Вирок

від 08.08.2024 по справі 273/2333/22

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 273/2333/22

Провадження № 1-кп/0285/290/24

08 серпня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………….... ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання....... ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………...... ОСОБА_3 ,

обвинуваченої .............................. ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

кримінальне провадження, внесене 09.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022065530000382,

по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

українки, громадянки України, з загальною середньою освітою,

уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 ,

яка офіційно не працює,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішенняБаранівського районногосуду Житомирськоїобласті від31.08.2016(даліпо тексту Рішення) ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язано сплачувати грошові кошти (аліменти) на утримання дитини в розмірі по 200 грн щомісячно, на особовий рахунок, відкритий Державною виконавчою службою України, за місцем виконання рішення суду у Державному ощадному банку України до досягнення дитиною повноліття тобто до 22.08.2027.

27.09.2016 розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації №267 поповнено прийомну сім`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_8 .

Однак, всупереч Рішення ОСОБА_4 в період з 01.07.2020 по 01.12.2022 злісно ухилялась від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи працездатною особою та раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України, в період часу з 01.07.2020 по 01.12.2022 злісно ухилялась від сплати, встановлених Рішенням коштів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (аліментів). Маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто маючи можливість виконати рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_4 Заходів, спрямованих на погашення заборгованості, не прийняла, добровільну матеріальну допомогу сину не надавала, на попередження державних виконавців про кримінальну відповідальність за непогашення заборгованості по аліментах не реагувала, тим самим злісно ухилялася від сплати аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів за вищевказаний період у сумі 39652,50 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнала та пояснила, що має двоє дітей, старша донька вже повнолітня, відносно сина ОСОБА_9 вона позбавлена батьківських прав, аліменти на його утримання не платила жодного разу, оскільки не може працевлаштуватись. Живе за рахунок тимчасових заробітків, яких ледве вистачає для її проживання.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в судове засідання не прибула, у заяві до суду просила розгляд справи проводити без її участі та без участі неповнолітнього потерпілого з метою якнайменшого його травмування. Щодо міри покарання поклалась на розсуд суду.

Вина обвинуваченої у скоєному підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, в свідоцтві про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі мати вказана ОСОБА_4 .

Згідно Рішення ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 та зобов`язано сплачувати аліменти на його утримання в розмірі по 200 грн щомісячно до досягнення ним повноліття. На виконання даного рішення 31.08.2016 було видано виконавчий лист №273/922/16-ц.

Розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації №262 від 23.09.2016 ОСОБА_5 , батьки якого позбавленні батьківських прав, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації №267 від 27.09.2016 поповнено прийомну сім`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_8 .

Згідно договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сімї №4 від 27.09.2016 Баранівська райдержадміністрація передала, а прийомні батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 приймають на виховання та спільне проживання дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_5 .

Згідно викликів державного виконавця у виконавчому провадженні №52668824 від 04.10.2016 з примусового виконання виконавчого листа №273/922/16-ц від 31.08.2016 ОСОБА_4 неодноразово, а саме: 05.11.2020, 18.11.2020, 21.05.2021, 20.04.2022, 18.10.2022 зобов`язано з`явитись до державного виконавця в зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_9 та в разі непогашення заборгованості попереджено про кримінальну відповідальність за ст.164 КК України.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №52668824 від 04.10.2016 з примусового виконання виконавчого листа №273/922/16-ц від 31.08.2016 встановлено, що станом на листопад місяць 2022 року сума заборгованості становить 39652,50 грн.

З повідомлення Баранівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 ОСОБА_4 на обліку не перебувала, за послугами не зверталась.

Згідно вироку Баранівського міськрайонного суду Житомирської області №273/939/20 від 16.06.2020 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначено їй покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Згідно вимоги про судимість ОСОБА_4 відбула призначене судом покарання 03.09.2020.

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_4 у пред`явленому їй обвинуваченні доведеною і кваліфікує її дії за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

Прокурор всудовому засіданніпросила призначитиобвинуваченій покаранняу виді2років обмеженняволі та зазначила, що незважаючи на те, що в обвинувальному акті від 19.07.2024 вказано обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, щире каяття, вона вважає, що таке не було встановлено під час розгляду справи в суді. Суд зазначає, що щире каяття цепевний психічнийстан винноїособи,коли воназасуджує своюповедінку,прагне усунутизаподіяну шкодута приймаєрішення більшене вчинятизлочинів,що об`єктивнопідтверджується визнаннямособою своєївини,розкриттям всіхвідомих їйобставин вчиненогодіяння,вчиненням іншихдій,спрямованих насприяння розкриттюзлочину,або відшкодуваннязавданих збитківчи усуненнязаподіяної шкоди.Каяття передбачає,окрім визнанняособою фактувчинення злочину,ще йдійсне,відверте,а неуявне визнаннясвоєї провиниу вчиненомузлочині,відверту негативнуоцінку своєїзлочинної поведінки,визнання тихобставин,які ставлятьсяв провину,щирий жальз приводуцього таосуд своєїповедінки,що насампередповинно виражатисяв намаганніособи відшкодуватизавдані злочиномзбитки,бажанні виправитинаслідки вчиненогота готовністьнести покарання.Факт щирогокаяття ОСОБА_4 не знайшов свого відображення під час розгляду даної справи.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_11 , суд враховує:

ступінь тяжкості вчиненого нею правопорушення, яке відносяться до категорії проступку, його характер;

вік та дані про особу, яка раніше судима Баранівським районним судом Житомирської області 16.06.2020 за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт; вину у скоєному визнала, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно;

положення ст.ст.50, 65 КК України, згідно яким особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Також варта уваги позиція законного представника потерпілого, яка в заяві до суду щодо міри покарання обвинуваченій поклалась на розсуд суду.

Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення обвинуваченої і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з думкою прокурора щодо виду і строку покарання та призначає обвинуваченій покарання за ч.2 ст.164 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винної та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

У даній справі суд звертає увагу на ту обставину, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності. За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку. ОСОБА_4 з дня ухвалення судового рішення про стягнення з неї аліментів будь-яких коштів на утримання своєї дитини не платила взагалі ніколи, навіть після засудження її за ч.1 ст.164 КК України у 2020 році належних висновків вона для себе не зробила та продовжила ухилятись від обов`язку утримувати свого сина.

Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений, арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Керуючись статтями 337, 370, 371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років обмеження волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Новоград-Волинський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_1