Рішення

від 08.08.2024 по справі 140/7790/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7790/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньекостарс до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньекостарс звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про закінчення виконавчого провадження №73243679 від 15.07.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 07.11.2023 відкрито виконавче провадження №73243679 щодо примусового виконання виконавчого листа №19650/2023 виданого Волинським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕКОСТАРС податкову накладну №1 від 20.12.2022 датою подання її на реєстрацію.

15.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з тих підстав, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника та державним виконавцем вжито всіх заходів передбачених статями 63, 75 Закону України Про виконавче провадження, а тому виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону.

Позивач вважає постанову від 15.07.2024 про закінчення виконавчого провадження №73243679 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не лише залишилось невиконаним та й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Вважає, що накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №19650/2023, виданого Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 26.10.2023 №140/5171/23 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньекостарс податкову накладну №1 від 20.12.2022, датою подання її на реєстрацію.

Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та зобов`язано виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця.

У зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн.

Вказані вище постанови про накладення штрафів на боржника Державну податкову службу України є чинними та не скасованими, позивачем у даній справі зворотнього не доведено.

Оскільки боржником не було вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

14.06.12024 державним виконавцем керуючись ст.63, ст.75 Закону направлено повідомлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Згідно п.11 ч.1 статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 статті 63 Закону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами п.11 ч.1 статті 39, статтею 40 Закону, державним виконавцем Відділу 15.07.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У зв`язку із чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа письмових пояснень не подала.

В судове засідання 08.08.2024 представники сторін не прибули, представники позивача та відповідача подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, у зв`язку із неприбуттям в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи клопотання відповідача у відзиві на позов про розгляд справи за відсутності його представника, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №140/5171/23, яке набрало законної сили 20.09.2023, позов ТОВ ВОЛИНЬЕКОСТАРС до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії, задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7997366/43677795 від 02.01.2023.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕКОСТАРС податкову накладну №1 від 20.12.2022, датою подання її на реєстрацію.

26 жовтня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №19650/2023 про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕКОСТАРС податкову накладну №1 від 20.12.2022, датою подання її на реєстрацію.

07.11.2023 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. відкрито виконавче провадження №73243679 щодо примусового виконання виконавчого листа №19650/2023 виданого Волинським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕКОСТАРС» податкову накладну №1 від 20.12.2022 датою подання її на реєстрацію.

07.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу па боржника в сумі 5100 грн.

У зв`язку із невиконання рішення суду 04.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі - 10 200 грн.

14.06.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

15.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73243679, оскільки рішення суду не може бути виконано без участі боржника та державним виконавцем вжито всіх заходів передбачених статями 63, 75 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач, як стягувач у виконавчому провадженні, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII).

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець перевірив виконання рішення боржником.

У зв`язку з неповним виконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів, попередив його про кримінальну відповідальність і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Надалі через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, суд не може погодитися з цим висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, Суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.

У розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що виконавцем приписи Закону №1404-VIII були виконано.

Крім того, відповідачем також не доведено ту обставину, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника, оскільки державним виконавцем не надано жодного доказу вчинення активних дій щодо зобов`язання ДПС України виконати рішення суду в примусовому порядку.

ДПС України є діючим суб`єктом владних повноважень, в стані ліквідації чи припинення не перебуває, а тому підстава для закінчення виконавчого провадження була відсутня.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що державний виконавець на час винесення постанови 15.07.2024 у ВП №73243679 про закінчення виконавчого провадження діяв з дотриманням вимог Закону №1404-VIII, здійснив належну перевірку обставин виконання боржником судового рішення, здійснив усі можливі заходи для його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII не ґрунтується на вимогах закону та як протиправна підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.07.2024 №450.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про закінчення виконавчого провадження №73243679 від 15.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньекостарс судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньекостарс (44543, Волинська область, Ковельський район, с. Смідин, вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 43677795).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя Ю.Ю. Сорока