Постанова

від 07.08.2024 по справі 918/420/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 918/420/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3512/2024)

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024

у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Миханюк М.В., Коломис В.В.

у справі № 918/420/16

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання законності ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, постановленої в межах справи про банкрутство.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/420/16 про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

2. 24.07.2023 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/420/16 заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора задоволено. Здійснено заміну ініціюючого кредитора - ТОВ "Кольчуга МС" на ОСОБА_1 у справі № 918/420/16 про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" в обсязі на суму 2 132 686,06 грн з яких: грошові вимоги в сумі 1 338 862,06 грн (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 13 780,00 грн - черговість задоволення вимог перша; грошові вимоги в сумі 777 288,00 грн (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 2 756,00 грн - черговість задоволення вимог перша.

3. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з заявою про зупинення провадження у справі № 918/420/16 про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" до закінчення воєнного стану, посилаючись на те, що він перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України і з об`єктивних причин не може брати участь у судових засіданнях.

4. 26.03.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/420/16 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зупинення провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

5. 22.04.2024 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у справі № 918/420/16. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у справі № 918/420/16 з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику.

6. Суд керувався приписами п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України та тим, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, не включена до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Нормами Кодексу України з питань банкрутства оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи також не передбачено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. 11.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 918/420/16; справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

8. Скаржник стверджує, що у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду, в яких наявні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України.

9. Скаржник посилається на положення ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та доводить, що оскарженню підлягають усі ухвали господарського суду, постановлені у справах про банкрутство, що стосуються розгляду господарським судом процесуальних документів поданих сторонами процесу, а Господарським кодексом України визначається порядок процесуальних дій, що необхідно здійснити задля оскарження відповідного процесуального документу, при цьому враховуючи особливості, що визначені Кодексом України з питань банкрутства.

10. Скаржник також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного суду від 25.02.2020 року у справі №922/1265/19, відповідно до яких відсутність словосполучення "ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися касаційним судом разом із постановою апеляційного господарського суду та системне застосування приписів Кодексу України з процедур банкрутства та норм Закону про банкрутство, не виключає можливості касаційного перегляду постанови апеляційного суду та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

11. Також скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

12. За доводом скаржника, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що підставою для зупинення провадження у справі №918/420/16 про банкрутство до закінчення воєнного стану є те, що скаржник перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України і з об`єктивних причин не може брати участь у судових засіданнях.

13. ОСОБА_1 вважає, що обставина на підтвердження наявності зупинення провадження у даній справі є доведеною, а з аналізу п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України вбачається, що вона є нормою імперативної дії, якою встановлено обов`язок суду зупинити провадження по справі у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про банкрутство.

17. Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, постановленої в межах справи про банкрутство.

18. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

19. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

20. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21. За приписами частини першої, другої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

22. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

23. Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

24. Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

25. Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п`ята статті 232 ГПК України).

26. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 ГПК України).

27. Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

28. Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

29. Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

30. Тож, вирішуючи питання співвідношення спеціальних і загальних норм, слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється розгляд основного провадження в ході якої вирішуються специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне провадження у межах справи про банкрутство).

31. Наведені вище висновки викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи:

1) Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

2) Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

33. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 зауважила, що значення ухвал, як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).

34. Для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:

- спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ;

- універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.

35. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

36. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

37. Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).

38. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

39. У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

40. Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

41. Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

42. Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

43. Частиною другою статті 9 КУзПБ, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

44. Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ).

45. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 дійшла висновку, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

46. Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:

1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.

47. Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

48. Із встановлених обставин в цій справі вбачається, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 918/420/16 і така ухвала винесена судом в основному провадженні у справі про банкрутство.

49. Слід зауважити, що норми КУзПБ не регулюють порядок зупинення провадження у справі про банкрутство з наведеної заявником підстави - перебування скаржника на військовій службі в складі Збройних Сил України. Натомість таке питання врегульовано положеннями п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Отже, така ухвала суду першої інстанції вирішує питання регламентовані ГПК України, тобто є універсальною, а не спеціальною з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ.

50. У положеннях ч. 1 ст. 255 ГПК України відсутня у переліку окремого оскарження в апеляційному порядку від рішення суду першої інстанції ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

51. При цьому, помилковим є посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного суду від 25.02.2020 року у справі №922/1265/19, відповідно до яких відсутність словосполучення "ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися касаційним судом разом із постановою апеляційного господарського суду та системне застосування приписів Кодексу України з процедур банкрутства та норм Закону про банкрутство, не виключає можливості касаційного перегляду постанови апеляційного суду та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

52. У справі №922/1265/19, на відміну від цієї справи № 918/420/16, предметом оскарження була спеціальна ухвала, постановлена за результатом підготовчого засідання у справі про банкрутство.

53. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи касаційної скарги із посиланням на ст. 9 КУзПБ, про можливість апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

54. Верховний Суд також не бере до уваги доводи скаржника щодо заявлених ним підстав для зупинення провадження у цій справі про банкрутство та мотиви суду першої інстанції, покладені в ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження, оскільки така ухвала не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

55. Колегія суддів також звертає увагу, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов`язаним із такою ухвалою (п. 76 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23).

56. Пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

57. Верховний Суд зауважує, що зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції свідчить про те, що, дійшовши в її мотивувальній частині обґрунтованого висновку про те, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України, якою не передбачено такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, як подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

58. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду з метою усунення допущеного судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України), керуючись принципом процесуальної економії, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, а саме шляхом викладення її резолютивної частини в такій редакції:

"Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у справі № 918/420/16 не приймати до розгляду та повернути скаржнику."

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у справі № 918/420/16 не приймати до розгляду та повернути скаржнику."

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік