Постанова

від 31.07.2024 по справі 914/2618/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2618/16(914/1194/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та Гижко О. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" - Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024

у справі № 914/2618/16(914/1194/23)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп"

2) Арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича

3)Української Універсальної біржі "Капітал"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"

про витребування майна та визнання правочинів недійсними

у межах справи № 914/2618/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Профстоун"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області у межах справи № 914/2618/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - Боржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - Товариство), арбітражного керуючого Струця М. П., Української універсальної біржі "Капітал" та Боржника про витребування майна та визнання правочинів недійсними.

Рішенням від 29.08.2023 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Господарський суд Львівської області відмовив у позові повністю.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

04.09.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просив стягнути такі з Банку на користь Товариства у загальному розмірі 755 825,52 грн.

13.09.2023 на адресу суду від позивача надійшло заперечення на вказану заяву, в якому Банк просив відмовити у її задоволенні, а у разі, якщо суд дійде до висновку про повне чи часткове задоволення заяви, зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку вимог частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням від 15.09.2023 Господарський суд Львівської області задовольнив частково заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат; стягнув з Банку на користь Товариства 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні решти вимог заяви.

Судове рішення мотивоване тим, що надані Товариством докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 755 825,52 грн не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі, який, окрім доведення та документального обґрунтування, має також відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Урахувавши клопотання Банку про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та надавши оцінку заявленої до відшкодування суми таких витрат на предмет її відповідності критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування позивачем таких витрат у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Банку залишив без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 у справі №914/2618/16(914/1194/23) - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Товариства про відшкодування позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки присуджений до стягнення розмір таких витрат є обґрунтованим та відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 (щодо доведення, документального обґрунтування і відповідності критерію розумної необхідності таких витрат), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (щодо реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру), від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 (щодо визначення обсягу юридичної та технічної роботи з метою надання якісних юридичних послуг).

Стверджуючи про незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що полягає, зокрема, у такому: (1) у судових рішеннях не зазначено, на підставі дослідження та оцінки яких доказів та встановлених обставин було частково задоволено заяву Товариства та стягнуто на його користь з Банку 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; (2) заявником не доведено, а судами не досліджено, на підставі якого із чотирьох окремих договорів про надання правничої допомоги надавалась така допомога; (3) у матеріалах справи відсутні докази надання послуг адвокатом Тиліпським Д.В., як і докази щодо вартості послуг і виконаних робіт; (4) залишенні поза увагою, що ця справа не є особливо складною чи багатоепізодною, при цьому спір щодо реалізованого на аукціоні нерухомого майна вже розглядався у межах справи №914/2618/16 про банкрутство Боржника і Товариство було учасником такого спору, що свідчить про наявність у нього усіх необхідних документів при підготовці до цієї справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Товариство подало відзив, у якому просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

За змістом поданого відзиву Товариство стверджує про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, оскільки фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу було належним чином документально підтверджене, а доводи скаржника не ґрунтуються на належних і достатніх доказах, суперечать нормам законодавства та усталеній судовій практиці.

Також вважає, що задоволена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, при понесених Товариством фактичних таких витрат у сумі 746 000 грн, є навіть нижчою прийнятного мінімуму, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатами роботи та ціну позову.

Касаційне провадження

14.06.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Васьковський О.В.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №914/2618/16(914/1194/23),призначив її до розгляду на 31.07.2024о11:15 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В. Я. та Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу від 29.07.2024.

У судове засідання 31.07.2024 з`явилися представники Банку та Товариства, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду є залишене без змін судом апеляційної інстанції додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України , відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених витрат в розмірі 755 825,52 грн, Товариством до своєї заяви долучено копію договору №21/04-23 про надання правничої допомоги від 21.04.2023 (далі - Договір), який укладено між Товариством (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ" та умовами якого сторони погодили, що:

- Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання захищати права і законні інтереси Клієнта та надавати Клієнту необхідну юридичну допомогу, яка полягає в наступному: представництво інтересів Клієнта у справі №914/2618/16 (914/1194/23) в Господарському суду Львівської області та підготовка документів для подачі до суду першої інстанції всіх необхідних процесуальних документів, в т.ч. але не виключно, відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, клопотань, скарг та інших необхідних процесуальних документів (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору);

- у процесі виконання цього Договору Адвокатське об`єднання здійснює представництво в особі своїх співробітників (пункти 1.2, 1.3 Договору);

- за надання послуг, передбачених 1.1.1 цього договору, замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця винагороду, розмір якої є фіксованим і становить 746 000,00 грн., що еквівалентно 20 000 доларів США (підпункт 3.1 Договору);

- Клієнт приймає послуги за Актом прийому передачі послуг (підпункт 3.3 Договору).

Судами також з`ясовано, що Товариством додатково надано: копії трьох договорів №12/05-23, №12/05-23-1 та №12/05-23-2 про надання юридичної допомоги від 12.05.2023, укладених між Товариством та адвокатами Лабатюком Я.М., Маліком Я.П., Тиліпським Д. М.; копію акту прийому-передачі робіт (послуг) від 30.08.2023 до Договору; копію довідки Акціонерного банку "Південий" №2620/2600/26884/2023-БТ від 31.08.2023; копії свідоцтва Лабатюка Я. М.(Серія КС №6925/10 від 05.09.2018), Маліка Я. П. (Серія КС №9702/10 від 18.12.2020), Тиліпського Д. М. (Серія КС №6241/10 від 06.10.2017) про право на заняття адвокатською діяльністю; витяг з Єдиного реєстру адвокатів, якими підтверджує право здійснювати Лабатюком Я.М. , Маліком Я.П. , Тиліпським Д.М. адвокатську діяльність згідно згаданих свідоцтв, а також перебування їх у трудових відносинах із Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ"; копії посадочних документів; роздруківку з сайту готелю та інші документи.

Дослідивши подані заявником докази, суди встановили таке.

За умовами договорів №12/05-23, №12/05-23-1 та №12/05-23-2 про надання юридичної допомоги від 12.05.2023 (пункти 1.1) адвокат приймає на себе зобов`язання захищати права і законні інтереси клієнта та надавати йому необхідну юридичну допомогу, що надається адвокатом та Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ" на підставі договору №21/04-23 про надання юридичної допомоги від 21.04.2023 у справі №914/2618/16(914/1194/23); (пункти 3.1.) за надання юридичної допомоги, визначеної п. 1.1. договору, клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання "ЕКВІТІ" винагороду, порядок сплати та розмір якої визначається договором №21/04-23 про надання юридичної допомоги від 21.04.2023; (пункти 4.1) Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року.

Актом прийому-передачі робіт (послуг) від 30.08.2023 по Договору сторони підтвердили, що Адвокатським об`єднанням на надання Товариству правничої допомоги затрачено 119 годин, а саме:

- на підготовку та написання відзиву на позовну заяву (аналіз та опрацювання матеріалів справи, дослідження позовної заяви, формування стратегії захисту, пошук релевантної судової практики) - 53 год.;

- на клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності (аналіз командою юристів доцільності подання клопотання, написання та направлення клопотання) - 4,5 год.;

- на заперечення на клопотання про забезпечення доказів заяву (дослідження та надання правової оцінки доводам позивача, пошук релевантної судової практики, написання та відправлення заперечення) - 6 год.;

- на заперечення на відповідь на відзив (дослідження та надання правової оцінки доводам позивача, пошук релевантної судової практики, написання заперечення) - 11,5 год.;

- на клопотання про участь в режимі відеоконференції для 4 судових засідань - 6 год;

- на участь адвокатів у судових засіданнях (16.05.2023 участь двох представників в судовому засіданні в приміщені суду (враховано час, затрачений на відрядження), 12.06.2023 один представник в режимі відеконференції, 13.06.2023 два представники в режимі відеконференції, 08.08.2023 один представник в режимі відеконференції, 29.08.2023 два представники в режимі відеконференції) - 38 год.

Також в Акті прийому-передачі робіт (послуг) від 30.08.2023 зазначено, що загальна вартість наданих послуг у відповідності до положень пункту 3.1 Договору становить 746 000,00 грн, та що підписанням цього акту сторони підтверджують, що послуги надані та виконані в повному обсязі, оформлені належним чином і сторони претензій одна до одної по наданих послугах не мають.

Довідкою АБ "Південний" №2620/2600/26884/2023-БТ від 31.08.2023 Товариство підтверджує про перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання "ЕКВІТІ" 373 000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства здійснювалось адвокатами Лабатюком Я. М. та Маліком Я. М., які брали участь у п`ятьох судових засіданнях, а саме: 16.05.2023 - участь двох представників в судовому засіданні в приміщені суду, 12.06.2023 - один представник в режимі відеконференції, 13.06.2023 - два представники в режимі відеконференції, 08.08.2023 - один представник в режимі відеконференції, 29.08.2023 - два представники в режимі відеконференції.

Подані документи від Товариства, а саме: відзив на позовну заяву (52 аркуші та додатки), заява про застосування строків позовної давності (4 аркуші), заперечення на заяву про забезпечення доказів (6 аркушів та додатки), заперечення на відповідь на відзив (19 аркушів та додатками), підписані адвокатом Лабатюком Я.М.

З наведеного Верховний Суд вважає, що попередніми судовими інстанціями належним чином було здійснено дослідження доказів (документів), поданих Товариством на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, чим спростовуються протилежні доводи скаржника.

Отже, вирішуючи питання щодо відшкодування Товариству сум на правничу допомогу, господарські суди встановили обставини на підставі наданих заявником документів та їх перевіркою матеріалами справи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації з дотриманням вимог статті 86 ГПК України.

Разом з тим, суди вірно врахували, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (Банк) заперечив проти ухвалення додаткового рішення та просив зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку вимог частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі прийняття судом рішення про необхідність задоволення відповідної заяви Товариства.

У вказаних запереченнях Банк посилався на те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та безпідставним, а Товариством не доведено дійсність понесення відповідних витрат, оскільки не можливо встановити обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів; доказами по справі не підтверджено кількості часу, яка була витрачена адвокатами на відповідні дії; не обґрунтовано необхідність участі у справі декількох адвокатів, оскільки справа не є складною тощо.

Відповідні доводи щодо відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат скаржник продублював також в касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Проте, Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень частини третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 ГПК України порівняно з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається. Натомість, як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, Товариство надало документальне підтвердження отриманої правової допомоги, якому судом першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надано належну правову оцінку (як і апеляційним господарським судом за апеляційним переглядом справи).

Так, з оскаржуваного додаткового рішення місцевого господарського суду вбачається, що дослідивши надані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення Банку щодо витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про їх зменшення, надавши оцінку співмірності розміру таких витрат зі складністю справи та об`ємом наданих правових послуг, відповідності цього розміру критеріям необхідності і обґрунтованості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для часткового покладення на позивача (Банк) таких витрат відповідача-1 (Товариства) у сумі 50 000, 00 грн.

При цьому судами обґрунтовано в оскаржуваних судових рішеннях було відхилено доводи Банку щодо недоведеності заявником дійсності понесення відповідних витрат.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви Товариства про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях попередніх судових інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права (що регулюють порядок розподілу судових витрат) у подібних правовідносинах, наведеним (висновкам) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням у цій справі. Крім того, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а визначена іншими обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

При цьому доводи скаржника фактично зводяться до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Відповідно положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков