Рішення

від 07.08.2024 по справі 300/4711/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. справа № 300/4711/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гавриленко Віктор Григорович (надалі, також представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) 13.06.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ у Луганській області), у якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 03.04.2024 №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.08.1999 по 14.06.2004;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити з 26.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Звернув увагу, що відповідачем зроблено висновок про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2 (10 років для призначення пенсії в 55 років) та недосягненням пенсійного віку, а саме 58 років (за наявним пільговим стажем за Списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день). ОСОБА_1 з 08.09.1993 по 14.06.2004 працювала у ВАТ Оріана на посадах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, а саме: з 08.09.1993 прийнята на сульфатну збагачувальну фабрику транспортувальником другого розряду сульфатного відділення у державному концерні "Хлорвініл у державному концерні Оріана; надалі після перетворень та реорганізацій з 02.11.1999 переведена апаратником відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив ДП Калійний завод ВАТ Оріана, що підтверджується записами трудової книжки, довідками та наказами з підприємства (зокрема, довідкою підприємства про підтвердження наявного трудового (пільгового) стажу від 26.07.2023 №156, листом від 23.05.2024 та наказами про атестацію робочих місць). При цьому зазначена робота є пільговим стажем за Списком №2 та становить 10 років 6 місяців 14 днів, однак пенсійним органом зараховано до пільгового стажу виключно 5 років 8 місяців 1 день - період роботи з 08.09.1993 по 01.08.1999. Період роботи з 02.08.1999 по 14.06.2004 відповідачем безпідставно не зараховано. Зауважив, що позивач з метою підтвердження пільгового стажу неодноразово зверталася до ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», яке знаходиться в процесі ліквідації, однак довідки встановленої форми чи інших документів про підтвердження пільгового періоду так і не отримала. Водночас, зазначив, що у відповідь на адвокатський запит до ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», арбітражний керуючий листом від 23.05.2024 повідомив, що підприємство знаходиться в процесі ліквідації, а також зазначив, що підприємство підтверджує роботу ОСОБА_1 на посаді апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики з 09.08.1999 по 14.06.2004, а зазначена посада входить до Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», яким підтверджено право на пільги і компенсації. Відтак, представник позивача вважає підтвердженим пільговий характер роботи ОСОБА_1 за спірний період, у зв`язку з чим остання має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 43,44).

ГУ ПФУ в Луганській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який сформовано в системі Електронний суд 14.07.2024 (а.с.49-55, 59-66). Так, у відзиві представник відповідача вказала, що відповідно до частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зазначила, що до заяви про призначення пенсії позивач, серед іншого, долучила архівні копії наказів від 31.12.1998 №644, від 23.12.2003 №259, від 30.12.2004 №343 про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці з переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «ОРІАНА», якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Однак зауважила, що зазначеними наказами посаду апаратника відстоювання сульфатної збагачувальної фабрики не передбачено. Водночас вказала, що пільговий стаж заявниці обчислено відповідно до довідки від 26.07.2023 №156 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої АТ «ОРІАНА». Оскільки в довідці від 26.07.2023 №156 мають місце відомості про те, що за періоди роботи з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 заявниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 7 днів, але, в якому саме місяці, якого року ОСОБА_1 перебувала у цій відпустці незазначено, тому період роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999 не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 (7 днів) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати. Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004, то вказала, що такий період підприємством не визначено як пільговий стаж роботи за Списком №2. Окрім цього, представник відповідача зауважила, що аналізуючи відомості зазначені в архівних довідках, виданих архівним відділом Калуської міської ради, про робочі дні, роки і суми заробітної плати від 23.08.2023 №01.7-01/887 за 1998-2002 роки та від 23.08.2023 №01.7-01/888 за 2003-2004 роки, встановлено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 з серпня 1999 року по червень 2004 року помісячно, а тому можна стверджувати, що позивач в зазначений період працювала неповні місяці або знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати. Таким чином, вважає, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, пільговий стаж за Списком №2 тривалістю 5 років дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, тобто в даному випадку при досягненні 58 річного віку. Станом на 26.03.2024 ОСОБА_1 не досягла 58 річного віку, а тому не має права на пенсію зі зниженням пенсійного віку за наявним пільговим стажем 5 років 8 місяців 1 день. Окрім цього, вказала на пріоритетності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» над Законом України «Про пенсійне забезпечення» у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим вважає помилковою позицію представника позивача щодо можливості застосування до ОСОБА_1 приписів статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, зазначеній в пункті 3 рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Також звернула увагу на помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки саме пенсійному органу належить виключна компетенція щодо призначення пенсії. З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1988 (а.с. 12-15), містяться, серед іншого, записи про наступне:

- 08.09.1993 - позивач прийнята на роботу на сульфатну збагачувальну фабрику транспортувальником другого розряду сульфатного відділення Заводу калійних добрив Концерну «Хлорвініл» (запис №6);

- 22.09.1994 - Державний концерн «Хлорвініл» перейменовано у Державний концерн «Оріана» (наказ Мінпрому України від 31.08.1994 №287) (запис №7);

- Державний концерн «Оріана» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Оріана» (наказ Фонду державного майна України від 29.12.1995 №65-АТ) (запис №8):

- 01.08.1998 - Сульфатна збагачувальна фабрика включена в структуру виробництва мінеральних добрив у складі новоствореного калійно-магнієвого заводу (запис №9);

- 09.08.1999 - на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана» створено дочірнє підприємство «Калійний завод» ВАТ «Оріана». Сульфатна збагачувальна фабрика ввійшла до складу ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (наказ №307 від 31.08.1999) (запис №10);

- 02.11.1999 переведена апаратником відстоювання третього розряду сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив (запис №11);

- 05.07.2001 переведена апаратником відстоювання четвертого розряду сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив (запис №12);

- 14.06.2004 звільнена з роботи згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штатів (запис №13).

ОСОБА_1 , 23.04.1969 народження, 26.03.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (а.с. 146,147).

Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Луганській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092850022151 від 03.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2 - 10 років (для призначення пенсії в 55 років) та недосягненням пенсійного віку, а саме 58 років (за наявним пільговим стажем за списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день). У спірному рішенні вказано про наявність у позивача страхового стажу 33 роки 10 місяців 14 днів, у тому числі робота за Списком №2 5 років 8 місяців 1 день та роз`яснено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим та пільговим стажем за списком №2 - 24.04.2027 (а.с. 32,33).

Не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася через уповноваженого представника до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, вирішуючи даний спір, на переконання суду, необхідним є застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/200 визнанні неконституційними) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У спірних правовідносинах відповідач зробив висновок про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за списком №2 (10 років для призначення пенсії в 55 років) та недосягненням пенсійного віку, а саме 58 років (за наявним пільговим стажем за списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день).

Водночас представник позивача стверджує про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.

Як з`ясовано судом вище, пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/200 визнані неконституційними) визначено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, а також зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону у разі відсутності необхідного пільгового стажу.

З приводу доводів представника відповідача щодо неможливості застосування щодо ОСОБА_1 приписів статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пріоритетності норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» над Законом України «Про пенсійне забезпечення» у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення №1-р/2020 Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційного Суду України встановлено неконституційність окремих положень Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення такого рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020 Конституційного Суду України встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи тривалістю 20 років та 10 років, відповідно).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Також різними є пенсійний вік, який підлягає зниженню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного пільгового стажу (при наявності половини необхідного пільгового стажу), зокрема вік, передбачений статтею 12 Закону №1788-ХІІ (55 років для жінок) та вік, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV (60 років).

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак такі норми явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У справах Щокін проти України (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та Серков проти України (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, є помилковими доводи представника відповідача щодо пріоритетності Закону №1058-ІV над нормами Закону №1788-ХІІ та неможливості застосування у спірних правовідносинах норм Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідач при розгляді поданих позивачем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів визначив страховий стаж останньої тривалістю 33 роки 10 місяців 14 днів. При цьому, представник позивача звертає увагу, що у розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) стаж позивача обраховано у розмірі 34 роки 3 місяці 20 днів. Однак з цього приводу суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви не містить вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію з урахуванням конкретної тривалості страхового стажу, у зв`язку з чим суд вважає, що питання тривалості страхового стажу позивача не є спірним у цих правовідносинах, й, відповідно, не підлягає оцінці судом при розгляді цієї справи.

Причиною відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення від 03.04.2024 №092850022151 була відсутність пільгового стажу за списком №2, зокрема, 10 років та недосягненням пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільговий умовах зі зниження пенсійного віку за наявного пільгового стажу (5 років 8 місяців 1 день).

З розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) вбачається, що відповідачем зараховано до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Оріана» (раніше концерн «Хлорвініл») з 08.09.1993 по 01.08.1999 та визначено пільговий стаж позивача 5 років 8 місяців 1 день (а.с. 34,35).

Позивач продовжувала працювати на зазначеному підприємстві по 14.06.2004, однак такий період роботи зараховано лише частково до страхового стажу.

Жодних мотивів щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» з 02.08.1999 по 14.06.2024 до пільгового стажу відповідач у спірному рішенні не наводить.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999 у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до довідки від 26.07.2023 № 156, виданої АТ «Оріана», а також періоду роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004, оскільки підприємством такий період не визначено як пільговий стаж роботи за Списком №2, а посада апаратника відстоювання сульфатної збагачувальної фабрики не передбачена наказами про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці та переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «ОРІАНА», якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також щодо періоду роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004 представник відповідача звернула увагу, що аналізуючи відомості, зазначені в архівних довідках, виданих архівним відділом Калуської міської ради, про робочі дні, роки і суми заробітної плати від 23.08.2023 №01.7-01/887 за 1998-2002 роки та від 23.08.2023 №01.7-01/888 за 2003-2004 роки, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 з серпня 1999 року по червень 2004 року помісячно, можна стверджувати, що заявниця за зазначений період працювала неповні місяці, або знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати. Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд зазначає таке.

Як вбачається з довідки АТ «Оріана» від 26.07.2023 №156 ОСОБА_2 (тепер ОСОБА_1 ) працювала повний робочий день на Заводі калійних добрив, Калійно-магнієвому заводі ВАТ «Оріана» з 08.09.1993 по 06.12.1998, з 31.12.1998 по 08.08.1999; за даний період пільговий стаж складає 05 років 10 місяців 01 день (мінус 7 днів відпустки без оплати) (а.с. 16).

Відповідач, розглядаючи цю довідку, дійшов висновку, що оскільки у ній мають місце відомості про те, що за періоди роботи з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 заявниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 7 днів, але, в якому саме місяці, якого року ОСОБА_1 перебувала у цій відпустці не зазначено, необхідним є виключення саме періоду з 02.08.1999 по 08.08.1999 з пільгового стажу за Списком №2 (7 днів) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати.

Водночас, відповідач вказує про незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до довідки АТ «Оріана» від 26.07.2023 №943 про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 01.07.1994 по 05.07.1994; з 01.03.1995 по 07.03.1995; з 01.04.1995 по 30.04.1995; з 01.10.1996 по 03.10.1996; з 01.11.1996 по 04.11.1996; з 01.12.1996 по 02.12.1996; з 01.01.1997 по 02.01.1997; з 28.02.1997 по 28.02.1997; з 01.12.1997 по 05.12.1997 у зв`язку з перебуванням у відпустках без збереження

заробітної плати (а.с.140).

Тобто відповідачем уже виключено з пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її перебування у відпустці без збереження заробітної плати за період з 08.09.1993 по 08.08.1999 згідно довідки від 26.07.2023 №943, в якій чітко вказано періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати. Зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 08.09.1993 по 01.08.1999 не є спірним у цій справі, а тому суд не надає оцінку діям відповідача у цій частині.

Однак при зарахуванні до пільгового стажу таких періодів роботи позивача з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 згідно уточнюючої довідки від 26.07.2023 №156 ГУ ПФУ в Луганській області знову виключило з такого періоду 7 днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999.

Також щодо інших мотивів незарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача, зокрема, з 09.08.1999 по 14.06.2004, суд зазначає таке.

Відповідачем не заперечується, що у такі періоди позивач працювала на посадах транспортувальника сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики (з 08.09.1993 по 01.11.1999) та апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики (з 02.11.1999 по 14.06.2004), однак звертає увагу, що уточнюючою довідкою від 26.07.2023 №156 підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 в якості транспортувальника, а період роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004 підприємством не визначено, як пільговий стаж роботи за Списком №2.

Однак суд звертає увагу, що довідка від 26.07.2023 №156 видана АТ «Оріана» (код ЄДРПОУ - 05743160).

У трудову книжку позивача 09.08.1999 зроблено запис №10 про те, що на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана» створено дочірнє підприємство «Калійний завод» ВАТ «Оріана».

Тобто з 09.08.1999 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з іншою юридичною особою - ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (код ЄДРПОУ - 22176314), що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 (а.с.70,71).

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (код ЄДРПОУ - 22176314) не міг бути включений у довідку від 26.07.2023 №156, видану АТ «Оріана» (код ЄДРПОУ - 05743160).

З приводу непідтверження уточнюючою довідкою пільгового періоду роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» слід зазначити таке.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1988 (а.с. 12-15), позивач у такий період працювала на посадах транспортувальника (з 09.08.1999 по 01.11.1999) та апаратника відстоювання третього та четвертого розрядів (з 02.11.1999 по 14.06.2004). Наведене додатково підтверджується архівною довідкою від 23.08.2023 №01.7-01/889, виданою Архівним відділом Калуської міської ради (а.с. 152).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі, також - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окурскування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)» підрозділі а, код КП 2030000а-19213, передбачена посада транспортерників. Також у цьому ж підрозділі під кодом КП 2030000а-10065 передбачена посада апаратників всіх спеціальностей, зайнятих на зазначених виробництвах.

Також постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому в розділі ІІ «Підготовка руд, збагачення, окурскування (агломерація, брикетування, огрудкування, випалювання руд і нерудних копалин), підрозділі а, код КП 2а, передбачено посаду апаратників.

Таким чином, посади, які обіймала позивач (транспортувальник (з 09.08.1999 по 01.11.1999) та апаратник відстоювання (з 02.11.1999 по 14.08.2004) у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана») були віднесені до Списків №2, чинних у періоди роботи позивача.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637).

В свою чергу, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2018 у справі №909/1061/17 визнано банкрутом Дочірнє підприємство "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (вул. Промислова, 14, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 22176314) та відкрито ліквідаційну процедуру щодо Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75372317).

З долученого представником позивача до матеріалів справи листа арбітражного керуючого Ліквідатора ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» Ковальського І.І. №23/05-01 від 23.05.2023, судом встановлено, що Ліквідатором ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» Ковальським І.І. по акту від 15.02.2019 №1/141 передано до Архівного відділу Калуської міської ради документи фонду №141 за 1999-2018 роки, а саме всю наявну кадрову документацію ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», за описом 1-к - 280 справ (а.с.37).

Тобто з часу передання Ліквідатором ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» ОСОБА_3 всієї наявної кадрової документації ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» за 1999-2018 роки, як про це стверджується у вищезазначеному листі №23/05-01 від 23.05.2023, Ліквідатор ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» ОСОБА_3 не видає довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Водночас у такому листі зазначено про те, що ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» підтверджує роботу ОСОБА_1 на посаді апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив в період з 09.08.1999 по 14.06.2004. Також зауважено, що посада апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив входить до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», яким підтверджено право на пільги і компенсації.

На переконання суду, не можливість надання Ліквідатором ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» ОСОБА_3 уточнюючої довідки, з огляду на передання ним всієї наявної кадрової документації ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» за 1999-2018 роки до Архівного відділу Калуської міської ради не може бути наслідком позбавлення позивача права на пільгову пенсію.

При цьому, слід зауважити, що відповідачем у даній справі є саме суб`єкт владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень.

Так, приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, що:

- Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає пенсії;

- Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач не позбавлений права у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отриманні таких документів.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що за наявності в органів пенсійного фонду повноважень щодо перевірки достовірності записів в трудовій книжці, витребування відомостей, необхідних для здійснення покладених на управління Фонду завдань, неправомірно покладати на особу, яка звернулася за призначенням пенсії, тягар позбавлення права на пільгову пенсію.

Також щодо процедури атестації робочих місць, суд зазначає таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (надалі, також - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (надалі, також - Методичні рекомендацї).

Результати атестації використовуються при встановлені пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Необхідність проведення атестації робочих місць, як і видання необхідного наказу за результатами такої атестації, введено в Україні з 22.08.1992 з набуттям чинності Постанови КМУ «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» №442 від 01.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Порядок №442 та Методичні рекомендації передбачають: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності парці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім цього, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або було проведено її з порушенням, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1 чи №2, відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

У спірному випадку позивач разом із заявою про призначення пенсії надала копію наказу від 31.12.1998 №644, про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці з переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «ОРІАНА», якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах (а.с. 97).

У переліку професій і посад працівників, затвердженому наказом від 31.12.1998 №644 визначені посади працівників сульфатної збагачувальної фабрики транспортувальника/транспортерника (позиція 2030000а-19213), на якій позивач працювала з 09.08.1999 по 01.11.1999 та апаратника відстоювання (позиція 2030000а-10065), на якій позивач працювала з 02.11.1999 по 14.08.2004 (а.с. 97, 103).

Однак періоди роботи ОСОБА_1 після 09.08.1999 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» відповідачем не зараховано до пільгового стажу.

Пояснюючи таку бездіяльність щодо незарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, представник відповідача в відзиві на позов, серед іншого, звернула увагу, що аналізуючи відомості, зазначені в архівних довідках, виданих Архівним відділом Калуської міської ради, про робочі дні, роки і суми заробітної плати від 23.08.2023 №01.7-01/887 за 1998-2002 роки та від 23.08.2023 №01.7-01/888 за 2003-2004 роки, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 з серпня 1999 року по червень 2004 року помісячно, можна стверджувати, що заявниця за зазначений період працювала неповні місяці, або знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати, з приводу чого слід зазначити таке.

Доказів роботи ОСОБА_1 неповні робочі місяці у період з 09.08.1999 по 14.06.2004 матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до архівної довідки від 23.08.2023 №01.7-01/885, виданої Архівним відділом Калуської міської ради, у документах архівного фонду ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» відомостей щодо переведення працівників на роботу з неповним робочим днем не виявлено (а.с. 74).

Згідно статті 84 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вбачається зі статті 4 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Як вбачається із архівної довідки від 23.08.2023 №01.7-01/886, виданої Архівним відділом Калуської міської ради, позивач за період 1998-2004 роки перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у період з серпня 1999 року по грудень 1999 року - 15 днів, у 2000 році всього 49 днів, у 2001 році всього 14 днів, у 2002 році всього 37 днів, у 2003 році всього 254 дні та в 2004 році всього 62 дні (а.с. 148).

Тобто зазначена довідка дійсно підтверджує перебування позивача у спірні періоди частково у відпустках без збереження заробітної плати.

Однак часткове перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати у період з серпня 1999 року по червень 2004 року не може бути підставою для виключення з пільгового стажу всього такого періоду.

Таким чином, на переконання суду, до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 мають бути враховані наступні періоди:

- з 16.09.1999 по 31.12.1999 (у період з 01.01.1999 по 31.12.1999 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати всього протягом 68 днів (з січня по липень 53 дні та з серпня по грудень 15 днів), період 01.01.1999 по 01.08.1999 (7 місяців) відповідачем зараховано як пільговий за списком №2 (а.с. 34), а також, як встановлено вище підлягає зарахуванню до пільгового стажу період з 02.08.1999 по 08.08.1999. Таким чином 1 місяць з періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати в календарному 1999 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 38 днів не підлягають зарахуванню).

- з 20.01.2000 по 31.12.2000 (у період з 01.01.2000 по 31.12.2000 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 49 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2000 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 19 днів не підлягають зарахуванню);

- з 01.01.2001 по 31.12.2001 (у період з 01.01.2001 по 31.12.2001 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 14 днів, тобто менше 1 місяця в календарному 2001 році, тому підлягає зарахуванню весь календарний 2001 рік );

- з 08.01.2002 по 31.12.2002 (у період з 01.01.2002 по 31.12.2002 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 37 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2002 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 7 днів не підлягають зарахуванню);

- з 13.08.2003 по 31.12.2003 (у період з 01.01.2003 по 31.12.2003 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 254 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2003 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 224 днів не підлягають зарахуванню);

- з 02.02.2004 по 14.06.2004 (у період з 01.01.2004 по 21.06.2004 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 62 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2004 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 32 дні не підлягають зарахуванню).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004.

Тобто позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 02.08.1999 по 14.06.2004 підлягає частковому задоволенню у спосіб, визначений вище.

Щодо права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, слід зазначити таке.

Так, згідно з рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 03.04.2024 №092850022151, відповідач визнав страховий стаж позивача - 33 роки 10 місяців 14 днів (у розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) - 34 роки 3 місяці 20 днів, що у будь якому випадку є достатнім для призначення пенсії. Також відповідач підтвердив пільговий стаж роботи за Списком №2 5 років 8 місяців 1 день, що також дає право на зниження пенсійного віку на 2 роки.

Також спірні періоди роботи позивача з 1999 по 2004 роки (з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004) становлять 4 роки 1 день.

Водночас, відповідач вважає, що зниження пенсійного віку для позивача на 2 роки має здійснюватися від загального пенсійного віку 60 років, який визначений в статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З цієї підстави ОСОБА_1 також відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, оскільки позивач не досягла 58 років, а вік заявниці на дату звернення склав 54 роки 11 місяців 3 дні.

Однак суд звертає увагу, що згідно з абзацом 2 пунктів «а» та «б» частини 1 статті 13 Закону №1788, в редакції до змін, внесених законом від 02.03.2015 №213-VIII, працівникам, які мають не менше половини стажу на роботах: із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (тобто Список №1), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам; із шкідливими і важкими умовами праці (тобто Список №2), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, стаття 12 Закону №1788 передбачає право жінок на пенсію за віком після досягнення 55 років.

Отже, беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а, згідно з якою у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою від 23.04.1969 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 54 річного віку (майже 55 річного), страховий стаж - 33 роки 10 місяців 14 днів згідно спірного рішення (34 роки 3 місяці 20 днів відповідно до розрахунку), з них на роботах за Списком №2 - 09 років 08 місяців та 02 дні (05 років 08 місяців 01 день, які самостійно визначено відповідачем та 4 роки 1 день спірного періоду), відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею зниженого пенсійного віку 58 років, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 03.04.2024 №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.

Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відсутності законної мети такої відмови, позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на передбачені пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу 26.03.2024, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку за її пільгового стажу, а тому пенсія має бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, тобто з 26.03.2024.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з метою ефективного захисту права позивача на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Луганській області належить задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 03.04.2024 №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити з 26.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3696185119.1 від 11.06.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.9).

Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на оплату правової допомоги в розмірі 5000,00 грн, з приводу чого суд зазначає таке.

Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання адвокатом Гавриленком Вікторем Григоровичем правничої допомоги та понесення позивачем витрат надано:

- ордер серії АТ №1026848 від 10.05.2024, виданий адвокатом Гавриленком В.Г. на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Івано-Франківському окружному адміністративному суді (а.с. 41);

- акт виконаних робіт від 06.06.2024, відповідно до якого сторони погодили, що вартість надання послуг адвоката за розгляд справи становить 5000 грн. Сторони погодили такі роботи: ознайомлення з документами клієнта та підготовка (отримання) необхідних документів (3 години) 1500 грн; написання позовної заяви, формування позовної заяви та доданих до неї документів для подання до суду (5 годин) 3500 грн; всього 7 годин 5000 грн. Клієнт з моменту підписання даного акту протягом 10 днів зобов`язується оплатити гонорар, розмір якого визначений даним актом шляхом внесення визначеної суми в касу адвоката (а.с.38).

- квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 06.06.2024, відповідно до якої адвокатом Гавриленком В.Г. отримано від ОСОБА_1 кошти в сумі 5000,00 грн за надання правової допомоги (а.с. 39).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (надалі, також - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Беручи до уваги те, що представником позивача подано належним чином оформлені докази, що підтверджують надану адвокатом професійну правничу допомогу та понесені позивачем витрати, враховуючи складність справи, а також відсутність заперечень представника відповідача щодо неспівмірності заявленої суми витрат, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності зі складністю справи.

При цьому, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина понесених витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Також підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору в розмірі 605,60 грн, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 03.04.2024 №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити з 26.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ - 21782461) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, адреса: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93403, код ЄДРПОУ 21782461.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.