Рішення

від 08.08.2024 по справі 591/5945/23

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5945/23

Провадження № 2/591/946/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання Рудь В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника адвоката Гриценка Бориса Миколайовича до ПРИВАТНОГО ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-1», третя особа: державний реєстратор Хотінської сільської ради Сумського району Сумської області Іземенко Юлія Василівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 в особі представника адвоката Гриценка Б.М. звернувся до суду з вказаним позовом до ПРИВАТНОГО ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-1» (далі ПВКМП «АГРО-1»),обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2020 року рішенням державного реєстратора Іземенко Ю.В., Хотінська селищна рада Сумської області зареєстроване право власності, номер запису 35639119, за ПВКМП «Агро-1», на нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності зазначено рішення Арбітражного суду Сумської області № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року та акт приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року.

Відповідно до вищезазначеного рішення було стягнуто з АТ «Інтернафтогазбуд» в рахунок погашення боргу на користь ПВКМП «Агро 1» за рахунок майна, яке належить на праві власності - приміщення магазину в АДРЕСА_1 , вартістю 91069,75 грн. та рухомого майна - 12 т труби вартістю 41712 грн. та 4 т. труби вартістю 11040, всього 143521,75 грн.

01 червня 2001 року АТ «Інтернафтогазбуд» передало, а ПВКМП «Агро 1» отримало вбудовані приміщення в м. Суми, вул. Харківська, 5 (магазин «Мода та час», торгівельний комплекс «Купава», магазин «Янтар») вартістю 91069,75 грн. загальною площею 1939,9 кв. м.

Фактично рішення суду було виконане, хоча законодавством України, яке діяло на той час і діє тепер передбачено, що звернення стягнення полягає в реалізації об`єкта нерухомого майна.

Позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого на 1-му та 2-му поверсі за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 січня 2022 року.Спірні підвальні приміщення знаходяться під приміщеннями позивача та третіх осіб по даній справі і є допоміжними для власників нерухомості.

19 лютого 2020 року державний реєстратора Хотінської селищної ради Сумської області Іземенко Ю.В. реєструє право власності за ПВКМП «Агро-1» на інший об`єкт нерухомості, на нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв., розташованих в АДРЕСА_1 на підставі рішення Арбітражного суду Сумської області № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року, яким звернуто стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу, та акту приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року.

Позивач зазначає, що нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв. м, розташовані в АДРЕСА_1 є підземною частиною багатоповерхового житлового будинку за цією ж адресою і є допоміжними. Вони призначені для обслуговування та забезпечують нормальну експлуатацію будинку, а відтак є приміщеннями спільного користування мешканців даного житлового будинку. В усіх спірних приміщеннях підвалу знаходяться несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні елементи (конструкції) будинку. В приміщеннях відсутнє інженерне забезпечення, що функціонує окремо від інших приміщень житлового будинку і вони не є самостійними об`єктами нерухомого майна.

У зв`язку з цим спірне підвальне приміщення входить до переліку допоміжних приміщень будинку та є призначеним для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців і на праві спільної сумісної власності належить всім співвласникам житлового будинку, рішення Арбітражного суду Сумської області № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року та акт приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року не є правовстановлюючими документами для реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилаючись за вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить суд скасувати рішення від 19 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1 за ПВКМП «Агро-1» код 14009097,cтягнути з ПВКМП «Агро-1» на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2023 року позовну заяву було залишено без руху.

03 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Гриценко Б.М. усунув вказані в ухвалі суду недоліки та подав нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 серпня 2023 року відкрите провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07 вересня 2023 року, о 09 год. 30 хв.

30 серпня 2024 року від представника відповідача ПВКМП «Агро-1» надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач у позовній заяві не зазначив які саме його суб`єктивні права порушуються у зв`язку із перебуванням у власності ПВКМП «АГРО-1» спірних нежитлових приміщень, у чому саме полягають такі порушення і якими доказами це підтверджується, хоча при обґрунтуванні позовної заяви позивач зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

ПВКМП «АГРО-1» вважає доводи позивача безпідставними, такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Як підтверджується наданими позивачем доказами, ПВКМП «АГРО-1» набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1 727,8 м2, розташовані у АДРЕСА_1 на підставі акту приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року, складеного між ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» та ПВКМП «АГРО-1» на виконання рішення Арбітражного суду Сумської області №1864-16/117 від 25 травня 2001 року.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

На момент набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно була чинна Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839), відповідно до пункту 1.6 якої державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

На момент набуття відповідачем права власності на спірні нежитлові приміщення (12 грудня 2001 року) в Україні діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як наслідок, речові права відповідача на вказані нежитлові приміщення, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними державою Україна на підставі ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з усіма правовими наслідками такого визнання.

Істотною є та обставина, що акт приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року, згідно з яким на підставі рішення Арбітражного суду Сумської області №1864-16/117 від 25 травня 2001 року в доповнення до раніше складеного акту від 01 червня 2001 року ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» передало, а ПВКМП «АГРО-1» прийняло вбудовані приміщення підземної частини багатоповерхового будинку загальною площею 1 727 м2, що знаходяться під магазинами «Мода та час», «Янтар» та торгівельним комплексом «Купава» за адресою АДРЕСА_1 , від імені ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» підписав саме ОСОБА_3 - позивач у даній справі.

Зазначений вище акт приймання передачі б/н від 12 грудня 2001 року, як правочин у розумінні ст. 202 ЦК України, ніколи недійсним не визнавався та не скасовувався.

У зв`язку із викладеним слушним є застереження позивача, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься вони до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Позивач не посилається на жоден доказ, який би належним чином доводив, що нежитлові приміщення загальною площею 1 727,8 м2, розташовані в АДРЕСА_1 призначені саме для обслуговування та забезпечують нормальну експлуатацію будинку, а відтак є приміщеннями спільного користування мешканців даного житлового будинку.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Рішенням від 25 травня 2001 року у справі №1864-16/117 Арбітражний суд Сумської області в рахунок погашення заборгованості у сумі 143 820,00 грн. стягнув з ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» на користь ПВКМП «АГРО-1» майно: приміщення вартістю 91 069,75 грн. та труби.

На виконання зазначеного судового рішення ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» згідно Акту приймання-передачі, затвердженого головою правління ОСОБА_3 01 червня 2002 року, передало ПВКМП «АГРО-1» вбудовані приміщення за адресою АДРЕСА_1 (магазини «Мода та час», «Янтар», торгівельний комплекс «Купава») загальною площею 1939,9 м2.

Оскільки складовими зазначених вище нежитлових приміщень були також підземні приміщення, які знаходилися безпосередньо під отриманими ПВКМП «АГРО-1» приміщеннями торгівельного призначення, згідно Акту приймання-передачі від 12 грудня 2001 року , складеного в доповнення до Акту приймання-передачі від 01 червня 2001 року, ВАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» в особі голови правління ОСОБА_3 передало, а ПВКМП «АГРО-1» - прийняло, вбудовані приміщення підземної частини будинку загальною площею 1727 м2 (спірні приміщення).

Згідно з Технічною інвентаризацією спірні приміщення знаходяться безпосередньо під належними на праві власності ПВКМП «АГРО-1» нежитловими приміщеннями торгівельного призначення, які розміщуються у 2-поверховй частині житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач у позовній заяві стверджує, що «...спірні підвальні приміщення знаходяться під приміщеннями позивач та третіх осіб по даній справі і є допоміжними для власників нерухомості...» слід звернути увагу, що придбані позивачем на підставі договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 27 січня 2022 року нежитлові приміщення, розташовані на 1-му та 2-му поверхах за адресою АДРЕСА_1 , є прибудовою до зазначеного будинку і взагалі не мають під собою підвальних приміщень.

При цьому ні позивачем, ні його представником не надано доказів того, що треті особи -власники нерухомого майна над спірними приміщеннями (якщо такі існують), наділили їх повноваженнями представляти інтереси таких третіх осіб.

Вирішуючи питання щодо віднесення співного нерухомого майна до допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку чи до нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, слід звернути увагу, що двоповерхова частина багатоповерхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 проектувалася та будувалася не як житловий фонд, а як нежитлові приміщення, призначені для торгівлі.

Так, листом (дату та номер встановити не можливо із-за давності документа) Державний комітет Ради міністрів УРСР у справах будівництва надав дозвіл на розроблення та застосування індивідуальних проектів 2-поверхових вбудовано-прибудованих приміщень до житлових будинків по АДРЕСА_1 : промтоварних магазинів до 14-поверхових будинків АДРЕСА_2 .

Із характеристик будинку, що проектується, наведених у Завданні на проектування, слідує, що за адресою АДРЕСА_1 проектувався 72-квартирний 14-поверховий житловий будинок (т.п. 124-87-107/1,2) із вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів «Книга» (площа торгівельної зали 765 м2), «Парфумерія» (площа торгівельної зали 244 м2) та «Ювелірний» (площа торгівельної зали 257 м2).

Згідно з Висновком за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1723 від 15 серпня 2023 року, складеним судовим експертом Андреевим Л.Г. (Свідоцтво №430 від 25 квітня 2001 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) приміщення техпідпілля за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать відповідачу, не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, оскільки вони не призначені для забезпечення експлуатації інженерних мереж житлового будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (не містять кладових, сміттекамер, шахт й машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер т.і.). За місцем свого розташування приміщення техпідпілля знаходяться за межами підвалу житлового будинку.

Наведені вище обставини та докази на їх підтвердження належним чином свідчать про те, що вбудовані приміщення підземної частини будинку загальною площею 1727 м2, які на праві власності належать ПВКМП «АГРО-1» і є складовими приміщень торгівельного призначення, входять до складу житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Таким чином щодо спірних приміщень не підлягають застосуванню спеціальні норми ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на чому наполягає позивач.

Наведені вище обставини є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 (а.с. 62-65).

06 вересня 2023 року від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Гриценка Б.М. надійшла заява про виправлення описи в прохальній частині позовної заяви, згідно якої просить суд скасувати рішення від 24 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1 за ПВКМП «Агро-1» код 14009097 (а.с.106).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 вересня 2023 року витребувано з Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради належно засвідчену копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності, номер запису 35639119, за ПВКМП «Агро-1», на нежитлові приміщення загальною площею 1727,8 кв.м, розташованих в АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду 07 вересня 2023 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05 жовтня 2023 року, 09 год. 00 хв. у зв`язку з витребуванням документів.

26 вересня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вказує про те, що відповідно до акту приймання передачі від 12 грудня 2001 року приміщення площею 1727 кв. метрів є підземними призначені для обслуговування приміщень 1- го та 2- го поверхів під магазином «Мода та час», торговим комплексом «Купава» та магазином «Ятрань».

Вищезазначеним актом не відбулась передача права власності на підвальне приміщення, а відбулась передача допоміжних приміщень під вищезазначеними магазинами, як допоміжними для користування.

В рішенні Арбітражного суду Сумської області від 25 травня 2001 року не міститься визнання права власності на об`єкт нерухомості, а акт приймання-передачі не є правовстановлюючим документом в розумінні Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року№ 121, яка діяла на момент винесення рішення суду в редакції 2001 року.

Одночасно, відповідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно дозаконодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Реєстрація права власності відбулась 19 лютого 2020 року, тобто в період дії Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення Арбітражного суду Сумської області від 25 травня 2001 року не містить формулювання про набуття припинення або зміну права власності на нерухоме майно.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Крім того, для передачі права власності попередньому власнику необхідно мати титул власності цього майна. ВАТ «Інтернафтогаззбут» не мав титулу власності на спірні підвальні приміщення, що в свою чергу не надає йому права передавати те, чим товариство не володіє.

Нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 1727,8 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1 перебували в користування всіх співвласників приміщень, які розташовані в будинку за цією адресою.

Разом з тим, у висновку будівельно-технічного експертного дослідження 15 серпня 2023 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку будівельно-технічного експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 106 цього Кодексу у вищевказаній редакції.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Крім того, питання поставлені експерту стосуються належності спірних приміщення, як допоміжних, до житлового будинку та його мешканців. Однак, дані приміщення є допоміжними для власників нежитлових приміщення і в жодному разі не стосуються мешканців буд. АДРЕСА_1 .

Просить суд скасувати рішення від 24 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 1727,8 кв. м, розташованих в АДРЕСА_1 за ПВКМП «Агро-1» код 14009097, стягнути судові витрати (а.с. 145-147).

26 вересня 2024 року від представника відповідача ПВКМП «Агро-1» Мисіка П. надійшли заперечення, в яких вказує про те, що у відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідно до акту приймання-передачі від 12 грудня 2001 року приміщення площею 1727 м2 є підземними, призначені для обслуговування приміщень 1-го та 2-го поверхів під магазином «Мода та час», торговим комплексом «Купава» та магазином «Ятрань».

Вищезазначеним актом не відбулась передача права власності на підвальне приміщення, а відбулась передача допоміжних приміщень під вищезазначеними магазинами, як допоміжними для користування.

На думку відповідача, наведене у резолютивній частині судового рішення формулювання «стягнути з відповідача належне йому на праві власності майно на користь позивача» якраз і передбачає перехід права власності на таке майно, а тому є судовим рішенням щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме у розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як зазначає позивач у відповіді на відзив, ВАТ «Інтернафтогазбуд» не мав титулу власності на спірні підвальні приміщення, що в свою чергу не надає йому права передавати те, чим товариство не володіє.

Відповідачеві не відомі ніякі обставини щодо наявності у ВАТ «Інтернафтогазбуд» титулу власності на спірні підвальні приміщення.

Проте позивач мав би знати, що відповідачем у справі №1864-16/117 було і на виконання судового рішення у вказаній справі передавало ПВКМП «АГРО-1» ВАТ «Інтернафтогазбуд».

При цьому у рішенні від 25 травня 2001 року у справі №1864-16/117 Арбітражний суд Сумської області зазначив, що відповідач (ВАТ «Інтернафтогазбуд») подав довідку №698 від 25 травня 2001 року, в якій вказав, що все запропоноване ним позивачу майно знаходиться у нього на балансі і що він має змогу передати вказане майно у власність позивача, в якій вказав, що все запропоноване ним позивачу майно знаходиться у нього на балансі і що він має змогу передати вказане майно у власність позивача.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 1727,8 м2, розташовані в АДРЕСА_1 , перебували в користуванні всіх співвласників приміщень, які розташовані в будинку за вказаною адресою, оскільки позивач не вказує таких співвласників та не надає доказів перебування у їх користуванні приміщень підвалу.

Надаючи суду такі свої доводи, позивач не звернув уваги на приписи пункту 1.1 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 року за №705/3145, де зазначено, що призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

З наведеного вище слідує, що чинним законодавством України передбачена можливість проведення як судових експертиз, так експертних досліджень, що свідчить про певну відмінність таких понять.

А от доводи позивача стосовного того, що питання, поставлені експерту, стосуються належності спірних приміщень, як допоміжних до житлового будинку та його мешканців, однак, дані приміщення є допоміжними для власників нежитлових приміщень і в жодному разі не стосуються мешканців будинку АДРЕСА_1 , заслуговують на окрему увагу, оскільки ці доводи позивача цілком і повністю спростовують його ж обґрунтування позовних вимог, яке наведене у позовних заявах.

Проте, оскільки позивач визнав, що спірні приміщення є допоміжними для власників нежитлових приміщень і в жодному разі не стосуються мешканців будинку АДРЕСА_1 , він сам же і спростував свої доводи (а.с. 149-150).

05 жовтня 2023 року протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні оголошено перерву до 20 жовтня 2023 року, 09 год. 00 хв. за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2023 року з викликом сторін у справі.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 14 листопада 2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням судді Северинової А.С. на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами, вказана справа передана у провадження судді Сидоренко А.П.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2023 року справа за вказаним позовом прийнята до провадження судді Сидоренко А.П., призначено справу до розгляду на 25 січня 2024 року, о 15 год.00 хв.

25 січня 2024 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 13 березня 2024 року 16 год. 00 хв. за клопотанням представника позивача.

13 березня 2024 року у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою в Сумській області розгляд справи відкладено до 06 червня 2024 року, 10 год. 30 хв.

06 червня 2024 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 31 липня 2024 року у зв`язку з закінченням процесуально відведеного часу.

В судовому засіданні, яке відбулося 31 липня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Позивач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи сповіщались судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Арбітражного суду Сумської області у справі № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року за позовом ПВКМП «Агро 1» до ВАТ «Інтернафтогазбуд» про стягнення грошової суми, стягнуто з ВАТ «Інтернафтогазбуд» в рахунок погашення боргу в розмірі 143820 грн. належне йому на праві власності майно - приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 вартістю 91069,75 грн., 12 т. труби 720 мм х 9 загальною вартістю 41712 грн. та 4 т. труби вартістю 11040 грн. на користь ПВКМП «Агро 1» м. Суми, вул. Харківська, 5, видати наказ.

Стягнуто з ВАТ «Інтернафтогазбуд» в рахунок погашення боргу на користь ПВКМП «Агро 1» за рахунок майна, яке належить йому на праві власності на користь ПВКМП «Агро 1» 1438 грн. 20 коп. витрат по сплаті держмита, 69 грн. арбітражних витрат, видати наказ (а.с. 30-31, 66).

З копії акту приймання-передачі вбудованих приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що на підставі рішення Арбітражного суду Сумської області № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року ВАТ «Інтернафтогазбуд» передає, а ПВКМП «Агро-1» приймає вбудовані приміщення за адресою вул. Харківська, 5 (магазин «Мода та час», торговий комплекс «Купава», магазин «Янтарь») загальною площею 1939,9 квадратних метри вартістю 91069,75 грн. відповідно до поповерхового плану експлікації внутрішніх робіт. Акт затверджено Головою правління ВАТ «Інтернафтогазбуд» М.С.Голіусом та директором ППКМП «Агро-1» А.Мисік 01 червня 2001 року (а.с.7, 67).

З копії акту приймання-передачі б/н від 12 грудня 2001 року вбачається, що на підставі рішення Арбітражного суду Сумської області по справі № 1864-16/117 від 25 травня 2001 року в доповнення до раніше, складеного акту прийому-передачі від 01 червня 2001 року вбудованих приміщень (що знаходяться на 1-му та 2-му поверхах багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 ) ВАТ «Інтернафтогазбуд» передає, а ПВКМП «Агро 1» приймає вбудовані приміщення підземної частини багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться під магазином «Мода та час», торговим комплексом «Купава» та магазином «Янтарь» загальною площею1727 квадратних метрів (що складає 4300 куб.м.), які призначені для обслуговування вбудованих приміщень 1-го та 2-го поверхів (а.с. 68).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 травня 2023 року ПВКМП «Агро-1» належить нежитлове приміщення, загальною площею 1727,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_5 , Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області індексний номер: 51296956 від 24 лютого 2020 року. Документи, які подані для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 1864-16/117, виданий 25 травня 2001 року, видавник: Арбітражний суд Сумської області; Акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 12 грудня 2001 року, видавник: ВАТ «Інтернафтогазбуд»/ПВКМП «Агро-1» (а.с. 8-20).

Також з інформації з цього Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 27 січня 2022 року належить право власності на нежитлове приміщення на 1-му та 2-му поверсі в будівлі літера «А-16», кафе з прибудовою, за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 січня 2022 року укладеному між ТОВ «Голстрім» в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_3 позивач набув право власності на нежитлове приміщення на 1-му та 2-му поверсі в будівлі літера «А-16», кафе з прибудовою, загальною площею 951,15 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-23).

Листом (дату та номер встановити не можливо із-за давності документа) Державний комітет Ради міністрів УРСР у справах будівництва надав дозвіл на розроблення та застосування індивідуальних проектів 2-поверхових вбудовано-прибудованих приміщень до житлових будинків по АДРЕСА_1 : промтоварних магазинів до 14-поверхових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (а.с. 69).

Із характеристик будинку, що проектується, наведених у Завданні на проектування, слідує, що за адресою АДРЕСА_1 проектувався 72-квартирний 14-поверховий житловий будинок (т.п. 124-87-107/1,2) із вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів «Книга» (площа торгівельної зали 765 м2), «Парфумерія» (площа торгівельної зали 244 м2) та «Ювелірний» (площа торгівельної зали 257 м2) (а.с.70-72).

За висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 1723 від 15 серпня 2023 року приміщення техпідпілля за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ПВКМП «Агро-1», не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, оскільки вони не призначені для забезпечення експлуатації інженерних мереж житлового будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (не містять кладових, сміттекамер, шахт й машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер т.і.). За місцем свого розташування приміщення техпідпілля знаходяться за межами підвалу, житлового будинку. Приміщення техпідпілля не призначені для побутового обслуговування мешканців будинку (обладнання кладових) (а.с.73-90).

Судом досліджено копію реєстраційної справи № 2038685459101, номер запису про право власності 35639119 (а.с. 121-143).

При вирішенні вказаного спору суд застосовує правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №598/175/15-ц, в якій зазначено наступне.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією Українитакож серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

Устатті 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначеніЗаконом України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» №2482-XII (далі Закон № 2482-ХІІ).

Згідно зіст. 1 Закону №2482-XIIприватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду керується вимогами частини другоїстатті 10 Закону №2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зістаттею 1 Закону №2482-XIIдопоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей1,10цьогоЗакону(справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої уЗаконі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У Рішенні від09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

На час приватизації позивачами квартир було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджененаказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третястатті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Згідно завдання на проектування стосовно коректування 72-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі по АДРЕСА_1 визначено характеристика об`єкта проектування: 14 поверховий житловий будинок (т.п. 124-87-107/1,2) із вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів «Книга» (площа торгівельної зали 765 м2), «Парфумерія» (площа торгівельної зали 244 м2) та «Ювелірний» (площа торгівельної зали 257 м2) (а.с. 70-72).

З наданих суду актів приймання-передач від 01 червня 2001 року та від 12 грудня 2001 року укладених ВАТ «Інтернафтогазбуд» та ПВКМП «Агро-1» вбачається, що відбулася передача відповідачу вбудованих приміщень - магазин «Мода та час», торговий комплекс «Купава», магазин «Янтарь» та вбудовані приміщення підземної частини багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться під магазином «Мода та час», торговим комплексом «Купава» та магазином «Янтарь», які призначені для обслуговування вбудованих приміщень 1-го та 2-го поверхів.

Наведене дає підстави стверджувати, що спірне нежитлове приміщення зі стадії проектування та будівництва мало інше призначення відмінне від призначення у виді обслуговування будинку, власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, а тому воно не є таким, на яке розповсюджується режим допоміжних приміщень.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Погоджуючи 12 грудня 2001 року акт приймання-передачі вбудованих приміщень підземної частини багатоповерхового будинку за адресою АДРЕСА_1 , займаючи посаду голови правління ВАТ «Інтернафтогазбуд», а згодом пред`являючи позов до ПВКМП «Агро-1» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення, яке було вчинено на підставі вказаного акту, позивач вчинив дії, які суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На момент постановлення державним реєстратором Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області Іземенко Ю.В. рішення від 24 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення, позивач не був власником нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яке набув 27 січня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а тому ним не доведено і обставин того, що на час вчинення оскаржуваного рішення були порушені права та інтереси позивача.

З огляду на вказане, під час судового розгляду не встановлено обставини, які вказують на порушення права позивача, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в особі представника адвоката Гриценка Бориса Миколайовича до ПРИВАТНОГО ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРО-1», третя особа: державний реєстратор Хотінської сільської ради Сумського району Сумської області Іземенко Юлія Василівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-1», місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14009097 .

Третя особа: державний реєстратор Хотінської сільської ради Сумського району Сумської області Іземенко Юлія Василівна, місцезнаходження: м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 60/1.

Повне судове рішення виготовлене 08 серпня 2024 року.

Суддя А.П.Сидоренко