Ухвала

від 07.08.2024 по справі 240/7622/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/7622/24

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимоновича Р.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій неправомірними, скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), у якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення та направлення боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області вимоги від 11.01.2024 по виконавчому провадженню №71030914 на підставі якої ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії в бік зменшення;

- скасувати вимогу відповідача від 11.01.2024 по виконавчому провадженню №71030914;

- зобов`язати відповідача відкликати вимогу від 11.01.2024 по виконавчому провадженню №71030914.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду:

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.

До суду 13.05.2024 та 15.05.2024 надійшли заяви позивача до яких долучено уточнену позовну заяву у прохальних частинах яких, поміж іншого, просить: поновити процесуальний строк оскарження вимоги від 11.01.2024 та звільнити від сплати судового збору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Щодо виконання позивачем вимог ухвали суду від 24.04.2024 шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2. ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті

Разом з тим, жодних доказів, визначених у ч. 1 ст. 8Закону України "Про судовий збір", позивач до заяв про усунення недоліків позовної заяви, не додав.

Отже, станом на дату постановлення цієї ухвали суду, позивачем вимоги ухвали суду від 24 квітня 2024 року не виконані, оскільки не надано документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також відсутні докази наявності умов звільнення від сплати судового збору.

Щодо виконання позивачем вимог ухвали суду від 24.04.2024 шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, суд зазначає наступне.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є оскарження дії відповідача щодо винесення та направлення боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області вимоги від 11.01.2024 по виконавчому провадженню №71030914.

Зі змісту доданих до позову документів вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався усічні 2024 року, натомість позовну заяву подано до Житомирського окружного адміністративного суду 12.04.2024.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду вказує, що 09 квітня 2024 року виявив в поштовій скринці, простий лист зі змісту якого остаточно (фактично) з`ясував, що по його справі направлено вимогу від 11.01.2024 року по виконавчому провадженню № 71030914 та відмовлено в її скасуванні. Строк написання даної позовної заяви, складає 10 днів, так як позивач дізнався про наявність постанови тільки 09.04.2024 року, у зв`язку з цим строк оскарження, вважає пропущено з поважних причин.

Розглянувши питання дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачено ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, суд звертає увагу, що звертаючись з позовною заявою до суду, де відповідачем є державний виконавець, позивач повинен керуватися статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання такого рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 640/25034/19 встановив, що є днем, коли особа дізналася про порушення свого права. Так, Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

До поданої в суд позовної заяви позивач свою заяву від 22.01.2024, яку він адресував Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в тексті якої зазначив, що йому, зокрема, стало відомо, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень у Житомирській області направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в 2024 році вимогу по справі №240/33014/21.

Тобто, зміст вказаної заяви свідчить, що станом на дату подання позивачем заяви до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), тобто станом на 22.01.2024 йому було відомо про наявність оскаржуваної в даній справі вимоги від 11.01.2024 у ВП №71030914.

Доводи позивача про те, що моментом коли він дізнався про порушення своїх прав є отримання 09.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листа, суд вважає безпідставними, адже отримання такого листа не змінює моменту, з якого позивач дізнався та мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно повернути позивачу.

Відповідно до норм ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій неправомірними, скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.М.Шимонович