Постанова

від 01.08.2024 по справі 950/2479/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 950/2479/22

провадження № 61-11260св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ? ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року у складі судді Стеценка В. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І. , Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі -АК «Омега») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих травм помер ОСОБА_4 , який був пасажиром автомобіля «Toyota Highlander», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 .

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією зазначеного автомобіля, була застрахована у відповідача.

21 червня 2022 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та подав заяву на виплату страхового відшкодування, яке не було виплачене.

До осіб першого ступеня споріднення щодо загиблого належать його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дружина ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72 000,00 грн та виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, тобто позивач та її дочка мають право загалом на 17 600,00 грн (по 8 800 грн) страхового відшкодування. Ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становив 260 000,00 грн на одного потерпілого.

Крім того, дочка загиблого має право на 216 000,00 грн страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на день дорожньо-транспортної пригоди, яка становила 6 000,00 грн, та гарантованого розміру страхового відшкодування, яке не може бути меншим за 36 мінімальних заробітних плат на день страхового випадку.

Позивачка просила стягнути з відповідача 17 600,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та 216 000,00 грн страхового відшкодування витрат у зв`язку з втратою годувальника, а всього 233 600,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 був власником застрахованого транспортного засобу і передав його ОСОБА_5 для технічного управління без належного правового оформлення, внаслідок чого саме ОСОБА_4 є відповідальним за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, у правовідносинах, які склалися між сторонами, ОСОБА_4 є страхувальником, особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, і не може бути потерпілим, тобто особою, якій така шкода завдана, оскільки за таких обставин страховик мав би відшкодувати заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в порядку відшкодування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу самому страхувальнику.

Подія, внаслідок якої завдана шкода смертю ОСОБА_4 , не є страховим випадком у правовідносинах, які регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за договором (полісом) № АР/1218699 та не породжує виникнення зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачці та її дочці було завдано моральну шкоду смертю її чоловіка та батька дитини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте заявник не має права на стягнення страхового відшкодування моральної шкоди та витрат у зв`язку з втратою годувальника зі страховика потерпілого, яким є ОСОБА_4 , оскільки перелічені норми права, а також умови полісу № АР/1218699 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 січня 2021 року виключають передбачену договором та законом можливість нести відповідальність страховиком перед страхувальником. У спірних правовідносинах ОСОБА_4 не є одночасно страховиком і потерпілим, оскільки зазначеним полісом № АР/1218699 від 01 січня 2021 року це не передбачено. Страховик може нести відповідальність за страхувальника перед третіми особами.

Аргументи учасників справи

21 липня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ? ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити витання про розподіл судових втрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щопід час дорожньо-транспортної пригоди 17 вересня 2021 року ОСОБА_4 перебував у забезпеченому транспортному засобі як пасажир, а за кермом забезпеченого транспортного засобу «Toyota Highlander» перебував ОСОБА_5 , що встановлено матеріалами кримінального провадження. Таким чином ОСОБА_4 під час настання дорожньо-транспортної пригоди був третьою особою, а по суті договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є договором на користь третьої особи. ОСОБА_4 є страхувальником, а також і потерпілою особою (третьою особою), якому внаслідок ДТП була заподіяна шкода життю, яку АК «Омега», як страховик, зобов`язаний відшкодувати.

Отже, заявлена подія є страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1218699 та породжує виникнення у відповідача зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ? ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду пояснення у праві, у яких зазначила, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій, Лебединського районного суду Сумської області та Сумського апеляційного суду не відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року:

відкрито касаційне провадження в цій справі;

вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню;

зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 січня 2021 року між АК «Омега» та ОСОБА_4 укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1218699, яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Toyota Highlander», державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до умов вказаного договору страхувальником є власник транспортного засобу ОСОБА_4 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, розмір франшизи - 2 000,00 грн.

17 січня 2023 року Лебединським районним судом ухвалено вирок, відповідно до якого суд визнав доведеним, що 17 вересня 2021 року о 23 год. 47 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_5 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від керування транспортним засобом, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «DAF FT XF 105.460» державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS TF34CZ» державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_9 та який рухався в попутному напрямку по правій смузі руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.

У день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 керування указаним автомобілем.

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Дружиною ОСОБА_4 є ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дочками ОСОБА_4 .

Разом з ОСОБА_4 до дня його смерті були зареєстровані і проживали однією сім`єю дружина ОСОБА_1 , дочки ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , а також онука ОСОБА_12

21 червня 2022 року представник ОСОБА_1 звертався до АК «Омега» за виплатою позивачці страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою завданої їй та її дочці - ОСОБА_2 смертю ОСОБА_4 внаслідок ДТП, проте кошти виплачені не були.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області на території м. Лебедина та Лебединського району з ІНФОРМАЦІЯ_6 року як одержувач пенсії (законний представник) у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (стаття 23 Закону).

У пунктах 27.2., 27.3. статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), при цьому загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом (частина четверта статті 1200 ЦК України).

У частині першій статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5. статті 27 Закону).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина перша статті 1187 ЦК України).

У пункті 55.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що іншою особою, якій завдано шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або пасажиром транспортного засобу. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був пасажиром.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) транспортного засобу, за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим транспортним засобом;

власник транспортного засобу (страхувальник), який правомірно передав володіння забезпеченим транспортним засобом,а сам був його пасажиром, може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження

№ 61-12719сво20) зроблено висновок, що:

«пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

З огляду на викладене Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах: від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, яка переглядається:

суди встановили, що згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1218699 від 01 січня 2021 року, укладеного між ПрАТ АСК «Омега» та ОСОБА_4 , забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Toyota Highlander», державний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 ; відповідно до умов вказаного договору страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн;позивачу та її дочці завдано моральну шкоду через смерть її чоловіка та батька дитини - ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17 вересня 2021 року за участі автомобіля «Toyota Highlander», державний номер НОМЕР_1 , в якому на момент ДТП ОСОБА_4 був пасажиром; ОСОБА_4 передав право керування автомобілем ОСОБА_5 , якого вироком суду визнано винним у цій ДТП за частиною четвертою статті 286-1 КК України;

суди помилково вважали, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 17 вересня 2021 року, не є страховим випадком у спірних правовідносинах;

суди не звернули увагу, що особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) транспортного засобу, за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим транспортним засобом; власник транспортного засобу, який правомірно передав володіння забезпеченим транспортним засобом, а сам був пасажиром такого транспортного засобу, може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом;

оскільки суди не встановили, що ОСОБА_5 неправомірно володів забезпеченим транспортним засобом на момент ДТП, саме він згідно Закону вважається особою, відповідальність якої була застрахована, а загиблий ОСОБА_4 є потерпілим.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року, постанову Сумського апеляційного суду від 27 червня 2023 рокускасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Лебединського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року та постанова Сумського апеляційного суду від 27 червня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко