.2023 Господарський суд Львівської області задовольнив частково заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат; стягнув з Банку на користь Товариства 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні решти вимог заяви.

Постановами від 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 у справі №914/2618/16(914/1194/23).

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

06.03.2024 (повторно 08.03.2024) до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявник просив долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом у суді апеляційної інстанції справи, та стягнути такі з Банку на користь Товариства у загальному розмірі 366 000,00 грн.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою від 28.03.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Західний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Товариства про стягнення витрат на правничу допомогу; стягнув з Банку на користь Товариства 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні заяви в іншій частині.

Суд апеляційної інстанції, враховавши клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та взявши до уваги, зокрема, характер спірних правовідносин у цій справі, категорію її складності, обсяг поданих представниками Товариства процесуальних документів і витраченого часу, а також їх співмірність із здійсненими заявником витратами на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування позивачем таких витрат у розмірі 120 000, 00 грн як доведених, документально обґрунтованих.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі в частині задоволення заяви Товариства та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 (щодо доведення, документального обґрунтування і відповідності критерію розумної необхідності таких витрат), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (щодо реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру), від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 (щодо визначення обсягу юридичної та технічної роботи з метою надання якісних юридичних послуг).

Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваної додаткової постанови, скаржник також вказує на її ухвалення з порушенням процесуальних норм, що полягає, зокрема, у такому: (1) не наданні, у порушення приписів статей 7, 73, 76, 77, 86 ГПК України, правової оцінки наявних в матеріалах справи доказам, що спростовують викладені у заяві вимоги Товариства; (2) необґрунтованості твердження суду апеляційної інстанції, що у наданих Товариством документах визначено розміру погодинної ставки гонорару адвокатів, які брали участь у справі; (3) залишенні поза увагою судом, що Товариством не надано жодних доказів щодо вартості послуг і виконаних робіт (заявлена до стягнення сума була наперед передбачена умовами договору, тобто до надання послуг, у зв`язку з чим неможливо визначити як обсягу наданих послуг, так і їх конкретного змісту); (4) залишенні поза увагою, що ця справа не є особливо складною чи багатоепізодною, при цьому спір щодо реалізованого на аукціоні нерухомого майна вже розглядався у межах справи №914/2618/16 про банкрутство Боржника і Товариство було учасником такого спору, що свідчить про наявність у нього усіх необхідних документів при підготовці до цієї справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Товариство подало відзив на касаційну скаргу Банку, у якому просить залишити таку без задоволення, а додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) - без змін. Вважає доводи скаржника щодо безпідставності часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу необґрунтованими. Також зазначає, що фактичне понесення таких витрат було належним чином документально підтверджене, а доводи скаржника не ґрунтуються на належних і достатніх доказах, суперечать нормам законодавства та усталеній судовій практиці.

Касаційне провадження

03.06.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Васьковський О.В.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №914/2618/16(914/1194/23),призначив її до розгляду на 31.07.2024о11:20год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В. Я. та Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу від 29.07.2024.

У судове засідання 31.07.2024 з`явилися представники Банку та Товариства, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви відповідача про стягнення судових витрат.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У справі, що переглядається, додатковою постановою від 28.03.2024 Західний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Товариства та стягнув з Банку на його користь 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти заявленої до стягнення суми таких витрат.

Стягуючи з позивача (Банку) на користь відповідача-1 (Товариства) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, Західний апеляційний господарський суд встановив, що на підтвердження понесення таких витрат в заявленому розмірі Товариство надало копії документів: договору №21/04-23 про надання правничої допомоги від 21.04.2023, укладеного між Товариством (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ"; додаткової угоди №1 від 09.10.2023 до вказаного вище договору; акту приймання-передачі робіт (послуг) від 01.03.2024; свідоцтва Лабатюка Я. М. (Серія КС №6925/10 від 05.09.2018) та Маліка Я. П. (Серія КС №9702/10 від 18.12.2020) про право на заняття адвокатською діяльністю; ордерів на надання правничої допомоги Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.; довідки Акціонерного банку "Південий" № 2620/2600/7699/2024 від 04.03.2024; рахунку № 01/03 від 01.03.2024.

Дослідивши подані докази, суд апеляційної інстанції встановив таке.

21.04.2023 між Товариством (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ" (далі - Адвокатське об`єднання) укладено договір №21/04-23 про надання правничої допомоги (далі - Договір), за змістом умов якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 09.10.2023):

- Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання захищати права і законні інтереси клієнта та надавати клієнту необхідну юридичну допомогу, яка полягає, зокрема, у представництві інтересів Клієнта у справі №914/2618/16 (914/1194/23) в Західному апеляційному господарському суді та підготовці для подачі до суду апеляційної інстанції всіх необхідних процесуальних документів, в т.ч., але не виключно, відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв, клопотань, скарг та інших необхідних процесуальних документів (підпункт 1.1.5 пункту 1.1 Договору);

- у процесі виконання цього Договору Адвокатське об`єднання здійснює представництво в особі своїх співробітників (пункти 1.2, 1.3 Договору);

- за надання послуг, передбачених п. 1.1.5 договору, клієнт зобов`язується сплатити на користь адвокатського об`єднання винагороду, розмір якої є фіксованим і становить 366 000,00 грн., що еквівалентно 10 000 доларів США (підпункт 3.3 Договору);

- Клієнт приймає послуги за Актом прийому передачі послуг (підпункт 3.5 Договору).

Актом прийому-передачі робіт (послуг) від 01.03.2024 до Договору сторони підтвердили, що Адвокатським об`єднанням на надання Товариству правничої допомоги затрачено 44 год 30 хв, а саме:

- на підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду (аналіз та опрацювання апеляційної скарги; дослідження та надання правової оцінки доводам, викладеним у апеляційній скарзі; формування стратегії захисту інтересів клієнта командою юристів; пошук релевантної судової практики; написання відзиву на апеляційну скаргу; друк та відправка відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку) - 25, 5 год.;

- на письмові пояснення на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду (аналіз та опрацювання апеляційної скарги; дослідження та надання правової оцінки доводам, викладеним у апеляційній скарзі; пошук релевантної судової практики; написання письмових пояснень на апеляційну скаргу; відправка письмових пояснень на апеляційну скаргу іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку) - 12,5 год.,

- на клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (написання клопотань та їх відправлення іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку) - 1,5 год.;

- на участь адвокатів у судових засіданнях (21.12.2023 участь представника в судовому засіданні в режимі відеконференції; 29.02.2024 участь двох представників у судовому засіданні в режимі відеконференції) - 5 год.

Також в Акті прийому-передачі робіт (послуг) від 01.03.2024 зазначено, що загальна вартість наданих послуг відповідно до положень пункту 3.3 Договору становить 366 000,00 грн, та що підписанням цього акту сторони підтверджують, що послуги надані та виконані в повному обсязі, оформлені належним чином і сторони претензій одна до одної по наданих послугах не мають.

З наведеного Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції належним чином було здійснено дослідження доказів (документів), поданих Товариством на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, чим спростовуються протилежні доводи скаржника.

Отже, вирішуючи питання щодо відшкодування Товариству сум на правничу допомогу, апеляційний господарський суд дослідив, оцінив та встановив на підставі наданих заявником документів та їх перевіркою матеріалами справи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації з дотриманням вимог статті 86 ГПК України.

Так, за результатом відповідної правової оцінки суд апеляційної інстанції виснував, що відображена у документах інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг частково відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи, оскільки:

- такі види правничої допомоги як аналіз та опрацювання апеляційної скарги і дослідження та надання правової оцінки викладеним у ній доводам є аналогічними видами послуг та нерозривно пов`язані між собою, тобто вказані послуги дублюють одна одну. Аналогічне стосується як апеляційної скарги на рішення, так і на додаткове рішення суду. Відтак витрати на правничу допомогу у цій частині підлягають задоволенню лише на 50%;

- вимога про відшкодування витрат на оплату послуги з пошуку релевантної судової практики не підлягає задоволенню, адже заявником використано у відзиві та поясненнях судову практику, аналогічну тій, на яку покликався у суді першої інстанції і вказана судова практика під час розгляду справи не змінилася;

- заява в частині стягнення витрат щодо підготовки клопотань щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не підлягає задоволенню, оскільки такі витрати не можуть бути визнані судом обґрунтованими, неминучими та необхідними, позаяк брати участь в судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасника справи, який сам обирає форму участі в судовому засіданні;

- заявником не обґрунтовано необхідність участі в судовому засіданні 29.02.204 двох адвокатів, а тому у цій частині суд задовольняє вимогу про відшкодування витрат лише на 50%;

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції у оскаржуваній додатковій постанові дійшов висновку, що доведеним є витрачений адвокатом час тривалістю 28 годин, а витрати на правничу допомогу пропорційно становлять 229 555, 20 грн (6 272, 00 доларів США).

Разом з тим, врахувавши заперечення Банку та його клопотання про зменшення розміру таких витрат, надавши оцінку співмірності їх розміру зі складністю справи та об`ємом наданих правових послуг, відповідності цього розміру критеріям реальності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 120 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується із вказаними висновками апеляційного суду та вважає, що такий розмір відшкодування відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та співмірності з виконаною адвокатами роботою.

У цьому зв`язку колегія суддів зважає, що такі критерії, як зазначалось вище, є оціночним поняттям і вирішення питання оцінки заявленої до відшкодування суми витрат на предмет її відповідності зазначеним критеріям належить до дискреційних повноважень того суду, який здійснює розподіл відповідних судових витрат.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди попередніх інстанцій встановили під час вирішення справи.

Водночас доводи касаційної скарги Банку спрямовані винятково на переоцінку доказів, наданих Товариством на підтвердження розміру понесених ним судових витрат у суді апеляційної справи, тоді як переоцінка доказів та встановлення інших фактичних обставин справи знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Інші аргументи заявника касаційної скарги про те, що в порушення процесуальних норм апеляційним судом не надано правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, є безпідставними та такими, що спростовуються змістом оскаржуваної додаткової постанови.

Крім того, відсутні підстави вважати, що при ухваленні вказаної постанови судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (що регулюють порядок розподілу судових витрат) у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим апеляційним судом правозастосуванням.

Таким чином, оскаржувана додаткова постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судом апеляційної інстанції обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков